13. Хімічно небезпечними об'єктами (хно) називають підприємства народного господарства, які виробляють, зберігають та використовують у виробничому циклі небезпечні хімічні речовини (нхр).

До хімічно небезпечних об'єктів відносяться: підприємства хімічної та нафтопереробної промисловості;

підприємства харчової, м'ясо-молочної промисловості, холодокомбінати, продовольчі бази, що мають холодильні установки, у яких як холодоагент використовується аміак; водоочисні та інші очисні спорудження, де використовується в якості дезинфікуючої речовини хлор; залізничні станції, які мають колії відстою рухомого складу зі СДОР; залізничні станції вивантаження і навантаження СДОР; склади і бази з запасами отрутохімікатів, речовин для дезінфекції, дезинсекції і дератизації.

Основні причини аварій на хімічно небезпечних об'єктах такі:

— організаційні помилки людей;

— несправність в системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;

— поломки вузлів, устаткування, трубопроводів, ємкостей або окремих деталей;

— пошкодження у системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;

— несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;

— акти диверсій, обману або саботажу виробничого персоналу або сторонніх осіб;

— дія сил природи і техногенних систем на обладнання.

Значні аварії можуть виникнути при витіканні (викиданні) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може статися за таких обставин:

— при втраті енергії, відмові в роботі машин і механізмів;

— витікання хімічно небезпечних речовин із труб;

— використання непридатних матеріалів;

— виникнення екзотермічних реакцій через вихід з ладу системи безпеки й контролю;

— розриву шлангових з'єднань у системі розвантажування;

— полімеризації хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання.

В Україні функціонує 1810 об'єктів господарювання, на яких зберігаються або використовуються у виробничому процесі понад 283 тис. т сильнодіючих ядучих речовин, у тому числі — 9,8 тис. т хлору, 178,4 тис. т аміаку.

Ці об'єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки.

Перший ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них мешкає більше 75 тис. осіб) — 76 об'єктів.

Другий ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них мешкає від 40 до 75 тис. осіб) — 60 об'єктів.

Третій ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного ураження, в кожному з об'єктів мешкає 40 тис. осіб) — 1134 одиниці.

Четвертий ступінь хімічної небезпеки (зони можливого хімічного зараження, кожна не виходить за межі об'єкта) — 540 одиниць.

Хімічна обстановка – це умови, які виникають після аварії на хімічно-небезпечному об’єкті (ХНО), внаслідок забруднення об’єкта, навколишнього середовища сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Вона характеризується токсичністю СДОР, масштабами і характером зараження місцевості, людей, техніки, різних об’єктів, повітря, джерел питної води і продовольства. На підставі оцінки хімічної обстановки може бути прийняте рішення щодо евакуації населення, зміни районів дислокації формувань цивільного захисту (ЦЗ), тривалості використання індивідуальних і колективних засобів захисту, заборони використання джерел питної води і продовольства, що забруднені СДОР.

Зона хімічного зараження (ХЗ) – це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) і над якою поширилася заражена хмара з уражаючими концентраціями. Зона хімічного зараження ОР характеризується типом застосованої ОР, довжиною, глибиною і включає район застосування хімічної зброї, територію поширення хмари зараженого повітря.

Осередок хімічного ураження (ОХУ) – це територія, в межах якої в результаті впливу хімічної зброї або аварійного викидання в навколишнє середовище СДОР виникли масові ураження людей, тварин, рослин.

Аварійне прогнозування - прогнозування й оцінка хімічної обстановки під час аварій на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) і транспорті (автомобільному, річковому, залізничному, трубопровідному, морському), що здійснюються для визначення можливих наслідків аварій, порядку дій у зоні можливого зараження і вжиття заходів для захисту людей.

Пожежна обстановка — це масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об'єктів і лісових масивів, що впливає на життєдіяльність населення, роботу об'єктів народного господарства, організацію та проведення рятувальних і невідкладних робіт.

