Лекція 9 метод активізації можливостей особистості і колективу

1.Історія виникнення методу активізації.

2. Принципи методу активізації.

3. Поетапна реалізація моделі інтенсивного спілкування.

1. Історія виникнення методу активізації.

Термін “інтенсивне навчання” пов’язаний з іменами болгарського вченого, лікаря-психотерапевта Георгія Лозанова та російського методиста, професора Галини Олександрівни Китайгородської.

У 1966 р. В Софії було засновано науково-дослідницький інститут сугестопедії, який очолив Г.Лозанов. Сугестологія – це наука про прискорений гармонійний розвиток особистості та розкриття її різнобічних резервних можливостей – пам’яті, інтелектуальної активності, творчих здібностей, тощо. Сугестологію було покладено в основу сугестопедичного напряму в навчанні ІМ. Основна мета сугестопедії – розкриття та розвиток всебічних резервних можливостей особистості. В ній активізуються не лише інтелект, але й емоційна сфера особистості (функції правої півкулі).

Подальший розвиток застосування сугестопедичної системи Г.Лозанова для оволодіння ІМ знайшов у розробках Центру інтенсивного навчання ІМ (Москва) під керівництвом Г.О.Китайгородської, де було створено метод активізації можливостей особистості та колективу.

2. Принципи методу активізації.

Як відомо, метод зумовлюється системою принципів.

1. Принцип особистісного спілкування. Особистість функціонує і формується в процесі постійних взаємовідносин з іншими людьми, включаючи спілкування. В основі принципу лежить положення про злиття процесів навчання та спілкування ( навчати, спілкуючись) та нерозривність навчально-пізнавальної діяльності та діяльності спілкування. Весь навчально- виховний процес організований як процес неформального спілкування вчителя з учнями та учнів між собою.

2. Особистісно-рольовий принцип. У спілкування ми виконуємо певні ролі. У соціальній психології роль – це поведінка, яка очікується від людини іншими людьми у зв’язку з виконанням нею її соціальних (службових, сімейних, житейських) функцій. Розрізняють соціальні ролі (начальник-підлеглий , лікар, пацієнт, мати, син, господар, гість тощо) та міжособистісні ролі (один учитель може виступати в ролі контролера, наглядача, інший – в ролі старшого товариша). Основним навчальним текстом в інтенсивному навчанні є текст-полілог, дійовими особами якого є самі учні. Кожен з учнів має свою постійну роль на період навчання. Крім постійних використовуються епізодичні ролі в залежності від комунікативної ситуації навчання. Рольове спілкування має психотерапевтичний ефект, звільняючи учнів від “комплексів”, боязні зробити помилку, відкриваються та активізуються творчі можливості учнів.

3. Принцип концентрованої організації навчального матеріалу і навчального процесу передбачає доягнення навчально-виховних цілей за мінімальний термін при максимально можливому обсязі навчального матеріалу. Текст-полілог вводиться зразу ж, у його повному обсязі. Навчальний матеріал спочатку сприймається учнями в цілому, глобально й стає зрозумілим завдяки пофразовому перекладу. Перші спроби вживання нових мовленнєвих зразків здійснюються цілими блоками, репродуктивно, але в різноманітних ситуаціях спілкування. Через певний час матеріал осмислюється, вживається продуктивно, тобто на рівні мовленнєвих умінь.

4. Принцип колективної взаємодії визначається як такий спосіб організації навчального процесу, де учні активно й інтенсивно спілкуються один з одним, обмінюючись навчальною інформацією, що сприяє розширенню знань, вдосконаленню навичок та умінь кожного учня. Перевага віддається колективним формам навчальної діяльності ( хорове промовляння, одночасна робота в парах, трійках).Хорове повторення набуває рис спілкування – учні по черзі звертаються до першого, другого і т.д. з запитаннями, порадою. У такий спосіб через “імітативне спілкування” пропускаються майже всі навчальні одиниці при збереженні таких рис спілкування як зверненість та наявність адресата мовлення. Використовуються такі прийоми, як “шеренги”, “карусель”, “натовп”.

5. Принцип поліфункціональності вправ означає, що кожна вправа спрямована одночасно на засвоєння певного навчального матеріалу та на спілкування.

3. Поетапна реалізація моделі інтенсивного спілкування.

1 етап –подача нового матеріалу циклу занять.

2 етап – тренування у спілкуванні.

3 етап –практика у спілкуванні.

1 етап. Новий навчальний матеріал подається у тексті-полілозі. Характерними рисами тексту-полілогу є значний обсяг, включення тих, хто навчається, до дійових осіб полілогу, емоційність, політемність, побудова ТП за зразком усного мовлення, паралельне розташування тексту в підручнику іноземною та рідною мовою учнів. Подача навчального матеріалу проходить у 4 пред’явлення.

Мета 1 пред’явлення – пояснити учням ситуацію – місце дії, зміну подій, її учасників. Викладач у формі безпосереднього спілкування з учнями розігрує ті події, які відбуваються з ними. Основний спобів семантизації – пофразовий переклад.

Головне завдання 2 пред’явлення – максимально забезпечити мимовільне запам’ятовування нового навчального матеріалу. Викладач програє всі ситуації полілогу з пофразовим перекладом на рідну мову та використання різних засобів, що підсилюють мимовільне запам’ятовування: фрази ритмічно “простукуються”, римуються, проспівуються, вимовляються з різною інтонацією, гучністю, емоціями.

Третє пред’явлення має на меті закріпити новий матеріал у пам’яті учнів, доповнюючи мимовільне запам’ятовування довільним запам’ятовування. Воно проходить при відкритих книжках: учні слухають вчителя, який промовляє текст з короткими паузами між фразами для внутрішнього промовляння їх учнями, які одночасно сприймають і друкований варіант тексту-полілогу.

Четверте пред’явлення називають “музичним сеансом”, тому що учні знов сприймають та слух текст-полілог (без перекладу) на фоні спокійної класичної музики. Робиться установка на розслаблення: учні сідають зручніше,заплющують очі та слухають музику та текст-полілог.

Усі чотири пред’явлення мають місце на одному занятті. Всі останні уроки циклу присвячені тренуванню у спілкуванні та практиці у спілкування. На етапі тренування (2 етап) формуються та вдосконалюються мовленнєві навичкі, а на етапі практики – мовленнєві вміння. Відповідно, вправи етапу тренування у спілкуванні (3 етапу) можна назвати умовно-комунікативним, а етапу практики – комунікативним. Автоматизація дій учнів з мовним та мовленнєвим матеріалом відбувається на етапах “тренування в спілкуванні” (учні будують діалогічні єдності, мікромонологи у жорстко регламентованих вчителем умовах) та “практики в спілкуванні” (учні самостійно будують діалоги у заданих вчителем ситуаціях). На етапі тренування широко використовуються прийоми “рухливі шеренги”, “каруселі”, “натовп”.

Метод забезпечує інтенсивне навчання, у ході якого навчальні цілі досягаються за мінімальний термін при максимальному обсязі необхідного навчального матеріалу.

Рекомендована література:

Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.

Бориско Н.Ф. Сам себе методист или советы изучающему инстранные языки. –К.: «Фирма «Инкос», 2201. –226 с.

Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения инстранным языкам. – М.:Изд-во МГУ, 1986. –176с.

Книга вчителя іноземної мови . Нормативні документи міністерства освіти і науки України. –Харків: Торсінг, 2005. –236с.

Лекція 10