Альбом розділ 1 ок01

розширити сферу використання підйомників (рис. 1.8).

Транспортери (рухомі пандуси). На відміну від похилих ліфтів і підйомників транспортери є засобами, які постійно рухаються. Щоб транспортером могли користуватися інваліди на кріслах-колясках, його уклон має бути 7÷12,3 %. З урахуванням оптимальної швидкості руху це гарантує безпечність інвалідам при заїзді на транспортер та з’їзді з нього.

Телефонні кабіни повинні мати двері відповідної ширини, а також достатню площу для заїзду інваліда на кріслі-колясці до телефонного апарата. Двері можуть відчинятися як назовні, так і всередину. Поріг, якщо він необхідний, має бути не вище ніж 0,025 м. Апарат має розміщуватись в межах досяжності – на висоті не більше ніж 1,2 м. Площа перед кабіною повинна також мати відповідні параметри. В міському середовищі та об’єктах громадського обслуговування рекомендується влаштовувати декілька спеціальних кабін. Для закріплених на стояках відкритих телефонних апаратів можуть бути обладнані підвісні, навісні чи оперті покриття (ковпаки, козирки), під які може під’їхати інвалід на кріслі-колясці (рис. 1.9).

Поштові скриньки повинні мати отвори для закладання кореспонденції на висоті не більше ніж 1,2 м від рівня підлоги або тротуару.

На території населених пунктів необхідно передбачати місця для транспортних засобів інвалідів із зручними підходами до них, що забезпечують безперешкодне пересування на кріслі-колясці.

На відкритих стоянках автомобілів слід виділяти не менше 10 % місць для інвалідів. Стоянки для автомобілів інвалідів треба розташовувати на зручній для інвалідів відстані від житлових будинків, громадських будинків і споруд, де мешкають інваліди. Місця паркування транспортних засобів інвалідів повинні позначатися попереджувальними знаками.

З автостоянок повинен бути передбачений виїзд (пандус) на тротуар в місцях, найближче розташованих до зарезервованого місця автомобілістівінвалідів. Цей виїзд (пандус) має відповідати тим же вимогам, як і на пішохідний перехід.

Лінійні розміри стоянок особистого автотранспорту збільшуються з урахуванням площі, яка необхідна для маневрування на кріслі-колясці. Так, ширина стоянки для автомобіля інваліда повинна бути не меншою ніж 3,5 м з огляду на необхідність розміщення інвалідного крісла-коляски поруч з автомобілем та забезпечення можливості зручного пересідання з кріслаколяски до машини і навпаки (рис. 1.10). Навіть на малих паркінгах рекомендується передбачати щонайменше одне розширене місце паркування.

Паркінг для власних автомашин, автозаправні станції, підприємства харчування (заклади ресторанного господарства) на автострадах мають бути доступ- нимидляінвалідівнакріслах-коляскахтаіншихосібзобмеженоюрухомістю.

З урахуванням площі маневрування збільшуються лінійні розміри гаражів. Внутрішні розміри боксових гаражів у чистоті повинні бути не менше ніж 3,5 м × 6 м. Ширина дверей не менша ніж 3,0 м. Відстань від стіни гаража до місця посадки в автомобіль рекомендується приймати не меншою ніж 1,5 м (рис. 1.11-1.12).

Двері боксових гаражів для автомобілів інвалідів необхідно обладнувати зручним керуванням за допомогою противаги або електромеханічних пристроїв (рис. 1.13).

Для інвалідів на кріслах-колясках серйозною проблемою є посадка у транспорт та висадка з нього. Посадку інваліда, який пересувається на кріслі-колясці, і його висадку можна здійснювати двома шляхами: з платформи (рівень платформи знаходиться на рівні підлоги транспортного засобу) або за допомогою викидного трапу чи пандуса. Сучасним засобом організації посадки або висадки інваліда є використання підйомного трапа або ліфта (рис. 1.14-1.16).

