6 Січня 1900 року першу вищу школу журналістів було відкрито в Берліні, потім створено школу журналістів у Лондоні.

Професіоналізм у журналістиці – визначеність журналіста як

особистості щодо свого суспільно-політичного профілю та морально-етичних

засад діяльності. Самоформування журналіста на основі ретельної самоосвіти

та самовиховання.

Перші у світі вищі навчальні заклади підготовки журналістів.

Берлінська школа журналістики (1900), факультет журналістики Цюріхського

університету (1903), факультет журналістики при Колумбійському університеті

(1903). Перша журналістська російська школа, заснована Л. Владимировим

(1904), центральні газетні курси при Комуністичному інституті імені

М. Я. Свердлова (1918) та Державний інститут журналістики (Москва, 1921).

Журналістська освіта в Україні.

Відділ журналістики при Комуністичному університеті імені Артема (Харків, 1922), Український

комуністичний інститут журналістики (Харків, 1926), Харківський технікум

журналістики імені М. Островського (Харків, 1930-і), відділення журналістики

на філологічному факультеті Харківського державного університету (1947,

1953). Факультет журналістики у Київському університеті імені Т. Г. Шевченка

(Київ, 1953), факультет журналістики у Львівському державному університеті

імені І.Франка (Львів, 1954). Мета університетської освіти. Творча майстерня:

основний зміст роботи студента в ній. Навчально-виробнича практика як

невід'ємна частина навчального процесу журналіста.

6. Сучасні журналістські спілки й організації

МФЖ (міжнародна федерація журналістів) (26р париж)

Творча спілка журналістів В україні(заснована в 59р)

МОЖ (організація) (46р)

Національна спілка журналістів України (1997р О. Наливайко)

Рівненська обласна організація Національної спілки журналістів України створена у квітні 1959 року

7. Місце журналістики серед інших сфер суспільної діяльності

Журналістика є досить молодим соціальним інститутом, що впливає на всі сфери суспільства. Вивчення історії журналістики дозволяє більш глибоко зрозуміти не тільки її розвиток і сучасне місце в соціумі, а й розвиток суспільства в цілому.

За чотири століття існування журналістика довела свою спроможність забезпечувати саморегулювання суспільства, міцно увійшла до механізмів суспільного самоуправління, стала щонайважливішим суб'єктом соціального управління. У тоталітарному суспільстві роль журналістики зводиться до агітації і пропаганди, тобто передавання готової, створюваної в партійних комітетах інформаційної продукції споживачам. У вільному демократичному суспільстві роль журналістики незмірно зростає, вона сама перетворюється на "фабрику новин", її працівники самі збирають, обробляють і виготовляють інформацію, без якої неможливе існування жодного іншого суб'єкта суспільної дійсності. Таке велике значення журналістики як соціального інституту сьогодні.

журналістика є складною сферою духовної, інтелектуальної та економічної діяльності людини, що має передусім гносеологічний (епістемологічний) характер. Адже саме пізнання у сучасній філософії розуміється як "сукупність процесів, завдяки яким людина дістає, переробляє і використовує інформацію про світ і про саму себе" . Будь-яка пізнавальна діяльність викликана потребами доцільної практичної діяльності людини, спрямована на задоволення історично сформованих її матеріальних і духовних потреб.