пальчевский

динамічний синдром (непосидючість, розпорошеність уваги (постійно щось губить) , нетерплячість, неспокійні рухи, відповідь на питання, не дослу!

хавши його до кінця; інколи вживання в їжу неїстивних предметів, нетри! мання калу, підвищена пітливість долонь, прискорене дихання і серцебит! тя, періодичні болі в животі після хвилювання чи пережитого стресу).

Стратегія протидії кризі трьох років. Відмова від каральних дій, підви! щенняголосу.Намагатисядатизрозуміти,щобажаєтедитинідобра.Посту! повеформуванняпонятьпроправаізаборони.Звільненнявіднадлишково! го контролю та регламентації дій, надмірної опіки. Надання більшої само! стійності. Відмова від потурань забаганкам і примхам. Похвала за послух. Вчасна розрядка напруженої атмосфери у стосунках. Спрямування над! мірноїенергіївкориснерусло.Формуваннявдитинивідчуттясамостійності, порядку,завершеності.Запобіганняперевтомі.Наданнядитиніможливості відчути, що її готові почути, зрозуміти і любити. Розвиток образного мис! лення, уяви, фантазії.

Тактики протидії кризі трьох років. Участь «на рівних» з дитиною у рольових іграх в образах казкових героїв і домашніх тварин, де необхідно дотримуватися певних правил і заборон, що привчає до виконання со! ціальних ролей та стримування бажань і емоцій.

Використання елементів гри та казкової образності під час привчан! ня до самостійного застилання ліжечка, одягання, вмивання.

Похвала за слухняність та добре виконану справу, супроводжувана лагідним дотиком, поцілунком, погладжуванням голівки.

Цікава розповідь про «розумну» поведінку тварин у той момент, коли

дитина починає вередувати.

Творення узагальненого на казковій основі образу дії з метою допо! могти дитині виконати її самостійно.

Збільшення перебування дитини на свіжому повітрі, особливо перед сном.

Використання засобів музикотерапії та картинотерапії. Спрямування надмірної енергії в русло швидких, рухливих ігор із

вчасною заміною їх спокійними заняттями в індивідуальному режимі (малювання,моделювання,ліпказпластиліну,читаннябарвистооформле! ної книжки тощо).

Криза семи років. У цей період в організмі дитини дозріває нервова системаівстановлюєтьсягормональнийбаланс.Зовнішнімвираженнямцих змін зазвичай бувають вередування, клоунада, манірність, втрата дитячої безпосередності. Найчастіше подібні порушення, як стверджує І.Лембрик, відбуваються на порозі шкільного віку через розцінювання батьками та пе!

дагогами навчальної діяльності як пріоритетної щодо ігрової. Часто така позиціяпризводитьдосоціально!психологічноїдезадаптаціїдитини,азго!

дом і до значних порушень у її поведінці. Фізіологічною причиною у цьому випадкуможебутинедостатнійрозвитокфункціональнихсистеммозку,які забезпечують навчальну діяльність. Нерозуміння потреб дитини батьками та їхня поступливість під час вередування призводить до істеричних ре! акцій сина чи дочки. За цих умов деформується дитяча самооцінка.

Стратегія протидії кризі семи років. За умови виявлення в дитини не! достатності зорового сприймання, що відповідним чином відбивається на навчанні, появи сонливості, зниження працездатності, посилення або по! слаблення простих рефлексів, виникнення неконтрольованих емоцій, аг! ресивності, відчуттів тривоги та нудьги, розпорошеності уваги, зниження пам’яті, втрати контролю і критичного ставлення до результатів власної праці, труднощів із мовленням, читанням та письмом, плануванням влас! ної діяльності необхідна консультація з дитячим неврологом на предмет з’ясування причини та характеру цих змін.

Уважність до дитини як до самостійної особистості.

Визнання за нею права на вибір доцільних форм самовияву та само! реалізації.

Вмотивована корекція самооцінки дитини.

Тактики протидії кризі семи років. Створення умов для проникнен! ня навчальної діяльності в ігрову і навпаки, паралельне й ненав’язливе заохочення до першої.

