Іспит КПУ 1-30

1.Родовим об'єктом злочинів є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України: її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторкан­ності, обороноздатності. Іншими словами, родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави. Для деяких злочинів проти основ національної безпеки України чи для деяких їхніх форм (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) характерна наявність додаткового безпосереднього об’єкта (н-д, установлений по­рядок виконання представником влади своїх службових повноважень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя й здоров’я особи, власність), а для деяких інших (диверсії, посягання на життя державного чи громадського діяча) – додаткового необхідного безпосереднього об’єкта (наприклад, життя та здоров’я особи, влас­ність, довкілля). З об'єктивної сторони злочини здійснюються шляхом активної поведінки — дії. При цьому законодавець конструює більшість з них як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання фактичної шкоди основам національної безпеки України (наприклад, державна зрада, шпигунство). Деякі з цих злочинів конструюються як усічені склади — момент їх закінчення переноситься на попередні стадії здійснення злочину — готування чи замах. Так, наприклад, змова на вчинення злочину, передбаченого ст. 109 (готування), розглядається як закін­чений злочин; посягання на життя державного чи громадського дія­ча, відповідно до ст. 112 вважається закінченим фактично з моменту замаху на вбивство. Суб’єктами злочинів бути фізичні осудні особи, що досягли 16-річного віку (громадя­ни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства). При вчиненні посягання на життя державного або громадського діяча (ст. 112) та диверсії (ст. 113) суб’єктом є фізична осудна особа з 14-річ­ного віку. Всі вони вчиняються умисно і, як правило, з прямим умислом, за якого особа бажає заподіяти шкоду основам національної безпеки України. Характерною є і мета — заподіяння шкоди цьому об'єкту: особа діє з метою зміни чи повалення конституційно­го ладу, захоплення державної влади, заподіяння шкоди сувереніте­ту, обороноздатності України, зміни її території та ін. Види зл.: 1) злочини проти основ національної безпеки в політичній сфері: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110); посягання на життя держав­ного чи громадського діяча (ст. 112); 2) злочини проти основ національної безпеки в інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах: державна зрада (ст. 111), шпигунство (ст. 114); 3) злочин проти основ національної безпеки в економічній, екологічній і воєнній сферах – диверсія (ст. 113).

2. Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України. Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку, захист конституційного ладу та державної влади в країні. Конституційний лад – це встановлений конституційно-правовими нормами устрій державних і суспільних інститутів. Державна влада – це сформована на підставі Конституції та законів України система органів, які уособлюють владу глави держави, законодавчу, виконавчу та судову влади, а також органи місцевого самоврядування та деякі інші незалежні органи. Об’єктивна сторона : 1) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади – це, наприклад, створення із вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утриман­ня будівель або споруд, які належать органам влади, фактичне створен­ня незаконних органів державної влади тощо; 2) змова про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109) – це умисна угода двох або більшої кількості осіб про спільні насильниць­кі дії, спрямовані на зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; 3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади – це завжди активний уплив на невизначену кількість людей, що має публічний характер (наприклад, проголошення таких закликів на мітингу, де­монстрації, зборах тощо); 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109) – це ознайомлення з такими матеріалами інших осіб або створення умов для такого ознайомлення (приміром, поширення книг, розклеювання листівок тощо). Злочин вважається закінченим від моменту вчинення будь-якої з передбачених дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (він може бути з усіченим складом в разі змови про вчинення таких дій або з формальним складом – в усіх інших випадках). Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою – насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Кваліфікуючі ознаки: – учинення їх особою, що є представником влади (наприклад, народним депутатом, головою суду, працівником прокуратури);– учинення цих же дій повторно;– учинення їх організованою групою;– здійснення їх із використанням ЗМІ.

3. Диве́рсія — навмисні підривні дії проти економічних або військових об'єктів для досягнення певних (часто політичних) цілей, або з метою ослаблення держави в цілому. Основний безпосередній об'єкт- безпека держави в економічній, екологічній, воєнній або будь-якій іншій сфері відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії. Обов'яз. додат. об'єкт- це життя і здоров'я особи, власність, навколишнє середовище.Об'єктивна сторона проявляється в семи формах, кожна із яких передбачає вчинення суспільне небезпечних дій (зокрема, вибухів і підпалів), спрямованих на: 1) масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю; 2) зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 3) радіоактивне забруднення; 4) масове отруєння; 5) поширення епідемій; 6) поширення епізоотій; 7) поширення епіфітотій. Є закінченою з моменту вчинення вибуху, підпалу, затоплення, обвалу чи інших дій відпо відної спрямованості, незалежно від того, чи фактично настали ті або інші наслідки. Суб'єктом є осудна особа, якій виповнилось 14 років, Суб'єктивна сторона характеризується виною у виді прямого умислу і спеціальною метою. Характерною ознакою диверсії є те, що вчинення зазначених вище дій не є самоціллю, а використовується винним як засіб досягнення його головної мети - ослаблення держави.

4. Загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині (позбавлення її життя). Об'єктом є життя людини. Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності, віку, моральних якостей тощо. З об'єктивної сторони вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності. Для позбавлення людини життя може застосовуватися як фізичний вплив (удар ножем, задушення, отруєння), так і психічний (заподіяння душевної травми, що викликала смерть, підбурювання до самогубства особи, яка не усвідомлює значення цього акту тощо). Обов'язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку - смерті людини. При цьому необхідно встановити причинний зв'язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого. Суб'єкт вбивства — будь-яка особа, яка досягла 14-ти років за вбивства, передбачені статтями 115-117, і 16-ти років — за вбивства, передбачені статтями 118 і 119. З суб'єктивної сторони вбивство може бути вчинене як з умислом (прямим або непрямим), так і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість). Види вбивств. За суб'єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115—118) і вбивства через необережність (ст. 119). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство. Цей розподіл має дуже важливе практичне значення, оскільки у разі вчинення умисного вбивства за наявності як обтяжуючих, так і пом'якшуючих обставин, вчинення належить кваліфікувати як вбивство за пом'якшуючих обставин. Ст.115. Умисне вбивство. Ст.116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Ст.117. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Ст.118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Ст. 119. Вбивство через необережність.

5. Тяжке тілесне ушкодження — тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя. Безпосереднім об'єктом є здоров'я людини. З об'єктивної сторони характеризується: 1) дією або бездіяльністю у виді посягання на здоров'я іншої людини; 2) наслідками у виді спричинення тілесних ушкоджень; 3) причинним зв'язком між зазначеними діянням та наслідками. Суб'єктивна сторона може полягати як в умисній (статті 121—125 КК), так і в необережній вині (ст. 128 КК). Суб'єктом, передбачених ст.. 121 і 122 КК, можуть бути осудні особи, які досягли 14-річного віку. За вчинення інших видів тілесних ушкоджень відповідальність настає з 16-ти років.

6. Легке тілесне ушкодження — тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Об'єктом злочину є здоров'я особи. З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125)(6 днів); 2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125)(понад 6 днів, але не більш як 3 тижні). Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння фізичної шкоди у вигляді наслідків. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а в результаті його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене слід кваліфікувати за спрямованістю умислу - за відповідними частинами ст. ст. 15 і 121 або 122.

7. Родовим об’єктом злочинів є особиста свобода, честь та гідність особи та її конституційного права на особисту недоторканність. Особиста (фізична) свобода людини є найважливішим невід’ємним правом особистості та суспільства. Основним безпос. об'єктами є заподіяння або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди волі, честі та гідності особи як члена суспільства. Обов’язковими та фа культ. додат.безпос.об’єктами в залежності від форм вчинення злочину та кваліфікуючих ознак, можуть висту­пати життя та здоров'я особи, відносини власності, авторитет органів державної влади, громадська безпека та ін. З об'єктивної сторони більшість злочинів проти волі, честі та гідності вчинюються шляхом активних дій (викрадення людини — ст. 146 КК, захоплення заручників — ст. 147 КК, підміна дитини — ст. 148 КК, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — ст. 149 КК тощо). Окремі злочини, наприклад, незаконне позбавлення волі — ст. 146 КК, незаконне поміщення в психіатричний заклад — ст. 151 може вчинюватися як шляхом дії так і шляхом бездіяльності. Більшість злочинів проти волі, честі та гідності особи - злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вважаються закінченими з моменту вчинення дії. До них, зокрема, відно­сяться: незаконне позбавлення волі або викрадення особи — ст. 146 КК, експлуатація дітей — ст. 150 КК, використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом — ст. 150¹ КК, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — ст. 149 КК та інші. Суб'єктивна сторона – прямий умисел. Суб'єктом злочинів -16 років. За захоплення заручників (ст.147 КК) відповідальність настає з 14 років. Деякі із розглядуваних злочинів можуть вчинюватися спеціальними суб’єктами злочину: службова особа - суб’єкт за ч. 2 ст. 149 КК, лікар-психіатр – ст. 151 КК.

