2. Вимоги до точності топографічних карт і планів.

Середні помилки в положенні на плані предметів та контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найближчих точок знімальної основи не повинні перевищувати 0.5 мм, а в гірських та лісових районах - 0.7 мм.

Число горизонталей повинно відповідати різниці висот, визначеній на характерних точках рельєфу, не повинна перевищувати ½ прийнятої висоти розрізу рельєфу.

Середні величини розходження в плані не повинні перевищувати 0,3мм (у масштабі плану).

Висота перерізу рельєфу для горбистої місцевості з кутами нахилу від 2⁰ до 6⁰ дорівнює 2 метри. Середні похибки при зйомці рельєфу не повинні перевищувати 1/3.

3. Існуючі методи створення топографічних карт і планів.

Топографічні карти в основному складають, по матеріалах аерофотозйомок. При цьому виділяють два основних методи зйомок: комбінований і стереотопографічний.

Комбінований метод. Комбінований метод дозволяє складати по знімках контурну частину карти у вигляді фотоплану, а рельєф зобразити на фотоплані в полі прийомами мензульної зйомки, а також за допомогою нівеліра або тахеометра. В окремих випадках зйомку рельєфу виконують па фотосхемах або знімках.

Основними процесами комбінованого методу є аерофотознімання, польові і камеральні роботи.

Аерофотознімання варто робити нормальнокутним або вузькокутним аерофотоапаратом.

Масштаб знімків залежить від масштабу карти, що складається, і фізико-географічних особливостей місцевості. Звичайно він у 2— 4 рази дрібніше масштабу створюваної карти. Повздовжнє перекриття знімків 60 %, поперечне — 30 %.

Стереотопографічний метод. Стереотопографічний метод на відміну від комбінованого дозволяє одержати в камеральних умовах по знімках не тільки контурну частину карти, але і зображення рельєфу. Польові роботи в цьому випадку значно скорочуються і включають лише визначення опорних точок для зовнішнього орієнтування фототріангуляції і дешифрування.

Для складання карти по знімках використовують звичайно універсальні стереоприлади, в окремих випадках — диференційовані. Відповідно до цього в стереотопографічному методі розрізняють два способи складання карти — універсальний і диференційований.

Основними процесами стереотопографічного методу є: аерофотознімання, визначення опорних точок і дешифрування знімків у полі, фототріангуляція, зйомка контурів і рельєфу по знімках.

2. Аерофотознімання

Аерофотозйомкою називається фотозйомка ділянок земної поверхні з літального апарата з метою створення топографічних карт або рішення інших інженерних задач.

Аерофотозйомка класифікується за кількістю і розташуванням аерознімків: одинарна, маршрутна та площадна.

Маршрутна аерозйомка виконується з обов'язковим повздовжнім перекриванням. Поздовжнє перекривання - це загальна частина фотозображення, яка сфотографована на одному і другому знімках. Номінальне поздовжнє перекривання повинно бути 60%, а мінімальне 56%.

Площадна аерозйомка складається з ряду паралельних маршрутів, між якими є поперечне перекривання. Поперечне перекривання повинно бути в середньому 30%, мінімальне - 20%:

В залежності від положення оптичної осі аерофотоапарата (АФА) аерозйомка буває горизонтальною і перспективною.

Горизонтальна аерозйомка виконується при строго вертикальному положенні оптичної осі, якщо положення площини аерофотознімка відрізняється від горизонтального не більше ніж на 3°, то такий знімок називають плановим, а аерозйомку - плановою. Якщо кут нахилу більший за 3°, то такий знімок і відповідно аерофотозйомку називають перспективними.

Аерофотозйомку умовно класифікують на дрібномасштабну - 1:50000 і дрібніше, середньомасштабну 1:50000-1:10000 і великомасштабну - більше 1:10000.