Спокійна аргументована оцінка дій як відкоректованих, так і тих,

які підлягають корекції.

Хвалити дитину бажано в присутності інших, а висловлювати своє незадоволення наодинці.

Виявляти увагу до дитини, вислуховуючи її до кінця. За умови ви! никнення ситуацій заперечення ініціювати появу ситуацій схвалення.

Якщо «перше народження особистості», як вважають деякі психоло! ги, відбувається в дитини двох!трьох років, коли суспільні мотиви почи! нають підпорядковувати індивідуальні, то «друге народження» наступає в підлітковому віці. Центральним психічним новоутворенням у цей час стає почуття дорослості, яке допомагає підлітку відкривати власне «Я» і пере!

творюватисебевсуб’єктсаморозвитку.Процессамовдосконаленняособис! тостінерідко відбуваєтьсянаосновізавищеногоідеалу,щовсежтакинадає саморозвитку та самоорганізації школяра значного поштовху в саморусі.

Кризи в цей період, як стверджує психолог В.Рибалка, найчастіше по! в’язані з перехідним періодом, для якого характерна невідповідність між

новими потребами «напівдитини – напівдорослої людини» і застарілим («згори ! донизу») ставленням до неї навколишніхх.

В основі кожної із криз лежить певний внутрішньоособистісний конфлікт. Досить повна класифікація їх зроблена В.Мясищевим (Мяси! щев В.И. Личность и неврозы. – Л., 1960). Він виділяє конфлікти істерич! ного,обссесивно!психостенічногоіневрастенічноготипів. Істеричний тип характеризується завищеними претензіями особистості в єдності з недо! оцінкою об’єктивних умов чи навколишніх оточуючих, відсутністю кри! тичності до себе, завищеною вимогливістю до навколишніх і заниженою до себе.

...Їй все хотілось мати зразу, Йдучи у «світ – торгову базу». Оскільки ж всі були їй рівні, Нелегко жить було «царівні». Тому зміїно!»царське» жало Істерикою й проривало.

(С.С.Пальчевський)

Обссесивно-психостенічний тип внутрішнього конфлікту визріває в ат! мосферісуперечливихвнутрішніхтенденційіпотреб,боротьбиміжбажан! нями і обов’язками, між моральними принципами і особистісними уподо! баннями. Наслідком такого конфлікту може стати різке збільшення нерво! во!психічної напруги і виникнення неврозу нав’язливих станів. Виникає

вінякрезультатнизькогорівнясформованостівольових якостей,зниженої самооцінки.

...Він зустрічі з тою, що в сні покохав, На вулиці й в класі завжди уникав. Здавалось йому, що коли вона гляне, То небо розірветься й сонце зів’яне.

І дірка в шкарпетці, де палець стирчить, «Придурка такого» як грім спопелить. Тоді не потрібно «до дошки» іти, Щоб бачили всі і Вона «який ти».

(С.С.Пальчевський)

Неврастенічний конфлікт виникає на основі суперечності між мож! ливостями особистості та її бажаннями, а також завищених вимог до себе.

Формується він за умов постійного стимулювання нездорового устремлін! нядоособистісногоуспіхубезреальноговрахуваннясиліможливостейінди!

віда. У результаті цього можуть формуватися такі характерологічні особли! вості особистості, як нерішучість, схильність до рефлексивної діяльності, орієнтаціянапохвалу,підтримку.

...Ще в «садочку» в дні зелені Проспівала щось на сцені.

З того часу у матусі Спів той «ангельський» у вусі – І ростить вона з дитини Нову«зірку»України.

У тій «зірочці» малій – Океан манливих мрій. Жаль, що матері байдуже: Океан це чи калюжа.

(С.С.Пальчевський)

Стратегія подолання внутрішньоособистісних конфліктів підлітків. Урівноваження рівня домагань підлітка і його самооцінки. За умови зави! щенняприведенняйогоувідповідністьзнаявнимиможливостямитарівнем особистих досягнень. Розкривати реальні перспективи розвитку на основі дотримування ієрархії чергових успіхів у чергових референтних групах. За умови зниження самооцінки не тільки логічно доводити невідповідність її

нормі,айшляхомнавіюванняформуватиуявленняпроїїдоцільнийрівень.

Тактики подолання внутрішньоособистісних конфліктів підлітків. По! шуки місця та ролі ситуацій, що викликають тривогу, в житті відомих та близькихлюдей,літературнихгероївікіноперсонажів.Встановленняїхньої причинної обумовленості та реальної значимості.

Аналіз способів поведінки в подібних ситуаціях авторитетних людей. Доцільневикористаннясуґестивноговпливуавторитетногоджерела.

Нарочите перебільшення значимості та характеру певних ситуацій тривоги, обставин, особливостей поведінки тощо з доведенням цього пе! ребільшення до гротеску і абсурду.

Винесення центру уваги клієнта з власного образу на зовнішній пред! метний світ, що дозволяє більше сконцентруватися на суті справи.

Культивувати образ складної ситуації як подаровану долею мож! ливість швидше подорослішати, випробовуючи і тренуючи власні мож! ливості, уміння володіти собою.

Запропонувати клієнту вирішення певної складної ситуації, діючи згідно образу улюбленого літературного героя чи кіногероя.

Доцільно використати можливості гармонізації першого і другого комунікативних планів.

Вчити клієнта знімати нервову напругу засобами ритмічного дихан! ня: вдихати повітря в два рази довше, ніж видихати. У випадку сильної напруги глибоко вдихнути повітря і затримати дихання на 20!30 секунд.

Зтакоюжметоювикористовуватипосмішку.

Друга фаза життєвого циклу особистості та її інтенційного розвитку, згідно з Ш.Бюлером, триває від п’ятнадцати до двадцяти років і на думку автора цієї теорії, відповідає періоду юності. Згідно з цілісною системою періодизації розвитку особистості впродовж усього її життя, запропонова! ної українським психологом В.Ф. Моргуном разом із Н.Ю. Ткачовою, ця фраза займає періоди старшого підліткового віку (15!17 років), переходу до юності (17!18 років) і частково юності (18!23 роки).

У цей час людина усвідомлює свої потреби, здібності та інтереси, пла! нує суттєві зміни у своєму житті, пов’язані з вибором професії, партнера, смислу буття. Питання «Ким бути?» і «Яким бути?» характерізують два напрями пошуків – професійного і морального самовизначення. Згодом випускник школи вимушений самостійно реалізовувати власні рішення, розробляти життеві перспективи. Таким чином, здійснюється перехід від питаннясвітудойогоперетворення,довласноїсамотворчості.Завершуєть! ся перехід від дитинства до дорослості.

Клієнт як складно організована система впродовж цієї фази може

пройти кілька точок біфуркації. Найважливіша з них пов’язана з проб! лемою автентичного вибору. В слаборозвинутих країнах можливості та! кого вибору вкрай звужені. З цим нерідко пов’язується криза визначення життевого шляху. Матеріальні можливості родини, кон’юнктурна со! ціально!економічна ситуація, зміна усереднених соціальних стереотипів, сформовані в масовому порядку негативні суґестивні комплекси виму! шують юнаків та дівчат нерідко під тиском батьків та обставин відмовля! тися від себе «справжнього». Криза може поглиблюватися тим, що ці ж самі причини здатні зумовлювати відмову від себе «справжнього» у ви! борі супутника чи супутниці життя, яким дано внутрішньо доповнити

клієнта до завершеного цілого.

...Їй все здавалось, що ще буде час Коханню та улюбленій роботі. Але промінчик вибору погас У юній, ще весняній позолоті.

Оглянулась–йогоуженема, А там, попереду, не літо, а зима.

