3.3. Еталонування електронного тахеометра на польовому компараторі

Компаратор — у маркшейдерії, геодезії – пристрій для визначення довжини мірних приладів шляхом порівняння їх з довжиною еталона. Найскладніший – стаціонарний компаратор. Простіший польовий компаратор, застосовується в районі полігонометричних робіт на рівній ділянці місцевості довжиною 120-240 м і стінний компаратор, з розбивкою між центрами 20, 30 і 50 м. Довжина компаратора визначається багаторазовими вимірюваннями. У сучасному геодезичному і кадастровому виробництві більшість лінійних вимірювань виконують найпоширенішими приладами – топографічними світловіддалемірами, електронними тахеометрами, і лазерними рулетками. Для забезпечення єдності лінійних вимірювань ці прилади потрібно періодично еталонувати на взірцевих лінійних геодезичних базисах. В основу метрологічної атестації віддалемірів покладені нормативні документи, згідно з якими метрологічна перевірка приладів здійснюється на взірцевих лінійних базисах 2-го розряду, точність яких – 1,5*10-6

Взірцевий базис закріпляється центрами спеціальних конструкцій, які максимально сприяють стабільності інтервалів базису. Взірцеві базиси в різних країнах відрізняються типами центрів, конструкцією і довжиною базису, а також технологією еталонування (інтерферометри, прецизійні світловіддалеміри, інварні дроти тощо).

Необхідність еталонування світловіддалемірів пов’язана зі зміною з часом постійної поправки приладу, частоти модуляції, циклічної похибки тощо. А якість еталонування істотно залежить і від кількості взірцевих базисів в країні. Тобто для забезпечення єдності лінійних вимірів потрібно здійснювати метрологічний моніторинг віддалемірної техніки

3.4. Компарування рулеток

Для попереднього компарування або при бажанні знати фактичну довжину мірного приладу, що вводить знову в експлуатацію, з порівняно невеликою точністю поступають так. Нормальний мірний прилад (нормальним уважається прилад, що пройшов компарування) і дослідний укладають на ту саму площину. Сполучають початкові штрихи, обидві рулетки натягають із однаковою силою й міліметровою лінійкою вимірюють відстані між кінцевими штрихами. Обмірювану величину вважають виправленням мірного приладу, що вводить в експлуатацію, стосовно нормального.

Визначення виправлення в довжину випробовуваної рулетки роблять після приведення довжини нормальної й випробовуваної рулетки до однієї й тієї ж температури.

На будівельно-монтажній площадці часто доводиться відкладати меншу довжину, чим довжина рулетки. У цьому випадку перевіряють довжини метрових, дециметрових розподілів і більше дрібних. Компарування дрібних розподілів виконують контрольної (наприклад Женевської) лінійкою, де мінімальні відрізки нанесені через 0,2 мм. Показання зчитують через лупи або мікроскопи.

Розділ IV. Нівелірні мережі згущення

4.1. Нівелювання III класу

Нівелювання ІІІ класу прокладають у середині полігонів нівелювання І та ІІ класів як окремими ходами, так і у вигляді системи пересічних ходів з вузловими точками так, щоб розділяти кожен полігон ІІ класу на 6-9 полігонів периметром 150-200м Нівелірні ходи ІІІ класу прокладаються по у прямому і зворотному напрямку і по можливості з парним числом станцій. Закріплення ліній проводиться постійними реперами через 5-7км.

Нівеліри та рейки повинні задовольняти умови, перераховані в інструкції:

- збільшення труби не менше 30Х

- ціна поділки простого рівня не більше 15″, контактного не більше 30″

- кут і не більше 30″

- ціна поділки круглого рівня не більше 12′

- помилка метрового інтервалу штрихових рейок не більше 0.5мм

Для нівелювання дозволяється застосовувати нівеліри Н3, Н3К, Н3КЛ, НГ

та їм відповідні.

Шашкові рейки – триметрові двосторонні, із сантиметровими поділками.

