3

Гуморальні природжені фактори захисту. Оцінка клітинного імунітету. Комплексна оцінка місцевого імунітету.

Комплексний підхід до оцінки імунного статусу людини. Основні скарги хворого з імунною патологією. Особливості імунологічного діагнозу. Визначення основних симптомів та синдромів імунних порушень. Фізикальні симптоми імунної патології. Методи фізикального обстеження хворого з патологією імунної системи (УЗД, рентгенологічне, імуногістохімія та ін.).

Імунограма, інтерпретація результатів. Можливості і обмеження iмунологiчних методів. Особливості постановки імунологічного діагнозу.

Вікові особливості кісткового мозку, тимусу та периферійних лiмфоїдних органів. Вікові особливості функцiюнування імунокомпетентних клітин. Вікові особливості розвитку запальних реакцій.

Роль материнського організму в формуванні імунітету дитини. Імунна система плоду, новонародженого i дитини в різні вікові періоди.

Тимус i старіння. Iмунорегуляторнi процеси в похилому віці. Імунні теорії старіння. Імунопатологія у осіб похилого вiку.

Підходи до застосування імунотропної терапії в залежності від віку.

ТЕМА 2. Імунне запалення та інфекційні хвороби. ВІЛ інфекція: імунопатогенез, імунодіагностика, імунокорекція. Основні принципи призначення імунотропної терапії. Імунореабілітація, імунопрофілактика.

Механізми імунного захисту при бактеріальних та вірусних інфекціях. Роль імунної системи в протигрибковому імунітеті та захисті від гельмінтів. Значення стану імунної системи в розвитку опортуністичних та протозойних інфекцій. Імунологічні методи в діагностиці інфекційних хвороб.

Імунна відповідь при гострому запальному процесі. Динаміка показників лейкограми, протеінограми і iмунограми при гострому, рецидивуючому i хронічному запаленнях.

Види та особливості специфічної імунопрофілактики інфекційних хвороб. Імунозалежні реакції та ускладнення при вакцинації.

Етіологія, імунопатогенез, діагностика та iмунотерапiя СНIДу. Імунологічні методи в діагностиці СНІДу. Динаміка iмунограми ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Імунопрофілактика ВІЛінфекції.

Класифiкацiя iмунотропних препаратів, механізм їх дії. Принципи клiнiчного застосування iмунотропних препаратів, показання та протипоказання до призначення, подбір дози, імунологічний контроль за терапевтичною ефективністю: iмуносупресивні препарати; iмунокорегуючі препарати; блокатори медiаторів імунних реакцій; протизапальнi засоби; замінна терапія; цитокінотерапія, протирецепторні препарати та ін.

Основні принципи імунопрофілактики бактеріальних і вірусних інфекцій. Основні види імунореабілітації, її стратегія, тактика та основні принципи.

ТЕМА №3 Природжені імунодефіцитні захворювання. Набуті імунодефіцитні захворювання.

Природжені імунодефіцитні захворювання: визначення, класифікація, механізми розвитку. Клінічні ознаки, імунодіагностика, тактика лікаря, підходи до лікування: комбіновані, Т - i В - залежні імунодефіцити, обумовлені порушенням фагоцитарної ланки імунітету та дефіцитом білків комплементу/ Набуті iмунодефiцитні захворювання: визначення, причини, механізми розвитку, класифікація, iмунодіагностика. Роль набутих iмунодефiцитних захворювань у патогенезі різних хвороб. Раннє виявлення в організмі вторинної iмунологiчної недостатності. Основні підходи до лікування.

Синдром швидкої втоми; синдром хронічної втоми

ТЕМА №4 Основи трансплантаційного імунітету. Імунологія пухлин.

Основні поняття, термінологія (ауто-, ало-, ксенотрансплантат). Передтрансплантаційний моніторинг. Механізми відторгнення алотрансплантату: надгострий, гострий та хронічний. Посттрансплантаційні інфекційні ускладнення, критерії діагностики. Iмуносупресивна терапія: механізми дії, принципи призначення, ускладнення. Нові імунологічні методи діагностики і терапії в трансплантології.

