1. Види прив’язочних робіт, розрахунок щільності опознаків.

Одноразова пряма кутова засічка. Коли є видимість між двома пунктами, і коли не має видимості між пунктами.

а) Нема видимості між пунктами	б) Є видимість між пунктами

Багаторазова пряма кутова засічка. Використовують коли є більше двох вихідних пунктів.

Одноразова і багаторазова обернені кутові засічки. Це визначення положення пункту шляхом вимірювання кутів чи напрямків на визначуваному пункті на пункти координати яких відомі.

Комбіновані засічки.

Пряма кутова + обернена кутова

Теодолітні ходи

Розімкнуті	Зімкнуті	Висячі

• Кількість базисів між плановими опознаками

• Кількість базисів між висотними опознаками

Вихідні данні:

= 5000;

= 18000

= 0,02

- СКП поперечного паралаксу = 60 мм

= 0.084

= 66,33 мм

Відстань між опознаками:

Кількість опознаків:

Важаємо, що планово-висотні опознаки по краям маршруту суміщені з пунктами планово-висотної прив’язки геодезичного обґрунтування.

Між пунктами геодезичного обґрунтування прокладають полігонометричний хід та хід геометричного нівелювання.

2. Розрахунок точності геодезичних робіт з визначенням координат опознаків.

Середні похибки положення планових опознаків не повинні перевищувати 0,1 мм в масштабі карти, тобто 1мм, а граничні похибки не повинні перевищувати 0,2 мм. Довжини теодолітних ходів вимірюються світловіддалемірними насадками. Кути в теодолітних ходах вимірюються теодолітами не менше 30˝ точності.

При перетині рельєфу висотні опознаки визначають прокладаннями ходів геометричного нівелювання. Середні похибки визначення висот ПО не повинні перевищувати 0,1 висоти перетину рельєфу, а граничні похибки – 0,2 перетину рельєфу.

Нев’язки в ході між двома вихідними пунктами не повинні перевищувати

Допуск 0,1*5000=500 мм;

m_x=m_y=500/=353,55 мм;

Відносна похибка = 8360000/353.55=1/23646

Даній точності буде відповідати полігонометрія 4-го класу.

Даній точності відповідає нівелювання 4-го класу

4. Просторова фототріангуляція

Просторова фототріангуляція дозволяє визначити по знімках координати опорних точок, необхідних для складання топографічних карт, планів, фотопланів.

Основна мета просторової фототріангуляції — максимально скоротити трудомісткі польові геодезичні роботи, замінивши їх камеральними.

Сутність просторової фототріангуляції заключається в побудові моделі місцевості по знімках, що належать одному або декільком маршрутам, і орієнтуванні її щодо геодезичної системи координат.

В залежності від кількості маршрутів, використовуваних для побудови моделі місцевості, фототріангуляцію розділяють на одномаршрутну (маршрутну) і багатомаршрутну (блокову). Маршрутну фототріангуляцію - розвивають по знімках, що належить одному маршрутові. При цьому маршрут повинен бути забезпечений опорними точками для орієнтування моделі щодо геодезичної системи координат.

Блокова фототріангуляція будується по знімках, що належать двом маршрутам і більш. У цьому випадку відпадає необхідність визначення опорних точок для кожного маршруту. Тому блокова фототріангуляція в більшому ступені скорочує обсяг польових геодезичних робіт, ніж маршрутна, що має велике значення, особливо при картографуванні важкодоступних і недоступних територій.

В залежності від застосованих технічних засобів розрізняють три види просторової фототріангуляції : аналітичну, аналогову і аналогово-аналітичну.