Нівелювання виконують ділянками в 20-30км. Перехід від нівелювання в прямому напрямку до нівелювання в зворотному напрямку роблять тільки на постійних реперах. Нормальна довжина променя візування – 75м (допускається 100м). Нерівність плечей не більше 2м, накопичення по секції не більше 5м. Висота візирного променя над перешкодами повинна бути не менше 0.3м

Польові роботи:

1. Складання проектів розташування нівелірних ходів і реперів

2. Закладка реперів

3. Нівелювання

Послідовність роботи на станції при нівелювання ІІІ класу

При нівелюванні ІІІ кл. відліки по рейках виконують по середній нитці і по двох крайніх (віддалемірних) нитках по чорних сторонах рейок (метод “трьох ниток”) і по середній нитці по червоних сторонах рейок.

Послідовність спостереження на станції:

1. Установлюють нівелір по середині між рейдами в горизонтальне положення.

2. Наводять трубу нівеліра на чорну сторону задньої рейки, установленої вертикально за рівнем на нівелірний башмак або костиль, виводять точно рівень на середину елеваційним гвинтом і беруть відліки по середній (1) і віддалемірних (2), (3) нитках і усі відліки записують в журнал.

3. Наводять трубу нівеліра на чорну сторону передньої рейки, приводять точно рівень елеваційним гвинтом на середину і беруть відліки по середній (4) і віддалемірних (5) і (6) нитках.

4. Повертають передню рейку червоною стороною до нівеліра, слідкують за рівнем, щоб він весь час був на середині і беруть відлік по середній нитці (7).

5. Наводять трубу на червону сторону задньої рейки, елеваційним гвинтом приводять рівень на середину і беруть відлік по середній нитці (8).

Після цього виконують обчислення і контроль на станції:

1. Обчислюють віддаль до задньої і передньої рейок (9) і (10); (9)=(3)-(2); (10)=(6)-(5).

2. Обчислюють контрольні перевищення (11) і (12); (11)=(2)-(5) і (12)=(2)-(6), нерівність пліч і їх нагромадження (13) (13)=(9)-(10).

3. Обчислюють перевищення по чорній (14) і червоній (15) сторонах рейок (14)=(1)-(4); (15)=(8)-(7), а також п’ятки передньої (16) і задньої (17) рейок. (16)=(8)-(1); (17)=(7)-(4) та їх різницю (18). (18)=(17)-(16)=(14)-(15).

4. Якщо розбіжність перевищень, одержаних по чорній (14) і червоній (15) сторонах рейок не перевищує 3 мм, то виводять середнє перевищення (19); . Для виведення середнього перевищення (19) різницю п’яток рейок (18) беруть рівно 100 мм зі своїм знаком.

Нівелір Н-3 – точний глухий нівелір, призначений для геометричного нівелювання III-IV кл. У нівеліра Н-3 збільшення зорової труби 31^х, коефіцієнт віддалеміра 100, ціна поділки циліндричного рівня на 2 мм в секундах дуги 15, ціна поділки круглого рівня на 2 мм в мінутах дуги 5 і найменша віддаль візування 2 м.

Основні частини нівеліра Н-3: зорова труба (2), окуляр зорової труби (1), візир, (3) об’єктив зорової труби (4), фокусна ручка (5), навідний гвинт (6), круглий рівень (7), виправні гвинти круглого ріння (8), елеваційний гвинт (9), закріпний гвинт (10), коробка циліндричного рівня (11), підставка (12), підіймальні гвинти (13), пружиниста пластина з втулкою (14).

Для нівелювання III і IV класів застосовують шашкові рейки. Рейки виготовляють з сухих дерев’яних брусків (1) довжиною 3 м, шириною 10 см і товщиною 2 см. Щоб рейки не деформувались до їх боковий ребер прикручують бортики (2). Основа рейки має металеву окову (6) яка називається п’яткою. Рейки мають дві ручки (3) і круглі рівні (5). Для перевірки рівнів на рейках установлені кронштейни і цілики (4). Сторони рейок поділені сантиметровими поділками. На лицевій стороні дециметрові поділки підписують від 0 до 29. Лицева сторона має підписи і колір поділок чорний, а зворотна сторона – червоний.

П’ятки на чорних сторонах рейок збігаються з початком відліку, тобто з нулем. Початок червоної сторони однієї рейки позначають довільним числом. Наприклад: 4687, а початок червоної сторони другої рейки позначають іншим числом, яке відрізняється від першого на 100 мм, наприклад 4787. В комплект входить дві рейки в яких на червоних сторонах нулі не збігаються на 100 мм. Рейки бувають суцільні і складувані.

Польовий журнал нівелювання III-го класу

Польовий журнал нівелювання IV-го класу