пальчевский

2.1. Стратегії соціально педагогічної роботи з клієнтами у світлі основних психологічних теорій особистості

Поняття стратегії соціально педагогічної роботи з клієнтами. Місце та роль стратегій соціально педагогічної

роботи в соціалізації особистості. Стратегії соціально педагогічної роботи з клієнтами у світлі психологічних теорій особистості В.Джемса, Е.Еріксона, К.Роджерса, Г.Олпорта, А.Маслоу, П.Жене, С.Л.Рубінштейна, Б.Г.Ананьєва, Г.С.Костюка. Особливості стратегій соціально педагогічної роботи з клієнтами у світлі психологічних теорій особистості в «описовій психології» В.Дільтея та Е.Шпрангера. Культурно історична теорія Л.С.Виготського – як орієнтир спрямованості соціально педагогічної діяльності. Теорія особистості в логотерапії В.Франкла – як духовно орієнтуюча основа у соцільно педагогічній роботі з клієнтами. Визначальна спрямованість соціалізації клієнта на основі теорії діяльності О.М.Леонтьєва та поняття особистості.

За минулі десятиліття в розвинутих країнах світу було нагромаджено чималий досвід у сфері соціально!педагогічної діяльності. Однак до ос! таннього часу, як це уже визнавали німецькі фахівці, на жаль, не створено загальної теорії, обґрунтованої найновішою соціальною наукою, яка б охоплювала всю повноту ірізноманітність ситуативної проблематики жит! тя людини і моделей дій стосовно сфери соціально!педагогічної роботи. Зважаючи на це, необхідність подальших наукових розвідок у цьому на! прямі або ж, принаймні, хоч би їхніх спроб, очевидна.

Поняття стратегії, будучи тісно пов’язаним із таким поняттям як так! тика,відомеширокомузагалуізсферивійськовоїдіяльності.У словниковій літературі воно означає частину військового мистецтва, якій підкорені ос! новніїїскладові–оперативнемистецтвоітактика.Стратегіявизначаєспо! собиорганізації,підготовкиівикористаннязбройнихсилдляперемогинад

ворогом у війні загалом, у військових компаніях і у стратегічних операціях (Энциклопедическийсловарь/Гл.ред.Б.А.Введенский.–М.:Изд!во«Боль! шая Советская Энциклопедия», 1955. – С. 332).

Відповіднодологікипредставленихвнутрішньозмістовихзв’язківцього

поняття стратегію соціально педагогічної роботи з клієнтами різновікових груптакатегорійдоцільновизначитиякчастинупедагогічноїмайстерності,

якій підкорені основні її складові, пов’язані з умінням соціального педаго! га підібрати оптимальні для кожного окремо поставленого завдання со!

ціально!педагогічні технології, методики, тактики, які б забезпечували ус! пішне його виконання.

Для вирішення таких завдань необхідно, насамперед, керуватися принципом унікальності кожної особистості. Соціальний педагог, пра!

цюючи чи то з окремо взятим клієнтом чи то з групою їх, повинен орієн!

тувати свою діяльність з урахуванням хоч би найзагальніших, стратегічно визначальних особливостей об’єктів соціально!педагогічного впливу.

Стратегічне визначення стосовно них доцільно будувати, грунтую!

чись на основі теорії особистості, напрацьовані у світовій психологічній

науці, оскільки в ній дотепер не існує загальноприйнятого визначення природи особистості. Епоху активного її наукового вивчення умовно роз!

бивають на два етапи. Упродовж першого, який охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ ст., були сформульовані фундаментальні положення

про особистість і закладені основні напрями її подальших психологіч! них досліджень. Другий етап триває з другої половини ХХ ст. Серед пред!

ставлених теорій не можна визначити якусь єдину, всеохоплюючу, ос! кільки кожна з них проливає світло на нові грані такого феномена, як

людська особистість. Зважаючи на це, кожна з цих теорій зумовлювати!

ме певні особливості у стратегії соціально!педагогічної роботи з клієнтом як людською особистістю. Такі стратегії, за умови розгляду кожної уні

кальної людської особистості як складно організованої системи у світлі теорії філософії нестабільності, дадуть можливість передбачити і спро бувати доцільно скорегувати рух цієї системи у відомих уже нам дивних аттракторах – багаточисленних точках стабілізації. А для кореагування руху її в точках біфуркації, тобто в точках змін, які породжують уні кальність подій, випадків, ситуацій, можна використати технології, ме тодики і тактики соціально педагогічної роботи, надавши їм функцій ви рішальних флюктуацій, які б цілеспрямовано змінювали рух системи під час проходження нею точки біфуркації (схема 2).

Змістосновнихпсихологічнихтеорійособистостічіткоіповновикладе! ноувітчизняномувиданні,якенещодавновийшлодруком, – «Психологія»

заредакцієючлена!кореспондентаАПНУкраїниЮ.Л.Трофімова(Психоло! гія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 558 с. ). Його корисно використатисоціальномупедагогудляповнішогоознайомленнязцимитео! ріями та низкою інших необхідних у соціальній роботі матеріалів.

Стратегія соціально педагогічної роботи з клієнтами у світлі психолог ічної теорії особистості В.Джемса.

В.Джемс (1842 ! 1910) – видатний американський психолог, одним із першихрозробивтеоріюособистості,вивчаючиїїумежахвласноїконцепції свідомості, центральним поняттям якої є «потік свідомості». Складові еле! менти особистості розподіляються на три класи.

Фізична особистість вміщує у себе тілесну організацію, одяг, батька і матір, дружину і дітей. Із смертю близьких зникає частина нас самих. Ми відчуваємовідповідальністьзадіїблизькихідрузів,хвилюємосязаних.

Домашня оселя, особиста власність, результати праці – це теж складо! ва фізичної особистості.

Соціальна особистість характеризується належністю людини до людсь! кого роду і визнанням такої належності іншими людьми.

Духовна особистість – об’єднання станів свідомості та конкретних ду! ховних здібностей і якостей людини.

Людина піклується про свою фізичну особистість (харчування, за! хист), про соціальну (дружба, кохання, ревнощі, прагнення слави, вплив на людей, влада над ними), про духовну (розумовий, моральний і духов!

ний прогрес). Окремі сторони особистості, стикаючись, нерідко супере! чать одна одній.

В.Джемспропонуєрозглядатисамоповагуособистостіяк відношення реального успіху до домагань:

Згідно з цією формулою автор теорії стверджує, що відмова від дома! гань дає людині таке ж полегшення, як і їх здійснення та досягнення успіху. Таким чином, самопочуття людини залежить від неї особисто.

У понятті ієрархії особистостей фізична особистість перебуває внизу, духовна – вгорі, соціальна – між ними. Духовна особистість – найвища цінність, оскільки людина швидше пожертвує матеріальними цінностями, друзями, близькими, власним життям заради своїх духовних принципів. В.Джемс вважав, що у своїх видах особистості потрібно проводити межу

міждійсниміпотенційним,міжосяжнимідалекоюперспективою.Удоско! наленняособистостіполягаєвтому,щобспрямуватисвоюдіяльністьнако!

ристьіншого,навітьутомувипадку,коливонавступаєусуперечністьзпер! шим.Нижчийвнутрішнійсуднадсобоюнеобхіднозамінювативищим.

Для формування стратегії соціально!педагогічної роботи з клієнтом, насамперед, потрібно продіагностувати його на основі наведеної формули самоповаги. Для цього слід зібрати конкретні дані останніх років не тільки стосовно домагань та успіхів для їх досягнення, а й динаміки одних і інших. Важливо визначити, коли людина перестала отримувати задоволення від здійсненнядомаганьіколипочалоприходитиполегшеннязарахуноквідмо! ви від них. З чим це було пов’язано? Яка причина цього?

