31

Тема 2.

Економічні потреби. Суспільне виробництво: сутність, структура, ресурси, виробничі можливості, результати

План вивчення теми

2.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду на лекції

2.1.1. Економічні потреби: сутність, структура. Економічні блага.

2.1.2. Суспільне виробництво: сутність, структура.

2.1.3. Економічні ресурси і фактори виробництва. Економічний вибір.

2.1.4. Результати суспільного виробництва.

2.2. Коментар до питань, які винесені на самостійне опрацювання

2.2.1. Дослідження економічної природи потреб людини в історії

економічної думки

2.2.2. Закон зростання потреб та механізм його дії.

2.2.3. Мета виробництва та межа виробничих можливостей.

2.2.4. Роль науково-технічного прогресу в розвитку суспільного

виробництва.

План семінарського заняття

1. Економічні потреби: сутність, структура. Економічні блага.

Дослідження економічної природи потреб людини в історії

економічної думки. Закон зростання потреб та механізм його

дії.

2. Суспільне виробництво: сутність, структура.Економічні ресурси і

фактори виробництва. Економічний вибір.

3. Мета виробництва та межа виробничих можливостей.

4. Результати суспільного виробництва.

5. Роль науково-технічного прогресу в розвитку суспільного

виробництва.

Теми для рефератів

1. Виробничі ресурси та їх обмеженість.

2. Структура сукупного суспільного продукту.

2.3. Короткі підсумки.

2.4. Список рекомендованої літератури.

2.5. Тренінг для закріплення отриманих знань.

2.6. Завдання для “економічної розминки” по темі.

2.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду на лекції

2.1.1. Економічні потреби: сутність, структура.

Економічні блага

Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. Засоби задоволення потреб називаються благами. Економічні потреби - це потреби в економічних благах [1, c.44]. 

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин. „Потреби, - писав Й. Шумпетер, - є одночасно і причиною і спрямовуючим началом економічної поведінки суб’єкта господарювання, являють собою його рушійні сили” [2, с. 69].

Найважливішою ознакою потреб, у тому числі економічних, є їхній динамічний мінливий характер. Загальні властивості усього різноманіття економічних потреб є основою їх класифікації [3, с. 46-47].

Для економічної науки важливим є питання про визначення системи по­треб, тобто такої субординованої їх сукупності, яка являє собою стійку цілісність і гармонійно пов'язана із системою всього суспільного ви­робництва, невід'ємною частиною якого вона є сама.

У підході до питання про визначення системи потреб слід, перш за все, визначитись з методологічними принципами, що мають бути по­кладені в основу такого визначення. Серед таких принципів: 1) системність; 2) необхідність розгляду сукупності потреб з ураху­ванням їх генезису; 3) діалектичний зв'язок потреб з діяльністю людини [4, c. 56-57].

З огляду на означені вище методологічні принципи можна вважати прийнятною таку систему потреб, яка складається з елементів, що відпо­відають основним сферам людської діяльності. Це потреби економічні, соціальні, політичні і духовно-культурні. Кожен елемент цієї системи включає власну підсистему потреб. Скажімо, духовно-культурні потреби включають національні потреби, потреби культурні, ре­лігійні і т.ін. Свою внутрішню будову мають й інші елементи цієї системи потреб. Проте найважливішим елементом цієї загальної системи потреб є економічні потреби. Саме їх задоволення стає передумовою задоволення соціальних, політичних і духовних потреб людини.

Як зазначалось, засоби задоволення потреб називаються благами.

Альфред Маршалл визначає благо як «бажану річ, що задовольняє людську потребу».

Ж.-Б. Сей визначає блага «як засоби, що ми маємо для задоволення наших потреб.

А. Шторх підкреслює, що «вирок, винесений нашим судженням щодо корисності предметів … робить їх благами».

Властивість певного предмету, що дозволяє задовольняти певну потребу людини, ще не робить його благом. На цей факт особливу увагу звертає один з найвизначніших представників австрійської школи К. Менгер.

Поняття «благо» ширше, ніж поняття «товари та послуги», оскільки воно містить також задоволення тих потреб, які не завжди пов’язані з грошовими витратами. Блага, що споживаються шляхом простого привласнення, називаються вільними.

Блага, які споживаються шляхом купівлі продажу, називаються економічними. Економічні потреби - це потреби в економічних благах.

Економічні блага поділяються на довгострокові (передбачають багаторазове використання - автомобіль, електроприлади, комп’ютер тощо), і недовгострокові (зникають в процесі разового використання -хліб, напої тощо).

Серед благ виділяють взаємозамінні (субститути) і взаємодовнюючі (комплементарні).

До субститутів відносяться не тільки багато споживчих товарів і виробничих ресурсів, а й послуги транспорту (поїзд, літак, автомобіль), сфери дозвілля (кіно-театр-цирк) тощо.

Комплементарні блага доповнюють одне одного і тим самим роблять можливим їх споживання. Вони наче супроводжують одне одного. Потреба в таких благах одночасно збільшується або зменшується. Прикладами комплементарних благ є стіл і стільці, автомобіль і бензин, ручка і папір. Економічні блага також можуть бути класифікованими і за іншими критеріями.

В сучасних умовах значно зростає кількість потреб, які задовольняються за допомогою різноманітних послуг – результатом яких є благо – корисний результат.

Існує певна категорія благ (товарів та послуг), які не можуть бути запропонованими споживачеві на ринку (національна оборона тощо), оскільки він не в змозі повністю оплатити їхнє споживання як індивідуальне. Такі блага називаються суспільними і надаються звичайно через суспільні інститути.

Наявність потреб є передумовою суспільного виробництва. Виробництво благ орієнтоване на задоволення наявних та зростаючих потреб і обмежене наявними економічними ресурсами, яким властива рідкість та обмеженість.