Антибластомні та пробластомні механізми взаємодії імунної системи організм "хазяїна" та "пухлини". Фактори імунологічної резистентності пухлини. Поняття про пухлиноасоційовані антигени. Імуносупресивна дія пухлин. Імунні зміни у онкологічних хворих. Імунодіагностика, в т. ч.

5

диференціальна відповідно до CDфенотипу пухлинних клітин. Сучасні підходи до імунотерапії хворого з онкологічними захворюваннями.

ТЕМА № 5 Атопічні хвороби.

Роль генетичних факторів і навколишнього середовища в імунопатогенезі алергії. Сучасні уявлення про алергію та атопію. Атопія як системне захворювання.

Типи та основні стадії імунологічних реакції. Сучасні аспекти алергологічної діагностики. Скринінгові методи в оцінці алергії. Елімінаційні і провокаційні проби в алергології. Види шкірних проб.

Принципи лікування алергічних захворювань. Специфічна імунотерапія, показання та протипоказання.

Особливості імунопатогенезу, кропив’янки та ін. Медикаментозна алергія: причини, імунопатогенез, клініка, алергодіагностики та профілактика.

ТЕМА№ 6 Бронхіальна астма

Бронхіальна астма: етіологія, імунопатогенез, сучасна класифікація, клініка, діагностика, лікування. Атопічні форми бронхіальної астми: клініка, діагностика, лікування

ТЕМА 7 Інші алергічні (неатопічні) захворювання.

Не атопічні захворювання: види, імунопатогенез, імунодіагностика, клінічні прояви та диференціальна діагностика, клінічні прояви та диференціальна діагностика.

Клітинно-опосредковані алергічні захворювання (сироваткова хвороба, феномен Артюса, алергічні альвеоліти та ін): імунопатогенез, клініка, імунодіагностика, імунотерапія.

Диференціальна діагностика захворювань, обумовлених алергійними процесами а псевдоалергійними реакціями. Принципи противоалергійної терапії та імунотропних методів лікування в алергології.

ТЕМА 8. Імунні аспекти автоімунної патології. Підсумковий модульний контроль

Визначення поняття автоімунних реакцій, автоімунної хвороби. Механізми зриву імунологічної толерантності, роль генетичних факторів. Імунодіагностика, імунопатогенез. Роль імунологічних методів дослідження у ранній верифікації діагнозу автоімунних захворювань. Автоімунний компонент в імунопатогенеi різних захворювань людини. Сучасні підходи до застосування імунотропних препаратів нового покоління у лікуванні хворих з автоімунною патологією.

6

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПО ОСНОВАМ КЛІНІЧНОЇ ІМУНОЛОГІЇ ТА АЛЕРГОЛОГІЇ

для студентів медичних факультетів 5 курсу зі спеціальностей: 7.110101 «Лікувальна справа»,7.110104 «Педіатрія»

7

Змістовий модуль 3

АЛЕРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

8

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Основи клінічної імунології та алергології

1.Предмет і завдання клінічної імунології та алергології. Історія розвитку імунології. Основні напрямки розвитку.

2.Сучасне уявлення про структуру, функцію імунної системи.

3.Клітинні природжені фактори захисту, їх взаємодія в реалізації імунної відповіді.

4.Моноцитарно - макрофагальна система: функції, особливості, роль у становленні та реалізації імунної відповіді. Сучасні аспекти фагоцитозу.

5.Кілінговий ефект як складова імунобіологічного нагляду. Основні типи кілерних клітин, їх функція та властивості. Роль гранулоцитарних клітин крові в формуванні імунної відповіді.

6.Гуморальні фактори природженого імунітету.

7.Система комплементу. Біологічні наслідки активації системи комплементу.

8.Антигени: будова, функції. Гаптени.

9.Етапи дозрівання та диференціація Т- та В-лімфоцитів.

10.Т-лімфоцити. Структура Т-клітинного рецептору. Субпопуляції Т-лімфоцитів. Основні маркери та кластери диференціювання.

11.Т – лімфоцити - хелпери 1-го та 2-го типу. Значення функціонального балансу між Т- хелперами (Th1\Th2).

12.Т- лімфоцити регуляторні, основні функції.

13.Апоптоз як особливий тип загибелі клітин. Його роль у фізіологічних та патологічних процесах.

14.В-лімфоцити. Основні маркери та функції. Структура рецептора, що розпізнає антиген. Поняття про Т-залежні та Т-незалежні типи імунної відповіді.