Часткововикористовуючиціданітапродовжуючививченняособистості, встановлюєтьсяієрархіяособистостей:фізичної,соціальноїтадуховної.Як правило,улюдей«соціальногодна»,передусім,алкоголіків,наркоманів,різного типузбоченців,вонапобудованаузворотномупорядку.Нанайвищомурівні– фізичнаособистість(піклуванняпрозадоволенняфізичнихпотреб).Соціаль! натадуховна –слабовиражені,оскількипроцесрозмиванняїхзапочаткувався уперіодвідмовивіддомагань.Завершальнастадіятакогопроцесупов’язаназ рабствомшкідливихзвичок,щоспричинюєморальнутадуховнудеградаціюі завершуєтьсяостаточноювтратоюзв’язківізрідними,близькими тадрузями.

Стратегіясоціально!педагогічноїроботизклієнтомзалежновідхарак! теру співвідношення успіхів і домагань повинна вибудовуватися таким чи! ном:

1.У випадку невідповідності низьких успіхів високим домаганням

необхідно зорієнтувати клієнта на проміжні рівні домагань, ні в якому разі не перекреслюючи високих, тільки відсуваючи їх у більш віддалену перспективу,якаможебутиреалізованалишепіслядосягненняпроміжних. Длятого,щобцястратегіязапрацюваланапочатковійстадіїїї розгортання, слід за рахунок тимчасового зниження рівня домагань і допомоги в досяг! ненні успіхів цього рівня викликати в клієнта почуття самоповаги. У по! дальшій діяльності орієнтуватися на збереження цього почуття в умовах поступового підвищення рівня домагань без відриву від підвищення рівня успіхів. Упродовж усього процесу слідкувати за розвитком ієрархії особис! тостей в напрямі до раціональної її структури, визначеної В.Джемсом.

2. У випадку оптимального співвідношення успіхів із домаганнями необхідною може виявитися допомога у визначенні перспективних рівнів домагань і узгодження з ними відповідних рівнів успіхів. Доцільною ви! явиться паралельна корекція ієрархії особистостей відповідно до її раціо! нальної структури.

3.За умови зниження рівня домагань, появи відмови від них у зв’язку з неможливістю утримувати на відповідному їм рівні успіхи, соціальному

педагогудоцільно,зіншогобоку,розгорнутипрограмудесуґестуваннясуб’! єктивно, а можливо й соціально, напластованих уявлень про межі можли! востейклієнта,аздругогобоку,розпочати поступовеформуванняпозитив! ногосуґестивногокомплексу,якийбистворюваввідповіднувнутрішнюбазу для досягнення успіхів вищого рівня. Девізом такого комплексу могла б статипорадаамериканськогофілософаіпоетаРалфаУолдоЕмерсона:«Зав! жди роби те, що ти боїшся робити».

4.Якщопомічаєтьсявкрайнизькепадіннярівнядомаганьзвідповідним зниженням, а то й відсутністю успіхів, що, як правило, супроводжується цілковитим рабством певних шкідливих звичок, стратегію дій соціального педагога слід розвивати у двох напрямах. Перший пов’язаний із залучен! ням клієнта до відповідного стаціонарного чи амбулаторного лікування. Другий – з відродженням у нього духу боротьби, віри у свої сили. Девізом формуванняпозитивногосуґестивногокомплексуможутьбутислованідер! ландськогописьменника–гуманістаЕразмаРоттердамського:«Немаєнічого відважнішого, ніж перемога над самим собою!».

Стратегія соціально педагогічної роботи з клієнтами у світлі психолог ічної теорії особистості в «описовій психології» В.Дільтея та Е.Шпрангера.

В.Дільтей(1833!1911)вважав,щопсихікулюдининеможнавивчатиек! спериментальнимиметодами,аможналишерозуміти.ЙогоученьЕ.Шпран! гер(1882!1963)стверджував,щоголовневособистості–цецінніснаорієнта! ція,якаєвключеннямсуб’єктавпізнання.Цяорієнтаціяєдуховнимпочат!

ком,щовизначаєсвітобаченняієпохідноючастиноюзагальноголюдського духу.Зважаючинаце,невартошукатиякихосьоб’єктивнихпричинрозвитку людськоїособистості,потрібнолишеспіввідноситиструктуруокремоїосо! бистостіздуховнимицінностямисуспільства.Уцьомувипадкукращеговори! тинепро«описову»,апро«духовну»психологію.Е.Шпрангеррозрізняєшість типівпізнаннясвіту,шість«формжиття»івідповіднихїмтипівлюдини.

1. Теоретична людина – та людина, для якої головне пізнання світу і відносин між людьми. Для неї, незалежно від фаху, головна ціннісна орієн! тація–осмисленнявтеоретичномупланівсього,щовідбуваєтьсянавкруги. Життя для неї – «віяло проблем».

2.Економічна людина – шукає користь у пізнанні. Цінність самого пізнання пов’язується з тим, що приносить користь безпосередньо самій людині, її сім’ї, колективу, людству. У цих випадках мислення має прагма! тичну спрямованість на створення корисного на основі природничонау! кових знань і техніки.

3.Естетична людина намагається пізнати світ через естетичні вражен! ня у вигляді форми, кольору, ритму. Незважаючи на свій фах, демонструє

потяг до самовираження в естетичній формі. Сприймає довкілля як щось гармонійне або ж дисгармонійне.

4.Соціальна людина прагне знайти себе в іншій людині, жити для лю! дей. Їй притаманна всеосяжна любов до людства. «Над!Я», що знаходить себе у служінні іншим, розчиняє у цій всеосяжній любові межі індивідуаль! ності.

5.Політична людина тягнеться до такої влади, що відповідає вищим духовним вимогам, і на цій основі детермінує мотиви та дії інших людей.

6.Релігійна людина не обов’язково належить до певної церкви чи релі! гійногооб’єднання.Головнедлянеї–пошукначалавсіхначалжиття,вищої духовної сили – Божества.

Таким чином, за Е.Шпрангером, важливішим є те, що люди відрізня! ються між собою не стільки темпераментом, властивостями характеру чи поведінкою,якцінностямисвоєїдуховноїорієнтації,щойутворюєдуховну орієнтацію особистості.

Стратегія соціально!педагогічної роботи з людьми, які представ! ляють ці «форми життя», стосуватиметься «верхніх поверхів» соціалі! зації і полягатиме в подальшому спрямуванні клієнтів до автентичного життя чи звільненні від усереднених стереотипів. Таким людям слід до! помогти у визначенні близьких, середніх та віддалених перспектив роз! витку. Спираючись на уже сформований в автентичному напрямі реф! лекс свободи, працювати над зміцненням рефлексу цілі, відповідного

сформованому рефлексу свободи. Для цього провести десуґестування можливих суб’єктивно і соціально напластованих уявлень про межі влас! них можливостей. Паралельно формувати позитивний суґестивний ком! плекс, девізом якого могли б стати слова відомого англійського істори! ка, філософа та письменника Томаса Карлейля (1795!1881 рр.): «Ідеал у тобі самому. Перешкоди до досягнення його – в тобі ж. Твоє становище є тим матеріалом, із якого ти повинен здійснити цей ідеал».

Стратегія соціально педагогічної роботи з клієнтами у світлі неофрей дистської епігенетичної теорії розвитку особистості Е.Еріксона. Один із відомих представників неофрейдизму Е.Еріксон вважав, що між особист!

істю і суспільством немає антагонізму. Він висунув положення про «іден! тичність особистості», яка виявляється у центрованості людини на себе, в ототожненні її із соціальною групою та оточенням. Згідно цієї теорії вели! ке значення має виховання людини у ранньому дитинстві та її генетичні задатки. Розвиток особистості проходить через так звані кризи. Перша

криза – вбираюча. Пов’язана із задоволенням оральних потреб. Відбу! ваєтьсяформуваннячерезматірдовіри.Утворюєтьсяпроекціяособистості.

