41. Мве як навчальна дисципліна в системі підготовки економістів.

«Методика викладання економіки» (МВЕ) — це за­вершальна дисципліна циклу психолого-педагогічної підготовки бакалавра з економіки до практичної діяль­ності викладача у навчальних закладах різного типу.

Головною метою вивчення студентами курсу МВЕ є формування у них сучасного економічного й педагогічного мис­лення шляхом глибокого засвоєння ними категоріального апара­ту й концептуальних положень з економіки, психології та мето­дики викладання економіки.

Складність засвоєння МВЕ полягає в тому, що майбутній ви­кладач підсвідоме має формувати економічне мислення тих, хто навчається, а головним його завданням є забезпечення засвоєння учнями матеріалу з конкретних програм економічного навчання.

Технологічний аспект МВЕ визначають певні методичні при­йоми, засвоєнню яких має сприяти структура дисципліни, зміст її тем, організація практичних та семінарських занять, навчальних ігор, тренінгів і самостійної роботи студентів, що завершується написанням курсової роботи. У процесі викладання курсу МВЕ у майбутнього викладача тре­ба формувати особистісно-професійну позицію з економіки, поглиб­лювати пізнання й засвоєння ним методичних засобів. Для цього потрібно чітко знати закономірності й мету процесу навчання, ви­значити з огляду на це вимоги до методики викладання економіки.

Вивчення МВЕ має забезпечити засвоєння основних методів, прийомів і засобів викладання, застосування яких може бути до­цільним у навчально-виховному процесі, й особливо на перших етапах практичної діяльності.

Засвоєння курсу МВЕ має дати відповідь на питання: в який спосіб треба діяти викладачеві, щоб основи економічних знань стали надбанням тих, хто вчиться.

Після завершення цього курсу студент має:

Знати: базові поняття та принципи методики викладання економіч­них дисциплін; основні методичні засоби та прийоми викладання.

Набути: певний педагогічний досвід викладання економічних дис­циплін.

Уміти: планувати викладання економічної дисципліни: розробити навчальну програму курсу, скласти модель засвоєння бази знань (до курсу загалом і до окремої теми); підготувати й провести уроки, лекції, тренінги, навчальні ігри, практичні або семінарські заняття з економіки для різних вікових груп за власною методикою, ґрунтуючись на прийнятих стандартах викладання економіки; використовувати методи активізації навчальної діяльності тих, хто вчиться, під час вивчення економічних наук; розробляти й застосовувати наочні методи навчання, зва­жаючи на особливості економічних знань як предмета навчання; створювати умови для ефективної самостійної навчальної діяльності тих, хто навчається, з урахуванням вікових особливос­тей їх; планувати й організовувати самостійну роботу учнів у про­цесі вивчення економіки; контролювати й оцінювати знання, вміння і готовність до професійної діяльності тих, хто навчається.

42. Міжпредметні зв’язки курсу мве з іншими дисциплінами.

Формування системи економічних показників, позитивна і нормативна економіка:(макро-, фінанси, гроші та кредит, система міжнародних економічних відносин, бюджетна політика); (мікро-, фінанси підприємств, менеджмент, маркетинг, інвестування); ( психологія); (політологія); ( статистика); (математика); (теоретична економіка)

Економічні факти: (соціологія); (інформатика); (географія); (фізика).

43. Мета та функції економічної освіти. Основна мета економічної освіти дати теоретичні знання з економіки, навчити студентів розуміти й аналізувати події, які відбуваються в економічному житті (формування економічного мислення), знаходити свої шляхи вирішення економічних проблем тощо.

Мета економічної освіти - формування економічно-компетентної і соціально-адаптованої особистості.