(С.С.Пальчевський)

Наскількисерйознимиможутьбутикризицьоговіковогоперіодужиття людинисвідчитьтойфакт,що,застатистичнимиданиминайбільшачастота самогубствукраїніспостерігаєтьсяувіці15!24років.Упродовжостаннього десятиліття частота суїцидів у підлітків зросла майже втричі. Самовбивства становлятьдругузачастотоюпричинусмертівмолодості.Аналізуючимоти! висуїцидальноїповедінки,можнадійтивисновку,що«найсприятливішим» дляздійсненнясамогубстваєперіодстатевоїзрілостітаюнацтва,колимоло! да людина починає визначати сенс життя та переглядати його цінності. Проблема визначення себе «справжнього» поряд з проблемою дати такому собіжиттянерідкопороджуєвідомий«блакитнийромантизм».Дослідники цихпитаньС.ПодмазінтаО.Сироваткотаквизначилиголовнупричинукризи в періоди старшого підліткового віку та в юності: «Підлітковий романтизм, екстремізм,радикалізм,віравдобре,мріїпро«чарівнупринцесу/чарівного принца» – усе це наївні штампи, навіяні лицемірною культурою. Підлітки несуть у собі таємну пам’ять про те, як повинні йти справи у традиційному суспільстві,дедорослежиття–ненуднарутинапрагматиків,абезперервна участь у міфі, казковій реальності кругообігу. У цьому кругообігу межа між нормальнимінаднормальним,звичайнимічудесним,людськимібожествен! ним стерта, розмита. У цьому й полягає значення сакрального. Саме воно й

загубленеунашомужиттійпостійноговоритьпросебеужахливійстатистиці дитячихіпідлітковихсамогубств»(С.Подмазін,О.Сироватко.Дітиізсуїци! дальними тенденціями // Психолог. – 2002. – № 12. – С.8).

Хаотичні та в багатьох випадках безнадійні блукання у пошуках «само! го себе» часто породжують депресію, самотність, невпевненість у завтраш! ньому дні, проблеми у стосунках із ровесниками та дорослими. Властива цьому періоду самовпевненість у поєднанні з попередньо сказаним пород! жує відчуття фатальності, відчаю та відторгнення суспільством.

Певну роль у провокації самогубств відіграє імітаційна поведінка. Часто її зумовлює велика кількість телепередач, пов’язаних із суїцидами.

Поряд із цим причиною може стати жорстокість, насильство та занед! баність дітей у сім’ях.

Стратегія протидії кризі визначення життєвого шляху. Діагностика інтенційності особистості на основі її імпресингів та ситуацій успіху в пер! виннихреферентнихгрупах.Встановленняієрархіїподібнихситуаційтагруп.

Прийняттярішенняпродоцільністьрозвиткурефлексуцілівреалізаціїінтен! ційностіклієнта.Розвитоктакогорефлексунаосновіпопередньовизначеної

технології (див. підрозділ 1.3.).

Стратегії протидії суїцидам передбачають: поліпшення взаємин клієнта з членами сім’ї; надання соціальної допомоги в анонімних кабіне! тах соціально!психологічної допомоги та служби невідкладної телефонної допомоги; забезпечення психологічної підтримки клієнта з боку рідних, друзів і знайомих; налаштування потерпілого на самодопомогу; сприйнят! тя клієнта як особистості, яка випадково потрапила в ситуацію соціальної ізоляції та відчаю.

Соціальному педагогу бажано вміти використовувати психотерапевтичні методики втручаннявкризу.С.ПодмазінтаО.Сироваткопропонують методику,якавключаєтакіосновніформи:початковуоцінкуситуації,кри! зовеконсультуваннятаінтенсивнуопіку.

Початкова оцінка кризової ситуації здійснюється під час першої зустрічі з потерпілим. Упродовж неї виявляються події, які призвели лю! дину до кризи і змусили шукати допомоги. Звертається увага на її психі! чний стан, наявність суїцидальних думок, збудження, тривоги. Оцінюєть! ся можливість отримання клієнтом підтримки від сім’ї та друзів. На за! вершальному етапі початкової оцінки приймається рішення про наступ! ну форму втручання.