8. Ст. 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини. Основним безпосереднім об'єктом є воля і гідність людини. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я людини, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень, встановлений порядок перетинання державного кордону України. Зоб'єктивної сторони цей злочин може виражатися у таких формах: 1) продаж людини; 2) інша сплатна передача людини; 3) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної Із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України. Суб'єкт злочину загальний. Потерпілий жін..чи чол.. Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, корисливий мотив. СТ 150. Експлуатація дітей. Безпос.обєкт є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю дитини, її фіз.. і псих. здоров’я. Під експлуатацією слід розуміти використання суб’єктом злочину дитини для отримання прибутку, внаслідок привласнення її праці повністю або в більшій частині. Обов'язковою ознакою складу злочину є потерпілий. Ним може бути тільки дитина, яка не досягла віку. з якого законодавством дозволяється працевлаштування. Суб'єкт злочину загальний. 3 суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Обов'язковою метою експлуатації дитини є отримання прибутку. Мотив - корисливий. СТ.151-1. Використ.малоліт.дитини для зайняття жебрацтвом. Основним безпос.обєктом зл. є суспільні відносини, що забезпечують право кожної людини на свободу, повагу її честі та гідності. Додатковим об’єктом є здоров’я малолітньої дитини. Потерпілим є лише малолітня дитина (14р). З об’єктивної сторони злочин полягає у використанні батьками або особами, які їх замінюють малолітньої дитини для зайняття жебрацтвом. Під жебрацтвом слід розуміти систематичне (не менше 3 рази) випрошування грошей, речей, інш. цінностей у сторонніх осіб. Злочин є закінченим з моменту вчинення діяння, а саме – використання виною особою малолітньої дитини. Суб.сторона – прямий умисел. Обов’язковою ознакою є мета злочину, котра поділяється на початкову (використання потерпілого) та кінцеву (отримання прибутку). Мотив корисливий. Суб’єкт – лише батьки, а також особи, які їх замінюють (16 р).

9. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості – це суспільно небезпечні діяння, що порушують встановлений у суспільстві порядок статевих відносин і основні принципи статевої моральності, і які виражаються в посяганні на статеву свободу та статеву недоторканність особи. Це сукупна назва злочинів, які пов’язані із задоволенням статевої потреби у формах, що грубо порушують встановлений у суспільстві порядок статевих відносин, основні принципи статевої моральності і, які заподіюють шкоду здоров'ю і достоїнству громадян. Види: зґвалтування (ст. 152); насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153) примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154); статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст.155); розбещення неповнолітніх (ст. 156). Родовим об’єктом є статева свобода і статева недоторканість особи. Під статевою свободою слід розуміти право дорослої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері таких зносин будь-якого примусу. Статева недоторканість – це абсолютна заборона вступати у сексуальні контакти з особою, яка не є носієм статевої свободи, всупереч справжньому волевиявленню такої особи або ігноруючи його. Додат.безпос.об’єктом цієї категорії злочинів виступає честь, гідність, здоров’я, життя, моральність. Як правило це факультативний додатковий безпосередній об’єкт. Об’єктивна сторона характер. активною поведінкою винної особи – це фізичні та (або) інтелектуальні дії сексуальної спрямованості. За законодавчою конструкцією ці злочини здебільшого побудовані як формальні склади. Кваліфіковані види зґвалтування, насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом і статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, передбачені відповідно ч. 4 ст. 152, ч. З ст. 153 і ч. 2 ст. 155 КК, є злочинами з формально-матеріальними складами. Суб’єктом є осудна особа, яка досягла 14-річного (за статтями 152, 153 КК) або 16-річного віку (за статтями 154-156 КК). У переважній більшості випадків суб'єкт є спеціальним. Із суб’єктивної сторони характеризуються прямим умислом.