Основа другої кризи – дозрівання м’язево!рухового апарату , що супрово! диться формуванням почуття впевненості та самостійності. Третя – ста! новлення юнацтва, виникнення потреби в цілях, плануванні життя, у ви! борі друзів. Четверта криза пов’язана з формуванням рефлексії, що зумов! лює виникнення сумнівів щодо свого місця в житті. П’ята і шоста – зрілість особистості, стійкість її інтересів, керування у поведінці нормами сус! пільства. Сьома криза виявляється або в досягненні неповторності осо! бистості, або в приреченні її на безвихідь.

Стратегію соціально!педагогічної роботи згідно з цією теорією в ран! ньомудитинстві заумови відриву дитини відсімейного виховання необхід! но спрямовувати якщо не на відновлення зв’язків із батьками, то хоч би на встановлення родинних зв’язків із представниками родини. Такі зв’язки надзвичайноважливідлякожногоупродовжусьогожиття,алеособливове! лика їх роль у ранньому дитинстві, коли дитина, вбираючи від матері емо! ційнийзаряддоброти,зодногобоку,отримуєдовірудосвіту,щоприносить внутрішнійспокій,азіншого,–відчуваєготовністьвіддачіусвітотриманої доброти. Стосовно цього ще в V столітті відомий християнський теолог і церковний діяч Аврелій Августин Блаженний стверджував, що кожна істо! та,дотогочасу,покивонаіснує,повиннаволодітиякістюдобротитаксамо, як володіє якістю існування.

Упродовж другої кризи важливо сприяти в розширенні можливостей фізичного розвитку клієнта.

Третя і четверта кризи вимагають допомоги клієнту в діагностиці його внутрішньоінтенційної спрямованості, самовизначення на її основі. Девізом цих стадій життя можуть бути слова американського письменни! ка Ернеста Хемінгуея: «Кожна людина народжується для якоїсь справи. Кожний, хто ходить по землі, має свої обов’язки в житті».

П’ята і шоста кризи вимагатимуть своєї корекції лише у випадках дестабілізації інтересів особистості або виходу її поведінки за межі загаль! ноприйнятих норм.

Сьома криза пов’язана з формуванням автентичної людини, тому ви! магатиме від соціального педагога сприяння клієнту у формуванні потуж!

ного рефлексу цілі на основі автентичної самовизначеності. Девізом цього періоду людського життя можуть бути слова німецького філософа і поета Фрідріха Ніцше: «Будь тим, хто ти є!».

Стратегія соціально педагогічної роботи з клієнтом у світлі гуманістич ної теорії особистості К.Роджерса. Американський психолог К.Роджерс

(1902 ! 1990) центральною ланкою особистості проголошував результат її самооцінки – «Я!концепцію». Однак така самооцінка не завжди збігається

зоцінкоюлюдининавколишніми,щовикликаєконфліктіпороджуєдиле! му – прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Зважаючи на це, за К.Роджерсом,важливоюумовоюпсихічноїцілісностіособистостітаїїпси! хічного здоров’я є здатність до переоцінки системи цінностей під тиском життєвогодосвіду.

Стратегіясоціально!педагогічноїроботизклієнтами,зодногобоку, має спрямовуватисянауникнення«прив’язки»самооцінкидоусередненихсте! реотипів загалу, які часто формуються на основі історично та соціально на! пластованихуявленьпрообмеженінормилюдськихможливостей.Азіншо! го боку, допомагаючи клієнту прив’язати рівень його самооцінки до рівня досягнутихуспіхів,необхідно, водночас,допомагатийомуформуватисуґес! тивніустановкидлярозкриттявнутрішніхрезервів ізметоюреалізаціївлас! нихпотенційнихможливостей.Орієнтовноюосновоюдляформуваннята! кихустановокможутьбутислованегритянськогогромадськогодіячаБукера ТальяферроВашінгтона(1858!1915):«Успіхслідвимірюватинестількиста! новищем, якого досягла людина в житті, скільки тими перепонами, які їй довелосяподолати,добиваючисьуспіху».

Стратегія соціально педагогічної роботи з клієнтами у світлі гумані стичної теорії особистості Г.Олпорта. Інший представник гуманістичної психології США Г.Олпорт (1887 ! 1967) вважав, що особистість – це дина! мічнаорганізаціяособливихмотиваційнихсистем,установок,звичок,осо! бистісних рис індивіда, які й визначають унікальність його взаємодії із со!