 Мета економічної освіти визначає її основні завдання: в сфері навчання - засвоєння учнями систематизованих економічних знань, умінь і навичок економічної діяльності; спрямування на вироблення економічної свідомості, світогляду, поглядів і переконань; сприяти у набутті навичок самостійного оволодіння і застосування економічних знань умінь і навичок, аналізу і оцінки економічних явищ і процесів; в сфері самопізнання - осмислення свого індивідуального економічного потенціалу, формування стійких навичок свідомої економічної поведінки і мислення, позитивних особистих якостей, вироблення активної життєвої позиції; в сфері мотивації - розвиток пізнавального інтересу до проблем економіки, постійної потреби в економічному знанні, прагнення до цивілізованого підприємництва, що повинно стати засобом соціального захисту, полегшити розв'язання проблеми зайнятості молоді, їх адаптації до ринкових умов господарювання.  Основні функції економічної освіти:

 1) Пізнавальна, яка спрямована на розкриття учнями можливостей пізнання та свідомого використання економічних законів, а також усвідомлення суттєвих зв'язків між явищами та закономірностями економічної діяльності в різних сферах функціонування суспільства (соціально-політичній, духовній, правовій, творчо-ініціативній);

 2) Регулятивна: логічне обґрунтування правових норм і правил різних видів суспільних відносин: приватної та державної власності; правильного ставлення до економічних інтересів, виховання діловитості, бережливості, ініціативності, вміння працювати в команді тощо.

 3) Соціально-перетворююча полягає у забезпеченні творчої участі в організації суспільно-корисної, продуктивної праці. Практична освіта учнів є умовою до розвитку економічного мислення.

4) Виховна — спрямована на формування економічної культури учнів

44. Зв`язок економічного мислення та економічної поведінки особистості.

Як відомо, економічна поведінка складається з:

Мотивації – спрямована на збільшення свого добробуту;

Мислення – відображає економічні зв’язки та відносини між суспільствами, виробничими та особистісними суб’єктами;

Вчинків – базуються, з одного боку, на національних традиціях, а з іншого – на спеціальних знаннях та вміннях.

Мотивація, мислення, вчинки складають економічне навчання – процес зміни економічної поведінки.

Економічне мислення – не просто багаж економічних знань, а здатність їх засвоїти, використати в практичному житті, іншими словами, це формування економічної поведінки особистості.

Основна мета економічної освіти – доступними та цікавими методичними засобами і прийомами розвинути в учнів основи економічного мислення і закріпити їх на рівні поведінки.

44. Методичні шляхи розвитку економічного мислення та поведінки особистості

Мислення - це психічний процес пошуків та відкриттів нового, істинного, глибинного внаслідок аналізу та синтезу навколишньої дійсності.

Економічне мислення – відображає економічні зв’язки та відносини між суспільствами, виробничими та особистісними суб’єктами;

Для розвитку економічного мислення слід найчастіше ставити учнів в проблемну ситуацію, в якій вимагалось би від них дослідницького розуміння: необхідно так організувати заняття, щоб в учнів виникали не тільки проблемні питання з економіки, але й прагнення їх самостійно розв'язувати. Творче мислення - основний компонент в побудові дослідницького розуміння, коли учень сам відкриває, сам знаходить невідомий йому до цього часу шлях до відповіді, до розв'язання проблеми. З чого починається підхід до проблеми? З того, що в пізнавальному процесі у учня виникає ускладнення: він не може пояснити з допомогою раніше засвоєних знань нові факти і явища, що його зацікавили. Учень сам прагне відкрити або засвоїти нові  відомості, нові способи дій, щоб зняти виникаючі протиріччя в розумінні ним даного явища.

44. Базові економічні знання як інструмент економічного мислення

Економічні знання – це сукупність категоричних понять, що стосується встановлення, розвитку, функціонування економіки, дії об’єктивних законів, закономірностей, практична здатність їх широкого застосування. Економічні знання за своїм змістом належать до абстрактних, оскільки об’єктом вивчення є економічні закономірності, економічні закони та специфіка їх вияву. За допомогою економічних знань можна простежити логічний зв’язок взаємозалежних економічних категорій і понять Економічні знання забезпечують формування економічного мислення та економічної культури.

Групи економічних знань: І – ЕЗ загально пізнавального характеру (основи економіки, основи ек. знань); ІІІ – ЕЗ фундаментального характеру (політична економіка, економічна теорія, мікро-, макроекономіка ); ІІІ – ЕЗ конкретно галузевого призначення (ек. с/г, промисловості, маркетинг, менеджмент).

Особливості ЕЗ: 1. абстрактний характер фундаментальних економічних категорій, законів; 2. логічний зв'язок, взаємозалежність ек. категорій і понять; 3. кількісна характеристика конкретних ек. явищ в динаміці; 4. насиченість специфічними термінами; 5. наявність формул, розрахунків; 6. формування ек. мислення, ек. культури; 7. інтегрованість ек. знань з іншими науками.