Оцінка пожежної обстановки складається з попередньої оцінки можливої пожежної обстановки, зробленої завчасно в умовах мирного часу; початкової оцінки обстановки після одержання даних про координати застосування запалювальної зброї, центру вибуху, його потужності та виду, напрямку і швидкості вітру, з метою визначення пожежної обстановки на маршрутах введення і розподілу сил для виконання рятувальних робіт; уточнення пожежної обстановки на основі розвідувальних даних повітряної, загальної наземної і спеціальної пожежної розвідки для прогнозування пожеж, особливо на маршрутах введення, в районах проведення рятувальних робіт і виявлення загрози для особового складу формувань і населення в таких ситуаціях.

Вихідними даними для початкової оцінки обстановки є потужність ядерного вибуху, вид, місце і час вибуху, масштаби і характер застосування запалювальної зброї, вогнетривкість будівель і споруд, їх пожежо- і вибухобезпечність, щільність забудови, фактична здатність лісів до загорання, метеорологічні дані (швидкість і напрямок приземного вітру).

За здатністю до загорання ліси поділяються, на три категорії:

І — висока — до неї належать хвойні насадження на дуже сухих, сухих світлих і вологих ґрунтах та, листяні насадження на дуже сухих і сухих ґрунтах;

II — сильна — хвойні насадження на сирих і мокрих ґрунтах;

III — мала — листяні насадження на світлих, вологих, сирих, мокрих і заплавних ґрунтах.

Пожежі за місцем виникнення підрозділяються на дві групи:

1. пожежі на відкритому просторі (наприклад, лісові, степові, на хлібних полях);

2. пожежі в огорожах, які виникають і розвиваються всередині будівель та споруд.

Пожежі першого типу бувають:

• Нерозповсюджувані (локальні) - вони являють собою окремий випадок пожеж, коли загоряння навколишніх об'єктів унаслідок променистого тепла виключено.

• Розповсюджувані - характеризуються геометричними параметрами, що збільшуються в часі( розповсюдження пожеж на великому просторі відбувається за різними напрямками та з різною швидкістю залежно від умов теплообміну, величини відстаней між об'єктами, напрямку та сили вітру, інших чинників. Пожежі цієї групи характерні для складів лісоматеріалів, будівель у районах старої міської забудови з вузькими вулицями, на хлібних полях тощо).

• Масові пожежі - це сукупність суцільних і окремих пожеж у будинках або різноманітних горючих матеріалів на відкритих складах. Утворюється загальна зона газифікації палаючих будівель та споруд за умови невеликого вітру або штилю.

Пожежі другого типу поділяються на:

• Відкриті пожежі - розвиваються за умови повністю або частково відкритих отворів. Горіння швидко поширюється, переважно в бік відчинених отворів.

• Закриті пожежі - відбуваються за умови повністю зачинених отворів у огороджу вальних конструкціях(ає місце обмежений газообмін унаслідок інфільтрації повітря та газів, що виділяються із зони горіння, через нещільності в огородженнях, притворах дверей, віконних рам, а також витяжну вентиляцію).

Інженерна обстановка на об’єкті виникає внаслідок руйнувань у результаті аварії або застосування зброї. Вона характеризується ступенем руйнувань будівель і споруд, комунальних і технологічних мереж, і, як результат цього, утворенням завалів сховищ, проїздів (проходів), затопленням території та іншими негативними наслідками.

З метою визначення масштабів руйнування, обсягів, термінів і черговості, а також сил і засобів для проведення рятувальних та невідкладних робіт проводиться оцінка інженерної обстановки.

Перш за все необхідно визначити ступені руйнування населеного пункту і об'єктів господарювання. Знаючи ступінь руйнування, можна визначити величину збитків, обсяги рятувальних і невідкладних робіт.

Розглянемо характеристику ступенів руйнування.

Повні руйнування — це руйнування всіх елементів будівель, у тім числі й підвальних приміщень, ураження людей, що знаходяться в них, збитки становлять більше 70 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості). Подальше їх використання не можливе.

Сильні руйнування — це руйнування частини стін і перекриття поверхів, деформація їх, виникнення тріщин у стінах, ураження значної частини людей, що знаходяться в них. Збитки ставлять від ЗО до 70 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості). Можливе обмежене використання будівель, що збереглися. Відновлення можливе після капітального ремонту.

