Тема 2.6. Економічна динаміка
1. Сутність та фактори економічного зростання.
2. Моделі економічного зростання.
3. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки.
Основні поняття і терміни
Економічне зростання. Інтенсивний, екстенсивний та змішаний (реальний) типи економічного зростання. Фактори пропозиції. Фактори попиту. Фактори розподілу. Джерела економічного зростання. Темп зростання. Модель Домара. Модель Харрода. Виробнича функція. Модель Солоу. Капіталоозброєність. «Золоте правило». Технологічний прогрес. Економічний цикл. Економічна кон’юнктура. Короткі цикли. Середні цикли. Великі цикли. Матеріальна основа циклу. Криза або спад. Депресія. Рецесія. Пожвавлення. Піднесення. Бум. Проциклічні, ациклічні та антициклічні макроекономічні показники. Антициклічна політика. Політика «дешевих грошей». Політика «дорогих грошей».
Рекомендована література до теми: [1 (337-393, 463-494с.); 2 (46-49, 226-239с.); 3 (53-95с.), 4(141-182с.)].
Сутність та фактори економічного зростання
Економічне зростання – центральна економічна проблема для усіх країн світу; система взаємодії та відтворення елементів та факторів економічного зростання.
В економічній літературі поняття економічне зростання трактується неоднозначно.
Одні економісти під економічним зростанням розуміють збільшення потенціального та реального національного продукту (ВВП), зростання економічної мощі країни.
Інші економісти економічне зростання характеризують як:
збільшення виробничих потужностей;
збільшення реального обсягу продукції (ВВП);
збільшення реального обсягу продукції на душу населення.
У вітчизняній економічній літературі під економічним зростанням розуміють кількісне та якісне удосконалення суспільного продукту та факторів його виробництва. Економічне зростання має:
свій зміст (суспільне відтворення);
механізм руху (взаємодія робітників, засобів виробництва, природи, технології);
кількісні та якісні ознаки його руху, які відображаються в темпах зростання виробленого продукту;
соціально-економічний результат (національне багатство);
мету (добробут країни, суспільства та його членів).
Економічне зростання вимірюється двома способами:
темпами зростання ВВП за рік;
темпами зростання ЧВП за рік.
Більш переважним вважається другий спосіб.
Економічне зростання, яке розраховане у порівняльних цінах, відображає реальне економічне зростання, а в поточних цінах – номінальне економічне зростання.
Відрізняють потенціальне та дійсне економічне зростання. Під потенційним розуміють сукупний ЧВП, який може бути досяжний при: доступній технології; максимально можливому використанні робітників; ефективному використанні засобів виробництва.
Дійсне економічне зростання – це фактичне досягнуте. В якості основних показників виміру економічного зростання використовують:
коефіцієнт зростання – відношення показника періоду, який аналізується, до показника базисного періоду;
темп зростання – коефіцієнт зростання помножений на 100%;
темп приросту – темп зростання мінус 100%.
Виділяють два типи економічного зростання:
екстенсивний тип здійснюється посередництвом використання додаткових ресурсів, не змінюючи при цьому середню продуктивність праці (збільшення використання факторів виробництва на тому ж технологічному рівні: зростання чисельності робітників, нарощування інвестицій, спожитої сировини, стабільну структуру виробництва тощо).
інтенсивний тип пов’язаний з використанням більш продуктивних факторів виробництва та технології, тобто здійснюється не за рахунок збільшення обсягів затрат ресурсів, а посередництвом збільшення їх ефективності (якісне удосконалення факторів виробництва, більш ефективне їх використання, використання досягнень науки, техніки, технології, підвищення якості праці, продукції та виробництва).
В реальній господарській практиці не існує у чистому вигляді екстенсивного або інтенсивного типу, оскільки вони переплітаються. Тому говорять про перевагу екстенсивного або інтенсивного типу в залежності від долі тих чи інших факторів, які його обумовлюють.
Процес економічного зростання включає в себе взаємодію його факторів. В макроекономіці виділяють три групи факторів економічного зростання.
Фактори пропозиції (наявність людських ресурсів, природних, основного капіталу, рівня технології);
Фактори попиту (рівень цін, споживчі витрати, інвестиційні витрати, державні, чистий обсяг експорту);
Фактори розподілу (раціональність та повнота приваблення ресурсів у процес виробництва, ефективність їх використання).
Рішуче значенні в економічному зростанні мають фактори пропозиції. Загальну уяву про взаємодію названих трьох груп факторів економічного зростання ілюструє крива виробничих можливостей.
В якості результатів економічного зростання називають позитивні та негативні. З метою послаблення негативних результатів ставиться проблема державного регулювання економічного зростання.
Серед закордонних економістів існують прихильники та противники економічного зростання. Прихильники економічного зростання наводять наступні аргументи:
Економічне зростання сприяє зростанню матеріального достатку та життєвого рівня;
Проблеми навколишнього середовища слабко пов’язані з економічним зростанням;
Економічне зростання являється одиночним дійовим засобом для досягнення більшої рівності в доходах.
Противники економічного зростання стверджують:
Економічне зростання призводить до забруднення навколишнього середовища;
Економічне зростання породжує серед людей неспокій та невпевненість в майбутньому;
Економічне зростання часто знаходиться у суперечності з певними людськими цінностями;
Внутрішні та міжнародні проблеми – це проблеми розподілу, а не виробництва.
Економічне зростання являється складовою частиною розвитку економіки, яка включає періоди росту та спаду. Якщо економічне зростання представляє собою позитивний компонент економічної динаміки, то економічний спад – негативний. Сукупність обох компонентів створює економічний цикл, якому властиві періодичні підйомам та спадам економічної активності.
Ключову роль в економічному розвитку грає людський капітал (здібності, талант, рівень освіти, кваліфікації). Інвестиції, які вкладені в людський капітал створюють позитивний ефект.
Стабільне рівноважне економічне зростання є умовою досягнення економіки у довгострокової економічної рівноваги. Довгострокова динамічна рівновага – це такий розвиток економіки, при якому в кожний період часу зростаючі обсяги сукупного попиту та пропозиції дорівнюють один одному при повній зайнятості.
Таким чином, передбачається, що в умовах стабільного економічного зростання вся продукція реалізована, а попит на продукцію повністю задоволений, і при цьому використані усі виробничі ресурси країни: праця та капітал.