1.За роки реформування бухгалтерського обліку в Україні була створена достатньо ґрунтовна законодавча база з регламентації системи бухгалтерського обліку, яка складає правову основу реформи. Проте нагальною необхідністю залишається усунення недоліків прийнятих нормативно-правових документів, положень (стандартів) бухгалтерського обліку та розробка методичного забезпечення до них.

Головною умовою ефективного продовження процесу реформування бухгалтерського обліку в України є

забезпечення законодавчих й організаційних передумов: усунення неузгодженості у роботі законодавчих органів країни стосовно повноважень і компетенції з питань розробки та впровадження положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також недоліків прийнятих нормативно-правових документів; розробка методичного забезпечення до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; гармонізація вимог бухгалтерського та податкового обліку; налагодження умов для професійного судження бухгалтерів.

2. Регулювання бухгалтерського обліку.Правові засади регулювання ,організації та ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.99р. № 996 – ХІV ” Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України,незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності , які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Державну політику в сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні реалізують Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство, Міністерства та інші центральні органи в межах повноважень.

Для забезпечення наукового обґрунтування національних стандартів бухгалтерського обліку та гармонізації їх з міжнародними стандартами створена Методологічна рада з питань бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.

Порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(С)БО. Це нормативні документи, які визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (МСБО).

3. Сутність господарського обліку та його види

Облік, взагалі — це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксації реєстрації фактів, процесів, подій природи або суспільного життя.

Якщо процес обліку відбувається у субєктів господарської діяльності, то такий облік називається господарським.

Субєктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав, юридичними особами — підприємства, організації й установи.

Господарський облiк — це спосiб кiлькiсного вiдображення та якiсної характеристики господарської дiяльностi для контролю та управлiння нею. В процесi iсторичного розвитку облiк удосконалюється у вiдповiдностi з вимогами нових суспiльно — економiчних формацiй, а також набуває все бiльшого значення.

Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, обєкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно повязаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному звязку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження масові та вибіркові, систему показників абсолютні, відносні та середні величини.

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління.

Основним видом господарського обліку є — бухгалтерський. В системі бухгалтерського обліку відображається вся господарська діяльність підприємства, яка складається з сукупності господарських операцій.

Отже, бухгалтерський облік — це основне джерело економічної інформації та важливий засіб контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Всі три види обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — тісно взаємоповязані, доповнюють один одного й утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети, завдання, методології, державного регулювання.

4. "Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень".

Бухгалтерський облік охоплює систему суцільної, безперервної і взаємопов'язаної реєстрації та підбиття підсумків підприємницьких і фінансових операцій підприємства в документах, книгах та записах із подальшими аналізами, перевіркою та звітуванням про результати здійснення цих операцій перед зацікавленими особами.

На відміну від інших видів господарського обліку, бухгалтерський облік ґрунтується на документуванні всіх господарських процесів і відображенні їх у системі бухгалтерських рахунків із використанням методу подвійного запису, його регламентують міжнародні й національні нормативні та законодавчі акти.

Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно:

1) Знати законодавчу і нормативну базу щодо ведення бухгалтерського обліку;

2) Уміти оформляти й обробляти первинні бухгалтерські документи та реєстри;

3) Складати бухгалтерську (фінансову) звітність, аналізувати отримані результати, звітувати перед зацікавленими особами.

У країнах з розвинутою ринковою економікою бухгалтерський облік методологічно і організаційно поділяється на фінансовий та управлінський. Це два напрями єдиної системи обліку, кожна з яких має своє функціональне призначення і свою роль в управлінні підприємством. Дані види обліку призначені для вирішення різних практичних питань у діяльності підприємства. В їх єдності запорука достовірності інформації та обґрунтованість прийнятих рішень користувачами інформації про діяльність підприємства.

5. Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і надання фінансової інформації про господарську діяльність банку зовнішнім і внутрішнім користувачам. Він забезпечує своєчасне і повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансову звітність. Зміни у фінансовому обліку не впливають на податковий облік. Основним джерелом інформації фінансового обліку є фінансові звіти.