44. Система інформаційно-методичного забезпечення викладання економічної теми.

У структуру системи інформаційно-методичного забезпечення можуть увійти:

- опорний конспект-схема лекції;

- перелік основних понять, що треба повторити для теми лекції;

- перелік та пояснення основних економічних понять і концепцій даної теми або модель засвоєння бази знань з теми;

- визначення, якому матеріалу слід приділити особливу увагу, які можливі помилки у студентів можуть виникнути;

- запитання (з правильними відповідями), тестові запитання різного типу, завдання, задачі, графіки, ситуації для аналізу, рольові вправи;

- ілюстративний блок;

- що повинні знати, вміти студенти з даної навчальної теми.

44. Поняття про засоби навчання та особливості їх застосування при вивченні економічних дисциплін

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх спе­цифічними дидактичними функціями.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам'яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдан­ня, повторення пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); другі — конкрети­зують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (таблиці та інший наочний матеріал); треті — є прямими об'єктами вивчення, досліджен­ня (прилади); четверті — використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками — навчальними і виробничими; п’яті — символічні (знакові) засоби (графіки, діаграми тощо).

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необ­хідний чинник засвоєння економічних знань. До них належать: дидак­тична техніка (кіно-, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби; екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транс­паранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільмии та ін.), фонопосібники (грам- і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телевізійні передачі.

У процесі підготовки до проведення уроку з викорис­танням ТЗН слід: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалу; ви­значити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти уч­ні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність де­монстрування предмета, явища або їх зображення; відіб­рати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх відповідність змістові та меті уроку.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення за­нять з усіх предметів у навчальних кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять.

Така система сприяє швидкому «проникненню» учнів у економічний пред­мет, що вивчається на уроці; створює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює і певні проблеми, пов'язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні санітарного стану в класі; зайві пере­сування в коридорах.

49. Навчальна програма предмета та особливості її розробки для економічних дисциплін.

До навчальної програми предмета та особливості її розробки для економічних дисциплін входять:

Тематичний навчальний план з дисципліни ”Основи економіки” для учнів з розрахунку певну кількість годин на навчальний рік, що містить в собі перелік всіх розділів та тем дисципліни.

Робоча навчальна програма курсу „Основи економіки” для учнів в розрахунку на кількість годин на навчальний рік, що містить в собі перелік всіх розділів та тем дисципліни, а також кількість годин що затрачається на проведення уроків по певним темам, та стислий виклад мети уроку і основної тематики.

Розподіл контрольних робіт та підсумкових робіт.

Структура програми планування така: нормативні предмети – гуманітарні і фундаментальні; вибіркові предмети – вибирає ВНЗ і обирає студент.

Навчальна програма – основний документ, який визначає науково-теоретичний зміст предмета навчання і забезпечує необхідні умови для якісної освіти. НП може бути: типовою – дається Мін. Освіти; робоча – ВНЗ.

Структура роб. Програми навч. предмету: 1. назва предмету, 2. загальні цілі, 3. бюджет часу, 4. контроль підсумковий, 5. тематичний план, 6. рекомендована літ-ра, 6. автори, рецензенти, експерти.

50. Основні типи навчальних занять з економіки.

Типологія занять і їх структура:

1. Урок повідомлення і засвоєння нових знань;

2. Комбіновані уроки;

3. Практичні уроки(заняття);

4. Контрольно-облікові заняття;

5. Заняття повторення і узагальнення знань;

6. Заняття-екскурсії;

7. Заняття на виробництві.

Методика організації заняття: перевірка домашнього завдання, повторення раніше вивченого матеріалу, виклад нового матеріалу, закріплення знань учнів(студентів), домашнє завдання, заключна частина.

Індивідуальні форми організації навчальної роботи.

Масові і групові форми навчання.

Лекція – це послідовне викладення навчального матеріалу в усній формі, переважно у ВНЗ, основна частина навчального процесу ВНЗ, метод проведення навчальних занять, елемент курсу лекції. Види лекцій: вступна, тематична, оглядова, підсумкова, інноваційна – лекція- візуалізація, дискусія, лекція з навмисними помилками, лекція у 2-ох, пресконференція, співпраця, консультація, проблемна лекція, лекція-діалог, шоу-лекція, лекція інцидент (провокація).