15.Імуноглобуліни: будова, функції, класи. Роль імунних комплексів у розвитку патології.

16.Цитокіни – медіатори імунної системи. Інтерлейкіни, класифікація, функції та участь в імунних процесах.

17.Ростові фактори, фактори некрозу пухлин, інтерферони та молекули адгезії. Характеристика. Участь у становленні імунної відповіді.

18.Імунологічна система слизових оболонок. Лімфоїдна тканина, асоційована з шлунковокишковим трактом.

19.Сучасне уявлення про структуру та функцію головного комплексу гістосумісності. Будова антигенів HLA. Схильність до захворювань залежно від HLA-фенотипу.

20.Основні принципи класифікації імунодефіцитів. Природжені комбіновані імунодефіцити та імунодефіцити В-, Т-клітинної ланок: механізми розвитку, особливості клінічного перебігу, імунодіагностики та лікування.

21.Природжені імунодефіцити фагоцитарної ланки імунної системи та системи комплементу: механізми розвитку, особливості клінічного перебігу, імунодіагностики та лікування.

22.Поняття набутого імунодефіциту. Причини виникнення, клінічні ознаки, імунодіагностика та імунотерапія.

23.Синдром тривалої гарячки: етіологія, клінічні, інструментальні, лабораторні та імунологічні критерії діагностики, диференціальна діагностика, основні принципи імунотерапії та імунопрофілактики.

24.Синдром лімфаденопатії: етіологія, патогенез, класифікація, методи дослідження, імунологічні критерії діагностики, диференційна діагностика, основні принципи імунотерапії та імунопрофілактики.

25.Імунопатогенез, стадії розвитку, класифікація ВІЛ - інфекції/СНІДу.

26.Клініко-лабораторні критерії діагностики, принципи лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу.

27.Основні принципи профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні. Медичні працівники як особи “групи ризику” підвищеного ризику щодо захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД.

28.Трансплантаційна імунологія. Імунологічні показання та протипоказання до трансплантації органів і тканин. Селекція пари донор-реципієнт. Передіснуючі антилімфоцитотоксичні антитіла, їх прогностична цінність.

29.Особливості пред- і післятрансплантаційного імунологічного моніторингу. Типи кризу відторгнення, їх клініко-імунологічна характеристика та прогнозування.

9

30.Протипухлинні фактори, фактори імунорезистентності пухлини, пробластні фактори, які пригнічують імунітет, а також пробластні фактори, які посилюють ріст пухлини. Поняття про пухлиноасоційовані антигени.

31.Імунні зміни в онкологічних хворих. Імунодіагностика в онкології. Сучасні підходи до iмунотерапiї хворих з онкологічними хворобами.

32.Причини формування алергологічної патології. Стадії формування алергічної реакції.

33.Алергія та атопія. Класифікація алергенів. Причини та механізми формування алергічних

станів.

34.Методи діагностики алергій: лабораторні методи, шкірні тести та провокаційні проби.

35.Принципи протиалергічної терапії та імунотропних методів лікування в алергології. Специфічна імунотерапія, механізм дії, показання та протипоказання, прогноз ефективності.

36.Поліноз, алергічний риніт, алергічний кон’юнктивіт: етіологія, імунопатогенез, клініка, алергодіагностика, основні принципи імунотерапії.

37.Медикаментозна алергія. Імунопатогенез, клініка, алергодіагностика, лікування, алергопрофілактика.

38.Поняття алергія та псевдоалергія, диференційна діагностика. Гістамінлібераційні механізми розвитку псевдоалергічних реакцій. Принципи лікування.

39.Розвиток псевдоалергічних реакцій при порушеннях активації системи комплементу та метаболізму арахідонової кислоти. Принципи лікування.

40.Визначення поняття аутоімунітету, аутоімунної хвороби, синдрому. Механізми зриву толерантності, генетичнi передумови розвитку аутоімунних хвороб.

41.Класифікація, загальні принципи імунолабораторної діагностики аутоімунних хвороб. Сучасні підходи до застосування імунотропних препаратів.

42.Лабораторні критерії імунодіагностики аутоімунних захворювань.

43.Класифiкацiя iмунотропних препаратiв, механiзм дiї, побiчний вплив.

