- •1. Навчальна діяльність з позицій теорії управління.
- •2. Принципи навчання та їх характеристика.
- •3. Світові освітні системи.
- •4. Урахування типів темпераменту у навчальній діяльності.
- •5. Поняття навчального менеджменту.
- •6. Специфічні ознаки процесу навчання. Його основні компоненти.
- •7.Основні функції навчального менеджменту:планування,мотивація,організація,контроль.
- •10.Мета як основний компонент діяльності, функції і фактори постановки цілей.
- •11.Навчальні цілі та їх особливості
- •12. Ієрархія навчальних цілей
- •13. Рівні засвоєння навчального матеріалу.
- •14. Мотиви та стимули навчальної діяльності: види, порівняльна характеристика.
- •15. Забезпечення мотивації до навчання: поняття, призначення, процес.
- •16. Мотиваційний цикл у навчанні.
- •17. Види, методи та прийоми мотивації та стимулювання в навчанні.
- •19. Зміст навчання та його основні функції
- •20. Структура змісту навчання.
- •21. Теорія змісту освіти і навчання.
- •22. Джерела, фактори, принципи, критерії відбору змісту навчання.
- •23. Класифікація методів навчання.
- •24. Інформаційно-презентативні методи навчання.
- •25. Алгоритмічно-дійові методи навчання.
- •26. Самостійно-пошукові методи навчання.
- •27. Етапи контролю навчання
- •28. Види, форми, методи і функції контролю навчання.
- •29. Способи опрацювання дидактичного тексту.
- •30. План навчального заняття
- •31. Історичні формування організації навчання
- •32. Класно-урочно форма навчаня.
- •33. Типи навчальних занять
- •34. Умови навчальної діяльності.
- •35. Особливості навчання виховання дошкільнят.
- •36. Особливості навчання і вихованя учнів молодшо шкільного віку.
- •37. Навчання і виховання у середніх класах школи
- •38. Навчання і виховання старшокласників.
- •39. Особливості навчання і виховання в студентському віці.
- •40. Андрагогіка як наука. Особливості і принципи навчання дорослих.
- •41. Мве як навчальна дисципліна в системі підготовки економістів.
- •42. Міжпредметні зв’язки курсу мве з іншими дисциплінами.
- •54. Самостійна робота та особливості її організації при вивченні економічних дисциплін.
- •55. Аудиторна та поза аудиторна самостійна робота, шляхи її активізації.
- •56. Систематизація завдань для реалізації самостійної роботи під час вивчення конкретної теми з економіки.
- •57. Переваги та недоліки індивідуальних та колективних методів виконання самостійної роботи при вивченні економічної дисципліни.
- •58. Особливості організації контролю та оцінювання за кредитно-модульною системою.
- •59. Основні критерії навчальних досягнень з економіки, особливості їх розробки та приклади використання.
- •60. Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів, студентів з економіки.
- •61. Переваги та недоліки сфери застосування активних методів навчання з економіки.
- •63. Методи активізації лекційних занять з економічних дисциплін, доцільність їх застосування.
- •64. Методи активізації семінарських та практичних занять з економічних дисциплін.
- •65. Методика проведення дискусії як форми вирішення економічних проблем.
- •66. Види та технології проведення дискусій. Умови ефективного проведення дискусії.
- •67. Основні дидактичні завдання, які вирішуються під час проведення навчальної дискусії.
- •68. Педагогічні вимоги (критерії) до керівника дискусії.
- •69. Цілі та особливості застосування конкретних ситуацій при вивченні економічних дисциплін.
- •70. Основні етапи роботи з кейсом в процесі економічного навчання.
- •72. Позитивні та негативні аспекти застосування методу конкретних ситуації в економічній освіті.
- •73. Переваги та недоліки ігрових методів навчання в економічній освіті
- •Відмінності між рольовою та діловою грою Рольова гра
- •Ділова гра
- •Переваги і недоліки рольових ігор
- •74. Класифікація ігрових методів навчання та основні види ігор
- •76. Особливості організації навчальної гри в економічній освіті. Функції керівника навчальної гри.
- •77. Ефективність застосування методики «мозкового штурму» в економічній освіті.
- •78. Сучасні технології навчання в системі економічної освіти.
- •79. Тренінгові технології в економічній освіті: цілі, умови застосування та етапи розробки і проведення тренінгів з економічних дисциплін.
- •80. Дистанційне навчання в економічній освіті
- •81. Сутність поняття "спілкування". Функції та рівні спілкування.
- •82. Сутність поняття “професійне спілкування викладача”.
- •83. Характеристика комунікативної сторони спілкування. Складові комунікативного процесу.
- •85. Труднощі та перепони в процесі спілкування у викладацькій діяльності.
- •85. Труднощі та перепони в процесі спілкування у викладацькій діяльності.
- •87. Види бар’єрів взаєморозуміння.
- •88. Комунікативна атака, як метод активізації уваги в навчальному процесі.
- •89. Комунікативна “атака” у викладацькій діяльності
- •90 Основні комунікативні вміння викладача
- •91. Особливості комунікативних вмінь керівника
- •92. Загальна характеристика засобів спілкування.
- •95. Вплив на ефективність спілкування розміщення за столом партнерів по діловому спілкування.
- •96. Складові взаємодії у спілкуванні.
