1. Інфляція попиту виникає в умовах, коли:
А. Зростання сукупного попиту випереджає зростання сукупної пропозиції.
Б. Темпи зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції однакові.
В. Зростання сукупної пропозиції випереджає зростання сукупного попиту.
Г. Усі відповіді неправильні.
2. Інфляція попиту виникає в умовах, коли:
А. Збільшуються сукупні видатки в економіці.
Б. Зростають ціни на енергоресурси.
В. Збільшуються середні витрати виробництва продукції.
Г. Усі відповіді правильні.
3. Якщо інфляція витрат супроводжується падінням обсягів виробництва, то це явище називається:
А. Девальвація.
Б. Неочікувана інфляція.
В. Стагфляція.
Г. Гіперінфляція
4. Які наслідки викликає інфляція в економіці країни:
А. Зниження реальних доходів на душу населення.
Б. Підвищення інвестиційної активності.
В. Збільшення попиту на фінансові активи.
Г. Підвищення курсу національної валюти.
5 Що із нижче перерахованого не має відношення до інфляції, яка обумовлена зростанням витрат виробництва:
А. Зростання зайнятості і виробництва.
Б. Зростання витрат на одиницю продукції.
В. Зростання заробітної плати.
Г. Зростання процентної ставки.
6 Під час інфляції:
А. Номінальний ВВП зростає такими ж темпами, як і реальний ВВП.
Б. Номінальний ВВП зростає швидше, ніж реальний ВВП.
В. Номінальний ВВП зростає повільніше, ніж реальний ВВП.
Г. Їх зростання не пов’язане одне з одним.
7 Інфляція витрат обумовлена:
А.Зростанням споживчих витрат.
Б. Зростанням інвестиційних витрат.
В. Зростанням собівартості продукції.
Г. Зростанням сукупних витрат.
8 Зміни яких показників найбільше сприяють інфляції попиту:
А. Зростання індивідуальних податків.
Б. Зростання граничної схильності до заощаджень.
В. Зростання доходу кінцевого використання.
Г. Зростання ставки проценту.
9 Інфляційний розрив обумовлюється:
А. Зростанням сукупного попиту в умовах неповної зайнятості.
Б. Зростанням сукупного попиту в умовах, які наближаються до повної зайнятості.
В. Зростанням сукупного попиту в умовах повної зайнятості.
Г. Всі відповіді невірні.
10 Дефляційний розрив знаходить своє відображення у:
А. Недостатності заощаджень.
Б. Дефіцит товарів.
В. Недостатньому попиті.
Г. Недостатній пропозиції.
11 Зростання сукупних витрат призводить до інфляції, якщо:
А. Економіка розвивається у стані повної зайнятості .
Б. Чисельність робочої сили не зростає.
В. Економіка розвивається у стані неповної зайнятості.
Г. Фактичний обсяг ВВП менший за потенційний обсяг ВВП.
12 Інфляція пропозиції може виникнути у результаті:
А. Зростання дефіциту державного бюджету.
Б. Збільшення дефіциту платіжного балансу країни.
В. Підвищення заробітної плати.
Г. Збільшення чистого експорту.
13 Інфляція попиту виникає в умовах:
А. Неповної зайнятості .
Б. Які наближаються до повної зайнятості.
В. Повної зайнятості.
14 Подавлена інфляція характеризується:
А. Зростанням рівня цін на окремі товари.
Б. Зростанням бюджетного дефіциту.
В. Встановленням граничних цін на продукцію.
Г.Усі відповіді правильні.
15 Антиінфляційні заходи можна застосовувати до:
А. Відкритої інфляції .
Б. Прихованої інфляції.
В. Відкритої та прихованої інфляції.
Г. Всі відповіді невірні.
16 Яке із сполучень видів інфляції в економіці будь-якої країни має найбільш тяжкі соціально-економічні наслідки:
А. Збалансована, очікувана .
Б. Незбалансована, галопуюча та очікувана.
В. Незбалансована, галопуюча та неочікувана.
Г. Гіперінфляція, незбалансована та неочікувана.
17 Немонетарними причинами інфляція попиту є:
А. Зростання номінальних касових залишків.
Б. Зростання собівартості продукції.
В. Зростання доходів населення в результаті узгоджених дій профспілок.
Г. Використання боргових забов’язань як платіжних засобів.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.
|
1. Автономне заощадження |
A. Коефіцієнт, який характеризує співвідношення між приростом споживчих видатків і приростом доходу після оподаткування. |
|
2. Автономне споживання. |
B. Коефіцієнт, який відображає відношення заощаджень до доходу кінцевого використання |
|
3. Нульове заощадження |
C. Закон, згідно з яким при збільшенні доходу домогосподарств зменшується їх гранична схильність до споживання. |
|
4. Гранична схильність до заощаджень |
D. Сума витрат всіх макроекономічних суб’єктів. |
|
5. Гранична схильність до споживання |
E. Основний компонент сукупних видатків, який відображає видатки домогосподарства на купівлю споживчих товарів та послуг |
|
6. Заощадження |
F. Споживання, яке не залежить від доходу кінцевого використання. |
|
7. Середня схильність до заощадження |
G. Чинники, які впливають на споживання незалежно від доходу кінцевого використання. |
|
8. Середня схильність до споживання |
H. Коефіцієнт, який відображає відношення споживчих видатків до доходу кінцевого використання |
|
9. Споживання |
I. Заощадження, яке не залежить від доходу кінцевого використання. |
|
10. Недоходні фактори споживання |
J. Частка доходу після оподаткування, яка не використовується на споживання. |
|
11. Основний психологічний закон Кейнса. |
K. Лінія така на графіку, яка відображає тотожність між споживчими видатками і доходом після оподаткування |
|
12.Сукупні витрати. |
L. Коефіцієнт, який характеризує співвідношення між приростом заощаджень і приростом доходу після оподаткування. |
Яка із запропонованих відповідей найбільш повно розкриває сутність поняття «гранична схильність до споживання»?
