Лекція 4 Навчання монологічного мовлення

1. Суть і характеристика монологічного мовлення.

2. Види монологічних висловлювань.

3. Етапи формування монологічних умінь.

4. Система вправ для навчання монологічного мовлення.

1. Суть і характеристика монологічного мовлення.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Особливості монологічного мовлення (ММ):

а) комунікативні –виконує такі комунікативні функції:

- інформативну;

• впливову (спонукання до дії, переконання щодо справедливості тих чи інших думок, переконань);

• експресивну (емоційно-виразну) –використання спілкування для опису стану, в якому знаходиться мовець);

• розважальну;

• ритуально-культову (виступ на ювілеї).

б) психологічні:

• однонаправленість (не розраховане на мовну реакцію вголос);

• зв’язність (відповідність темі та володіння мовними засобами між фразового зв’язку);

• тематичність;

• контекстуальність;

• відносно безперервний спосіб мовлення;

• послідовність і логічність.

в) мовні особливості:

• структурна завершеність речень;

• розгорнутість та різноструктурність фраз;

• досить складний синтаксис;

• зв’язність (використання мовних засобів між фразового зв’язку);

Уміння монологічного мовлення:

• правильно складати одну завершену фразу;

• комбінувати різноструктурні фрази;

• трансформувати, розширювати, доповнювати вже засвоєні мовленнєві зразки;

• вільно викладати свої думки;

• обговорювати факти, події;

• розкривати причинно-наслідкові зв’язки подій та явищ;

• описувати предмети, явища, людей;

• послідовно розповідати про події;

• користуватися засобами між фразового зв’язку.

Отже, метою навчання монологічного мовлення у школі є формування певних монологічних умінь, а саме: правильно з погляду мовних засобів, логічно й послідовно, комунікативно вмотивовано, творчо користуватися засвоєним мовним матеріалом для вираження своїх думок іноземною мовою.

1. Види монологічних висловлювань.

Основні види монологічних висловлювань: опис, розповідь, роздум.

В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок.

Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому описуються людина, пророда, погода, предмети тощо, вказується просторове розміщення предметів, перераховуються їхні ознаки.

Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про об’єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді – про факти з життя самого оповідача. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі.

Монолог-міркування (роздум) спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідного судження робиться висновок.

• синтаксичні особливості мнологу-опису:

• переважна використання простих і складносурядних речень з перелікові-приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв’язком;

• вживання граматичних структур із зворотом there is/ there are;

• вживання переважно таких часово-видових форм як Present Continious, Present Indefinite, Past Indefinite;

• синтаксичні особливості монологу-розповіді:

• видо-часові форми дієслова в Past Indefinite, Past Perfect;

• сполучники, сполучникові прислівники, адвербіалії;

• прості й складнопідрядні речення з підрядними часу.

• Синтаксичні особливості монологу-повідомлення:

• прості розповідня речення;

• дієслова в Present Indefinite, Present Perfect.

• Синтаксичні особливості монологу-роздуму:

Складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку.

2. Етапи формування монологічних умінь.

Уміння монологічного мовлення формуються у ході 3-х етапів. Мета 1 етапу – навчити учнів продукувати зразки мовлення рівня фрази та об’єднувати їх у понадфразові єдності (ПФЄ). Кожен учень вимовляє одну фразу та приєднує її до інших фраз, сказаних його однокласниками. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформлені у мовному відношенні. На цьому етапі можна запропонувати учням опори – слова, словосполучення, граматичні структури. Наприклад. Для тексту-розповіді такими опорами можуть бути in the morning, at first, then, after an hour, soon, finally; для тексту-роздуму – firstly, secondly, finally; для опису характерні there is, there are.

На 2 етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих. Зображальні опори: окремі малюнки, слайди, тематичні та сюжетні картинки, композиції на магнітній дошці.

Вербальні зорові опори: підстановча таблиця, логіко-структурна схема, висловлювання-зразок у звуковому чи зоровому (друкований текст) варіанті.

Мета 3 етапу – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в обсязі, передбаченому програмою.

3. Система вправ для навчання монологічного мовлення.

Згідно з трьома етапами формування умінь монологічного мовлення виділяють три групи вправ:

Мета 1 групи вправ – навчити учнів об’єднувати засвоєні раніше зразки мовлення рівня фрази у висловлювання понадфразового рівня. Сюди відносяться умовно- комунікативні продуктивні вправи на приєднання (коли продукована учнем фраза приєднується до фрази, висловленої вчителем), та на об’єднання структурно-однотипних і різнотипних ЗМ. Вони виконуються в режимах “учитель-учень”. “учень-клас”.

Напр.: Let’s describe our school. I’ll begin. You join your sentences to mine. –Це вправа на приєднання.

До вправ 1 групи належать також мовні вправи на усвідомлення учнями засобів між фразового зв’язку, характерних для певного типу монологу. Це вправи на знаходження потрібних засобів зв’язку, їх виписування, з’єднання за їх допомогою 2-3 речень.

Вправи 2 групи.

Мета вправ цієї групи –навчити учнів будувати висловлювання понад фразового рівня (мікромонологи). Це- продуктивні умовно-комунікативні вправи першого рівня, в яких допускається використання різних опор. Режим роботи – “учень-клас”, “учень-учень”, “учень-група учнів”.

Слабшим учням пропонуються різні опори,які поступово усуваються. Найефективніші для навчання монологічного мовлення опори:

Повні вербальні опори:

підстановча таблиця, з кожної частини якої учень вибирає мовленнєві одиниці згідно з навчально-мовленнєвою ситуацією. ЇЇ можна використати для навчання монологу-опису, монологу-повідомлення.

Часткові вербальні опори:

Підстановчі таблиці відкритого типу:

	nose		…
his	eyes	is	…
	hair	are	…
	cheeks		…

Структурно-мовленнєві схеми: (для слабких учнів)

1. Winter lasts for…

2. It is cold in …

3. Children have their winter…

4. They like to…

Логіко-структурні схеми:

My favourite season is… It is…in… The sun … It often… …wind blows. There are… in the sky.

Вправи 3 групи.

Мета вправ цієї групи –навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення. Вправи 3 групи належать до комунікативних продуктивних вправ другого рівня. Вони складаються з комунікативного завдання вчителя та висловлювання учня.

Напр.: You are a tourist from Ukraine travelling in England. Yesterday you left you bag on the bus. Go to the lost-and-found office and describe your bag and its contents there for the officer to find it.

При виконанні вправ цієї групи опори, як правило, не використовуються.

Рекомендована література:

Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і переробл. / Кол авторів під керівництвом С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. –328с.

Биркун Л.В., Колтко Н.О. Комунікативні завдання для початкової школи: перший рік навчання. –Х.: Вид група “Основа”, 2003. –92с.

Буренко В.М. Антологія комунікативних вправ. –Харків: Видавнича група “Основа”, 2003. –79с.

Завдання для ситуативного спілкування. 5-11 класи. У 2 ч. Ч 1/ М.В.Бондар, О.В.Карпенко, Л.П.Пащенко, Т.В. Погарська.- Х.: Вид. Група “Основа”, 2004.- 112с.