Середні руйнування — це руйнування переважно другорядних елементів будівель і споруд (покрівлі, вікон, дверей і перегородок), виникнення тріщин у стінах. Підвальні приміщення зберігаються, перекриття залишаються. Люди уражаються частіше уламками конструкцій. Збитки становлять 10—ЗО % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості будівель).

При середньому ремонті відновлюються техніка, транспорт та промислове обладнання. Будівлям необхідний капітальний ремонт.

Слабкі руйнування — це руйнування вікон, дверей та перегородок. Ураження людей можливе уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи не пошкоджуються. Вони придатні для використання після поточного ремонту будівель. Збитки становлять до 10 % вартості основних виробничих фондів (будівель). Відновлення можливе після середнього або поточного ремонту.

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням.

Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння.

Спосіб охолодження ґрунтується на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється.

Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об'ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полум'яне горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окислення. Зменшення концентрації кисню досягається введенням у повітря інертних газів та пари іззовні або розведенням кисню продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях).

Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок та інше ).

Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етил, фреон та інше), які ігри потраплянні у полум'я розпадаються і з'єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється.

Спосіб механічного гасіння полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.

Спосіб вогнеперешкоди заснований на створенні умов, за яких полум'я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного.

Планування цивільного захисту об'єкта — це розроблення сукупності документів, у яких визначені сили і засоби, порядок і послідовність дій з метою забезпечення захисту населення, виробництва, а також виконання завдань вищих органів, пов'язаних із поданням допомоги населенню інших об'єктів і міст.

Ці документи, розроблені з урахуванням реальних можливостей і умов об'єкта, є настановою для організованих дій як з метою підготовки об'єкта до захисту в надзвичайних умовах, так із метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (стихійних лих, виробничих аварій і вогнищ воєнних конфліктів).

На об'єкті мають бути розроблені два плани: на воєнний та мирний час.

План цивільного захисту на воєнний час — це документи, які визначають організацію і порядок переведення об'єкта з мирного на воєнний час і ведення цивільнго захисту в початковий період війни.

План цивільного захисту на мирний час — це документи, які визначають організацію і порядок виконання заходів цивільнго захисту з метою запобігання або зменшення можливих втрат від важких виробничих аварій, катастроф, і стихійних лих, а також ведення рятувальних та інших невідкладних робіт при їх виникненні.

Як вихідні документи, що будуть використані при розробці документів плану цивільного захисту об'єкта, необхідні: директивні документи Президента, Верховної Ради, Уряду України та МНС; витяг із рішення керівника цивільнго захисту району про організацію і ведення цивільного захисту на території району, дані про кількість формувань, їх особовий склад, які потрібно створити на даному об'єкті; витяг із плану прийому і розміщення евакуйованого населення; витяг із наряду райвійськкомату на постачання техніки у збройні сили у зв'язку з мобілізацією; окремі розпорядження керівника цивільного захисту району (наряд для виконання спеціальних завдань та ін.); документи, які характеризують господарство і населений пункт.

Для планування, підготовки і проведення заходів евакуації має бути інформація, щоб забезпечити відповіді на такі запитання: чисельність працюючих відвідувачів, обслуговуючого персоналу на даному об'єкті, всього населення в населенному пункті; час доби, коли буває найбільше скупчення людей у приміщеннях; розміщення людей у приміщеннях; стан входів, аварійних виходів; наявність і стан входів для пожежників, міліції, поліції, внесення технічних засобів; труднощі, які треба враховувати під час евакуації людей (вузькі проходи, сходи, непрацюючі ліфти та ін.); забезпеченість будівельними матеріалами, матеріалами для огороджування небезпечних місць, захищення аварійної або цінної апаратури; забезпеченість тимчасовими робочими місцями та ін.; устаткування, прилади, апаратура, документи, які необхідно евакуювати і перелік тих, що можна залишити; можливість переведення виробництва, переведення установ на скорочений режим роботи; вирішення питань зупинення виробництва, установ на скорочений режим роботи; вирішення питань зупинення роботи технологічних ліній, припинення чи скорочення виробництва продукції; забезпечення засобами індивідуального захисту, оповіщення і зв'язку; підготовленість пунктів збору, транспорту для перевезення людей і цінностей, наявність поблизу загрозливих об'єктів (пожежо- і вибухонебезпечні будівлі й матеріали, столярні цехи, приміщення складів, комор, трансформаторні приміщення, хімічні підприємства чи склади).