Управлінський облік визначають як сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації про діяльність банку для задоволення потреб керівництва банку та його менеджерів оперативною фінансовою і не фінансовою інформацією у визначеній ними формі для планування, оцінки, контролю і використання своїх ресурсів. Управлінський облік ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності й структури управління.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи і валові витрати відповідно до чинного законодавства і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначається Державною податковою адміністрацією. Зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік.

6. Метод бухгалтерського обліку — це система прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації.

Основними прийомами бухгалтерського обліку є:

• документація,

• інвентаризація,

• оцінка,

• калькуляція,

• система рахунків,

• подвійний запис,

• баланс.

Всі елементи тісно пов’язані між собою.

Документація — спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ — єдине обґрунтування відображення в обліку.

Інвентаризація — співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.

Оцінка — відображення у грошовій формі об’єктів обліку для їх узагальнення.

Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.

Система рахунків — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточ­ний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахун­ки, для обліку джерел — пасивні.

Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.

Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел.

7. Подві́йний за́пис — це принцип тотожного відображення господарчих операцій на рахунках, що забезпечує рівність оборотів задебетомікредитомвідповідних рахунків. Іншими словами, це відображення кожної госпоперації двічі, за дебетом одного й за кредитом іншого рахунку у тій самій сумі.

Система подвійного запису в бухгалтерському обліку  — концепція, що підкреслює важливість системи подвійного запису в бухгалтерському обліку, при якій будь-яка бухгалтерська операція вимагає проводки по двох рахунках; бухгалтерський обліквикористовує терміни «кредит» і «дебет» і кожен дебетовий запис супроводжується відповідним кредитовим записом. Сума активівпідприємства завжди дорівнює сумі зобов'язань і власного капіталу.

Інвентариза́ція — елемент методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого визначається фактичний розмір активів, капіталу тазобов'язань, а також зіставлення отриманих результатів з даними бухгалтерського обліку.Вона проводиться шляхом перерахунку, перемірювання, переважування, а також звірки розрахунків на підставі документів. Інвентаризація дозволяє уточнити данібухгалтерського обліку.

Калькуляція (від лат. calculatio — обчислення) — це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).

8. Загальне поняття про бухгалтерський Баланс і його значення в управлінні

Слово «Баланс» означає рівняння двох частин (розділів), наприклад доходів і витрат. Це рівняння часто буває умовним. Так, в натуральних (матеріальних) Балансах надходження може бути більше витрат або менше і тоді Баланс є дефіцитним.

З економічної точки зору Баланс це система взаємопов'язаних показників, які характеризують з одного боку активи, те чим володіє чи розпоряджається підприємство (ресурси), а з іншого боку — те, що характеризує правовий аспект цього майна (пасиви), до яких відносяться зобов'язання і капітал. Слово актив походить від латинського activus і перекладається як той, що діє, знаходиться у постійному русі, функціонує. Цей термін використовується для позначення лівої частини Балансу, де показуються в згрупованому виді активи (ресурси) підприємства. Слово пасив — від латинського passivus — що означає бездіяльний, той що знаходиться у спокої або пасивний. Це слово застосовується для назви правої частини Балансу, в якій показуються в згрупованому виді зобов'язання і власний капітал підприємства. Тобто пасив поділяється на зобов'язання і власний капітал. Визначення Балансу та вимоги до нього, як елементу фінансової звітності, наведено в національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності. Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень.

9. Баланс — це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату. За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім — пасиву.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

10. Актив

У актив Балансу відповідно до вимог П(С)БО 25 входять тільки ті необоротні і оборотні активи і витрати майбутніх періодів, які можуть бути визнані такими. Наприклад, вартість нематеріальних активів, які не відповідають критеріям, обумовленим в п. 6 П(С)БО 8 (прикладом може служити застаріла бухгалтерська програма, яка зараз не може використовуватися на підприємстві унаслідок прискорення науково-технічного прогресу), може бути списана на витрати звітного періоду (згідно п. 8 П(С)БО 8) і відповідно в актив Балансу не потрапить; запаси, які не відповідають вимогам п. 5 П(С)БО 9 (наприклад, застаріли або зіпсувалися), відображаються за чистою вартістю реалізації, а різниця між первинною вартістю і чистою вартістю реалізації списується на витрати звітного періоду (згідно п. 27 П(С)БО 9). Таким чином, в актив Балансу потрапить тільки чиста вартість реалізації таких запасів (якщо ж чиста вартість реалізації дорівнює нулю, а таке цілком можливо, то в актив Балансу такі запаси не потраплять, а в бухгалтерському обліку враховуються в кількісному виразі). З рештою такі суми потраплять в рядок 350 "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" пасиву Балансу.

