6. Аудіо-візуальний метод.

Метод виник у Франції у 50-і роки 20 ст. Представники: П.Губерин (Югославія), П.Риван, Р.Мішеа, Ж.Гугенейм, А.Соважо (Франція).

Метод зберігає всі основні принципи прямих методів: глобальне сприйняття мовного матеріалу на слух; рідна мова повністю виключена з процесу навчання; основними способами заучування є імітація, заучування напам”ять фраз та утворення фраз за аналогією.

Етапи роботи над діалогом-темою:

1. Презентація матеріалу. Учні двічі переглядають новий фільм: вперше- без звукового супроводу, вдруге – у супроводі запису діалогу на магнітній плівці.

2. Пояснення. Діафільм переглядається ще раз кадр за кадром, незнайоме пояснюється шляхом парафразу, жестів, тощо.

3. Повторення. Учні імітують репліки діалогу.

4. Активізація. Фільм демонструється без звукового супроводу, а діалог повторюється в ролях.

Досягнення методу: 1. Відбір мовного матеріалу на основі “живої”, розмовної мови. 2. Оволодіння розмовною мовою. 3. Застосування зоро-слухової наочності.

Недоліки: 1. Повне виключення рідної мови. 2.Перебільшення ролі механічного тренування.

Рекомендована література:

Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.

Freeman D.L. Techniques and Principles in Language Teaching. –Oxford: Oxford Univ.Press, 1986/ -142 p.

Рецензія

на методичний посібник Глазунової Т.В.

«Курс лекцій з методики викладання іноземних мов

у загальноосвітній школі

(для студентів 4 курсу заочної форми навчання)»

Запропонований посібник є своєрідним узагальненням досвіду вітчизняної та зарубіжної методичних шкіл. У ньому подається стислий виклад тем курсу загальної методики, передбачених програмою для вивчення на 4 курсі.

Автор посібника розглядає з позицій комунікативного підходу проблеми навчання всіх видів мовленнєвої діяльності – говоріння, аудіювання, читання та письма, прослідковуючи при цьому зв’язок методики з суміжними науками –лінгвістикою, психолінгвістикою, педагогікою, психологією. Значна увага приділяється плануванню навчально-виховного процесу: характеризуються різні види планів (поурочний, календарний, тематичний), визначаються їхні цілі та особливості. Детально характеризуються типи, види, та функції контролю знань, умінь, навичок з іноземної мови, наводяться приклади різних видів тестових завдань. На увагу заслуговує й чіткий історичний огляд методів навчання іноземних мов. Описані й сучасні методи навчання –сугестопедія, метод активізації резервних можливостей особистості, комунікативний метод.

Запропонований посібник виконано на належному науково-методичному рівні. Мова посібника чітка й зрозуміла. Всі лекції супроводжуються списками рекомендованої літератури.

Даний посібник може бути рекомендований для застосування в навчальній практиці студентів 4 курсу денної та заочної форм навчання педагогічних інститутів- майбутніх вчителів іноземної мови - освітньо-кваліфікаційний рівень- «бакалавр» і «спеціаліст»

Рецензент: Бєлінська О.О.

кандидат філол. наук,

доцент кафедри

російської мови ВДПУ