Сучасні методи навчання.

1. Сугестивний метод.

2. Комунікативний метод.

1. Сугестивний метод.

Автор- лікар-сугестолог, психотерапевт Софійського інституту сугестології Георгій Лозанов (2 пол. 20ст.).

Суть методу :

1. Навчання проходить у двох планах –свідомому й підсвідомому, задіяні обидві півкулі головного мозку, що дає оптимальний результат.

2. Мовний матеріал засвоюється в атмосфері гри, перевтілення, з використанням мови та рухів, драматизації, що переключає учнів з форми на процес спілкування.

3. Навчальний матеріал ввдиться у формі значних за обсягом полілогів у ході двох пред”явлень: 1 пред”влення у виконанні викладача з музичним супроводом , 2 пред”явлення у нормальному темпі, учні знаходяться у “концертному стані”-релаксації і слухають учителя з заплющеними очима, сидячи у зручних позах.

4. Активізація матеріалу проходить за допомогою драматизації, ігор, пісень, вправ на запитання-відповіді, прицьому учні виконують різні ролі.

Переваги методу: 1. Сугестивна, навіююча дія викладача сприяє усуненню психотравмуючих факторів (мовних бар”єрів, скутості, страху помилок тощо).

2. У центрі уваги – усномовленнєва комунікація та вокабуляр, учні читають полілоги та пишуть твори на різні теми.

1. Завдяки використанню резервів мимовільної пам”яті за один місяць засвоюється на розмовному рівні близько 2000 слів.

2. Комунікативний метод

В період післявоєнних десятиліть формується тнеденція до посилення комунікативної спрямованості навчання. Представники – Г.Уідоусон, У.Литлвуд (Англія), Г.Піфо (Германія), Ю.І.Пасов (Росія).

Комунікативний метод передбачає організацію процесу навчання ІМ як процесу спілкування завдяки моделюванню на уроці комунікативних ситуацій.

Суть методу: 1. Мовленнєва спрямованість навчального процесу.

2. Функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матерілу, адекватного КС.

3. Ситуативність. Спілкування відбувається у КС, що моделюються. КС включає такі компоненти: учасники спілкування, предмет спілкування, стосунки між комунікантами, обставини (час, місце).

4.З самого початку учні оволодівають всіми чотирма видами видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому й текстовому рівні при обмеженому використанні рідної мови.

5.Мовленнєва взаємодія учнів проходить упарах, тріадах, невеликих групах, всією групою.

6.Широко використовуються опори: змістові та смислові, словесні й зображальні (текст, мікротекст, план, логіко-синтаксична схема).

6. Об”єктом оцінки є не тільки правильність, але й швидкість усного мовлення й читання.

Інші методи:

Метод повної фізичної реакції

Драматико-педагогічний метод

“Мовчазний” метод

Груповий метод

Рекомендована література:

Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.

Пассов Е.И. Коммуникативниый метод обучения иноязычному говорению. –М.: «Просвещение», 1985. –206 с.

Larsen-Freeman D. Techniques and Principles in Language Learning. – Oxford: Oxford University Press, 1986. –142.

Лекція 11.

Етапи розвитку методики

1 Перекладні методи.

2. Прямі методи

3. Усний метод Гарольда Пальмера.

4. Методична система навчання читання М.Уеста.

5. Аудіо-лінгвальний метод.

6. Аудіо-візуальний метод

1 Перекладні методи..

У всі часи соціальне замовлення суспільства впливало на зміст і мету навчання ІМ та на вибір методу навчання.

Граматико-перекладний (18 ст.) Представники: І.Мейдингер (Німеччина), Г.Олендорф (Англія).

Мета: навчання граматики у ході читання тексту та його дослівного перекладу.

Текстуально-перекладний. Представники – Ж.Жакото (Франція), Д.Гамільтон (Англія),

А.Шаванн (Швейцарія).

Мета: вивчення мови на зв”язних оригінальних текстах шляхом перекладу на рідну мову.

Суть методу:

1.Вивчалось виключно писемне мовлення, розмовне мовлення – відхилення від норми.

2.Вивчення граматики дедуктивне шляхом заучування правил та складання на їх основі речень.

3.Засвоєння мовного матеріалу шляхом перекладу, заучування, порівняння з рідною мовою.

4.Наголошується навчання лексики та граматики, читання та письма. Вимова, розмовне мовлення ігноруються повністю.

Переваги методу: прийоми роботи з текстом (аналіз та переклад важких місць, пошук вивченого лексичного та граматичного матеріалу; встановлення аналогій з рідною мовою).

Недоліки: 1) не орієнтувались на мову як засіб спілкування; 2) відрив форми від змісту; 3) ігнорування фонетичного аспекту мови; 4) використання текстів хрестоматійного характеру, недоступних розумнню учнів.

Причини застосування методів: формальні цілі навчання, традиції, успадковані від латинських шкіл.

2. Прямі методи виникли з розвитком капіталізму, буржуазії. Потреба нових ринків збуту сировини та товарів зумовила необхідність практичного оволодіння ІМ, насамперед усним мовленням. (поч.70-х років, Європа).

Представники: П.Пассі, Г.Суїт, О.Єсперсен, Ш.Швейцер, Г.Вендт, Б.Еггер, які працювали в Англії, Франції, Німеччині, Данії та ін.

Суть методів: 1). Мета- навчання спілкування;

2). Безперекладна семантизація лексики: малюнки, предмети, пантоміма, синоніми, антоніми, дефініція, ілюстративні речення, коментар іноземною мовою.

3). Граматика вивчається індуктивно.

4). Переважає усне мовлення на основі комунікативних ситуацій, навчання фонетики, лексики. Вправи з читання та письма базуються на матеріалі, засвоєному усно.

Переваги:розробка методики навчання усного мовлення , системи фонетичних вправ, використання різних безперекладних способів семантизації лексики.

Недоліки: безпідставність повного виключення рідної мови з процесу навчання, заперечення ролі граматики або ж індуктивне її засвоєння.