Пасив

Данні, що наводяться в пасиві Балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів, тобто пасив показує, звідки узялися кошти, направлені на формування майна підприємства.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Власний капітал - основа самостійності і незалежності підприємства.

Також відомо, наскільки оптимальне співвідношення власного (І і II розділи пасиву) і позикового капіталу (III і IV розділи пасиву), багато в чому залежить фінансове положення підприємства.

У складі забезпечення майбутніх витрат і цільового фінансування відображаються суми забезпечення для відшкодування майбутніх витрат і платежів (на оплату майбутніх відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань і т. ін.), а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень з бюджету і інших джерел.

11.??? Господарські операції, які відбуваються на підприємстві призводять до змін в структурі активів та зобов’язань чи власному капіталі підприємства. Залежно від характеру цих змін господарські операції поділяють на 4 типи:

Господарські операції першого типу

            Це операції, під впливом яких зміни відбуваються тільки в активах. При цьому одна стаття активу балансу збільшується, а інша зменшується на одну й ту саму суму. Підсумок активу і пасиву не змінюється.

Господарські операції другого типу

            Це операції, під впливом яких зміни відбуваються тільки в зобов’язаннях чи власному капіталі підприємства (пасивах). При цьому одна стаття пасиву балансу збільшується, а інша зменшується на одну й ту саму суму. Підсумок активу і пасиву не змінюється.

Господарські операції третього типу

            Це операції, під впливом яких зміни відбуваються і в активі  і в зобов’язаннях чи власному капіталі підприємства (пасивах). При цьому збільшується на одну й ту саму суму одна стаття активу балансу та одна стаття пасиву. Підсумок активу і пасиву також збільшується на одну й ту саму суму.

   Господарські операції четвертого типу

            Це операції, під впливом яких зміни відбуваються і в активі  і в зобов’язаннях чи власному капіталі підприємства (пасивах). При цьому зменшується на одну й ту саму суму одна стаття активу балансу та одна стаття пасиву. Підсумок активу і пасиву також зменшується на одну й ту саму суму.

 12.   Є чотири типи господарських операцій, які призводять до змін або лише в структурі господарських засобів, або лише у структурі джерел утворення господарських засобів, або у структурі господарсь­ких засобів і джерел їх утворення одночасно. Якщо взяти до уваги, що господарські засоби і джерела їх утворення знаходять своє відобра­ження відповідно в активі і пасиві балансу, то можна зробити висно­вок, що вказані типи господарських операцій призводять до змін або в активі, або в пасиві, або в активі і пасиві балансу одночасно.

Отже, дамо характеристику таких операцій і тих змін, до яких вони призводять у бухгалтерському балансі.

Перший тип господарських операцій передбачає, що зміни відбуваються лише в структурі господарських засобів, тобто активі ба­лансу (одна стаття збільшується, а інша зменшується на одну і ту ж су­му), але підсумок по активу в цілому залишається незмінним.

Другий тип господарських операцій передбачає, що зміни відбуваються лише в структурі джерел господарських засобів, тобто пасиві балансу (одна стаття збільшується, а інша зменшується на од - ну і ту ж суму), але підсумок по пасиву в цілому залишається незмінним.

Третій тип господарських операцій передбачає, що відбу­вається одночасне збільшення як господарських засобів (збільшення окремих статей активу балансу), так і джерел господарських засобів (збільшення окремих статей пасиву балансу) на одну і ту ж саму су­му. В цілому підсумок і по активу, і по пасиву балансу зростає, але в рівних частинах, що дозволяє зберегти баланс.

Четвертий тип господарських операцій передбачає, що відбувається одночасне зменшення як господарських засобів (зменшен­ня окремих статей активу балансу), так і джерел утворення господарсь­ких засобів (зменшення окремих статей пасиву балансу) на одну і ту ж суму. В цілому підсумок і по активу, і по пасиву зменшується, але в рівних частинах, що дозволяє зберегти баланс.

