1)Майстер і Маргарита – як вершина творчості митця. Історія написання роман. Філософсько-етичні проблеми твору.

Працюючи над романом «Майстер і Маргарита», Булгаков розповів про те, про що не можна було казати вголос – про християнські заповіді, силу духу людини. Люди, що в реальності забули про Бога, їх риси характеру – були втлені у цьому творі. Також митець показав жорстоке питтаня цензури того часу – коли головний герой – Майстер почав написав свій твір про Понтія Пілата – на нього почали тиснути з усіх боків, жорстоко критикували. Тако можна згадати про письменників з «МАССОЛІТу» , котрих цікавило лише слава, гроші, привілеї, а не визнання як творчу особистість. Письменників порушує багато мрально-етичних пробллем, які розкриваються у романі. Проблеми хабарництва, деградації суспільства (зокрема випадок у театрі, коли всіми людьми заволоділо бажання забрати собі якомога більше грошей, що почали «літати»).

2) Маріо і чарівник як новела-застереження. Напруга передвоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій в новелі.

У новелі «Маріо і чарвник» автор зображує страшні часи 30-х рр. у Італії, коли до влади прийшли фашисти. Томас Манн яскраво показав нам поділ людства на нижчі і вижчі раси(це показано у творі, коли дитина оповідіча твору захворіла на коклюш, а жінка що мешкала у сусідній кімнаті перелякалася його. Тому адміністратор виселив бідну сім’ю з номеру.) В усьому творі також ми бачимо якесь роздратування та злість, тривожний настрій. Томас Манн був свідком тих жахливий 30х років у Європі, і тому застерігає людей про ту небезпеку.

3) Перевтілення – яскравий зразок стильової довершеності новаторської прози митця. Філософська проблема твору. Оригінальність трансформації теми «маленької людини».

??

4) Перший письменник третього тисячоліття серб м. Павич

Милорад Павич, один з найвідоміших сучасних сербських письменників, означив наш час і мистецтво особливою магією та фантазією, які вирізнили його як привілейованого митця і свідка цього часу.

Твори Милорада Павича – вважаються справжнім поетичним дивом. Французькі й іспанські критики пишуть, що він – «автор першої книги ХХІ століття».

Павич – не лише письменник, який блискуче представляє оригінальний підвид фантастичної літератури, але й автор, який ламає наші стереотипи щодо розуміння часу, історії, долі, кохання і того, що ми називаємо логічним розумінням сенсу буття. Павич створює і оновлює сьогоденну літературну дійсність, наші знання і сни, переінакшуючи і пам’ятаючи все те, про що ми знали і снили, і те, про що тільки дізнаємося».

5) Поезія втрат ранньої Ахматової, її художні особливості: загостреність і драматизм переживань, психологічна деталь, лаконізм, аскетичність художніх засобів.

«Поезією втрат» для Ахматової було кохання. Любов у неї просякнута настроями розчарування, гіркої образи, туги покинутої жінки. Нерідко в ахматовських поезіях взаємини ліричної героїні та її коханого набувають форми любові-тортур. Читачки у поезії Ахматової сприймають її переживання як свої власні почуття. Анна Ахматова не боялася передати всі щирі почуття кохання, втрати, вміла тонко передати болі людських стосунків. «Поезія втрат» – це те, що робить лірику Ахматової пронизливо щирою. Витонченість сприйняття й уміння передати кількома словами цілу низку почуттів – ось особливість поезії ранньої Ахматової.

6) Реквієм» - пам’ятка доби тоталітаризму. Створення в поемі узагальненого портрету народного страждання, розкриття єдності материнської трагедії ліричної героїні і країни, проблема історичної пам’яті.

«Реквієм» створювався у страшні роки сталінських репресій. Написана була поема у тяжкий час для поетеси – арешт сина та його смерть. У ній розкривається біль, трагедія.Поема звучить ніби від вуст усього народу, що страждав – нещасних матерів, сестер, дружин,дочок, поетеса плаче за всіма дітьми, що забрали у війну. Отже, головна думка поеми "Реквієм" - вираз народного горя, горя безмежного. Сама Ахматова зазначила, що її поема - це відплата та пам'ятник людям, що стояли разом з нею біля тюрм.