3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:

1. Міжнародно-правовий режим водних об’єктів.

2. Без’ядерні зони.

3. Правовий статус Арктики.

4. Міжнародно-правовий режим Антарктики.

4. Виконати тестові завдання для самоконтролю знань з теми:

1. Основною характеристикою території в міжнародному праві є:

а) загальна площа;

б) правовий режим;

в) географічне положення;

г) чисельність населення.

2. Міжнародний район морського дна є:

а) державною територією;

б) територією з міжнародним режимом;

в) територією зі змішаним режимом;

г) територією з особливим режимом.

3. Анклав є складовою:

а) сухопутної території;

б) акваторії;

в) підземної території;

г) повітряної території.

4. Верхня межа повітряної території держави складає:

а) 140-150 км;

б) 120-130 км;

в) 100-110 км;

г) 90-100 км.

5. Не підлягають привласненню:

а) території з міжнародним режимом;

б) території зі змішаним режимом;

в) території з особливим режимом;

г) умовні території.

6. Які способи зміни державної території не можуть бути визнані правомірними?

а) цесія, ефективна окупація

б) анексія, військова окупація

в) ефективна окупація, давнина володіння, оренда;

г) цесія, військова окупація.

7. Міжнародні канали, що входять до складу територій прибережних держав, належать до:

а) державної території;

б) території з міжнародним режимом;

в) території зі змішаним режимом;

г) території з особливим режимом.

8. Проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням її спеціальними прикордонними знаками це:

а) делімітація;

б) демаркація;

в) розмежування;

г) редемаркація.

9. Якою може бути демілітаризація?

а) обмеженою або повною;

б) повною або частковою;

в) мінімальною або повною;

г) необмеженою або обмеженою.

10. Антарктида:

а) належить країнам-дослідникам;

б) належить всім країнам світу;

в) нікому не належить;

г) належить країні, чий дослідник вперше відкрив Антарктиду.

 Література до теми

Основна: 1-5.

Додаткова:

Джерела – 48,49,64,65,81,85,86,140,170

Навчальні посібники –271,272,274,276-279,284-287,289-292,295,301,

302,304,306,307,310,311

Спеціальна література – 312,361-363

Довідкова література – 399-403

Тема 4: Міжнародна законність і міжнародний правопорядок

Методичні поради до вивчення теми:

Законність має істотне значення для функціонування міжнародного права. Проте це явище мало досліджене. Багато написано про панування права (rule of law), однак це поняття хоча й пов'язане із законністю, але є більше широким. Поняття законності наближається до поняття ефективності міжнародного права й міжнародного правопорядку. У міжнародній законності концентровано виражена властивість міжнародного права протистояти сваволі й насильству, охороняти соціально необхідні міжнародні відносини. В основі законності перебуває механізм, суть якого полягає в тому, що суб'єкт, який володіє правом, зацікавлений у виконанні зобов'язання іншою стороною, у її правомірному поводженні й додає наявні в його розпорядженні засоби для досягнення мети. Разом з тим він усвідомлює, що виконання зобов'язань іншою стороною можливо тільки в тому випадку, якщо сам суб'єкт буде вірний своїм зобов'язанням. Відстоюючи свої права, держава затверджує режим міжнародної законності. Вкажіть, у чому плягає його суть.

Крім основних принципів міжнародного права в основі законності лежать і свої специфічні принципи. Назвіть й охарактеризуйте їх. Також висвітліть основні завдання законності.

Юридичний зміст міжнародної законності полягає у визнанні юридичної сили міжнародно-правових норм, у тому числі й визнанні особливої юридичної сили імперативних норм і положень Статуту ООН; у створенні норм відповідно до існуючої системи міжнародного права; у повазі й захисті прав суб'єктів; в індивідуальній і колективній протидії правопорушникам; у контролі за дотриманням міжнародних норм. Тож правопорядок і законність - поняття взаємозалежні й виражають міжнародне право в дії, у процесі його функціонування.

Питання структури міжнародної законності розглядається відповідно до компонентної, предметної, суб’єктної, юридичної, інтегральної та інших структур, у рамках яких необхідно вказати складові компоненти. За структурою міжнародної законності визначається її рівень. Потрібно вказати його значення, формулу розрахунків, а також проаналізувати систему гарантій.

Коріння міжнародної законності йдуть у національні політичні й правові системи. Кожній державі властивий свій ступінь визнання необхідності міжнародної законності. Залежить це від його внутрішніх і міжнародних потреб та інтересів, від рівня політичного, морального, правового й культурного розвитку суспільства. Міжнародна законність має потребу у фундаменті, наріжним каменем якого є правова держава. Розвиток іде від правових держав до правового міжнародного співтовариства. Разом з тим становлення правового співтовариства стимулює формування правових держав.

З одного боку, міжнародна законність покликана створити сприятливі соціально-політичні умови для функціонування міжнародного права. З іншого боку, його ефективне функціонування - необхідна умова законності. Надійний міжнародний правопорядок може існувати лише в умовах законності. Їхні рівні взаємопов'язані. Оскільки законність визначається відповідністю міжнародних відносин їхньої правової моделі, а ступінь такої відповідності може бути різної, остільки можна говорити про різний рівень законності. Він різний у відносинах різних країн і в різних сферах співробітництва. Але загальна тенденція складається в підвищенні рівня міжнародної законності й правопорядку.

Одну з характерних рис методу функціонування міжнародного права становить те, що вплив на міжнародні відносини виявляється значною мірою шляхом створення й підтримки міжнародного правопорядку. Норми застосовуються в рамках загального правопорядку або правопорядку в певній галузі регулювання. Найпоширенішим поглядом вчених є твердження, згідно з яким правопорядок являє собою систему або сукупність правовідносин, що складаються відповідно до норм міжнародного права.

Правопорядок опирається на погоджену систему цінностей. З огляду на значення правопорядку, він сам повинен бути віднесений до категорії загальнолюдських цінностей. Правопорядок історично обумовлений і визначається потребами не тільки міжнародної системи, але й національних соціально-політичних систем. У світі відбулися важливі зміни, що поставило на порядок денний створення нового світового порядку. Йде процес узгодження системи цінностей, що буде покладена в його основу. На базі системи цінностей погоджується концепція порядку, без чого він не може бути стійким. Все це знаходить висвітлення й закріплення в міжнародному праві, що є важливим інструментом творення нового світового порядку.

Головне полягає в тому, щоб реально замінити панування сили пануванням права. Для цього необхідна всеосяжна система безпеки, що охопила б всі держави й забезпечила не тільки військову, але й інші види безпеки, включаючи правову. Правова безпека означає, що кожній державі незалежно від його могутності забезпечений захист його прав і законних інтересів. Кожній людині, де б він не перебував, гарантуються права, передбачені міжнародним правом. У цьому позначається єдність правової безпеки людини й держави. Тенденція до зміцнення міжнародного правопорядку сприяє вдосконалюванню правопорядку всередині держав. Сучасне міжнародне право стимулює формування й розвиток правових держав, гуманізацію й демократизацію внутрішніх правопорядків.