44.Принципи клiнiчного застосування iмунотропних препаратiв, показання та протипоказання.

45.Кількісні та функціональні імунологічні тести. Імунограма, основні показники.

46.Методи визначення кількісних та функціональних характеристик Т- лімфоцитів: тести розеткоутворення, тести з використанням моноклональних антитіл, РБТЛ з мітогенами.

47.Методи визначення кількісних та функціональних характеристик В- лімфоцитів: тести розеткоутворення, тести з використанням моноклональних антитіл, РБТЛ з мітогенами, рівня ЦІК.

48.Методи визначення фагоцитарної активності лімфоцитів.

49.Методи визначення концентрації сироваткових імуноглобулінів основних класів.

ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ РОБІТ ТА ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

1.Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із імунодефіцитними захворюваннями (зібрати імунологічний анамнез, визначити спадкову схильність до розвитку імунодефіцитів, оцінка даних фізикальних методів досліджень та ін..).

2.Вміти заповнювати імунологічний опитувач хворого, на основі даних якого визначити “групу ризику” щодо імунопатології.

3.Опанування навичками визначення необхідного спектру імунологічних тестів для обстеження пацієнтів з імунозалежною патологією.

4.Виявляти наявність основних клінічних симптомів там синдромів імунних порушень.

5.Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних імунодефіцитних синдромах на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження.

6.Проводити клініко-імунологічну диференційну діагностику природжених та набутих імунодефіцитів.

7.Опанування навичками трактування даних та основних принципів щодо інтерпретації даних лейкограми та імунограми з урахуванням клініки, періоду хвороби, імунологічного анамнезу тощо.

8.Опанування навичками оцінки впливу негативних дії факторів навколишнього середовища на імунологічні показники.

9.Виявляти клінічні ознаки декомпенсації місцевого імунітету.

10.Виявляти ознаки подразнення імунної системи за даними лейкограми.

10

11.Призначати імунотропне лікування, визначати прогноз, проводити первинну та вторинну імунопрофілактику при імунозалежних захворюваннях.

12.Знати основні принципи призначення імунотропної терапії в комплексному лікуванні імунозалежних хвороб.

13.Вміти проводити профілактичні заходи при вакцинації. Володіти принципами імунопрофілактики.

14.Опанування навичками визначення необхідність проведення клініко-алергологічного обстеження.

15.Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із алергопатологією (вміти зібрати алергологічний анамнез, визначити наявність генетичної схильності щодо формування алергологічної патології).

16.Складати план обстеження хворих з алергологічними захворюваннями.

17.Опанувати навичками виконувати шкіряні алергологічні тести (пріктести).

18.Опанування навичками оцінки даних лабораторних алергологічних тестів.

19.Опанувати навичками визначати алергени з східними антигенними детермінантами для складання рекомендацій по алергологічній профілактиці.

20.Опанувати навичками виконувати пікфлуометрію та оцінці її показників.

21.Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних алергологічних захворюваннях на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження.

22.Призначати лікування, визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при алергологічних захворюваннях.

23.Надати невідкладну допомогу при гострій алергічній чи псевдоалергічній патології.

24.Застосовувати на практиці стандарти діагностики та лікування алергологічних захворювань.

25.Опанувати навичками призначати протиалергічні препарати, знати рецептуру основних антиалергічних препаратів.

26.Опанування навичками оцінки лабораторних результатів визначення імунологічних критеріїв аутоімунної патології.

27.Застосовувати на практиці стандарти імунодіагностики та призначення імуносупресивної терапію з оцінкою її ефективність при аутоімунних захворюваннях.

28.Інтерпретувати дані тестів по підбору донора та реципієнта для проведення трансплантації.

29.Опанування навичками діагностувати надгострий, гострий та хронічний кризи відторгнення при трансплантації органів та тканин.

30.Проводити диференційну діагностику кризу відторгнення та інфекційних ускладнень у хворих після трансплантації.

31.Призначати імуносупресивну терапію та оцінювати її ефективність після трансплантації органів та тканин.

32.Інтерпретувати показники імунограм у онкологічних хворих з оцінкою антибластомних факторів захисту.

33.Оцінувати результати визначення пухлиноасоційованих антигенів в ранній імунодіагностиці пухлин та ранньому виявленню рецидивів.