У документах плану визначаються заходи, які потрібно виконати в мирний час, при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій, стихійних лихах, виробничих аваріях, катастрофах і при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт, а також характер і порядок дій формувань, зміст і обсяг робіт, строки виконання заходів, з урахуванням конкретних умов і можливостей даного об'єкта.

При оцінці обстановки висвітлюються:

коротка характеристика і, те, що може скластися на території об'єкта після несподіваного нападу і при плановому переведенні ЦЗ на воєнний стан;можливий ступінь руйнування виробничих дільниць і житлових будинків; ступінь радіоактивного забруднення тварин, території; можливість виникнення і характер впливу осередків сильнодіючих ядучих речовин (СДОР), лісових, торфових пожеж, зон затоплення; можливе зниження виробництва; можлива радіаційна, пожежна і хімічна обстановка; стан транспортних артерій, систем енерго-, газо-, водо-, теплозабезпечення, матеріально-технічної бази, оповіщення, зв'язку і управління; втрати сил і засобів ЦЗ і людей об'єкта та населеного пункту; втрати від повторних факторів ураження; обставини, які можуть скластися на території об'єкта і населеного пункту при використанні противником звичайних засобів ураження.

Висновки з оцінки можливої обстановки і стан сил для рятувальних робіт, вплив на вирішення завдань об'єкта при переведенні на воєнний стан і в період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Виконання заходів при загрозі нападу противника:

Захист працюючих і членів їх сімей:

а) організація і порядок укриття їх у захисних спорудах: підготовка захисних споруд; організація будівництва ПРУ; будівництво найпростіших укриттів; використання підвалів, погребів та інших заглиблених приміщень для укриття населення і формувань; управління людьми, які знаходяться в захисних спорудах;

б) організація прийому і розміщення евакуйованого населення; порядок оповіщення про початок евакуації населення; загальна кількість населення, що прибуває, організація розміщення їх у населеному пункті; порядок, способи і строки доставки людей від пунктів вивантаження, приймальних евакопунктів до місць розселення; організація розміщення евакуйованих для проживання; організація працевлаштування, матеріального, медичного та іншого забезпечення.

Евакуюючи населення із зон катастрофічного затоплення і приміських господарств, розміщених у зоні можливих руйнувань, необхідно визначити: кількість населення, матеріальних цінностей, техніки, які підлягають евакуації, та ц організацію (час евакуації, район евакуації тощо);

в) протирадіаційний і протихімічний захист: порядок роботи об'єкта в умовах радіоактивного забруднення. Режим протирадіаційного захисту населення; організація дозиметричного контролю; порядок видачі засобів індивідуального захисту; організація санітарної обробки людей і знезаражування техніки;

г) медичний захист: порядок забезпечення медичними засобами індивідуального захисту формувань, працюючих змін, населення в місцях проживання; проведення санітарно-гігієнічних, профілактичних, лікувальних і протиепідемічних заходів; організація медичного забезпечення під час ліквідації на об'єкті наслідків нападу противника.

Виконання заходів ЦЗ на об'єкті в умовах несподіваного нападу противника.

1. Дії за сигналом "Повітряна тривога" (ПТ): порядок і строки повідомлення працюючих і населення за сигналом "ПТ"; порядок видачі засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), приладів розвідки і дозиметричного контролю, які знаходяться біля робочих місць і в ПРУ; організація безаварійної зупинки виробництва; укриття населення; управління населенням, яке знаходиться в укриттях.

