Контрольні запитання

1. Яка роль праці у виникненні людської свідомості?

2. Яка роль мови у розвитку людської свідомості?

3. Що спільного та відмінного у психічній діяльності тварин і людини?

4. Назвіть ознаки людської свідомості.

5. Охарактеризуйте умови розвитку людської свідомості.

6. Які основні форми вияву свідомості?

7. У чому сутність українського менталітету?

Тема № 27 (2 год.) Поняття про несвідоме План

1. Загальна характеристика проблеми несвідомих психічних процесів

2. Несвідоме в теорії З.Фрейда

3. Механізми витіснення і захисту

4. Класифікація несвідомого у зарубіжній та вітчизняній психології

5. Неусвідомлені механізми свідомих дій

6. Теорія установки Д.М.Узнадзе

7. Надсвідомі процеси

Основні поняття та терміни: несвідоме, установка, теорія несвідомого, психологічний захист, медитація, гіпноз, сон, психотропні засоби.

1. Несвідоме – це ті явища, процеси, властивості і стани, які за своєю дією на поведінку схожі на усвідомлювані психічні, але актуально людиною не усвідомлюються. До сфери несвідомого належать:

• психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);

• реакції – відповіді, спричинювані невідчутними, але реально діючими подразниками;

• рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються;

• деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети.

До несвідомого відносять і деякі патологічні явища, які виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.

Вирізняють чотири класи прояву несвідомого.

Несвідоме за своїм рівнем може бути нижче чи вище свідомості. Воно може працювати зі свідомістю як відносно ізольовано, так і в тісному взаємозв'язку. Психічні явища можуть переходити зі свідомого в несвідоме і навпаки.

Поряд з цим, існують мінливі стани свідомості, які повністю відмежовують людину від фізичного і соціального оточення.

Медитація – це особливий стан свідомості, зміненої за бажанням суб'єкта. Мета – зосередити увагу, щоб обмежити поле екстравертованої свідомості настільки, що мозок буде ритмічно реагувати на той стимул, на якому зосередиться суб'єкт.

Гіпноз – це техніка впливу на індивідуума шляхом локалізації його уваги з метою звузити поле свідомості і підкорити його контролю зовнішнього агента (гіпнотизера), навіювання якого він буде виконувати.

З давніх часів відомі патологічні стани свідомості, які виникають за допомогою психотропних засобів. Тютюн, кава, алкоголь – найбільш розповсюджені психотропні засоби, які використовуються значною частиною людства, власне, як і наркотики. Існують також такі види психотропних речовин, як барбітурати і транквілізатори.

2. Згідно Фрейду, психіка людини складається з трьох компонентів:

1. Несвідоме («Воно»). Тут локалізовані інстинкти (насамперед, на думку Фрейда, сексуальний і агресивний). «Воно» працює за принципом задоволення. «Я» більшою мірою відповідає уявленню людини про себе.

2. Наші думки, плани, почуття, оцінки – все це компоненти «Я». Дана частина психіки виконує дві важливі функції: по-перше, керує контактом з реальністю, а по-друге, здійснює зв’язок з несвідомим, наприклад, витісняючи психотравмуючі ситуації в область несвідомого (захисна функція). «Его» працює за принципом доцільності (біологічної реальності).

3. «Над-Я» («Супер-Его») - совість людини, її внутрішній сторож, який здійснює нагляд як би з середини свідомості. «Супер-Его» працює за принципом соціальної реальності. Саме тут народжується внутрішня критика.

3. Психологічний захист – це нормальний механізм, спрямований на попередження розладів поведінки не тільки в межах конфліктів між свідомістю та несвідомим, але й між різними емоційно забарвленими установками.

Захисні механізми – це психоаналітичне поняття, яке позначає сукупність несвідомих прийомів, за допомогою яких людина як особистість оберігає себе від психологічних травм.

Витіснення – найбільш універсальний спосіб позбавлення від внутрішніх конфліктів шляхом активного виключення із свідомості неприйнятого мотиву чи неприємної інформації. Механізми психологічного захисту служать засобом боротьби з тривогою, доки людина не знайде більш раціонального способу вирішення проблем і конфлікту. Коли до психологічного захисту людина звертається систематично, можна вважати, що у неї розвиваєть­ся стан, який З. Фрейд назвав неврозом.

4. Несвідомість складає нижчий рівень психіки, це така форма відображення дійсності, при якій людина не може пояснити власні дії, втрачає відчуття часу, порушується мовна регуляція поведінки.

Несвідоме у заруб.психології. Вивченням несвідомого займався ще Сократ.

1 точка зору: Лейбніц: Н.- це малі переживання;

2 точка зору: Вундт: Н.- це нульова точка свідомості;

3 т.з.: Фрейд: Н.- це несвідомі потяги та інстинкти. Найсильніші Ерос і Танатос, займають ¾ всієї психіки;

4 т.з.: Жанне, несвідоме зводить до автоматизму.

Несвідоме у вітчизняній психології:

• досвідоме – те, що людина в даний момент не усвідомлює, але може усвідомити;

• післясвідоме – це те, що вже було усвідомлено і перейшло в автоматичні навички;

• неусвідомлене – це фізіологічні явища, інстинкти та вроджені рефлекси. Гіпноз, галюцинація, творче осяяння.

Отже, несвідоме – це сукупність псих. процесів, актів, станів, які обумовлені впливами, про які людина не дає собі звіту.