5. Цифрове ортофототрансформування.

Ортотрансформування - це перетворення знімка (центрaльної проекції) B ортогонanьну проекцію - зображення в заданому масштабі, вільне від спотво­рення за кути нахилу знімка та з мінімaльними (допустимими) спотвореннями за рельєф місцевості. Якщо цей процес відбувається з цифровим знімком, a кінцевим продуктом є ортофотоплан або ортофотокарта, тo його називають цифровим ортофототрансформуванням.

Геометричне пояснення ідеї цифрового ортофототрансформування

Цифрова ортофотокарта – растрове зображення, побудоване в масштабі топографічної карти, часто доповнене умовними знаками та зображенням рельефу у вигляді горизонтaлей.

При реaлізації процесу ортофототрансформування на першому етапі будується аналітичний знімок при заданих елементах внутрішньогo та зовніш­нього орієнтування, для чого використовуеться цифрова модель місцевості як сукупність пікселів. Математичною основою служать рівняння колінеарності:

де Х, Y, Z - координати центра піксела на ЦМР у вибраній просторовій системі координат: х_о, y_o, f – елементи внутрішнього орієнтування аналітичного знімка; X_S, Y_S, Z_S, α, ω, κ- елементи зовнішнього орієнтування цього ж знімка; а_і, b_і, с_і - напрямні косинуси; х, у- координати центра піксела на аналітичному знімку.

Отже, щоб створити аналітичний знімок, треба мати реальний цифровий знімок, знати його елементи внутрішнього та зовнішнього орієнтування і треба мати побудовану цифрову модель рельефу.

6. Створення цифрової карти.

При переході на автоматизовані методи проектування і керування виникає потреба в цифровій топографічній інформації. Для цього створюються цифрові моделі місцевості, по яких складаються цифрові карти.

Цифрове картографування місцевості це - комплекс процесів збору і обробки цифрової топографічної інформації, формування цифрової моделі місцевості на ЕОМ, збереження, доповнення і поновлення цієї інформації за допомогою машинного банку даних. По цифровій моделі отримують різні аналітичні і графічні матеріали.

Цифрові моделі місцевості створюються так, щоб з них можна було виділити модель рельєфу місцевості, будівлі, споруди, комунікації, гідрографію, рослинний покрив.

Цифрова інформація про місцевість може бути отримана різними шляхами:

• польовими геодезичними методами з використанням електронних тахеометрів;

• фотограмметричним методом за результатами обробки фотографічних знімків місцевості;

• картографічним, для якого вихідною інформацією про місцевість є традиційні топографічні карти.

Технологія створення цифрових карт полягає в скануванні видавничих оригіналів або фотографічних знімків місцевості з подальшою векторизацією різними системами. При цьому виділяють три технологічних рівня: збір, обробка і збереження та подання інформації.

При зборі первинної інформації отримують різні первинні цифрові моделі у вигляді сукупності точкових або символічних множин. Вона служить основою для формування цифрової моделі.

ВИСНОВКИ

Топографічні карти і плани в основному складаються цифровими методами з використанням вітчизняних чи закордонних аналітичних цифрових приладів. Весь комплекс робіт включає проектування топографо-геодезичних робіт, аерофотозйомку, польові роботи з прив'язки аероз’імків і польового дешифрування, фотограмметричне згущення опорної мережі, обробку аерознімків на цифрових станціях (ЦФС) з метою створення цифрової моделі рельефу і ортофотоплану.

Основною метою виконання курсової роботи було поглиблення знань теоретичного матеріалу, отримання практичних навичок проектної, розрахункової і самостійної роботи на цифрових фотограмметричних станціях (ЦФС).

Фотограмметрична станція дає змогу реалізувати такі процеси: створення топографічних карт та планів, побудова мереж фототріангуляції, побудова цифрових моделей рельєфу, створення цифрових ортофотопланів чи карт. Вихідним матеріалом для створення цифрових карт є растрові образи, які отримані при скануванні знамків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

• Лобанов А.Н., Буров М.И. Фотограмметрия: Учебник для ВУЗов. - М.: Недра, 1987.

• Іванова Л.І., Єгоров О.І. Основи фотограмметрії: Навчальний посібник. - К.: КНУБА, 2002.

• Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1.5000, 1.2000, 1.1000, 1.500. К.: ГКНТА 1999.

• Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії, 2002.