2. Дії після нападу противника: заходи відновлення порушеного управління; приведення в готовність формувань ЦЗ; введення режимів захисту; організація прийому і розміщення евакуйованого населення; порядок розгортання і приведення до готовності сил і засобів ЦЗ; організація прискореного відновлення і будівництва ЗС; організація і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт на території об'єкта; порядок відновлення боєздатності об’єктових сил і засобів, що потерпіли.

Додатки

• Календарний план основних заходів ЦЗ об'єкта.

• План заходів захисту працюючих та членів їхніх сімей і організація рятувальних та інших невідкладних робіт.

• Розрахунок укриття працюючих у ПРУ.

• Розрахунок проведення прийому і розміщення еваконаселення. б. План-графік нарощування заходів підвищення стійкості роботи об'єкта у воєнний час

• Склад сил і засобів ЦЗ об'єкта.

• Розрахунок забезпечення працюючих та членів їхніх сімей ЗІЗ.

• Схема управління, зв'язку і оповіщення об'єкта.

Висновки з оцінки можливої обстановки на об'єкті при виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих в плані на мирний час:

• перелік можливих великих аварій, катастроф і стихійних лих на даному об'єкті;

• висновки з оцінки обстановки, яка може скластися на об'єкті при виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих.

На випадок аварії на АЕС важливими заходами є організація управління силами і засобами. Крім того, в районі розміщення АЕС необхідно виконати такі заходи: забезпечити високий ступінь готовності захисних споруд (ЗС), у 30-кілометровій зоні, забезпечити фонд ЗС для повного укриття на об'єкті працюючих і членів їхніх сімей; забезпечити виконання комплексу медичних заходів; створити запас засобів розвідки, дозиметричного контролю, захисту органів дихання, шкіри, знезараження. Управління ЦЗ разом з керівництвом АЕС складає план заходів захисту населення: оповіщення населення про можливі наслідки аварії; захист населення; заходи ліквідації наслідків аварії; ведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Із досвіду аварії на ЧАЕС заходи ЦЗ необхідно планувати у три етапи:

1-й — від початку аварії до трьох діб. У цей час необхідно терміново оцінити обстановку і масштаби проведення першочергових заходів, спрямованих на захист населення і запобігання наслідкам аварії; інформація про аварію; виклик аварійних бригад і формувань ЦЗ; проведення заходів ліквідації наслідків аварії;

2-й — понад 1 добу після аварії; уточнити радіаційну обстановку; вжити додаткові заходи для захисту населення; дозиметричний контроль;

3-й — перехідний від аварійного до нормального стану (коли вжиті всі заходи захисту): уточнюються дози опромінення, ступінь забрудненості РР урожаю, продуктів, води, сировини та ін.

Додатки

• Календарний план основних заходів ЦЗ при загрозі й виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих.

• План захисту об'єкта і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт із зазначеними потенційно небезпечними місцями.

• Розрахунок сил і засобів для виконання заходів ЦЗ при загрозі й виникненні аварій, катастроф і стихійних лих.

• План медичного забезпечення.

• Розрахунок евакозаходів.

• Схема організації управління, зв'язку і оповіщення.

Сили Цивільної оборони створюються для захисту на-селення і територій, попередження і ліквідації наслідків надзви-чайних ситуацій.

Силами Цивільної оборони є її війська: спеціалізовані і невоє-нізовані формування.

Війська Цивільної оборони підкоряються керівнику централь-ного органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій ісправ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Війська ЦО України створюються відповідно до Закону України «Про війська Цивільної оборони» і становлять ядро найбільш підготовлених і мобільних сил. Чисельність військ визначається з урахуванням потреби й особливостей району призначення.

До 1992 року частини ЦО входили до складу Збройних Сил іпідкорялися міністру оборони. 28.01.1992 р. постановою Кабіне-ту Міністрів України «Про війська ЦО» частини ЦО були підпо-рядковані штабу ЦО України.

До складу військ ЦО України входять:

• чотири окремі мобільні механізовані бригади, одна з нихнавчальна;

• чотири окремих мобільних механізованих полки;

• дев'ять окремих аварійно-рятувальних батальйонів;

• Регіональний рятувально-координаційний центр;

• два вузли зв'язку МНС України.