12. 1тип господарських операцій припускає, що в результаті господарської операції змінюються статтіактиву балансу. При цьому одна збільшується, інша - зменшується, а валютабалансу не змінюється. Впливгосподарських операцій першого типу можна виразити у вигляді такої формули:

ГҐА + И1 - И1 = ГҐП.

2тип господарських операцій припускає, що в результаті господарської операції змінюються статтіпасиву балансу. При цьому одна стаття збільшується, інша - зменшується, а валюта балансу незмінюється. Вплив господарської операції другого типу можна записати у виглядінаступної формули:

ГҐП + И2 - И2 = ГҐА.

3тип господарських операцій припускає, щов результаті господарської операції змінюються актив і пасив балансу в бікзбільшення. При цьому збільшується стаття активу і з іншого боку статтяпасиву, а валюта балансу також збільшується на суму господарської операції. Впливгосподарської операції третього типу на бухгалтерський баланс можна записати ввигляді такої формули:

ГҐА + І3 = ГҐП + і3.

4тип господарських операцій припускає, що в результаті господарської операції змінюються актив іпасив балансу в бік зменшення. При цьому зменшується стаття активу і зіншого боку стаття пасиву, а валюта балансу також зменшується на сумугосподарської операції. Вплив господарської операції четвертого типу набухгалтерський баланс можна виразити у вигляді такої формули:

ГҐА - І4 = ГҐП - І4.

 13. ? Кожен окремий вид засобів в активі чи пасиві називається статтею балансу, певні статті балансу об'єднуються в розділи. Підсумок по активу балансу на початок року і кінець звітного періоду дорівнює підсумку його пасиву.

Загальна величина балансу називається валютою балансу .

Рівність підсумків має велике контрольнезначення. Воно є одним із засобів перевірки облікових записів, його відсутність свідчить про помилки в записах.

Всі господарські операціївпливають на валюту балансу. Це веде до зміни, як величини статей активу, так і статей пасиву, або тих і інших одночасно. При всьому своєму різноманітті перелік змін зводиться до чотирьох типів змін валюти балансу.

Рівність валюти балансу зберігається при будь-якій господарській операції. Тому в результаті господарських операцій можуть змінюватися склад ірозміщення господарських засобів, джерела їх утворення та цільовепризначення. Постійно змінюється і зміст балансу.

14.  ХАРАКТЕРИСТИКА І СКЛАД ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включали (рис. 3.1):

1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від фінансових інвестицій;

4) доходи від інших позареалізаційних операцій.

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

15. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", терміни вживаються в такому значенні:

o грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання;

o еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості;

o не грошові операції - операції, що не потребують використання грошових коштів та їхніх еквівалентів;

o рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" грошові кошти підприємства можуть формуватись за рахунок різних видів діяльності (рис. 3.1).

Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її або виникають унаслідок її проведення.

Надзвичайна подія (діяльність) - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства та стосовно якої не очікується періодичне повторення або повторення в кожному наступному звітному періоді (пожежа, стихійне лихо). Відшкодування збитків унаслідок таких подій здійснюється за рахунок страхового відшкодування та з інших джерел.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної чи фінансової, тобто діяльність, яка забезпечує основну частку доходу та пов'язана з виробництвом, реалізацією продукції й іншими взаємовідносинами, що виникають у процесі її здійснення.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру й складу власного та позикового капіталу підприємства.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів, тобто діяльність, пов'язана з придбанням та продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (поточних) фінансових інвестицій.

16.  У статті «Надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображаються грошові надходження від основної діяльності, тобто від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

У статті «Надходження від погашення векселів одержаних» відображаються грошові надходження від погашення векселів одержаних, від їх продажу.

Каса підприємства – приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів де, як правило, ведеться касова книга.

Касова книга – документ б/о встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі п-ва.

Готівка (готівкові кошти) – грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі й обігові пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Готівкова виручка (виручка) – сума фактично одержаних готівк4ових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

Оприбуткування готівки в касі – облік готівки в касі підприємства на повну суму ГГ фактичних надходжень.

Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах і здійснюють розрахунки за своїми зобов’язаннями в безготівковій та готівковій формі в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фіз. осіб здійснюється через установи банків згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

У разі здійснення підприємствами готів. розрахунків з іншими підприємствами понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановлених суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець для платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) – граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку.