- •103. Асертивна поведінка студента у навчанні
- •104. Характеристика асертивних технік, доцільність їх використання та наслідки
- •105. Використання асертивних технік у процесі спілкування
- •106. Конфлікт у педагогічному спілкуванні. Сутність та наслідки
- •107. Характеристика стилів поведінки викладача у конфліктних ситуаціях
- •108. Стилі поведінки викладача у конфлікті та їх доцільність
- •111. Методи контролю емоцій під час педагогічного конфлікту
- •112. Роль та поведінка керівника у конфліктній ситуації.
- •113. Сприйняття та розуміння людини людиною.
- •114.Каузальна атрибуція та її вплив на розуміння поведінки людини.
- •118. Ділове спілкування, його види.
60. Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів, студентів з економіки.
Навчальна діяльність учнів має багаторівневий характер.
На першому рівні – початковому – учень здійснює пізнавальну діяльність лише під керівництвом учителя; відтворення навчального матеріалу має фрагментарний вигляд.
На другому рівні – середньому – учень з допомогою вчителя: відтворює інформацію, засвоєну ним у процесі навчання; намагається співвіднести показані або описані раніше економічні явища з їх характеристиками, формулами, графіками тощо, тобто може встановити, не пояснюючи причин, відповідні зв’язки: намагається застосувати окремі прийоми логічного мислення; намагається виконати економічні вправи на одну дію, загальна методика, послідовність, формула яких йому знайомі; намагається використати отримані знання для пояснення власних рішень або дій.
На третьому рівні – достатньому – учень здійснює пізнавальну діяльність самостійно, інколи звертається за консультацією до вчителя. Він: розуміє і свідомо відтворює основний навчальний матеріал; застосовує у типових ситуаціях прийоми логічного мислення; самостійно виконує типові економічні вправи; уміє використовувати отримані знання у типових ситуаціях, самостійно доводить своє твердження, але з деякими неточностями; уміє користуватися додатковими, джерелами інформації; уміє спостерігати за економічною інформацією у засобах масової інформації і робити деякі висновки.
На четвертому рівні – високому – учень; вільно володіє змістом теми, глибоко розуміє економічні закони і категорії; забезпечує конкретизацію знань власними прикладами; уміє відтворити всю тему або її частину, вказуючи на причини, взаємозв’язки, наслідки, обґрунтовуючи свою точку зору; виконує економічні вправи, загальна методика і послідовність яких йому знайомі, проте зміст охоплює кілька тем; виконує нові завдання: складає план виконання нового завдання, пропонує оригінальні способи розв’язування, обґрунтовує результат, вносить у свою діяльність елементи творчості; учень грамотно і творчо використовує матеріали преси, телебачення, нормативні документи; виявляє особисту позицію щодо економічних процесів, які відбуваються в суспільстві. Оцінка досягнення учнів складається з оцінювання теоретичних (у письмовій або усній формі) і практичних умінь їх. В окремих випадках, зокрема, під час тематичного атестування, оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за допомогою відповідних завдань.
61. Переваги та недоліки сфери застосування активних методів навчання з економіки.
Переваги:
Практика показує, що при використанні активних методів, учні запам’ятовують: 80% того, що висловлювали самі; 90% того, що робили самі.
1)Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, але і його ідентифікація, використання у повсякденному житті. Використання активних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси.
2)Високий рівень подання інформації. Велика кількість студентів, які можуть одночасно отримувати інформацію.
3) Орієнтована на розвиток широкого спектра пізнавальних умінь і навичок.
4) Можливість співпраці викладача з кожним студентом окремо. Постійний зворотній зв’язок викладача зі студентами.
Недоліки:
1. Активна взаємодія потребує певної зміни в організації роботи академічної групи, а також значної кількості часу для підготовки як студентам, так і викладачу.
2. Необхідність вироблення певних правил проведення занять, які налаштують учнів на старанну підготовку до занять з використанням активних методів.
3. Використання активних методів навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в академічній групі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.
4. Для ефективного застосування активних методів навчання, викладач повинен старанно планувати свою роботу, щоб заняття не перетворились в «безглузді ігри»:
5. Деяким викладачам іноді складно розкривати себе перед студентами, висловлювати своє особисте ставлення до ситуації, показувати некомпетентність у деяких питаннях. Безумовно, не всі викладачі „створені” для активного навчання.
62. Фактори, що сприяють ефективності застосування активних методів навчання економічним дисциплінам.
1. У роботу повинні бути залучені (в тій чи інший мірі) всі учні;
2. Активна участь учнів у роботі має заохочуватися;
3. Учні мають самостійно розробити та виконувати правила роботи у малих групах;
4. Учнів під час використання АМ не повинно бути більш 30 осіб. Тільки в цьому випадку можлива продуктивна робота у малих групах;
5. Навчальна аудиторія повинна бути підготовлена до роботи у великих та малих групах.
6. Викладач повинен старанно планувати свою роботу, а для цього: дати завдання студентам для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі роботи; відібрати для заняття такі інтерактивні вправи, які дали б студентам „ключ” до освоєння теми; під час самих інтерактивних вправ дати студентам час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або „граючись” виконали його; на одному занятті (парі) можна використати дві (максимум — три) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп; важливим є і процес обговорення за підсумками інтерактивних вправ, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі; проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями.