Лекція 5. Розвиток наукового менеджменту

1. Науковий менеджмент Генрі Ганта

2. Наукові розробки подружнього союзу Френка і Ліліан Гілберт

Питання для самостійного вивчення:

3. Гаррінгтон Емерсон: досягнення ефективності через організацію

4. 12 принципів продуктивності Емерсона

Головним результатом впровадження і розвитку наукового менеджменту було загальне поліпшення управління промисловим підприємством: зросла ефективність використання устаткування і людей, сировини і матеріалів; поліпшилися контроль і планування. Все це істотно вплинуло як на робітників, так і на управлінців підприємств.

У робітників зросли можливості для встановлення розумної норми робочого часу і розширення сфери прояву індивідуальної ініціативи завдяки впровадженню стимулів досягнення кращих результатів, виплати вищої заробітної плати, поліпшення умов праці. У свою чергу, менеджери побачили у науковому менеджменті шлях до ефективнішої організації виробництва товарів і послуг, підвищення їхньої якості, кращого розуміння потреб споживачів, встановлення нових відносин на підприємстві, що проявлялося у збільшенні прибутку.

До вчених у галузі менеджменту, які продовжили, вдосконалили й розвинули теорію наукового менеджменту належать Г. Л. Гантт, Френк і Ліліан Гілбрет, Г. Емерсон, В. Терещенко, Л. Берталанфі, П. Друкер та інші.

1. Науковий менеджмент Генрі Лоуренс Гантт

Генрі Лоуренс Гантт (1861-1919 рр.) був найбільш ортодоксальним із послідовників Ф. Тейлора. Після закінчення з відзнакою університету Джона Хопкінса молодий Г. Гантт працював шкільним учителем, викладачем коледжу, креслярем. У 1887 році став асистентом в інженерному відділі компанії "Мідвел Стіл". Саме тут він зустрівся з людиною, яка вплинула на все його подальше життя, - Ф. У. Тейлором. Г. Гантт став головним послідовником "батька наукового менеджменту". Він опублікував понад 150 своїх праць, у тому числі три книги. Ним запатентовано понад десяток винаходів. Г. Гантт читав лекції у багатьох університетах Америки, давав консультації з різноманітних галузей менеджменту.

Його перу належать книги "Праця і доход" (1910 р.), "Промислове керівництво" (1916 р.), "Організація праці" (1919 р.).

Роботи Гантта присвячені необхідності усвідомлення провідної ролі людського фактора у промисловості і впевненість у тому, що робочій людині має бути надана можливість побачити у своїй праці не тільки джерело існування, але й стан задоволення. За Ганттом, ера примушування до праці поступилася місцем ері знання, тому політика майбутнього полягає у намаганні навчати і вести людей.

Гантт будував плани прийдешньої "демократії на виробництві" і мріяв про гуманізацію науки управління в майбутньому. Йому належить фраза: "Зі всіх проблем менеджменту найбільш важливою є проблема людського фактора".

Як послідовник Ф. Тейлора, Г. Гантт насамперед займався організацією праці робітників і управлінців, розуміючи, що саме в ній головне джерело зростання продуктивності праці. Так само, як і Ф. Тейлор, він акцентував увагу на спільності інтересів, гармонійній співпраці робітників і управлінців, науковому підборі кадрів, застосуванні прогресивних ставок, розробленні детальних інструкцій для робітників.

Зі свого досвіду роботи шкільним учителем Г. Гантт виніс переконаність у важливості знань і усвідомив необхідність навчання. Майстра на виробництві він бачив не керівником, а вчителем і помічником підлеглого. Йому належать, слова: "Ми не можемо управляти людьми, ми повинні управляти їхнім розвитком".

У процесі навчання робітників головну увагу Гантт надавав такій складовій навчання, як "навички виробництва". На його думку, цими навичками є: працьовитість, кооперація, чіткість, максимальне використання робітником своїх здібностей, постійне прагнення підвищувати кваліфікацію. Результатом упровадження "навичок" має стати, з одного боку, підвищення заробітної плати, створення атмосфери задоволення і гордості робітника, а з іншого - зниження витрат виробництва і вища продуктивність праці, що вигідно роботодавцю (рис. 17).

З часів учительської практики Г. Гантт виніс доцільність графічної інтерпретації менеджменту. Спочатку об'єктом графічного відображення було "фіксування навичок виробництва". За кожним робітником щодня вівся облік виконання стандарту й одержання премії, що відображалося чорним кольором, а невиконання - червоним. Графік допомагав як управлінцеві, так і робітникові, адже наочними були і прогрес у роботі, і причини позбавлення премії. Метод діаграм Г. Гантт використовував при відображенні балансу щоденного виробництва, руху засобів виробництва і предметів праці, продуктивності машин і робітника, вартості простою устаткування тощо.

Рис. 17. Науковий менеджмент Г. Гантта

Особливо слід наголосити, що використанні Г. Ганттом діаграм планування часу й управління роботою. Головним у них було те, що в діаграмах робота була розписана і розподілена в часі за окремими операціями аж до її виконавця. Це давало змогу менеджеру стежити за виконанням плану і застосовувати дії, необхідні для утримання проекту в часових межах або ж у межах відведеного бюджету.

Ще за життя Г. Гантта графічні засоби планування й управління роботою здобули визнання не тільки в Америці, а й в інших країнах світу. Західні учені вважають, що вони стали основою радянської системи централізованого планування для управління п'ятирічними планами, а також для розроблення подальших діаграм і графіків управління виробництвом.

Після смерті Ф. Тейлора, очевидно, під впливом прискореного розвитку промисловості, а також поширення ідей інституціонального напряму економічної теорії (зокрема Торстена Веблена) Г. Гантт вивчає різноманітні ідеї, що стосуються ролі промислового інженера і підприємства як організації. Створивши в 1916 році організацію під назвою "Нова машина", метою якої було реформування існуючої соціально-економічної системи, Г. Гантт відходить від вузькозаводських питань і досліджує загальні проблеми реформ суспільства. Він критикує систему прибутку, а також підприємців, які, прагнучи одержати найвищий дохід, перестають служити суспільству. Поліпшення системи, як і захист її від революцій, він вбачав у створенні "суспільних корпорацій" і управління ними за допомогою комітетів, що складаються з представників виробників, дистриб'ютерів і споживачів. Роль економічного керівника він відводив інженеру.

Як бачимо, найбільш ортодоксальний із послідовників Ф. Тейлора, Генрі Гантт дійшов наприкінці життя цікавого вис­новку, що удосконалення суспільства перебуває в руках інженерів, а гармонію інтересів його членів забезпечують картелі й державні корпорації. Цей висновок суперечить як поглядам Ф. Тейлора, так і його власним, які Г. Гантт усе життя пропагував.

Таким чином, значне місце в історії менеджменту посів кращий учень Тейлора Г. Гантт. Його праці характеризують провідну роль людського фактора в промисловості та переконання в тому, що робітникові повинна бути надана можливість віднайти в праці не тільки витоки свого існування, але й стан задоволення. Вже у 1901 р. Г. Гантт розробив першу систему оплати за достроково якісно виконане виробниче завдання. З її впровадженням на ряді підприємств продуктивність праці зросла більш ніж у два рази. Гантт будував плани майбутньої «демократизації» на виробництві, мріяв про гуманізацію науки управління в майбутньому. Він вважав, що проблема людського фактора є однією з найважливіших проблем менеджменту.