17. Найважливішою стороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасного виконання зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" грошові кошти підприємства можуть формуватись за рахунок різних видів діяльності .

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру й складу власного та позикового капіталу підприємства.

18. Найважливішою стороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасного виконання зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" грошові кошти підприємства можуть формуватись за рахунок різних видів діяльності .

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів, тобто діяльність, пов'язана з придбанням та продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (поточних) фінансових інвестицій.

19.? Грошові кошти відносяться до найбільш ліквідної частини активів і характеризуються тим, що можуть бути негайно використані для оплати поточних зобов'язань. Вони складаються із наявної готівки в касі, чеків та грошових переказів, отриманих від клієнтів, і вкладів на рахунках в банку.

Згідно із загальноприйняті і ми принципами обліку США до складу грошових коштів включається також сума компенсаційного залишку, яку підприємство не може вільно використовувати. Компенсаційний залишок є мінімальною сумою готівки, яка зберігається підприємством на його рахунку на викоту банку в якості забезпечення кредитного договору. Через обмеження у використанні ця сума готівки не має такої ліквідності, як решта грошових активів, тому підприємства повинні розкривати інформацію про суму компенсаційного залишку у примітках до фінансових звітів.

Облік грошових коштів у країнах британо-американської облікової моделі (зокрема в США) ведеться на фінансовому рахунку "Грошові кошти"" ("Готівка"). У західноєвропейських країнах (континентальна облікова модель) грошові кошти обліковуються на двох фінансових рахунках: "Каса" і "Рахунки в банках" - в національній та іноземній валюті.

Надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів відбувається внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності і відображається за звітний період у звіті про рух грошових коштів.

Згідно з міжнародними принципами оцінка грошових коштів та відображення їх у звітності здійснюється за оголошеною або фактичною номінальною вартістю. У балансі грошові кошти відображаються або по одній статті "Грошові кошти" (США), або по двох статтях - "Каса" і "Рахунки в банках" (західноєвропейські країни). Фонд дрібних сум у балансі додається до загальної суми грошових коштів або показується у складі інших залишків грошових коштів.

20. Касові операції — це операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій тощо.

Усі бюджетні установи для здійснення своєї діяльності та планомірної організації грошового обігу зберігають свої грошові кошти на рахунках у банку. Рух грошових коштів, який відбувається у процесі діяльності, може здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формі. Операції, які пов’язані з прийманням і видачею готівкових коштів під час здійснення розрахун­ків через касу установи (виплата заробітної плати, стипендій, різ­них видів соціальної допомоги, авансів на відрядження, господарських та інших витрат) і відображаються в касовій книзі, називаютьсякасовими (рис. 3.5).

Облік касових операцій у бюджетних установах здійснюється відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Націо­нального банку України від 19.02.2001 № 72 зі змінами й доповненнями від 01.08.2001 № 311 та від 16.10.2001 № 432 і від 4.12.2001 № 495.

Зазначене Положення регламентує порядок організації готівкових розрахунків та оформлення касових операцій, норми й терміни зберігання готівки в касі, ведення касової книги та обо­в’язки касира, а також визначає контроль і законність проведення касових операцій.

21. Поточні рахунки в національній валюті відкривають для підприємств, що здійснюють науково-дослідницьку, виробничу та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, мають основні та оборотні засоби і самостійний баланс. З поточного рахунка здійснюють операції, що забезпечують комерційну та іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надання та одержання послуг; одержання заробітної плати й сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані з забезпеченням власних матеріально-побутових потреб, та інші згідно із статутною діяльністю підприємства).

Синтетичний облік ведеться на активному субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

22. План рахунків бухгалтерського обліку банків України забезпечує мультивалютний облік операцій банків. Це означає, що виникнення вимог (активу) або зобов'язань (пасиву) в іноземній валюті відображатиметься на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи пасиву. Водночас банки можуть проводити розрахунки в багатьох валютах іноземних держав. Але мультивалютність в обліку поширюються тільки на рахунки 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 9-го класів. Облік на рахунках 5-го, 6-го, 7-го класів ведеться тільки в національній валюті.