Кризове консультування передбачає розгляд потерпілого не як хворої людини, а як зрілої і цілком здорової. На цьому етапі зосереджується увага на полегшенні вираження афекту, спілкуванні, досягненні розуміння

клієнтомсвоїхпроблемівідчуттів,демонстраціїтурботийемпатії,підтримці самооцінювання, поведінки, спрямованої на подолання проблем.

Інтенсивна опіка ставитьзаметузапобіганнядекомпенсаціїіповернен! няклієнтауйогонормальнийстан,уякомувінзмігбиповністювикористати своїресурсиподоланнякризи.Вонавимагаєрегулярнихзустрічей,упродовж яких потерпіломунавіюютьдоцільніпсихологічніустановки, воснові яких можутьлежативисловивідомихавторитетнихлюдей.Наприклад,вислівуже відомого нам англійського історика, письменника і філософа ХІХ століття ТомасаКарлейля:«Наскількилюдинаперемагаєстрах,настількивона–лю! дина».СлованімецькогофілософаХІХстоліття ЛюдвігаАндреасаФейєрба!

ха:«Людина тільки тамчогосьдобивається,девонавіритьусвоїсили».

Тактики запобігання суїцидам.

Виявлення ознак можливої небезпеки на основі суїцидальних погроз, депресії,приготуваннядоостанньоговолевиявлення.Визначенняхаракте! ру ізольованості клієнта.

Серйозне сприйняття суїцидальних погроз, оскільки небезпека пере! більшення потенційної загрози – ніщо в порівнянні із загибеллю людини

через невтручання соціального педагога.

Негайний вступ у спілкування. Проникнення в ізольований внутрішній світ клієнта як чуйного, турботливого друга. Використовува! ти для цього питання, які засвідчують співчутливість соціального педа! гога, його надзвичайну зацікавленість долею потерпілого. Дати мож! ливість відчуженій людині виговоритися самій, вилити свої почуття.

Допомога потенційному самогубцеві в ідентифікації його проблеми, визначенні характеру та джерел її поглиблення, виклик на відвертість. Орієнтація на сприйняття душевних страждань як на звичайний необхід! ний компонент палітри людських почуттів.

Ступінь потенційного ризику оцінювати на основі визначення сту! пеня детальності розробленого плану самогубства.

Не залишати потенційну жертву одну у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Чекати поки не з’явиться допомога. У випадку необхідності зателефонувати на станцію швидкої допомоги.

Враховувати, що для людей із суїцидальними тенденціями надійни! ми джерелами допомоги є священики і сімейні лікарі.

У випадку відмови від зустрічі з лікарем використати можливості сімейної терапії (турботливе ставлення членів сім’ї до потерпілого, конст! руктивне визначення комфортніших умов життя в сім’ї).

Коли ситуація залишається безнадійною, докласти зусиль для госпіта! лізації потерпілого у психіатричну лікарню.

Після проходження критичної ситуації продовжити спостереження за клієнтом, пам’ятаючи, що половина суїцидантів повертається до спроб самогубства упродовж трьох місяців після початку психологічної кризи.

Виявляти день самогубства за поведінкою потерпілих, які напере! додні нього часто кидаються просити вибачення у всіх, кого образили.

Інколи в юності мають місце спроби самогубства, пов’язані з вибором партнера.

...Без неї він світ уявити не міг.

Без неї – не сонце, а – місячний ріг. Без неї медово не пахла трава,

І ніч – чарівниця була нежива.

Коли ж зрозумів, що вона не для нього, Відчув, як у прірву зірвалась дорога.

(С.С.Пальчевський)

Убільшості випадків юні далеко не прагнуть «холодного сну могили», швидше за все це Лермонтовське бажання «навіки так заснуть, щоб життя

дрімали в грудях сили». Юнаки і дівчата накладають руки на себе з потаєм! нимбажаннямповернутисяусвіт,вякомуумовидлявирішенняїхпроблем докорінно зміняться на краще. Однак у цих випадках продовжує існувати високаступіньризикузагибеліабокаліцтвамолодоїлюдини.Томудотаких спроб самогубства потрібно ставитися цілком серйозно.