Внутрішньо міські транспортні засоби (автобуси, тролейбуси, трамваї, метро тощо) обов’язково мають передбачати можливість їх використання зазначеними групами населення. На зупинках транспорту тротуари мають бути розширені щонайменше до 2,5 м для уникнення нагромадження пасажирського руху та полегшення посадки до вагону (салону) за допомогою

сторонніх осіб. В місцях, де автомобільний рух по автостраді створює небезпеку для пасажирів, особливо для осіб, що допомагають інвалідам, слід організовувати пасажирські острівці завширшки не менше ніж 2,5 м.

Для забезпечення перевезень пасажирів з фізичними вадами, а також інвалідів на кріслах-колясках на рейковому транспорті необхідно обладнувати станції спеціальними ліфтами. Платформи ліній швидкісного трамваю слід обладнувати відповідними підйомниками, що можуть забезпечити посадку та висадку інвалідів. На станціях метрополітену по можливості слід передбачати безпечний доступ інвалідів на кріслахколясках з рівня землі на рівень посадочних перонів за допомогою влаштування відповідних засобів вертикального транспорту. При цьому в розкладах руху, розміщених як на рівні землі, так і рівні посадки в поїзди, а також безпосередньо у вагонах повинні бути зрозуміло та доступно позначені зупинки, пристосовані до вимог інвалідів на кріслах-колясках.

Всі віконця кіосків, продажу квитків тощо, розміщені в межах зупинок надземного транспорту та станцій метро, мають бути доступними для користування інвалідів на кріслах-колясках: максимальна висота – 0,9 м від рівня тротуару або підлоги; ширина простору перед віконцем – не менше ніж 0,9 м. При проході через контроль турнікети не можуть використовуватися інвалідами на кріслах-колясках, тому необхідно передбачати відповідну ширину проходу чи проїзду повз контролера – не менше ніж 0,85 м.

Входи до вокзалів залізничного та міжміського автобусного транспорту не повинні мати сходів або мають бути обладнані відповідними пандусами. Зали очікування для приїжджих та від’їжджаючих не повинні мати балюстрад чи підйомів рівня підлоги перед віконцями кіосків, продажу квитків тощо, якщо цього не можна уникнути, то такі підвищення мають бути завширшки не менше 0,9 м та доступними з допомогою пандусів. Люди з порушенням слуху обов’язково мають бачити рот касира чи продавця для полегшення сприйняття інформації.

Вокзальні службові приміщення, в які необхідно забезпечити доступ осіб з обмеженою рухомістю, також не повинні мати східців та порогів. Зали очікування бажано розміщувати на нижньому поверсі, на такому ж рівні, що і входи на вокзали та проходи до перонів. Якщо ж ці зали знаходяться на інших поверхах і при цьому вокзал не має пристосованих для інвалідів на кріслах-колясках ліфтів, необхідним є влаштування на нижньому поверсі додаткових невеликих спеціальних приміщень для очікування потягів, з яких є вільний доступ до перонів та відповідних служб, наприклад, до туалетів.

Вокзальні ресторани, громадські туалети тощо також мають бути доступними для інвалідів на кріслах-колясках. Оскільки всі вокзали в нашій країні не є доступними для маломобільних груп населення за великим рядом ознак, вкрай необхідним є формування та відповідних заходів щодо забезпечення доступності вокзалів для цієї категорії громадян.

Рис. 1.1- Розміритротуарівідоріжок

В'їздзтротуарунапроїзнучастинувулиці

Рис. 1.2- Розміритротуарівідоріжок

10

9

8

7

6 рекомендована зона (уклон до 8 %)

5

10

8

7

оптимальна

6

зона(уклондо8 %)

5

Рис. 1.4 -Графіки залежності параметрівпандуса від величини уклону

1

Рис. 1.5 - Пандуспідземногопереходу

Рис. 1.6 - Пандус підземного переходу