34.Оволодіти принципами імунотерапії та імунопрофілактики пухлин.

35.Призначити імунотропну терапію у комплексному лікуванні інфекційних захворювань.

36.Оцінювати ефективність призначеної імунотерапії в динаміці.

37.Володіти принципами імунопрофілактики та використовувати їх у клініці.

38.Проводити замісну терапію імуноглобуліновими препаратами.

39.Проводити противірусну імунотерапію з призначенням препаратів інтерферону та індукторів інтерферону.

40.Призначати та оцінювати ефективність специфічної імунотерапії при лікування полінозу та алергічного риніту.

11

ФОРМИ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ КЛІНІЧНОЇ ІМУНОЛОГІЇ ТА АЛЕРГОЛОГІЇ»

для студентів медичних факультетів 5 курсу зі спеціальностей: 7.110101 «Лікувальна справа»,7.110104 «Педіатрія»

Оцінювання - це один із завершальних етапів навчальної діяльності та визначення успішності навчання. Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисципліна.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

Максимальна кількість балів, яку студент може набрати при вивченні кожного модулю, становить - 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність - 120 балів (60%), за результатами підсумкового модульного контролю - 80 балів (40%). Таким чином, обирається співвідношення між результатами оцінювання поточної навчальної діяльності і підсумкового модульного контролю 60%

до 40%.

Поточну навчальну діяльність студентів контролюють на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей. Рекомендовані до застосування такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: тестовий контроль (машинний та без машинний), розв'язування ситуаційних задач, контроль практичних навичок, зокрема - уміння правильно проводити курацію хворого, призначати та трактувати результати лабораторного та інструментального обстеження, обґрунтовувати діагноз на підставі аналізу клінічних та допоміжних методів обстеження.

При оцінюванні засвоєння кожної теми модуля студенту виставляються оцінки за 4-ри бальною (традиційною) шкалою з використанням прийнятих у ВНЗ та затверджених цикловою медичною комісією критеріїв оцінювання. При цьому враховуються усі види робіт, передбачені методичною розробкою для вивчення теми.

Виставлені за традиційною шкалою оцінки конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі таким чином, щоб кількість балів за оцінку „задовільно" складала 50-60% від кількості балів за оцінку „відмінно".

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну діяльність при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальне завдання студента.

Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент при вивченні модуля, для допуску до підсумкового модульного контролю вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці 3, на кількість тем у модулі.

В програмі була застосована така система конвертації традиційної системи в бали:

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює

120 балів. Вона вираховується шляхом множення максимальної кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість занять у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу та захист історії хвороби.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля,

вираховується шляхом множення кількості балів, відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі.

Оцінювання індивідуальної самостійної роботи студентів (індивідуальних завдань):

Бали за індивідуальні завдання нараховуються студентові лише при успішному їх виконанні та захисті. Кількість балів, яка нараховується за різні види індивідуальних завдань, залежить від їх

12

об'єму та значимості, але не більше 10 балів. Вони додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

Оцінювання самостійної роботи:

Самостійна робота студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, контролюється при підсумковому модульному контролі.

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

Розрахунок балів, що присвоюється студентам:

Кількість практичних занять - 8 Кількість балів за практичні заняття - 104 балів

104/8 = максимально 13 балів за одне практичне заняття

Максимально оцінка за 1 практичне заняття складає 13 балів. Максимально 4 бали за тести/запитання вихідного рівня, 4 бали за тести/запитання підсумкового рівня, 5 балів за результати практичної роботи під час заняття.

Для контролю вихідного рівня знань пропонується 10 запитань з банку даних тестів. Максимально студент може отримати 4 бали. Ціна одного запитання, при правильній відповіді становить 0,4 бала. Якщо студент набрав менше 70% – 0 балів.

Кількість балів за написання і захист історії хвороби – максимально 6 балів (оцінка 5 – 6

балів; оцінка 4 – 5-4 балів; оцінка 3 – 3 балів; оцінка 2 – 0 балів)

Кількість балів за індивідуальну роботу – максимально 10 балів: переможець II туру Всеукраїнської олімпіади з клінічної імунології та алергології – максимально 10 балів (1 місце – 10 балів, 2 місце 9 балів, 3 місце – 8 балів, участь – 5 балів); виступ на Всеукраїнській студентській конференції – максимально 10 балів (1 місце – 10 балів, 2 місце 9 балів, 3 місце – 8 балів, участь – 3 бали); стаття в фаховому журналі України – 8 бали; реферат або презентація на практичному занятті

– 1 бал.