Працюючи з цими людьми, соціальному педагогу, насамперед, необх! ідно отримати якомога більшубільше інформацію про проблему, яка при! звела до гнітючих думок та невиправданого рішення. Слід створити умови для того, щоб клієнт виговорився. Це полегшить його страждання. З іншо! гобоку,можливапояваінформації,якавиведеналюдину,щоужепережила щось подібне і здобула необхідний досвід, яким може поділитися. Це допо! може постраждалому зрозуміти, що він не одинокий у своїй проблемі, яка у більшості випадків піддається успішному розв’язанню.

Уході знайомства із суттю проблеми потрібно визначити можливість та доцільність створення мережі соціальної підтримки постраждалого, тобто підключення для допомоги йому групи найближчих людей.

Однак, зважаючи на те, що «підвалини» внутрішнього психологічно! го «дому» клієнта у таких випадках, як правило, зрушені, необхідно по! ступовопочинатинеобхідний«ремонт»наосновіновихнавіювальнихуста! новокантикризовихсуґестивнихкомплексів.

В основі першої із них повинна лежати думка про те, що людина не має права забрати в самої себе життя, оскільки не вона його собі давала.

Цей гріх з давніх!давен не прощали ні люди, ні церква. Самогубців хоро! нили за межами кладовища, як людей безвідповідальних не тільки за рідних та близьких, а й за самих себе.

В основу інших можна покласти вислови відомих у світі, авторитетних людей:

! Великі нещастя не бувають тривалими, а малі не варті уваги.

(Англійський письменник та природодослідник Джон Леббок (1834-1913 ).

!Любітьближніхсвоїх,яксамихсебе,але,насамперед,станьтетими,хто

любитьсамогосебе, любитьвеликоюлюбов’ю,любитьвеликимпрезирством!

(Німецький філософ і поет Фрідріх Ніцше (1844-1900)

! Кохання дає тільки себе і бере тільки від себе. Кохання нічим не во! лодіє і не хоче щоб хто!небудь володів ним. Тому, що кохання задоволь!

няється тільки коханням... І не думай, що ти можеш керувати шляхами кохання,томущокохання,якщовважатиметебезагідного,самескеровува!

тиме твій шлях.

(Ліванський філософ і художник Халіль Джебран Джебран (1883-1931)

! Кохати – означає жити життям того, кого кохаєш... Кохання є саме життя, але не життя нерозумне, страдницьке і гнучке, а життя благодатне і безкінечне.

(Російський письменник Л.М.Толстой (1828-1910)

! Пристрасть не знає ніяких інших обов’язків, крім життя для себе, а кохання не забуває, що у нього є обов’язки перед іншими, і швидше по! жертвує собою, ніж відмовиться від них.

(Німецький письменник Фрідріх Шпільгаген (1829-1911)

На основі подібних висловів необхідно добитися переведення кон! центрації уваги постраждалого з почуття безвихідності на шлях поглибле! ного усвідомлення причинно!наслідкових зв’язків кризової ситуації, яка в окремих випадках стає точкою біфуркації для людини як складно орга! нізованої системи і створює можливості для розширення масштабів огляду як внутрішнього, так і зовнішнього світу.

До спроби самогубства нерідко призводять і такі випадки:

... Її у підвал жартома заманили, Бо начебто клуб там юнацький відкрили,

І в затхлій пітьмі біля вогких вуглів Їй світ перекреслила черга самців. Той світ, де набухлі зелені бутони

Зібрались розквітнуть в бентежні півони.

(С.С.Пальчевський)

За умови зустрічі з жертвою подібної ситуації необхідно насамперед потурбуватися про негайне надання лікарської допомоги. Обов’язковим тут буде втручання психотерапевта.

Основою для формування суґестивних комплексів духовного і фізич! ного видужування доцільними будуть такі висловлювання відомих людей:

! Померти – справа швидка і легка, жити значно важче... Страждання роблять сильного сильнішим.

(Німецький письменник Ліон Фейхтвангер (1884 - 1958)