- •Вимоги до створення топографічних карт і планів масштабу 1:5000.
- •Зміст та призначення.
- •Вимоги до точності топографічних карт і планів.
- •Існуючі методи створення топографічних карт і планів.
- •Аерофотознімання
- •Аерознімальні роботи та прилади, що використовуються для аерофотознімання.
- •Вимоги до аерофотознімання.
- •Розрахунок параметрів аерофотознімання.
- •Планово-висотна прив’язка аерознімків
- •Види прив’язочних робіт, розрахунок щільності опознаків.
- •Розрахунок точності геодезичних робіт з визначенням координат опознаків.
- •Просторова фототріангуляція
- •Класифікація просторової фототріангуляції.
- •Точність аналітичної фототріангуляції.
- •Обробка аерознімків на цифровій фотограмметричній станції «дельта».
- •Внутрішнє орієнтування.
- •Взаємне орієнтування.
- •Зовнішнє орієнтування.
- •Створення цифрової моделі рельєфу (цмр).
- •Цифрове ортофототрансформування.
- •Створення цифрової карти.
-
Цифрове ортофототрансформування.
Ортотрансформування - це перетворення знімка (центрaльної проекції) B ортогонanьну проекцію - зображення в заданому масштабі, вільне від спотворення за кути нахилу знімка та з мінімaльними (допустимими) спотвореннями за рельєф місцевості. Якщо цей процес відбувається з цифровим знімком, a кінцевим продуктом є ортофотоплан або ортофотокарта, тo його називають цифровим ортофототрансформуванням.
Геометричне пояснення ідеї цифрового ортофототрансформування
Цифрова ортофотокарта – растрове зображення, побудоване в масштабі топографічної карти, часто доповнене умовними знаками та зображенням рельефу у вигляді горизонтaлей.
При реaлізації процесу ортофототрансформування на першому етапі будується аналітичний знімок при заданих елементах внутрішньогo та зовнішнього орієнтування, для чого використовуеться цифрова модель місцевості як сукупність пікселів. Математичною основою служать рівняння колінеарності:
де Х, Y, Z - координати центра піксела на ЦМР у вибраній просторовій системі координат: хо, yo, f – елементи внутрішнього орієнтування аналітичного знімка; XS, YS, ZS, α, ω, κ- елементи зовнішнього орієнтування цього ж знімка; аі, bі, сі - напрямні косинуси; х, у- координати центра піксела на аналітичному знімку.
Отже, щоб створити аналітичний знімок, треба мати реальний цифровий знімок, знати його елементи внутрішнього та зовнішнього орієнтування і треба мати побудовану цифрову модель рельефу.
-
Створення цифрової карти.
При переході на автоматизовані методи проектування і керування виникає потреба в цифровій топографічній інформації. Для цього створюються цифрові моделі місцевості, по яких складаються цифрові карти.
Цифрове картографування місцевості це - комплекс процесів збору і обробки цифрової топографічної інформації, формування цифрової моделі місцевості на ЕОМ, збереження, доповнення і поновлення цієї інформації за допомогою машинного банку даних. По цифровій моделі отримують різні аналітичні і графічні матеріали.
Цифрові моделі місцевості створюються так, щоб з них можна було виділити модель рельєфу місцевості, будівлі, споруди, комунікації, гідрографію, рослинний покрив.
Цифрова інформація про місцевість може бути отримана різними шляхами:
-
польовими геодезичними методами з використанням електронних тахеометрів;
-
фотограмметричним методом за результатами обробки фотографічних знімків місцевості;
-
картографічним, для якого вихідною інформацією про місцевість є традиційні топографічні карти.
Технологія створення цифрових карт полягає в скануванні видавничих оригіналів або фотографічних знімків місцевості з подальшою векторизацією різними системами. При цьому виділяють три технологічних рівня: збір, обробка і збереження та подання інформації.
При зборі первинної інформації отримують різні первинні цифрові моделі у вигляді сукупності точкових або символічних множин. Вона служить основою для формування цифрової моделі.
ВИСНОВКИ
Топографічні карти і плани в основному складаються цифровими методами з використанням вітчизняних чи закордонних аналітичних цифрових приладів. Весь комплекс робіт включає проектування топографо-геодезичних робіт, аерофотозйомку, польові роботи з прив'язки аероз’імків і польового дешифрування, фотограмметричне згущення опорної мережі, обробку аерознімків на цифрових станціях (ЦФС) з метою створення цифрової моделі рельефу і ортофотоплану.
Основною метою виконання курсової роботи було поглиблення знань теоретичного матеріалу, отримання практичних навичок проектної, розрахункової і самостійної роботи на цифрових фотограмметричних станціях (ЦФС).
Фотограмметрична станція дає змогу реалізувати такі процеси: створення топографічних карт та планів, побудова мереж фототріангуляції, побудова цифрових моделей рельєфу, створення цифрових ортофотопланів чи карт. Вихідним матеріалом для створення цифрових карт є растрові образи, які отримані при скануванні знамків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
-
Лобанов А.Н., Буров М.И. Фотограмметрия: Учебник для ВУЗов. - М.: Недра, 1987.
-
Іванова Л.І., Єгоров О.І. Основи фотограмметрії: Навчальний посібник. - К.: КНУБА, 2002.
-
Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1.5000, 1.2000, 1.1000, 1.500. К.: ГКНТА 1999.
-
Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії, 2002.