31. Умови, складові ефективності соціальної інформації.

Соціальна інформація - це смислова інформація, тобто, яка переробляється людською свідомістю і реалізується в діяльності людей; вона обумовлена потребами індивідів і інтересами соціальних груп, що знаходяться в постійному спілкуванні між собою в процесі виробництва і всього суспільного життя.

Під соціальною розуміється та інформація, яка циркулює в суспільстві як сукупність знань, відомостей, повідомлень, ідей про навколишній світ, перш за все про суспільство, що служить цілям управління суспільними процесами. Оптимальне керування, що ставить за розумні цілі, передбачає об'єктивну, правдиву, повну інформацію.

Соціальна інформація: 1) відбиває суспільні стосунки; 2) пов'язана з різними видами людської діяльності; 3) зафіксована свідомістю; 4) опосередкована факторами психологічного плану; 5) використовується людиною для впливу на інших людей. Вона має складну структуру, яка включає науково-технічну, економічну, соціально-політичну, ідеологічну та інші види інформації.

Важливою особливістю процесу масового спілкування є використання машин, технологічних процесів, різних технічних пристосувань, які дають можливість швидко збирати, обробляти, випускати і розповсюджувати інформацію в масовому масштабі на великій території і майже одночасно. Цьому служать новітні досягнення електроніки, ротаційної техніки, електрогравіювальних автоматів тощо. Великий прогрес техніки мас-медіа має значення не тільки для духовного контакту людей, але і для розвитку всієї економіки в цілому.

Соціологічне дослідження — це вид систематичної пізнавальної діяльності, спрямованої на вивчення поведінки людей, груп, відносин, процесів соціальної взаємодії у різних сферах життєдіяльності суспільства та отримання нової інформації, виявлення закономірностей суспільного життя на основі соціологічних теорій, методів і процедур.

Соціологічне дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизація соціальних

фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та розробка заходів щодо управління об’єктом, котрий досліджується, його прогресивним розвитком.

32.Поняття сенсаційності, сенсація в пресі.

Сенсація (фр. sensation) – незвичайна пригода, яка отримала широкий розголос. Форма подачі нового знання, здатного змінити картину світу і традиційні уявлення про можливості людини. Найбільш відома газетний, наукова та літературна сенсація. Подія, повідомлення, що, вражаючи чимсь, збуджують багатьох, викликають загальне зацікавлення.

Особливо слід відзначити лже-сенсації. Газетна качка - навмисно неправдива інформація, опублікована в засобах масової інформації з корисливою або іншою метою. Газетна качка — ознака жовтої преси. Наявність газетної качки знижує авторитет видання й журналіста. Однак вона існувала й існує як засіб боротьби за увагу читачів, збільшення тиражу, а відтак і прибутків.

Види сучасних сенсацій

1. "Природні" сенсації Найважливіший потік сенсаційних повідомлень в журналістиці заснований на відображенні саме природних надзвичайних подій, які можна умовно розділити на наступні види: 1) Феномени (події), що представляють собою різкі, іноді - фундаментальні зміни в світі, що оточує людину. Це можуть бути раптові катастрофи, природні катаклізми, війни і т.п.

2) Події (досягнення), різко змінюють можливості впливу людини на світ, взаємодії з ним. 3) Предметом сенсаційного повідомлення можуть бути і відкриття, різко змінюють усталені уявлення людей про світ, інших людей і самому собі. Найчастіше вони трапляються в науці.

