2. Методика конструктування навчальної програми.

Навчальна програма – це документ, який визначає основні педагогічні та освітні напрями; зміст роботи і характер цілеспрямованого розвитку діяльності підрозділу (колективу), а також шляхи і форми реалізації змісту. Навчальні програми визначають обсяг знань, умінь та навичок, що набуваються при засвоєнні кожного предмету що і в якій послідовності повинні вивчати. Кожна навчальна програма складається з трьох компонентів: пояснювальної записки, зведено-тематичного плану і тексту окремих тем.

Пояснювальна записка вказує мету вивчення навчальної дисципліни, взаємозв'язок їє з іншими. В пояснювальній записці також повідомляється, що і в якому напрямку викладач може змінювати у змісті програми і у якому обсязі. Зведено-тематичний план визначає послідовність розглядання окремих тем і кількість відведених на них годин. Зміст програми більшості навчальних предметів складається з таких основних груп: • т е х н і к а: теоретичні основи і робота обладнання, засоби виробництва (верстати, преси, інші машини і механізми), а також знаряддя праці (інструменти, пристосування і інше); т е х н о л ог і я: теоретичні основи технологічних процесів і загальноїтехнології, техніка безпеки, гігієна і виробнича санітарія, протипожежна техніка; • с и р о в и н а і м а т е р і а л и: фізичні, механічні, хімічні і інші властивості сировини і матеріалу; • організація і економі ка виробництва. Формування знань про технологічні процеси протікає у такій послідовності: • функціональне призначення; • морфологічна структура; • обєкти, що підлягають обробці; • кількісні і якісні характеристики; • схема виконання процесу; • сфера використання; • соціально-екологічне супроводження; • перспективи удосконалення. Під час розробки структури програми важливе значення має блочно-модульна її побудова. Уся навчальна дисципліна розподіляється на логічно завершальні і відносно самостійні елементи – навчальні блоки. Перший рівень викладання навчального матеріалу – це відношення між окремими блоками без проникнення у суть кожного з них. Далі відбувається розвиток (розкриття) змісту кожного блоку.

3. Вимоги до проведення заключного інструктажу.

Заключний інструктаж – активна бесіда, основним змістом якої є аналіз навчальної роботи, проведеної за день. Майстер аналізує як пройшло заняття, яких результатів досягла група, окремі учні, відзначає помилки, що мали місце, порушення дисципліни. Мета заключного інструктажу – підвести підсумки самостійної роботи учнів та оголосити оцінки. Заключний етап уроку треба будувати так, щоб учні дістали на ньому щось нове, закріплювати свої знання і збагачувати досвід. Вимоги: Підведення підсумків виконання навчально-виробничих робіт.Проведення аналізу успіхів і недоліків учнів в оволодінні професією. Надання інструктажу навчального характеру (кращі роботи учнів, еталони виробів, зразки). Показ учням, що потрібно зробити для усунення помилок та закріплення успіхів.

Залучення учнів до активного обговорення наслідків уроку. Об’єктивне та всебічне проведення аналізу наслідків уроку, аргументоване виставлення оцінок. Використання різних видів домашньої роботи: усні, письмові, графічні, практичні. Доручати учням самостійну роботу на складання технологічного процесу, що буде вивчатися на наступному уроці. Інструктування учнів про способі виконання комплексних завдань на основі міжпредметних зв’язків, конструювання пристроїв.

Білет №25