10. Безпосереднім об’єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 КУ право громадян «брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». По суті, це є право громадян на вільне волевиявлення в сфері управління державними справами. Диспозиції всіх злочинів проти виборчих прав громадян є бланкетними. Види: перешкоджання здійсненню виборчого права — ст. 157; неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів — ст. 158; порушення таємниці голосування — ст. 159; порушення законодавства про референдум — ст. 160. СТ.157. З об’єктивної сторони цей злочин полягає в двох самостійних діяннях: 1) у перешкоджанні вільному здійсненню громадяни­ном права обирати та бути обраним; 2) у перешкоджанні здійсненню права вести передвиборну агітацію. Злочин вважається закінченим із момент у перешкоджання, тобто здійснення тиску на волю потерпілої особи, незалежно від того, чи досягнув винний бажаного результату під час виборів, чи ні (формальний оклад). Способи перешкоджання можуть бути різними — насильство, обман, погрози, підкуп та ін. Суб’єктивна ст.— прямий умисел. Мотиви й мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Суб’єкт — особа, яка досягла 16-ти років. Більш небезпечним, відповідно до ч. 3 ст. 157, визнається перешкоджання якщо воно реально вплинуло на результати голосування або виборів (наприклад особа не була обрана до відповідного органу влади). Тобто перешкоджання належить до злочинів з матеріальним складом і є закінченим із моменту настання наслідку. СТ.158. Предметом злочину є виборчі бюлетені, тобто документи, що дають виборцеві право брати участь в голосуванні. В ч. 2 та 3 предметом виступають будь-які інші виборчі документи: списки виборців; протоколи підрахунку голосів, заяви кандидатів про згоду балотуватися; протоколи результатів голосування тощо. Об’єктивна сторона:1) незаконній видачі членом виборчої комісії виборчого бюлете­ня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосува­ти за іншу особу або проголосувати більше одного разу в ході голосування; видачі виборчого бюлетеня особі, не внесеній у список виборців на виборчій дільниці; видачі заповненого ви­борчого бюлетеня; незаконній передачі іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня (ч. 1 ст. 158); 2) вчиненні підлогу, тобто виготовлення виборчого документу невстановленого зразка чи у спосіб, не передбачений законом; внесення до виборчого доку­менту завідомо неправдивих відомостей чи будь-яка інша його підробка; 3) використанні завідомо підробленого виборчого до­кументу або виготовленого у спосіб, не передбачений законом (ч. 2 ст. 158); 4) завідомо неправильному підрахунку голосів, тоб­то умисному зменшенні чи збільшенні кількості голосів, пода­них за того чи іншого кандидата, або завідомо неправильному встановленні чи оголошенні результатів виборів. Наприклад, завідомо неправильне оголошення їх такими, що відбулися, або, навпаки, що не відбулися; оголошення вибраним кандидата, який у дійсності потрібної кількості голосів не набрав, і навпа­ки (ч. 3 ст. 158). Закінченим злочин є з моменту вчинення будь-якого з перерахованих діянь, незалежно від настання наслідків (формальний склад злочину). Суб’єктивна сторона — прямий умисел, мета — вплинути на результати виборів. Суб’єктом незаконної видачі виборчого бюлетеня (ч. 1 ст. 158) може бути тільки член виборчої комісії. Суб’єктом підлогу (ч. 3. ст. 158) може бути особа, яка досягла 16-ти років. СТ.159. Об’єктивна сторона виражається в порушенні таємниці голосування, тобто спеціального порядку виборів, що забезпечує вільне здійснення громадянином свого виборчого права без втручання будь-яких осіб (дія або бездіяльність). Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є час вчинення злочину — це час проведення виборів. Злочин вважається закінченим із моменту порушення таємниці голосування під час проведення виборів (злочин із фор­мальним складом). Суб’єктивна сторона— прямий умисел; мотив і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Суб’єкт злочину спеціальний — член виборчої комісії або інша службова особа, яка використовує свою владу або службо­ве становище для порушення таємниці голосування. СТ.160. Предмет— документи референдуму, тобто списки громадян, які мають право брати участь в референдумі, бюлетені для голосування, протоколи про результати підрахун­ку голосів тощо. Об’єктивна сторона виражається в двох діяннях: 1) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведен­ня референдуму (частини 1, 2 ст. 160); 2) в підробленні доку­ментів референдуму, приписуванні, завідомо неправильному підрахунку голосів, порушенні таємниці голосування (ч. 3 ст. 160). Закінченим злочин є з моменту вчинення цих діянь (злочин із формальним складом). Суб’єктивна сторона— прямий умисел. Мотив, мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Суб’єкт злочину: за ч. 1 — будь-яка особа, а за частинами 2 і 3 — спеціальний; член комісії з проведення референдуму чи інша службова особа.

