2.1.5 Карти потоків
Міграція — це демографічна ознака, що відображає переміщення людей з однієї частини країни в іншу або між країною і рештою світу. Міграцію можна відображати на карті декількома способами. Темпи міграції можна показати на хороплетній карті у вигляді темпів імміграції, еміграції або балансу міграції. Крім того, при наявності повної інформації про міграцію можна використовувати карти потоків, які іноді називають картами ліній потоків. Ці карти дозволяють відобразити декілька аспектів міграції: шляхи| і напрями потоків міграції показують стрілками, а величину потоків — зміною товщиною цих стрілок.
Складність карт міграції може дуже швидко наростати. Навіть на нашій модельній карті, що містить тільки дев'ять областей, що відображаються, можливі 72 різних потоку, не враховуючи міжнародної і внутріобласної міграції. Тому повні карти потоків, що відображають всі шляхи міграції, в межах країни або регіону, виготовляються рідко. Існує декілька інших варіантів. Один з них - ігнорувати найменші міграційні потоки, виносячи на карту лише найбільші і найважливіші. Інша можливість полягає в тому, щоб створювати окремі карти для кожної області, показуючи на них тільки потоки міграції або імміграції для даної області (див. рис. 2.13). Для наших модельних областей це означатиме створення дев'яти пар карт. Проте навіть такі прості карти можуть виявитися переобтяженими. Часто картографу доводиться сполучати віддалені один від одного області змієподібними стрілками, що звиваються навколо карти.
Рис. 2.13. Різні способи подання потоків між регіонами
У картах потоків, що використовують стрілки, візуальне сприйняття пов'язане головним чином з довжиною і товщиною стрілок. Довша і тонша стрілка може виглядати більш значущою, ніж коротка і товста, якщо остання має меншу площу. Хоча в деяких випадках картограф може використовувати цю властивість, щоб підкреслити який-небудь цікавий міграційний потік з видаленого регіону, користувач часто стикатиметься з труднощами при оцінці дійсної величини потоків, уявлених стрілками різної довжини. Якщо головна мета полягає у вказівці абсолютних рівнів міграції з кожного району, зручніше застосувати інші способи. Наприклад, замість стрілок можна скористатися масштабованими значками, що відображають величину вхідних або вихідних міграційних потоків (див. рис. 2.13, Походження міграції).
Рис. 2.14. Картографічне відображення міграції ”в країну-з країни”
Використання спеціальних масштабованих значків дозволяє показати як імміграцію, так і еміграцію для даної області. На рис. 2.14 напівкола різного кольору або відтінку сірого використані для роздільного подання цих двох видів міграції.
2.1.6 Картографування безперервних явищ
Види карт, розглянуті в попередніх розділах, використовуються для відображення даних, пов'язаних з дискретними географічними об'єктами, наприклад точковими або площинними. Проте існують і безперервні географічні характеристики. Приклади таких характеристик — температура і висота над рівнем моря, які плавно міняються в просторі і часі. Щільність населення також можна розглядати як більш менш безперервну змінну характеристику. Області, що відображаються, вибираються відносно довільно, і сумарні значення, розраховані для них, маскують просторовий розподіл в межах кожної області. У зв'язку з цим в атласах перепису і все частіше в наборах даних ГІС щільність населення та її розподіл подаються як безперервні величини.
Дійсну безперервність важко відобразити на паперовій карті або в комп'ютерній базі даних. Навіть якби ми могли теоретично розрахувати окреме значення для кожної точки на території країни, нам довелося б вдатися до якого-небудь способу дискретизації даних для відображення їх на карті. Деякі можливі варіанти показані на рис. 2.15. Фактично йдеться про моделювання та відображення безперервної характеристики як певного тематичного рельєфу.
Рис. 2.15. Різні методи подання безперервних даних на карті
Фактично йдеться про моделювання та відображення безперервної характеристики як певного тематичного рельєфу різними способами, зокрема у виді: ізоліній (рис. 2.15 а) з варіантом розфарбування областей між сусідніми ізолініями (рис. 2.15 в) кольором з інтенсивністю, що відповідає інтервалу значень характеристики між двома ізолініями; точкових карт із змінною щільностю точок, яка відповідає, наприклад, розподілу чисельності населення або іншого показника (рис. 2.15 с); моделювання тематичного рельєфу регулярною сіткою (GRID-модель) з формуванням растрового зображення, в якому колір кожної клітинки та/або його інтесивність відповідає (пропоційний) значенню безперервної характеристики (рис. 2.15 d), або зображення сіткової поверхні або стовпчикової діаграми тематичного рельєфу розподілу безперервної характеристики (рис. 2.15 е). Такі картографічні зображення тематичного рельєфу наглядно відображають характер розподілу неперервної характеристики. Піки та перевищення на таких картах відповідають наприклад зонам з високою щільністю населення, а доллини - зонам з низькою щільністю. Для порівняння на рис. 2.15f подано хороплетну карту, на якій складно оцінити характер просторового розподілу неперервної характеристики.