Мінімальна кількість балів при вивченні модуля за 8 практичних занять становить 59 балів (мінімально 56 балів за практичні заняття + мінімально 3 бали за історію хвороби).

Підсумковий модульний контроль – максимально 80 балів

30 балів – максимально за тестування. Кількість запитань в тесті складає 30 питань. 1 правильна відповідь – 1 бал. Мінімальна кількість балів складає 22 (22 правильних відповідей, якщо студент набрав 21 правильну відповідь, то отримує 0 балів).

Максимально 50 балів за практичні навики Кожний студент відповідає на карту, в якій містяться 5 запитань – по 5 балів і 5 практичних

завдань – по 5 балів.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50

балів.

Мінімальна оцінка по модулю складає – 109 балів (59 бали при вивченні модуля + 50 за підсумковий модульний контроль).

13

Практичне заняття №1

ТЕМА 1. Структура і принципи функціонування імунної системи. Вікова імунологія Імунологічні методи досліджень. Поняття про імунограму. (5 академічних годин).

Максимально оцінка за дану тему (1 практичне заняття) складає 13 балів. Максимально 4 бали за тести/запитання початкового рівня, 4 бали за тести/запитання підсумкового рівня, 5 балів за результати практичної роботи під час практичного заняття.

1.1 Організаційна структура заняття.

2. Основна частина

1. Організаційна частина. Запитання, які розглядаються під час заняття

Визначення та види імунітету. Центральні і периферичні органи імунної системи. Фактори природженого імунітету: клітинні (моноцитарно -макрофагальна система, кілерні та гранулоцитарні клітини), гуморальні (система комплементу, цитокіни та ін.). Антигени та їх характеристики. Специфічний імунітет, його особливості, етапи формування та кооперація імунокомпетентних клітин, які беруть участь у формуванні імунної відповіді. Популяції (Т- і В-лімфоцити) та субпопуляції (Т- хелпери 1 і 2 типу, Т-регуляторні, Т-ЦТЛ) лімфоцитів, етапи їх дозрівання та диференціації, їх функція. Імуноглобуліни, структура, функції. Тимусзалежний і тимуснезалежний механізм синтезу антитіл. Будова та властивості циркулюючих імунних комплексів. Головний комплекс гістосумісності: будова, властивості, функція. Регуляція імунітету.

Особливості імунологічного анамнезу. Клінічні методи оцінки імунної системи. Інструментальні методи оцінки імунної системи. Лабораторні методи оцінки імунної системи. Гуморальні природжені фактори захисту. Оцінка клітинного імунітету. Комплексна оцінка місцевого імунітету.

Комплексний підхід до оцінки імунного статусу людини. Основні скарги хворого з імунною патологією. Особливості імунологічного діагнозу. Визначення основних симптомів та синдромів

14

імунних порушень. Фізикальні симптоми імунної патології. Методи фізикального обстеження хворого з патологією імунної системи (УЗД, рентгенологічне, імуногістохімія та ін.).

Імунограма, інтерпретація результатів. Можливості і обмеження iмунологiчних методiв. Особливості постановки імунологічного діагнозу.

Вiковi особливості кісткового мозку, тимусу та периферійних лiмфоїдних органiв. Вiковi особливості функціонування імунокомпетентних клітин. Вікові особливості розвитку запальних реакцій. Роль материнського організму в формуванні імунітету дитини. Iмунна система плоду, новонародженого i дитини в різні вікові періоди. Тимус i старiня. Iмунорегуляторi процеси в похилому віці. Iмуннi теоріi старiня. Імунопатологіi у осіб похилого віку. Підходи до застосування імунотропної терапії в залежності від віку.

Актуальність теми

Імунологія сьогодні являє собою дисципліну, у якій за останні роки накопичена величезна кількість фактів, що дозволяють по-новому переглянути величезну кількість проблем у біології й медицині. Клінічна імунологія являє собою прикладну дисципліну, яка використовує досягнення фундаментальної імунології, дозволяє домогтися кращого розуміння механізмів хвороб людини, поліпшити їхню діагностику та лікування. На даний час встановлено, що в патогенезі величезного числа хвороб беруть участь імунні механізми, от чому базисні імунологічні знання потрібні не тільки клінічному імунологові, але й фактично всім лікарям, що займаються лікувальною практикою.

Згідно даним експертів ВООЗ і МОЗ України, у зв'язку з несприятливою екологічною обстановкою, у цілому ряді регіонів країни, відзначається високий рівень захворювань, пов'язаних з різними порушеннями імунної системи. Знання основних положень клінічної імунології необхідно лікарям будь-якої спеціальності. Майбутні лікарі повинні бути знайомі із сучасними поглядами про структурні й функціональні особливості імунної системи, методам оцінки функціонального стану системи імунітету в нормі і патології.

Згідно даним експертів ВООЗ і МОЗ України, у зв'язку з несприятливою екологічною обстановкою, у цілому ряді регіонів країни, відзначається високий рівень захворювань, пов'язаних з різними порушеннями імунної системи. Знання основних методів діагностики імунної системи необхідно лікарям будь-якої спеціальності. Майбутні лікарі повинні бути знайомі з методам оцінки функціонального стану системи імунітету в нормі і патології.

Навчально-цільові завдання

1.Ознайомитися з особливостями функціонування імунної системи.

2.Визначити основні відмінності між вродженим та набутим імунітетом.

3.Ознайомитися з основними механізмами кооперації В і Т-лімфоцитів.

4.Вивчити основні показники імунограми людини в нормі й при деяких патологічних станах.

5.Ознайомити студентів з методиками імунологічних тестів I і II рівня і їхньою оцінкою при ряді патологічних станів.

Студент повинний знати

1.Трактувати поняття «імунітет», фактори природженого та набутого імунітету.

2.Основні відомості про структуру й функції імунної системи людини.

3.Основні фактори імунітету /неспецифічні й специфічні/.

4.Характеристику фагоцитозу, системи комплементу, Т-Т- і В- лімфоцитарних систем, схему основних етапів імунної відповіді.

5.Методи оцінки імунологічного статусу людини.

6.Методи визначення кількісних та функціональних характеристик В і Т-лімфоцитів.

7.Методи визначення фагоцитарної активності лімфоцитів

Студент повинний вміти

1.Визначати особливості розвитку противірусного імунного захисту.

2.Визначати особливості розвитку протибактеріального імунного захисту.

3.Визначити особливості розвитку імунної відповіді при автоімунних захворюваннях

4.Виділяти особливості розвитку протигрибкового імунного захисту

5.Визначити основні показання для імунологічного дослідження.

6.Визначити імунологічний статус хворого.

7.Оцінити результати тестів I і II рівнів при різних патологічних станах.

15

Контроль початкового рівня знань

Для контролю початкового рівня знань пропонується 10 запитань з банку даних тестів. Максимально студент може отримати 4 бали. Ціна одного запитання, при правильній відповіді становить 0,4 бала.

Міждисциплінарна інтеграція

16

3. Заключна частина Підсумковий контроль рівня знань

Для контролю підсумкового рівня знань пропонується 10 запитань з банку даних тестів КРОК-2. Максимально студент може отримати 4 бали. Ціна одного запитання, при правильній відповіді становить 0,4 бала.

Самостійна робота студентів

Головні теоретичні аспекти теми.

Імуно - нейроендокринна регуляція функцій організму. Апоптоз як регуляція імунної відповіді.

Імунологія слизових оболонок.

Запитання підсумкового рівня

1.Предмет і завдання клінічної імунології та алергології. Історія розвитку імунології. Основні напрямки розвитку.

2.Сучасне уявлення про структуру, функцію та онтогенез імунної системи. Центральні та периферичні органи імунної системи.

3.Особливості функціонування імунної системи в дітей різного віку та осіб похилого віку.

4.Клітинні природжені фактори захисту, їх взаємодія в реалізації імунної відповіді.

5.Моноцитарно - макрофагальна система: функції, особливості, роль у становленні та реалізації імунної відповіді. Сучасні аспекти фагоцитозу.

