Полит.))

№24.1. Характерні ознаки сучасного ринку.

По-перше, сучасний ринок є ринком покупців. Це такий стан ринку, при якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритет покупців по відношенню до продавців. Другою обов'язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентний характер. Це означає, що в системі підприємства кожний суб'єкт виступає як конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб'єктів. Можливість конкуренції між учасниками ділових відносин на ринку закладена в їх економічній самостійності (суверенітеті), базою якої є право розпоряджатися об'єктами ринкових відносин. Третя ознака сучасного ринку - стабілізація відносин між суб'єктами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва підприємців та інших суверенних суб'єктів економіки (наприклад, покупців), кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження його конкурентної потенції.

№24.2. Диференційна рента 1.

Земельна рента – це економічні відносини між власником землі,підприємцем-орендарем та найманими працівниками з приводу присвоєння власником землі частини прибутку від підприємницької діяльності на ній.Існує 3 види рент,що утворюються по різним причинам:диференційна рента,монопольна рента,абсолютна рента.Диференційна рента поділяється на:-диференційна рента – І;диф.рента - ІІ. Диф.рента-І є додатковим чистим доходом,який одержують в результаті продуктивнішої проці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях. Диф.рента заснована на використанні родючості земель,тільки перша рента пов’язана з природою,а ІІ – з економічною родючістю. Диференційна рента 1 утв. за рахунок родючих земель , місце розташування учасників до ринків збуту та інші компоненти. Диф. Рента – надлишок над середнім прибутком, який отримують господарства, що ведуть виробництво у більш сприятливих умовах.

№25.1. Категорія ринку. Ринкові відносини - це економ. відносини між покупцями і продавцями , які склад. на ринку у сфері обміну. Сфера обміну, попит і пропозиція охоплюють усю систему економ. відносин, пов’язаних з реалізацією товарів. Тобто, їх походження із сфери виробництва у сферу споживання – це також поставка товарів споживачу, розрахунок за них. Ці всі економ. процеси можуть бути прискореними або уповільненими (залежно від платоспроможного попиту). Ринки можуть бути збалансованими і не збалансованими. Кожен ринок дуже різноманітний і поділ. на ринок різноманітних товарів. Таким чином, кон'юнктура ринку визнач. економ. показниками, які характеризують стан ринку. Основними індикаторами для всіх продавців в покупців є ціна.

№25.2. Нац. дохід і його викор. Результатом праці мільйонів робітників, селян,інтелігенції є певна сукупність створених матеріальних і духовних благ. Найбільш узагальненим показником виробничої діяльності всього працездатного населення є сукупний сусп.. продукт(ССП). Він являє собою масу різних товарі і послуг , ств. працівниками у різних сферах галузях сусп.. виробництва( за рік). За своєю натурально – речовою структурою ССП поділ. на засоби виробництва і предмети споживання( фонд споживання і фонд накопичення). Фонд споживання - сума коштів, що спрямовується на споживання трудового колективу підприємства. Фонд накопичення. Цей фонд характеризується великим ступенем доступності щодо використання фінансових коштів та орієнтує підприємство на отримання максимальної економічної ефективності. За своєю вартісною будовою ССП можна записати за такою формулою: W=C+V+m- нац. Дохід C – пост. Капітал V – змінний капітал m - маса додаткової вартості Чистий прибуток або нац.. доход – це реальний доход, який викор. суспільством для особистого споживання та подальшого розміреного відтворення . Нац. доход можна поділити на 2 великі фонди: 1.Фонд споживання (вираж. в грошовій формі через держ. бюджет). 2.Фонд нагромадження. В процесі виробництва ств. необхідний продукт – це та частина нац. доходу , яка викор. на відтворення людини(житло, одяг, продукти харчування, соц. та духовні потреби та інше). Додатковий продукт - це частина нац. доходу , яка викор. для розширеного виробництва, ств. резервного фонду, виплати девідентів тощо. Отже, нац. доход як економ. категорія вираж. виробничі відносини між людьми з приводу Таким чином, нац.. доход по суті – це новостворена суспільством за певний період часу ( за рік) вартість.

№26.1. Функції ринку.

Більш повно і глибоко сутність ринку розкрити можна через його функції, які він виконує. Головін з них можна звести у 2 групи – організаційні та економічні. Функції: -Суспільний поділ праці ( коли споживач обирає постачальника, враховуючи при цьому якість, ціну, термін поставки); -Інформаційна(ціни, процентні ставки за кредит , курси цінних паперів постійно змінюються); -Економ. відбору(завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економ. слабких життєздатних підприємств); -Стимулююча(ринок розвертає економіку обличчям до потреб людини, робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально заінтересованими у задоволені тих потреб, які вираж. через попит за допомогою ціни).