План дій з планом реагування (якщо він розробляється окремо) та додатками, що забезпечують організоване і чітке виконання заходів цивільного захисту щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації є Планом цивільного захисту об'єкта, якому державного і регіонального рівнів надається гриф «Для службового користування» і розробляється в двох примірниках: прим. № 1 – Начальнику цивільного захисту; прим. № 2 – Начальнику штабу цивільного захисту об'єкта.

До плану дій (реагування) додаються:

– Схема (План) управління, зв'язку, оповіщення і взаємодії з пояснювальною запискою;

– План - календар дій органів управління, сил і структурних підрозділів об'єкта, при раптовому нападі противника за сигналом «ПОВІТРЯНА ТРИВОГА» та за сигналом «ВІДБІЙ ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ»; в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного і воєнного стану;

– Карта (Схема) регіону з позначеними на ній (нанесеними) місцями розташування об'єкта цивільного захисту, піднятими частками (місцями) можливої техногенної, природної, екологічної небезпеки та наслідків використання воєнних засобів враження, графічними елементами рішення Начальника цивільного захисту об'єкта на організацію дій і захисту особового складу та підпорядкованих структурних підрозділів в надзвичайних ситуаціях, графічними елементами плану евакуації (розосередження) та необхідними розрахунками;

– План евакуації об'єкта в заміську зону (план розосередження в безпечні від надзвичайних ситуацій райони, якщо евакуаційні заходи об'єкта не плануються);

– Особисті плани дій (папки з робочими документами у першому примірнику) керівного складу об'єкта та командирів (начальників) служб і невоєнізованих формувань цивільного захисту. Другий примірник особистого плану (робочих документів) дій – на робочому місці посадової особи.

Особисті плани дій (папки робочих документів) розробляються для Начальника і Начальника штабу цивільного захисту об'єкта, керівників (начальників) структурних підрозділів об'єкта цивільного захисту, начальників (командирів) служб і невоєнізованих формувань, оперативної групи, евакуаційної комісії, групи зв'язку та оповіщення, поста радіаційної та хімічної розвідки, поста медичної допомоги, групи видачі засобів індивідуального захисту та спеціальних приладів, ланки протипожежних заходів, групи охорони громадського порядку, групи утримання сховищ тощо.

Зміст папки робочих документів посадової особи: функціональне завдання посадової особи (служби, невоєнізованого формування, структурного підрозділу), витяг із наказу про призначення, функціональні обов'язки керівника і особового складу формування, план-графік особистих дій керівника і окремо – формування (структурного підрозділу), схема оповіщення, іменний список особового складу формування (структурного підрозділу), відомість забезпечення їх матеріально-технічними засобами, необхідні довідкові дані тощо.

З метою забезпечити достатній рівень готовності цивільного захисту (ЦО) об'єкта до дій у надзвичайних ситуаціях розробляються довгострокові документи і документи підготовки цивільного захисту в поточному році.

Необхідні довідкові документи з питань управління, зв'язку, оповіщення, взаємодії, організації захисту, матеріально-технічного забезпечення цивільного захисту (ЦО), тощо:

план дій, план реагування (якщо він розробляється окремо) і план евакуації об'єкта у заміську зону щорічно за станом на 1 жовтня коригуються з обов'язковим уточненням порядку взаємодії з потенційно небезпечними об'єктами і узгодженням з органами місцевої державної адміністрації документів, що регламентують порядок розселення евакуйованих.

Комплексне навчання ЦО є вищою і найбільш ефективною формою підготовки об'єкта в цілому його органів управління, керівного складу, невоєнізованих формувань робочих колгоспників і службовців, що не входять у формування, а також населення, не зайнятого у виробництві і сфері обслуговування, до вирішення завдань ЦО. Це навчання дає можливість практично відпрацьовувати весь комплекс заходів ЦО з урахуванням специфіки виробництва, особливостей територіального розміщення, сезонності робіт та інших чинників, властивому даному об'єкту.