6.Кілінговий ефект як складова імунобіологічного нагляду. Основні типи кілерних клітин, їх функція та властивості. Роль гранулоцитарних клітин крові в формуванні імунної відповіді.

7.Гуморальні фактори природженого імунітету.

8.Система комплементу. Біологічні наслідки активації системи комплементу.

9.Антигени: будова, функції. Гаптени.

10.Етапи дозрівання та диференціація Т- та В-лімфоцитів.

11.Т-лімфоцити. Структура Т-клітинного рецептору. Субпопуляції Т-лімфоцитів. Основні маркери та кластери диференціювання.

12.Т — лімфоцити - хелпери 1-го та 2-го типу. Значення функціонального балансу між Т- хелперами (Th1\Th2).

13.Т- лімфоцити регуляторні, основні функції.

17

14.Апоптоз як особливий тип загибелі клітин. Його роль у фізіологічних та патологічних

процесах.

15.В-лімфоцити. Основні маркери та функції. Структура рецептора, що розпізнає антиген.

16.Поняття про Т-залежні та Т-незалежні типи імунної відповіді.

17.Імуноглобуліни: будова, функції, класи. Роль імунних комплексів у розвитку патології.

18.Цитокіни — медіатори імунної системи. Інтерлейкіни, класифікація, функції та участь в імунних процесах.

19.Ростові фактори, фактори некрозу пухлин, інтерферони та молекули адгезії. Характеристика. Участь у становленні імунної відповіді.

20.Імунологічна система слизових оболонок. Лімфоїдна тканина, асоційована з шлунковокишковим трактом.

21.Сучасне уявлення про структуру та функцію головного комплексу гістосумісності. Будова антигенів HLA. Схильність до захворювань залежно від HLA - фенотипу.

22.Кількісні та функціональні імунологічні тести. Імунограма, основні показники.

23.Методи визначення кількісних та функціональних характеристик Т-лімфоцитів: тести

розеткоутворення, тести з використанням моноклональних антитіл, РБТЛ з мітогенами.

24. Методи визначення кількісних та функціональних характеристик В-лімфоцитів: тести розеткоутворення, тести з використанням моноклональних антитіл, РБТЛ з мітогенами, рівня ЦІК.

25. Методи визначення фагоцитарної активності лімфоцитів.

26. Методи визначення концентрації сироваткових імуноглобулінів основних класів.

Перелік практичних робіт та завдань до підсумкового модульного контролю

1.Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із імунодефіцитними захворюваннями (зібрати імунологічний анамнез, визначити спадкову схильність до розвитку імунодефіцитів, оцінка даних фізикальних методів досліджень та ін.).

2.Вміти заповнювати імунологічний опитувач хворого, на основі даних якого визначити "групу ризику" щодо імунопатології.

3.Опанування навичками визначення необхідного спектру імунологічних тестів для обстеження пацієнтів з імунозалежною патологією.

4.Виявляти наявність основних клінічних симптомів там синдромів імунних порушень.

Додаток 1

Методи проведення імунологічних тестів І і ІІ рівня

Методи імунодіагностики ділять на скринінгові (тести 1 рівня орієнтовні) і уточнюючі (тести ІІ рівня) Скрінінгові методи

1. Визначення абсолютної кількості лімфоцитів;

видужання, від гострих інфекційних захворювань, при інфекційному мононуклеозі, краснусі, бруцельозі, тиреотоксикозі, лімфолейкозі.

2. Визначення процентного й абсолютного числа зрілих Т лімфоцитів

CD3+ і двох основні субпопуляцій хелперів CD 4 + і ефекторів CD8+

В основі методик лежить той факт, що на поверхні Т лімфоцитів є ряд рецепторів і поверхневих молекул – диференційні антигени. Для їхнього виявлення необхідні моноклональні антитіла до диференційних антигенів Т-Лімфоцитів. За допомогою поверхневих антигенних маркерів можна визначити популяцію, субпопуляцію клітин, стадію їх диференціювання і активації. Найбільш доступний метод непрямої імунофолюоресценції заснований на здатності моноантитіл фіксуватися на поверхні клітин і дозволяє виявити специфічні антигенні детермінанти CD3,CD4,CD8 після додаткової обробки лімфоцитів антиімуноглобулінами, міченими ФІТЦ. Більш точним є метод

18