Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
18_181.doc
Скачиваний:
110
Добавлен:
10.06.2015
Размер:
1.52 Mб
Скачать

Тема № 28 (2 год.) самосвідомість План

  1. Поняття самосвідомості, компоненти самосвідомості

  2. «Я»- концепція. Види «Я-концепції»

  3. Самооцінка. Види самооцінки

  4. Рівень та види домагань

  5. Форми психологічного захисту

Основні поняття та терміни: самосвідомість, самопізнання, самооцінка, самокритика, самоактуалізація, самолюбство, самоконтроль, самовдосконалення, «Я-концепція», заперечення, витіснення, проекція, ідентифікація, раціоналізація, заміщення.

1. Самосвідомість – усвідомлення людиною самої себе, тобто своїх фізичних сил і розумових здібностей, вчинків і дій, їхніх мотивів і мети, свого ставлення до зовнішнього світу, інших людей і до самого себе як особистості. Самосвідомість – це усвідомлення людиною самої себе у своїх відносинах до зовнішнього світу та до інших людей.

Структура самосвідомості, форми прояву:

1. Пізнавальний аспект – що я про себе думаю: самовідчуття, самоспостереження, самокритика, самоаналіз;

2. Емоційний – як я до цього ставлюсь: самолюбство, самопочуття, самоприниженість, скромність;

3. Регулятивний –як людина діє: самовладання, самоконтроль, саморегуляція, само стриманість.

Самосвідомість людини – образ “Я”, тобто Я-концепція. Формується в результаті життєвого досвіду. Буває позитивною і негативною, амбівалентною – суперечлива, невизначена.

2. "Я-концепція" включає в себе вже усвідомлені оцінки, результати аналізу і прогнози, тобто те, як людина дивиться на свої дії, можливості та їх розвиток у майбутньому. Виділяють такі функції "Я – концепції:

  • вона сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості;

  • вона визначає інтеріоризацію досвіду;

  • вона є джерелом очікувань.

Структура “я – концепції”

"Я – концепція" – цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка по відношенню до самого себе і який включає ряд компонентів: когнітивний, емоційний, оцінково-вольовий.

Існує глибинна залежність між позитивною "Я-концепцією" і успішністю самореалізації та між негативною "Я-концепцією" і недостатньою реалізацією своїх концепційних можливостей.

3. Самосвідомість дозволяє здійснювати цілеспрямовану діяльність, ставити цілі, реалізувати їх. Головним регулятором свідомості вважається воля. Вона виконує дві основні функції: спонукальну; гальмівну.

Самооцінка – оцінка людиною власних якостей, її гідності і недоліків. Вона є результатом передусім розумових операцій – аналізу, порівняння, синтезу. Формування самооцінки може відбуватися і шляхом інтеріоризації соціальних реакцій на даного індивіда, тобто людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші. Самооцінка може бути позитивною і негативною.

В структурі самооцінки виділяють компоненти:

  • реальне “Я” – те, чим людина є справді;

  • рефлексивне “Я” – те, як людина себе уявляє;

  • ідеальне “Я” – те, до чого я прагну.

Великі розбіжності між цими компонентами приводять до невротизації у випадку, коли самооцінка непластична (ригідна).

Види самооцінки:

  • завищена – переоцінюють себе, група не приймає;

  • занижена – комплекс неповноцінності по Адлеру, група не приймає;

  • адекватна – реально себе оцінює.

4. Рівень домагань особистості – це прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною. В основі рівня домагань лежить самооцінка (чи своїх можливостей, потенціалу в окремій сфері, чи себе як особистості загалом).

Рівень домагань особистості ґрунтується на такій оцінці своїх можливостей, збереження якої стало для людини потребою. Рівень домагань особистості, який стосується окремих досягнень в окремих видах і галузях діяльності чи людських стосунків називається приватним. В основі такого рівня домагань особистості знаходиться самооцінка у відповідній галузі.

Рівень домагань особистості може мати загальний характер, тобто відноситься до багатьох галузей життя і діяльності людини.

Рівень домагань особистості може бути адекватним можливостям індивіда чи неадекватним (заниженим, завищеним). Афект неадекватності – це стійкий негативний емоційний стан, який виникає у зв’язку з неуспіхом у діяльності і проявляється в тому, що індивід або не усвідомлює, або не хоче визнати його.

Важливим компонентом образу «Я» особистості є самоповага, яка визначає співвідношення справжніх її досягнень і того, на що людина претендує, розраховує. Американський психолог У. Джемс запропонував формулу, за якою в чисельнику представлені реальні досягнення індивіда, у знаменнику – його домагання

Самоповага = .

Для збереження самоповаги є два шляхи: досягти успіхів в обраних галузях або знижувати рівень домагань.

5. ЗАХИСТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — система регуляторних механізмів у психіці, які спрямовані на усунення або зведення до мінімуму негативних, що травмують особистість, переживань, сполучених із внутрішніми або зовнішніми конфліктами, станами тривоги й дискомфорту. З. п. спрямований, в остаточному підсумку, на збереження стабільності самооцінки особистості, її образу Я и образу світу, що досягається:

1) усуненням зі свідомості джерел конфліктних переживань;

2) їхньою трансформацією таким чином, щоб попередити виникнення конфлікту; 3) специфічними формами реагування (поведінки), що знижують гостроту переживання погрози або внутрішньоособистісного конфлікту. Усього описано більше 20 видів механізмів психологічного захисту.

1) витіснення — усунення зі свідомості неприйнятних потягів і переживань;

2) реактивне утворення (інверсія) — трансформація у свідомості емоційного відношення до об'єкта на прямо протилежне;

3) регресія — повернення до більше примітивних форм поводження й мислення;

4) ідентифікація — несвідоме уподібнення загрозливому об'єкту; перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе.

5) раціоналізація — псевдорозумне пояснення людиною своїх бажань і дій, щирі причини яких кореняться в ірраціональні соціально або особистісно неприйнятних потягах; тобто реальне визнання причин загрожувало б втратою самоповаги.

6) сублімація (заміщення) — це перенесення дії, спрямованої на недоступний об’єкт, на дії з доступним об’єктом. (зокрема, перетворення енергії сексуального потяга в соціально прийнятні форми активності).

7) проекція — приписування іншим людям власних витиснутих мотивів, переживань і рис характеру.

8) ізоляція — блокування негат. емоцій, витиснення зі свідомості зв'язків між емоційними переживаннями і їхнім джерелом.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]