1. Аерознімальні роботи та прилади, що використовуються для аерофотознімання.

При проведенні топографічної зйомки використовують аерофотоапарати, гіростабілізуючу установку та GPS.

Для зйомки використовують аерофотоапарати вітчизняні і закордонні, такі як АФА-ТЕ, АФА-41, АФА-ТЕС, LМК і МКS (фірми "Карл Цейс" Йена); НDР, RМК ("Оптон" ФРН), RC -10 ("Вільд" Швейцарія). Формат кадру вітчизняних аерофотоапаратів 18x18 см, закордонних - 23x23 см. Об'єктиви мають різні фокусні відстані - 35, 55, 70; 100, 140, 200, 350, 500 мм. Для зйомки використовується рулонна фотоплівка. Роздільна здатність знімків у центрі кадру до 50 ліній/мм, на краях 20-25 л/мм.

Робота аерофотоапарата керується командним приладом, що має обчислювальний пристрій. Автоматично здійснюється спуск затвору, витримується постійний інтервал фотографування, визначається кут скосу, видається команда розвороту АФА й інше.

Конструкція і характеристика аерофотоапаратів. Для топографічної аерофотозйомки використовують аерофотоапарати, які мають високі вимірювальні і зображувальні властивості. В основному це кадрові АФА. Основними вузлами АФА є знімальна камера і касета. Знімальна камера має жорстку конструкцію і складається з корпуса, об’єктива, прикладної рамки. В касеті АФА розміщені котушки, одна з яких змотує, а друга розмотує аероплівку. Вирівнювання плівки в площину здійснюється або пневматично, коли відкачується повітря з обмеженого простору між плівкою і столом, або механічно, коли плівка притискається столом до плоского скла в площині прикладної рамки.

Схема конструкції аерофотоапарата:
	аерофотоустановка; корпус; касета; котушка з аероплівкою; притисний стіл; фотоплівка; прикладна рамка; об’єктив.

Гіростабілізуюча установка. Для зберігання горизонтального положення прикладної рамки АФА в момент фотографування використовується гіростабілізуюча установка, яка побудована на основі гіроскопа і забезпечує співпадання головного оптичного променя фотокамери з прямовисною лінією. Кути нахилу аерознімків, отриманих таким способом, не перевищують 1°, а в середньому складають 20-30'.

GPS. Система складається з 2-ох приймачів, мікро ЕОМ з програмним забезпеченням. Приймачі приймають і записують сигнали супутників. ЕОМ обчислює відстань та координати точки знаходження приладу. Результати обчислень записують на безконтактні магнітні карти.

Схема:
	антена GPS; приймач GPS; керуючий комп’ютер; аерофотокамера; навігаційний пристрій; дисплей пілота.

Схема фіксації координат центру проекції (аерофотокамери):
	супутник; GPS-антена; приймач на літаку; аерофотокамера; наземний GPS-приймач; радіопередавач.

2. Вимоги до аерофотознімання.

Аерофотозйомка для створення карт масштабу 1:5000 повинна виконуватись згідно з діючими Основними технічними вимогами до аерофотозйомки.

Має бути забезпечена загальна стійкість польоту. Кути нахилу не повинні перевищувати 3 градусів, а при використанні гіростабілізуючої установки - 1 градуса.

Коливання висоти польоту над середньою площиною польоту місцевості не повинні перевищувати 3 відсотків від розрахованих значень для рівнинних ділянок і 5 відсотків для гірської місцевості. Цей показник контролюється за допомогою барометричного висотоміра.

Не прямолінійність маршруту не повинна перевищувати 3-х відсотків від довжини маршруту для масштабу 1:5000 і крупніше, і не більше 2-х відсотків для масштабів дрібніших 1:5000.

Непаралельність базису фотографування стороні знімка не повинна перевищувати 5 градусів.

Аерофотознімки повинні бути різкими і рівномірно освітленими. На них не повинні бути відображені хмари, сонячні відблиски, а також механічні ушкодження. Тому аерофотозйомку проводять при безхмарному небі і висоті Сонця над горизонтом не менше 20 градусів.

Для аерофотозйомки рівнинних та горбистих відкритих районів використовують аерофотоапарати з f=70 мм, залісених районів f=100 мм, гірських та високогірних районів f=100; 140 або 200 мм.

Оцінку якості зйомочних робіт виконується по накидному монтажу з усіх знімків.