Комплексні навчання ЦО проводяться з метою:

- всебічної і якісної підготовки об'єктів до вирішення оборонних завдань в умовах виробничої діяльності, що не припиняється;

- підвищення готовності органів управління, формувань, робочих, колгоспників і службовців, що не входять у формування, а також населення, не зайнятого у виробництві і сфері обслуговування, до участі в вирішенні складних і багатогранних завдань ЦО;

- вироблення у керівного і командно - начальницького складу навичок у самостійному й упевненому управлінні проведенням заходів ЦО, а в інших тих, яких навчають, - уміння виконувати прийоми і засоби захисту від сучасних засобів ураження;

- підвищення відповідальності усіх категорій тих, яких навчають, за повне якісне виконання завдань ЦО;

- перевірки надійності й ефективності організації захисту працюючих на об'єктах та інших груп населення від сучасних засобів ураження;

- підвищення стійкості виробничого процесу в умовах виникнення надзвичайних ситуацій (НС);

- перевірки реальності планів ЦО об'єктів, їх уточнення і приведення у відповідність із сучасними вимогами і конкретними умовами;

- визначення рівня готовності об'єктів до виконання завдань ЦО в умовах складної обстановки;

- дослідження можливостей формувань ЦО об'єктів, їх найбільш ефективного використання й удосконалювання організаційно-штатної структури;

- перевірки надійності систем управління, зв'язку й оповіщення ЦО на об'єктах;

- відпрацювання засобів розгортання і приведення в готовність формувань ЦО об'єктів.

На об'єктах із чисельністю працюючих до 300 чоловік, на яких не плануються комплексні навчання, а також у навчальних закладах, школах і ПТУ, один раз на 3 роки (у навчальних закладах щорічно в "День ЦО") проводяться спеціальні тренування по відпрацюванню практичних заходів ЦО з тривалістю 10 годин. Мета, завдання та обов'язки посадових осіб такі, як і при проведенні комплексних навчань.

На комплексне навчання залучається весь керівний і командно -начальницький склад об'єкта, усі формування, цілком укомплектовані особовим складом (о/с), технікою, приладами і майном; робітники, колгоспники і службовці, що не входять у формування.

Якщо об'єкт має свій /відомчий/ житловий сектор, то на навчання залучаються і його жителі.

При практичному відпрацюванні питань відселення й евакуації залучаються евакооргани тих населених пунктів і районів, у котрих відповідно до планів передбачене розміщення робітників, службовців об'єкта і членів їх сімей. Керівний і командно -начальницький склад діє на комплексному навчанні від початку до кінця. Він відпрацьовує всі заходи, передбачені планом ЦО.

Формування, що залучаються на навчання, діють, як правило, на всіх етапах. Формування, о/с яких украй необхідний для забезпечення нормального ритму виробничого процесу, діють тільки на етапах, коли їм слід практично виконувати покладені на них завдання.

Робітники, колгоспники і службовці об'єкта, що не входять у формування, у ході навчання виконують практичні заходи, передбачені для них планом ЦО об'єкта і планом проведення навчання.

Основними з цих заходів є:

- одержання, перевірка і підгонка засобів захисту органів дихання, одержання медичних засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), аптечки індивідуальні (АІ ), індивідуального протихімічного пакета (ІПП), пакета перев'язувального індивідуального;

- участь у будівництві захисних споруд і пристосувань підвальних помешкань під укриття та підготовка захисних споруд до приходу, що укриваються;

- виготовлення найпростіших ЗІЗ, пристосування робочого і повсякденного одягу для захисту шкіряних покровів від радіоактивної пилюки;

- уточнення місць укриття і порядку проходження до них;

- дії по сигналах оповіщення ЦО;

- участь у проведенні евакуаційних робіт, світломаскувальних, протипожежних, санітарно-гігієнічних та інших заходів.

У ході комплексного навчання створюється складна і динамічна обстановка, що потребує від учасників сміливих і обгрунтованих рішень, умілих, рішучих і швидких дій.

Керівний, КНС і органи управління повинні навчитися управляти діями сил ЦО, а формування - діяти в умовах сильних руйнацій, пожеж, радіоактивного, хімічного і бактеріального зараження.