11. Безпосереднім об’єктом є конституційні права громадян у сфері трудових відносин. Зміст права на працю визначає ст. 43 КУ, вказуючи, що «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Види: перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій — ст. 170; перешкоджання законній професійній діяльності журналістів — ст. 171; грубе порушення законодавства про працю — ст. 172; грубе порушення угоди про працю — ст. 173; примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку — ст. 174; невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших, установлених законом виплат — ст. 175. СТ.170. Безпосереднім об’єктом є законна діяльність профспілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів. Диспозиція є банкетною. Об’єктивна сторона виражається в дії або бездіяльності. Злочин вважається закінченим із моменту вчинення діяння, що перешкоджає законній діяльності зазначених організацій. Суб’єктивна сторона — прямий умисел. Мотиви злочину можуть бути різні: особисті, помилково зрозумілі інтереси служби та ін., але на кваліфікацію злочину вони не впливають. Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16 років.(службова особа). СТ.171. Безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують законну професійну діяльність журналістів. Об’єктивна сторона цього злочину виражається в діях або бездіяльності, спрямованих на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Злочин вважається закінченим із моменту вчинення дій, спрямованих на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Суб’єктивна сторона — прямий умислом. Суб’єкт злочину: за ч. 1 — особа, яка досягла 16-ти років. СТ.172. Диспозиція банкетна. Об’єктивна сторона цього злочину передбачає встановлення, по-перше, порушення конкретної норми трудового законо­давства; по-друге, доведеності грубого характеру цього порушення. Суб’єктивна сторона цього злочину виражається в прямому умислі. Суб’єкт злочину спеціальний — особа, на яку покладено обов’язок дотримання трудового законодавства: службові особи, наді­лені правом прийому та звільнення, керівники п-мств, уст., о-цій, власники, уповноважені ними особи, незалежно від форм власності. СТ.173. З об’єктивної сторони цей злочин виявляється в грубому по­рушенні угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (це, наприклад, погроза звільненням, якщо працівник не погодиться виконувати роботу, не обумовлену договором). Обов’язковим є спосіб порушення: обман, зловживання довірою, примус. Суб’єктивна сторона — прямий умисел. Мотиви, мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Суб’єкт злочину — наймач, тобто службова особа підприєм­ства, установи, організації, незалежно від форми власності, окремий громадянин або уповноважені ним особи. СТ.174. Об’єктивна сторона злочину виражається в двох діяннях: а) примушуванні до участі у страйку; б) перешкоджанні участі у страйку. Обов’язковою ознакою примушування і перешкоджання є спосіб їх вчинення: здійснення їх шляхом фізичного насильства, погрози застосування такого насильства або шляхом інших незаконних діянь. Суб’єктивна сторона — прямий умисел, моти­ви і мета значення для кваліфікації не мають. Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-ти років. СТ.175. Об’єктивна сторона злочину виявляється в безпідставній невиплаті громадянам заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат більше ніж за один місяць, вчиненій умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Безпідставність невиплати має місце в тих випадках, коли об’єктивно немає причин, що не дозволяють зробити виплати. Суб’єктивна сторона — прямий умисел. Мотиви та мета можуть бути різними і не впливають на кваліфікацію. Суб’єкт злочину спеціальний: керівник підприємства, уста­нови, організації незалежно від форми власності.

12. Ці злочини спрямовані проти інтелектуальної власності, тоб­то проти прав громадян на володіння, користування, розпоря­дження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, гарантованих ст. 41 КУ. Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176)1. Безпосередніми об’єктами є авторське право і суміжні права. Авторські права — це особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Суміжні права — це права виконавців, вироб­ників фонограм і організаторів мовлення, пов’язані з використанням цих творів. Предметом порушення авторського права є твори літератури, науки, мистецтва (опубліковані чи неопубліковані), музичні твори (з текстом і без тексту), скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп’ютерні програми тощо, а предметом порушення суміжних прав — виконання, фоногра­ми, програми мовлення. Обов’язкові ознаки предмета: 1) він має бути для винного чужим; 2) має виражатися в об’єктивній (матеріальній) формі: рукописного, машинописного, друкарського тексту, нотному записові, фонограмі, дискеті тощо; 3) він має бути новим і оригінальним. Об’єктивна сторона передбачає: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної сторони — це матеріальна шкода у великому розмірі. Закінченим злочин вважається з моменту заподіяння саме такої матеріальної шкоди. Суб’єктивна сторона — прямий умисел. Мотиви можуть бути різними: користь, помста, заздрість. На ква­ліфікацію вони не впливають. Суб’єкт злочину — особа 16-ти років. Порушення прав на об’єкти промислової власності (ст. 177). Безпосереднім об’єктом є промислова власність як право володіння, розпорядження, користування результатом своєї творчості в будь-якій сфері промисловості чи господарської діяльності. Предметом є винахід, корисна модель, про­мисловий зразок, кваліфікаційний покажчик походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин. Об’єктивна сторона цього злочину полягає в незаконному використанні предметів, якщо це завдало матеріальну шкоду у великому розмірі. Суб’єктивна сторона — прямий умисел. Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-ти років.