2.2. Вимірювання кутів способом прийомів

Знаходячись з теодолітом над вершиною кута, що вимірюється (цю точку називають станцією), зорову трубу наводять на точки спостереження, якими визначають напрями кута. Перед початком спостережень зображення сітки ниток повинно відповідати окові спостерігача. Для цього, дивлячись в окуляр обертають діоптрійне кільце до появи в полі зору чіткого зображення сітки ниток. Труба вважається наведеною, коли ясне зображення потрібної точки спостерігають точно в центрі чітко окресленої сітки ниток.

Один прийом складається з двох пів прийомів: круг право (КП) і круг ліво (КЛ). Навівши трубу на праву точку В при крузі право, знімають і записують відлік по горизонтальному кругу до журналу вимірювання кутів. Потім, відкріпивши закріпні гвинти алідади і зорової труби, наводять трубу на ліву точку С, застосовуючи дії, аналогічні описаним Після наведення знімають відлік і теж записують його до журналу. Описані дії складають першу половину прийому. Переходячи до другої, трубу переводять через зеніт. Потім знаходять середнє значення з двох виміряних кутів КЛ та КП. Якщо розходження в межах допустимого записують кінцевий кут.

2.3 Вимірювання кутів способом кругових прийомів

Спосіб кругових прийомів заключається у наступному: з пункту N вибирають початковий напрямок з доброю видимістю. Встановивши теодоліт при КЛ поступово візують на т. A,B,C,D. Обертаючи алідаду за ходом годинникової стрілки і знімають при кожному візуванні відліки, які записують до журналу. Закінчують вимірювання кінцевим наведенням на т.А, цей відлік також записують до журналу. Цим закінчується перший напівприйом. Середні значення відліків при візуванні на початковий пункт на початку і кінці напівприйому повинні сходитися між собою. Допустимі розбіжності вказані в інструкціях.

Другий напівприйом після переведення труби через зеніт починають також з візування на початковий пункт. Далі візують послідовно на всі пункти, але в зворотному порядку, обертаючи алідаду проти годинникової стрілки. Запис в другому напівприйомі ведеться знизу вгору. Останнє візування роблять також на початковий пункт.

2.4. Перевірки теодолітів Перевірка колімаційної похибки

Візирна вісь зорової труби W повинна бути перпендикулярна до горизонтальної осі обертання труби.

При візуванні на віддалену точку беруть відлік при КЛ по горизонтальному крузі, потім на ту ж точку наводяться при КП і беруть відлік по горизонтальному кругу. Колімаційну похибку обчислюють за формулою:

КЛ = 186° 30' 6″

КП = 6° 30' 29″

Отримане значення виходить за межі норми, отже довелося юстувати прилад. Після юстування колімаційна похибка склала:

КЛ = 186° 30' 21.5″

КП = 6° 30' 10″

Перевірка місця зеніту

При горизонтальному положенні зорової труби, відлік з вертикального круга теодоліта має бути рівним нулю, або близьким до нуля

Значення місця зеніту вертикального круга визначають візуванням на віддалену ціль при двох положеннях теодоліта і зняттям відповідних відліків КЛ та КП з вертикального круга і у випадку відхилення вивести його в середнє положення. Місце зеніту визначають за формулою: .

КЛ = 83° 11' 17″

КП = 276° 36' 23″

Отримане значення місця зеніту вийшло за межі норми. Отже довелося юстувати прилад. Після юстування приладу місце зеніту:

КЛ = 83° 30' 17''

КП = 276° 29' 53,1''