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, на якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначеної теми до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально-виконаних завдань. Типи: просемінари, власне симінари.

Практичні заняття – це форма навчального заняття, що проводиться в спеціально обладнаних кабінетах, де можливо відпрацьовувати уміння та навички.

51. Процедура підготовки та проведення уроку з основ економіки в загальноосвітній школі.

Під час підготовки до проведення уроку, студент повинен виконати наступні дії:

Вибрати тему уроку.

Підібрати відповідну літературу з дисципліни.

Визначити типологію заняття.

Визначити мету та завдання уроку.

Розподілити час відповідно на опитування та подачі нового матеріалу.

Розробити інтерактивні методи навчання та застосувати їх.

Проконтролювати дисципліну та правильність виконання всіх завдань учнями ЗНЗ.

Під час проведення уроку, студент зокрема повинен керуватися методичними рекомендаціями з дисципліни МВЕ та рекомендаціями свого керівника практики, вчителя та класного керівника. Затвердження плану уроку та тематики уроку проходить безпосередньо у керівника від бази практики чи у директора ЗНЗ.

52. Основні вимоги та шляхи підвищення ефективності навчального заняття з економіки.

Найважливішим в процесі підвищення ефективності навчального заняття з економіки, є його планування.

Вважається, що мінімально необхідним дидактичними матеріалами для викладання теми є такі , що забезпечують:

1. Ефективне використання часу: план заняття.

2. Ефективне засвоєння матеріалу: база знань, наочність, актуалізація знань, активність, самостійна робота.

3. Ефективний зворотній зв'язок: тестовий контроль.

52. Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів ВНЗ.

Студенти ВНЗ, , охоплює період розвитку від 18 до 25 років. До кінця цього віку студент набуває того ступеню ідейної та психічної зрілості, яка достатня для початку власної карь’єри, подальшого навчання або виробничої роботи після закінчення ВНЗ.

В ВНЗ розвиток пізнавальних процесів студентів сягає такого рівня, що вони здатні до виконання усіх видів розумової роботи людини. Учбова діяльність студентів ВНЗ передбачає більш високі вимоги до їх розумової активності та самостійності.

Слід відмітити вибіркове відношення студентів ВНЗ до навчальних предметів.

Однак більш важлива причина вибіркового відношення до навчальних предметів вже інша - наявність у багатьох людей сформованих інтересів, які пов’язані з їх професійною спрямованістю, тому іноді спостерігається досить небажане явище - студенти цікавляться лише двома - трьома предметами, а до інших ставляться байдуже.

Особливо помітним в цьому віці стає зростання свідомості і самосвідомості, що являє собою значне розширення обсягу знань про себе, про людей, про навчальне середовище. Самосвідомість набуває якісно новий характер, вона пов’язана з потребою усвідомити та оцінити морально-психологічні властивості своєї особистості в плані конкретних цілей та спрямувань. В цьому віці активно вдосконалюється самоконтроль діяльності, що є здатністю вибирати і вибірково контролювати будь-який момент або крок в діяльності. Саморегуляція, зокрема проявляється в тому, що на цікавій інтелектуально захоплюючий діяльності чи на такій роботі, яка мотивована міркуваннями престижності, студенти можуть тривалий час утримувати увагу, бути в змозі переключати чи розподіляти її між кількома діями і підтримувати досить великий темп роботи.

Характерною особливістю студента є здатність до різноманітних видів навчання як в практичному плані так і в творчому.

Під впливом специфічної для студентів організації навчальної діяльності істотно змінюється розумова діяльність їх, характер їх розумової роботи.

Розумова діяльність характеризується високим рівнем узагальнення та абстрагування, вмінням аргументувати судження, доводити істеність або помилковість окремих положень, робити глибокими висновки і узагальнення, зв’язувати матеріали, що вивчаються, в систему. Розвивається критичність мислення.

На заняттях необхідно спонукати студентів до того, щоб вони знаходили і чітко формулювали принцип і послідовні кроки у вирішенні задач раніше, ніж практично розпочнуть реалізацію знайденого рішення.

Методичні прийоми: проблемне викладання матеріалу на лекціях, семінар, ділова гра, проектування, тренінги, конспект-схеми, аналіз виробничих ситуацій, творчі студентські групи, де професіоналізація…