Класифікація приміщень з електроустановками та розміщення електроустаткування

Класифікація приміщень з електроустановками з ЕМ проводиться за рівнем застосовуваної напруги. Розрізняють установки до 1000 В і понад 1000 В. У відношенні можливості ураження обслуговуючого персоналу струмом промислові підприємства з електроустановками діляться на:

■ Приміщення з підвищеною небезпекою, що характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:

-сирість, відносна вологість не менше 70% або наявність струмопровідного пилу;

- наявність струмопровідних підлог (земляні, цегляні, залізобетонні і т.д.);

- високою температурою (довгостроково перевищує t₀ =+30⁰ С);

- можливість одночасного дотику обслуговуючого персоналу з одного боку до заземлених частин будівлі, а з іншого - до металевих частин електроустаткування.

Для можливості монтажу та експлуатації ЕМ приміщення з електроустановками повинні задовольняти ряду вимог:

- відстань між транспортуючими елементами електрообладнання та елементами будівлі - не менше 0,3 м по вертикалі і 0,5 м по горизонталі. Ширина проходу між фундаментами або корпусами машин, між машинами і частинами будівлі - не менше 1м;

- ширина проходу для обслуговування між ЕМ і щитами управління не менше 2м;

- при відкритих дверцятах щитів управління ця відстань повинна бути не менше 0,6 м для установок з напругою до 1000В.

- ЕМ повинні бути розташовані так, щоб вони не викликали шуму і вібрації, а їх величина не перевищувала значень допустимих норм;

- приміщення, в яких розташовується електрообладнання, повинні мати площадки, призначені для монтажу та ремонту електроустаткування.

■ Особливо небезпечні приміщення, що характеризуються наявністю однієї з умов, що створюють особливу небезпеку:

- особливої ​​вогкості (відносна вологість 100%, стіни і предмети покриті водою);

- хімічно активної та органічної середовищем, що руйнує ізоляцію і струмоведучі частини;

- одночасної наявності двох або більше умов підвищеної небезпеки.

■ Приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку.

Вибір електродвигунів

Процедура вибору ЕД полягає в задоволенні ряду вимог споживача. Вибір полягає у переборі можливих варіантів, у тому числі:

• за родом струму і напруги;

• конструктивному виконанню;

• за рівнем шуму та вібрації;

• за потужності;

• за режимом роботи.

Вибір двигуна

1 За родом струму і напруги

Двигуни постійного струму вибираються в тих випадках, коли двигуни змінного струму не забезпечують необхідних енергетичних показників робочого механізму, або вони не економічні. При цьому, для двигунів з тривалим режимом роботи з не частими включеннями і малими навантаженнями при пуску найбільш оптимальними є синхронні двигуни. Застосування СД дозволяє забезпечити високі енергетичні показники в процесі експлуатації. Машини постійного струму виготовляються на одну номінальну напругу. AM - на одну або дві номінальних напруи. СМ - на одну номінальну напругу. При цьому двигуни повинні забезпечити номінальну потужність при відхиленні напруги в деякому діапазоні. Знання цього діапазону особливо важливо при виборі двигуна, що працює в автономних мережах, для якого потужність мережі може бути порівнянна з потужністю ЕМ.