№26.2. Циклічний характер суспільного відтворення. Процес відтворення розвивається циклічно починаючи з 19 ст. Циклічність-це характерна форма розвитку ринкової економіки. Циклічні коливання відбув. Послідовно через певний проміжок часу. Цикл-відтворення-процес руху економіки, який включає період від початку однієї кризи до наступної і охоплює кризу, дипресію, пожвавлення та піднесення. Визначальними моментами серед цих фах є криза і піднесення. Перехід від однієї фази циклу до іншого відбув. автоматично на основі ринкових само регуляторів. Криза виникає не тому,що суспільство не в змозі спожити всі вироблені товари,а тому,що не може купити їх. Економ.криза настає тоді,коли диспропорція між сукупною пропозицією і сукупним попитом в економіці в цілому дістає таких розмірів,що може бути усунена лише силою і механізмом кризи. Депресія –стан економіки,при якому падіння вир-ва припиняється і поступово створюються умови для його зростання. Пожвавлення – оновлення осн.капіталу передбач. Зростанням попиту,перш за все,на нове технічне обладнання.Це призводить до збільш.попиту на метал,руду;поширення засобів вир-ва – збільшує зайнятість і відповідно попит на предмети споживання,що поширює їх вир-о.Поступово збільш. Фонд з/п.;зростають ціни і прибутки.На прикінці пожвавлення обсяг вир-ва сягає кризового стану. Піднесення – фаза,на якій обсяг вир-ва перевищує до кризовий стан.Становиться максим.зайнятість,зрост. з/п;високі ціни і прибутки забезпечують інтенсивне поширення вир-ва.Поступово виникає і зростає надвиробництво товарів.Тобто ствоюються умови для економічної кризи

№27. 1. Конкуренція і монополія в ринковій економіці. Одним із найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Конкуренція – це економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг за завоювання ринку та отримання більшого прибутку. Без конкуренції ринкові відносини практично неможливі. Конкуренція виникає за певних умов: 1) наявності на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців будь-якого ресурсу або продукту; 2) свободи для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або залишати їх. 3) свободи виробляти ту чи іншу продукцію, обирати постачальників, розпоряджатися прибутками та вирішувати інші господарські проблеми. 4) пропозиція товарів повинна перевищувати попит. В умовах дефіциту товарів конкуренції не буде, бо тоді розкуповується все. Неодмінною умовою конкуренції є економічна свобода і незалежність суб'єктів ринкових відносин. Конкуренція є також важливим інструментом регулювання пропорцій суспільного виробництва.

№27.2. Диференційна рента 2 . Земельна рента – це економічні відносини між власником землі,підприємцем-орендарем та найманими працівниками з приводу присвоєння власником землі частини прибутку від підприємницької діяльності на ній.Існує 3 види рент,що утворюються по різним причинам:диференційна рента,монопольна рента,абсолютна рента.Диференційна рента поділяється на:-диференційна рента – І;диф.рента - ІІ. Диференційна рента –ІІ виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використанні ефективніших засобів вир-ва,тобто додаткових вкладень у землю.Цю ренту одержують не всі господарства,а лише ті,що використовують кращі землі.Перша і друга ренти вони взаємопов’язані,тільки 2-га диф.рента пов’язана з економічною родючістю грунтів.Вона характеризує інтенсивний розвиток сільського господарства. Диф. Рента – надлишок над середнім прибутком, який отримують господарства, що ведуть виробництво у більш сприятливих умовах.

№28.1. Підприємство яксубєкт ринкової економіки. Підприємство — це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак. Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв'язку з цим підприємство виконує такі функції: організаційну (зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх); відтворювальну (це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів); соціальну (полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах) . Види підприємств: За галузями промислові; сільськогосподарські; «будівельні; транспортні; торговельні; лізингові; банківські.

№28.2. Агропромислова інтеграція та її форми. Агропромислова інтеграція — це об'єктивний процес об'єднання спеціалізованого, повязаного спільним виробничим циклом сільськогосподарського і промислового виробництва в єдину систему відтворення. На її розвиток значний вплив має рівень технологічної і організаційної єдності взаємопов'язаних підприємств, особливості окремих галузей, специфіка перероблюваної сільськогосподарської продукції, технологій її переробки. Факторами, що впливають на інтеграцію сільського господарства і пов'язаних з ним галузей, є також рівень розвитку колективних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських господарств, їх спеціалізація. Економічна основа агропромислової інтеграції визначається товарно-грошовим обміном, ринком. Останній об'єднує, організовує їх в галузевому і територіальному відношенні. Ринковий механізм регулювання виробництва створює об'єктивну необхідність для все більш тісної взаємодії і взаємозалежності окремих елементів економічної системи. Все це характеризує агропромислову інтеграцію як багатогранний процес, що розвивається у різноманітних формах. Найбільш простою формою агропромислової інтеграції є контрактне виробництво сільськогосподарської продукції для торгових і переробних підприємств відповідно до укладених угод. У нашій державі відбувається використання угод при реалізації продукції сільського господарства переробним підприємствам і торгівлі, матеріально-технічному забезпеченню і виробничому обслуговуванню аграрного виробництва.

№29.1. Акціонерний капітал і акціонерне товариство. Акціонерне товариство — це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників шляхом придбання акцій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом. Отже, акціонерне товариство — це підприємство, в якому функціонує колективний капітал. Частка кожного акціонера у цьому капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє. Акціонерні товариства бувають закриті і відкриті. Капітал акціонерного товариства формується шляхом випуску й продажу акцій. Акція — це цінний папір, який свідчить про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства й дає право її власникові на одержання доходу у формі дивіденду. Розмір дивіденду залежить від рівня прибутковості підприємства.