А. Крива, що характеризує величину споживчих витрат при певному рівні доходу.
Б. Зміна у споживчих витратах, викликана зміною доходів
В. Відношення приросту споживчих витрат до приросту доходу після оподаткування.
Г. Відношення сукупного споживання до сукупного попиту.
Середня схильність до споживання визначається як:
А. Відношення споживання до особистого доходу.
Б. Відношення споживання до доходу після оподаткування.
В. Відношення споживання до заощадження.
Г. Відношення приросту споживання до доходу після оподаткування.
Гранична схильність до споживання визначається як:
А. Відношення приросту споживання до приросту особистого доходу.
Б. Відношення приросту споживання до доходу після оподаткування.
В. Відношення споживання до приросту доходу після оподаткування.
Г. Відношення приросту споживання до приросту доходу після оподаткування.
Середня схильність до заощадження визначається як:
А. Відношення заощадження до споживання.
Б. Відношення заощадження до доходу після оподаткування.
В. Відношення заощадження до особистого доходу.
Г. Відношення приросту заощадження до доходу після оподаткування.
Гранична схильність до заощадження визначається як:
А. Відношення приросту заощадження до приросту особистого доходу.
Б. Відношення приросту заощадження до приросту національного доходу.
В. Відношення приросту заощадження до приросту доходу після оподаткування.
Г. Відношення приросту заощадження до суми приростів споживання та заощадження.
Зв'язок між граничною схильністю до споживання і граничною схильністю до заощадження виражається в тому, що:
А. Відношення між ними характеризує середню схильність до споживання.
Б. Їх сума дорівнює одиниці.
В. Їх сума дорівнює доходу після оподаткування, тому що він ділиться на споживання і заощадження.
Г. Їх сума дорівнює нулю.
Яка із наведених відповідей розкриває особливості точки «порогового рівня» індивідуального споживання?
А. Гранична схильність до споживання дорівнює 1.
Б. Дохід після оподаткування дорівнює споживанню.
В. Заощадження дорівнюють споживанню.
Г. Заощадження дорівнюють інвестиціям.
Заощадження – це:
А. Дохід після оподаткування, отриманий за якийсь період і не використаний ні на споживання, ні на придбання цінних паперів, а також не розміщений у банку.
Б. Загальна сума всіх активів суб’єкта господарювання мінус сума його фінансових зобов’язань
В. Дохід після оподаткування, отриманий за певний період і не використаний повністю на споживання.
Г. Загальна сума всіх активів родини.
Чи є правильним твердження, що при зменшенні доходу після оподаткування:
А. Споживчі витрати скорочуються, а заощадження зростають.
Б. Споживчі витрати та заощадження зростають.
В. Скорочуються як споживчі витрати, так і заощадження.
Г. Споживчі витрати зростають, а заощадження скорочуються.
Які із запропонованих заходів ви вважаєте найбільш прийнятними для стимулювання заощаджень?
А. Зниження податків на доходи.
Б. Збільшення відсоткової ставки.
В. Збільшення допомоги на дітей.
Г. Підвищення премій на заощадження, призначені для будівництва.
Пряму залежність характеризує відношення між:
А. Заощадженнями та індексом цін.
Б. Граничною схильністю до споживання та граничною схильністю до заощадження.
В. Споживчими витратами та рівнем відсоткової ставки.
Г. Заощадженнями та рівнем відсоткової ставки.
За умов, коли обсяг доходу кінцевого використання збільшується:
А. Середня схильність до споживання та заощадження зростає.
Б. Середня схильність до споживання та заощадження зменшується.
В. Середня схильність до споживання збільшується, а частка заощадження зменшується.
Г. Середня схильність до споживання зменшується, а частка заощадження збільшується.
Крива споживання зміщується праворуч внаслідок:
А. Зменшення багатства населення країни.
Б. Зниження цін на споживчі товари та послуги.
В. Зростання відсоткової ставки комерційних банків.
Г. Зростання доходу після оподаткування.
За кейнсіанською теорією споживчих витрат:
А. Споживчі витрати не мають безпосереднього відношення до доходу після оподаткування.
Б. Якщо дохід після оподаткування зростає, то споживчі витрати зменшуються.
В. Якщо дохід після оподаткування зростає, то його частка, спрямована на споживання, зменшується.
Г. Якщо дохід зростає, то і гранична схильність до споживання зростає.