Аналітичний облік грошових коштів в іноземній валюті здійснюється у двох оцінках: в іноземній валюті за номінальною вартістю та в національній валюті України за офіційним курсом.

У синтетичному обліку операції з іноземною валютою відображаються лише в національній валюті України.

Унаслідок здійснення валютних операцій в комерційному банку постійно змінюється співвідношення залишків на рахунках в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями). Це співвідношення називають валютною позицією банку. Якщо сума всіх рахунків у конкретній валюті балансується, маємо закриту валютну позицію. Різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви у відповідних валютах, забезпечує відкриту валютну позицію. Саме така ситуація не виключає можливості отримати додаткові прибутки або зазнати додаткових збитків у разі зміни обмінних курсів валют.

23.Суть розрахунків та завдання їх обліку.

В процесі виконання кошторису доходів і видатків бюджетні установи вступають у грошові відносини, які здійснюються як у готівковій, так і у безготівковій формі. Готівкова форма розрахунків застосовується переважно для розрахунків з фізичними особами, але й юридичні особи мають право розраховуватися між собою за матеріальні цінності готівкою, отриманою з власних рахунків у межах наявних коштів. Готівкові розрахунки: · розрахунки із заробітної плати; · розрахунки із стипендіатами; · розрахунки із депонентами; · розрахунки з підзвітними особами; · розрахунки за спеціальними видами платежів; · розрахунки за відшкодування завданих збитків. Безготівкові розрахунки: · розрахунки за податками і платежами; · розрахунки з покупцями і замовниками; · розрахунки в порядку планових платежів; · розрахунки зі страхування; · розрахунки за коштами, одержаними на видатки за дорученнями; · розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами. У бюджетних установах надається перевага безготівковим розрахункам. Безготівкові розрахунки – це розрахунки, які здійснюються без участі готівки, шляхом списання коштів з поточного, реєстраційного рахунка платника і зарахування їх на рахунок отримувача. Основні завдання обліку розрахункових операцій у бюджетних установах: · своєчасне відображення наявності та руху (надходження та вибуття) грошових коштів на рахунках бюджетних установ; · забезпечення контролю за раціональним використанням коштів на реєстраційних і поточних рахунках бюджетних установ; · правильність відображення розрахункових операцій; · забезпечення контролю за своєчасністю платежів і дотриманням встановленого порядку розрахунків; · забезпечення своєчасного проведення інвентаризації розрахунків та достовірного відображення у звітності стану розрахунків.

24.Облік розрахунків з підзвітними особами.

Підзвітні особи — це працівники, які одержали грошовий аванс для оплати витрат, доручених підприємством.

Розрахунки з підзвітними особами виникають в основному при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається аванс під звіт, встановлюється наказом керівника, що служить документом на видачу авансу на господарські потреби, а в разі видачі авансу на відрядження оформ­люється, крім того, і посвідчення про відрядження.

Фактичні витрати, оплачені підзвітними особами, підтверджуються товарними і фіскальними чеками магазинів, квитанція­ми відділень зв’язку, актами куплі-продажу — на підтвердження господарських витрат; проїзними документами, квитанціями готелів тощо — на підтвердження витрат на відрядження. Зведеним документом витрат, оплачених підзвітними особами, є авансовий звіт, який складається не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження і на наступну добу після одержання авансу на господарські потреби.

Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на рахунку № 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебет цього рахунка відноситься сума виданого авансу:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 30 «Каса».

За кредитом рахунка 372 обліковуються витрачені суми:

а) на відрядження:

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» — за відрядження цехового персоналу,

Д-т 92 «Адміністративні витратами» — за відрядження загаль­ногосподарського персоналу.

б) на господарські витрати:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — на вартість придбаних запасів або оплачених витратах на їх перевезення, зберігання

Д-т 15 «Капітальні інвестиції» — при оплаті витрат на капіталь­не будівництво, придбання основних засобів та нематеріальних активів

К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Щодо кожного авансового звіту визначається результат використання авансу. Якщо сума авансу перевищує витрати, невикористана сума повертається у касу:

Д-т 30 «Каса»

К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Якщо ж сума фактичних витрат перевищує суму авансу, перевитрата повертається підзвітній особі з каси:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 30 «Каса».

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами організується у розрізі особових рахунків і щодо кожної авансової суми окремо.