2. "Штучні" сенсації Такого роду "сенсації" створюються спеціально - перш за все для того, щоб розповівши про них в пресі, привернути увагу аудиторії і до видання, і до того предмета, про який йшла мова. Ця мета, що цілком зрозуміло, може бути названа рекламної або "піарівською". Такі сенсації ще називаються підготовленими, або "пабліситі". Спеціально організовані сенсаційні події повинні бути перш за все оригінальними. Інша важлива вимога - вони повинні відповідати очікуванням, інтересам і вподобанням публіки. Команда "творців сенсацій" складається з фахівців (експертів), що займаються підготовкою окремих частин загального дійства. Саме фахівці, знавці своєї справи здатні забезпечити успіх задуманого проекту. Як правило, в паблісіті беруть участь фахівці піар-служб, юристи, фотохудожники, дизайнери, модельєри та перукарі, телережисери і, зрозуміло, самі журналісти. Останні - самі значущі учасники "паблісіті", так як без них сенсація ніколи не стане такою. Тому вибір місця і часу здійснення "сенсації" не може бути випадковим, - вони враховують інтереси насамперед преси. Підготовка такого роду сенсацій, безумовно, непроста і вимагає великих витрат. З різних причин організовані сенсації можуть такими не стати. Найбільш часті з них такі: 1) описуваний випадок є тривіальним, повсякденним; 2) подія, що лежить в основі повідомлення, - вигадка.

33. Система ЗМІ, головні засади їх типології.

Уся система ЗМІ — це засіб здійснення єдиного процесу поши-рення ідей, вчень, теорій, суспільне значущої інформації, виховання соціальних почуттів , звичок.

Засоби масової інформації (ЗМІ) — це своєрідна система, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відео-програми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поши-рення масової інформації.

Різноманітність щодо типологічних характеристик, з допомогою яких визначається кожне видання чи програма, засоби масової інформації у сукупності створюють цілісну систему журналістики. Вони взаємодіють між собою, координують зусилля, конкурують, обмінюються досягненнями і досвідом. Основне призначення системи ЗМІ — безперервне відобра-ження суспільного життя у всіх його діалектичних зв'язках і взаємозалежностях, протиріччях і конфліктах.

В умовах реформування суспільства увагу до типології як до наукового методу в журналістиці помітно зросла. Це пов'язано з активним розвитком типологічної структури ЗМІ, з використанням цього методу в маркетингових дослідженнях.

Основою типології є розчленовування систем об'єктів та їх групування за допомогою узагальненої моделі чи типу. Тип

визначається як різновид, форма, модель, яка характерна для тієї чи іншої групи предметів як одиниця розчленовується в типології реальності

У пресі такою одиницею є періодичне видання (газета, журнал), на телебаченні - канал, телепрограма, на радіо - радіостанція, радіопрограма. А для ЗМІ в цілому - засіб масової інформації.

Типологія журналістики використовується для порівняльного вивчення суттєвих ознак ЗМІ. Такими ознаками можуть бути: характер аудиторії засоби масової інформації; його предметно-тематична спрямованість і інші риси, пов'язані з характером інформації; цільове призначення; час виходу (ранкова, вечірня газета, нічна програма телебачення); періодичність (щоденна газета, тижневик, місячний журнал ) і ін.

На типологічну структуру ЗМІ активно впливають матеріальні носії інформації, що формують інформаційні потоки у пресі, на телебаченні та радіомовленні. Основою для формування різних типів видань, теле-і радіопрограм можуть бути і жанрові особливості інформації («Роман-газета», «Аншлаг»), і її автор (авторське телебачення) і ін

Цільове призначення видань, теле-і радіопрограм диференціює ЗМІ відповідно до характеру здійснюваних ними функцій. Їх основу складають, перш за все,функції різних видів духовного виробництва. Деякі функції (інформаційного, аналітичного та художньо-публіцистичного характеру) ЗМІ часто виконують самі - функції публіцистичного, журналістської творчості. У реалізації функцій мистецтва, літератури, освіти, науки, духовної культури в цілому, пов'язаних з масовим інформаційним процесом, ЗМІ беруть участь як організатори. На типологічну структуру ЗМІ впливають функції та інших видів діяльності: виробничої, рекламної, інформаційної та ін На цій основі формуються видання, теле-і радіопрограми:

Публіцистичні; Літературні; Художні; Розважальні; Наукові; Рекламні..