№29.2. Проблеми інтеграції економіки України в світове господарство. В умовах, коли міжнародний поділ праці привів до формування світового господарства, жодна країна світу не може забезпечити високу ефективність свого національного виробництва, якщо воно не інтегрується в тій чи іншій мірі у виробництво світове. Це безпосередньо стосується й України. Причини можуть бути наступними: 1. Світове господарство - це цілісний економічний організм, що виступає матеріальною основою держав світового співтовариства, в якому вже склалися певні відносини попиту й пропозиції, конкуренції і монополії, макроекономічної рівноваги. Тому включення до нього нових держав - складний і тривалий процес. 2. Стримує інтеграцію національної економіки України в світове господарство й те, що Україна як суверенна держава ще не має достатнього досвіду в налагодженні економічних зв'язків з країнами світового співтовариства. 3. Значною перешкодою для входження України в систему світового господарства є те, що в ній ліквідовані структури, за допомогою яких здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність у минулому. Нові ж зовнішньоекономічні органи (Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків, Державний митний комітет, Національний банк України тощо) ще недостатньо авторитетні та компетентні, а отже, малоефективні.

№30.1.Види прибутку. Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст продукту Г — Т — Г’ . Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльно; Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції. Прибуток від операційної діяльності витрати — оренда. Адміністративні витрати (пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством) = основна та додаткова з/п управлінського персоналу, витрати на відрядження управлінського персоналу. Витрати на збут — оплата праці продавців , пакування, транспортування. Інші операційні витрати — собівартість реалізованих виробництвом запасів, сумнівні та безнадійн борги, оцінка запасів.

№30.2. Закономірності розвитку світового господарства.

Для світового господарства, як єдиної цілісної системи, властиві й свої специфічні закономірності Насамперед - це тенденція до інтернаціоналізації господарського життя, яка протистоїть тенденції до національного відокремлення. З розвитком світового господарства перша тенденція бере верх над другою: неухильно зростає зовнішньоторговельний оборот усіх країн, збільшуються масштаби міжнародного руху капіталу, швидко зростають обсяги виробництва на закордонних філіях ТНК, все більше переплітається міжнародна діяльність великих банків і т. д. Важливою закономірністю сучасного світового господарства с нерівномірність розвитку його окремих частин і загострення суперництва між ними на цій основі Так, сучасне світове господарство чітко поділяється на дві історичні спільноти: "високорозвинутий центр" і "периферія, що розвивається".

№31.1. Ефективність викор. факторів виробництва.

У широкому розумінні ефективність виробництва є співвідношенням результатів виробництва і витрат. Найбільш узагальнюючим оціночним показником роботи підприємства, є прибуток. Він зростає або зменшується залежно від ефективності виробництва. Ефективність використання окремих факторів виробництва визначають такі показники, як продуктивність праці, фондовіддача та матеріалоємність продукції. , Різне співвідношення кількісних значень розглянутих показників відображає можливі варіанти динаміки ефективності виробництва. З точки зору підприємства немає потреби наперед визначати показник ефективності виробництва. Форма показника ефективності залежить від конкретних завдань підприємства. Якщо воно працює стабільно і має стійкі позиції на ринку, показником ефективності є зниження витрат на одиницю продукції; якщо розпочинає свою діяльність - збільшення продажу продукції. Форма показника ефективності для працівника випливає з того, яку роботу він виконує у фірмі.

№31. 2. Класифікація країн світового господарства за рівнем розвитку ринкових відносин.

У своєму економічному розвитку не всі країни знаходяться у рівних умовах:

- Країни з розвинутою ринковою економікою (США, Франція, Німеччина)

- Країни з ринковою економікою, що розвивається

- Країни з перехідною до ринку економікою (Україна, Росія, Білорусія)

- Країни із неринковою економікою (Куба, пд.. Корея)

№32.1. Аграрні відносини, їх зміст та місце в економ. системі. Аграрні відносини – це економ. відносини з приводу власності і викор. землі, а також виробництва, розподілу, обміну і викор. с.г. продукції. Основу аграрних відносин становлять відносини власності на землю. Аграрні відносини — це особливий вид економічних відносин, які формуються в суспільстві між його членами, господарствами та державою з приводу володіння, користування і розпорядження землею як головним засобом виробництва в сільському господарстві, а також виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та розподілу доходів господарств.

№32.2. Економічні аспекти глобальних проблем. Шляхи його розв’язання Усі глобальні проблеми можна звести у три групи: -У сфері взаємодії природи та суспільства – це надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством, збереження навколишнього середовища, освоєння ресурсів світового океану -У сфері соціально-економічних відносин – подолання економічної відсталості багатьох країн світу, забезпечення стабільного миру, зростання народонаселення -У сфері розвитку людини – боротьба з голодом, хворобами, наркоманією та охорона прав людини. До глобальних проблем найчастіше відносять проблеми стабільного миру ( економічні, демографічні, сировинні, продовольчі та енергетичні)