52 Предмет і специфіка прикладної політології

ня приймають в установленому базовими документами та посадовими інструкціями порядку, вони ґрунтуються на аналізі й оцінюванні можливих альтернатив. Усі рішення мають директивний (обов'язковий) характер, незважаючи на різну владну силу. Одні приймають на рівні вищих і центральних органів державної влади та спрямовані на ви­рішення найважливіших проблем держави, інші — про­міжні, допоміжні, їх приймають на рівні або в межах від­повідного апарату.

Державно-політичні рішення — рішення, які приймають вищі та центральні органи державної влади з метою визначення і реалі­зації державних цілей, стратегії їх досягнення, державної політи­ки, організації державної влади, а також розв'язання інших про­блем державного рівня.

Основними ознаками державно-політичних рішень є: спрямованість на вирішення проблем державного рівня; прийняття вищими або центральними органами держав­ної влади; подання їх у формі нормативно-правових актів, програмно-цільових документів (програм, проектів, кон­цепцій, сценаріїв, планів) та організаційно-розпорядчих рішень (доручень, штатних розкладів і структур, інструк­цій тощо); належність до державно-політичних відносин (є їх елементами); формування на їх основі державно-полі­тичних впливів; обов'язковість для виконання всіма за­значеними в них особами, підприємствами, організація­ми, установами, органами влади; першочерговість забез­печення необхідними державними ресурсами.

Державно-політичні рішення передбачають: визначен­ня пріоритетів цілей і функцій держави у певний період її розвитку; розроблення, коригування і реалізацію держав­ної політики та її складових; реформування структури ор­ганів державної влади; формування щорічних державних бюджетів і планів соціально-економічного розвитку; ре­формування системи державної служби тощо.

До державно-політичних рішень не можна застосовува­ти однакові критерії, оскільки кожна проблема має специ­фічні особливості і вимагає окремого розв'язання. Не за­стосовують також критерії часу (індикатор ефективності) до кожної проблеми або кожного етапу діяльності. Адже один вид проблем постає під час кризової ситуації і вима­гає від державно-політичного апарату концентрації уваги (енергії, ресурсів тощо) на вирішенні їх за нетривалий пе­ріод. Інші суспільні проблеми можуть довго чекати на своє вирішення.

Підготовка і прийняття державно-політичних рішень 53

Не кожне державно-політичне рішення можна квалі­фікувати як сукупність юридичних норм, проте кожне з них є актом, що приводить у дію механізм правового регу­лювання. Окреме рішення ще не є політикою, але їх сукуп­ність (у межах стратегії) визначає напрям державної по­літики. Тому аналіз і оцінювання цілеспрямованості, ефективності рішень сприяє вдосконаленню державної по­літики країни. Кожне державно-політичне рішення репре­зентує напрям політики, а їх сукупність — визначає дер­жавну стратегію.

Залежно від часової перспективи розрізняють поточні державно-політичні рішення, що передбачають повсяк­денне оперативне регулювання соціальних, політичних, культурних і певною мірою економічних відносин, і дов­гострокові державно-політичні рішення, спрямовані на віддалену перспективу, які визначають стратегічну мету, шляхи розвитку держави і засоби їх досягнення. Поточні і довгострокові державно-політичні рішення з огляду на сферу їх дії поділяють на внутрішні державно-політичні рішення, пов'язані з внутріполітичним курсом держави, досягненням її цілей, визначенням основних напрямів ро­звитку країни, організацією державної влади та її засто­суванням для відповідного державного розвитку, вирішен­ням актуальних завдань, і зовнішньополітичні рішення, які визначають діяльність держави у зовнішніх (міжна­родних) справах (оформлення відносин з іншими держава­ми, міжнародними організаціями, регіональними об'єд­наннями, союзами держав і народами) відповідно до її ці­лей і принципів.

Внутрішні і зовнішні державно-політичні рішення обов'язково повинні враховувати особливості конкретно-історичної ситуації, в якій вони формуються і реалізують­ся, культурно-національну специфіку і традиції. Вони ма­ють ґрунтуватися на національному інтересі, забезпечува­ти його реалізацію, національну безпеку країни, а також враховувати тенденції, які визначають розвиток людської цивілізації, однією з яких на сучасному етапі є глобаль­ність багатьох суспільно-політичних, економічних та ін­ших процесів.

За формою розрізняють такі державно-політичні рі­шення:

а) нормативно-правові (Конституція; конституційні за­кони та угоди; закони; міжнародні угоди; укази глави дер­жави; постанови парламенту й уряду; накази міністрів, ке­рівників інших центральних органів державної влади; по-