ціальним середовищем. Однак у цих відносинах рівноваги між людиною і ним немає, оскільки їй доводиться, розвиваючи наявні взаємини, весь час встановлювати нові. Таким чином, основною формою існування особис! тості є її постійний розвиток. Основним механізмом його вчений визначає «рису» – мотив поведінки, що діє в даний момент. Людина народжується з певним набором «рис – мотивів», які упродовж життя трансформуються. Кожній особистості притаманні головні та другорядні риси. Талановиті та геніальнілюдихарактеризуютьсянаявністюдомінуючоїриси.Узвичайних людей їх, як правило, буває кілька.

На думку Г.Олпорта, для здорової особистості властиві активна жит!

тєва позиція; доступність досвіду для свідомості, тобто здатність бачити події власного життя, не застосовуючи «психологічного захисту»; здатність до самопізнання та індивідуалізації. Умовою розвитку особистості виз! нається можливість чинити опір рівновазі для підтримки, а не усування напруги. Необхідність останнього підтверджується прикладами життя ве!

ликих людей, яким на дорозі до поставленої мети постійно доводилося долати труднощі.

Напротивагу здоровій особистості для невротичної характерна на! явність таких рис, як: пасивна життєва позиція, обмеженість мислення, викривлення істинного стану речей, застосування різних видів психолог! ічного захисту – сублімації, витіснення, проекції, заміщення; «зак! ляклість» розвитку.

Стратегію соціально!педагогічної роботи у світлі цієї теорії необхід! носпрямуватинадопомогуневротичнимособам.Людині,насамперед,слід допомогти десуґестувати негативні суґестивні комплекси, пов’язані з при! меншеннямсвогомісцятаролівжитті.Такедесуґестуваннятребапоєднати із формуванням потреби в гармонійності та завершеності. Для цього до! цільно починати із завдань, що стосуються дріб’язкових справ. Важливо прослідкувати, щоб ці завдання були виконані акуратно, а, у випадку не! обхідності, й естетично та доведені до цілковитого логічного завершення. Поступово їх потрібно ускладнювати, слідкуючи за їхнім ретельним вико! нанням. У процесі їхнього виконання необхідно посилювати вплив суґес! тивних установок: «Це тобі під силу», «З цим ти легко впораєшся», «Це тількипочаток.Тищейнетакезавданняможешвиконати».Згодомподібні завданняслідперенестиврусловнутрішньоінтенційноїспрямованостіосо! бистості, поступово сприяючи в організації ситуацій успіху спочатку в пер! винних, а пізніше у вторинних референтних групах. Поряд із цим необхід! но виховувати в клієнта готовність до переборення перепон, труднощів та невдач на шляху до досягнення поставленої мети. Вихідною основою для

формуваннявідповіднихсуґестивнихустановокможутьслугуватисловафран! цузького письменника Ромена Роллана (1866 ! 1944): «Той не людина, хто не боровся з життям і не залишив у його лігвищі жмутків своєї шерсті».

Стратегія соціально педагогічної роботи з клієнтами у світлі гумані стичної теорії особистості А.Маслоу. Один із основоположників гума! ністичної теорії А.Маслоу (1907!1970) головним в особистості вважав по! тяг до самоактуалізації, розкриття потенцій до творчості та любові, в ос! нові яких – гуманістична потреба творити людям добро. Інстинкт збере! ження своєї популяції змушує людей допомагати один одному. Кожній здоровій людині властива потреба в самоактуалізації своїх можливостей.

Тому умовою процвітання суспільства є повноцінний розвиток здорових і сильних особистостей. Поступ суспільства відбувається не в результаті со! ціальних перетворень, а внаслідок задоволення гуманістичних потреб.

Ядро особистості, на думку А.Маслоу, складають потреби в добрі, лю! бові, моральності. З ними людина народжується і за певних умов здатна