пальчевский

відповіднихзмінушкільнихпрограмахзметоюзадоволенняпотребдитини. Проводиться збір іншої важливої інформації, на основі якої можна було б

визначити нормально чи аномально розвивається школяр. Важливими тут стаютьвиявленняставленнябатьківдонародженнядитини,ставленнядити$ ни до батьків, часу першого самостійного кроку і першого сказаного слова, найефективнішихвиховнихвпливів,ставленнядитинидобратівісестричок, якщовониєтощо.

Порядізсоціальнимпрацівникомвобстеженніучняберуть участьпси$ холог і педагог. Не пізніше як через 90 днів з дня направлення дитини на обстеженнямультидисциплінарнабригадаповиннавизначитичипотребує ученьспеціальнихпослуг,а,якщопотребує,тоякихточно.Такийвисновок надзвичайноважливийдляшколяратайогобатьків.

Окремою ділянкою роботи соціальних служб США є безпосередньо сім’я. У цьому випадку таку роботу класифікують за такими двома напря$ мами: «Робота в домашніх умовах» та «робота поза домом». Робота в до$ машніхумовахпередбачаєтакісоціальніпослуги:соціальнийзахист,сімей$ на терапія, фінансова допомога, денний догляд, послуги, пов’язані з ве$ денням домашнього господарства.

Соціальний захист стосується, насамперед,дітей,якихдомаображають (биття,насильство,непосильнапраця),абопозбавляютьналежногопіклу$ вання (незадовільний догляд, погане харчування, відсутність медичної до$ помоги).Зметоювиявленнясоціальноїнезахищеностіпотелебаченнючас від часу показують номери телефонів соціальних служб захисту, за якими дитина може зателефонувати у випадках образ та насильства.

Соціальні працівники, працюючи з неблагополучними сім’ями, вив$ чають мікроклімат у них, інформують батьків про правові наслідки та пра$ вове поле їхньої діяльності, надають інформацію стосовно корисних для сім’ї служб.

Сімейне консультування або сімейна терапія – це надання допомоги сім’ям, які відчувають різні види дистресу. Хоч обидва терміни вжива$ ються як синонімічні, терапія вважається інтенсивнішою формою впливу, ніж консультування. Сімейний терапевт$професіонал, найчастіше маючи ступінь магістра і відповідну спеціалізацію в цій галузі, допомагає встано$ вити конструктивні взаємини між членами сім’ї, демонструючи свій чітко

вираженийнейтралітеттаоб’єктивністьзайнятихпозицій,що,якправило, сприяє пом’якшенню гостроти міжособистісних стосунків у сім’ї.

Фінансовадопомоганадаєтьсядітямісім’ямурамкахфедеральнихпрограм соціальногозахисту,якіпередбачаютьзабезпеченнязасобамидляіснування сімей,уякихгодувальникпіслясплатинеобхіднихдлясоціальногозабезпе$

ченняподатківприпинивроботу,ставнепрацездатнимабопомер.Фінансову допомогуотримуютьтакожсім’їіздітьми,якізнаходятьсянаутриманні.

Соціальна допомога в денному догляді стосується догляду за дітьми, де в цьомуєнеобхідність,особливотам,дематеріпрацюють.Такийдоглядможе здійснюватися як у приватних будинках, так і в спеціальних центрах, які мають відповідні ліцензії.

Якщобатькидитинистаютьнепрацездатниминатривалийчас,з’являється необхідністьзметоюподальшогодоглядутавихованнядитинивикористати такісоціальніпослуги:1)передатидитинунавиховання;2)усиновитичиудо$ черитиїї;3)відправитиупритулокдомашньоготипу;4)використатиінститу$ ційнуопіку;5)застосуватиможливостісудовоїсистеми.

Соціально$педагогічна діяльність соціального працівника в цьому випадку, насамперед, полягає в обстеженні сім’ї майбутніх прийомних батьків, виробленні відповідних психолого$педагогічних рекомендацій. Після передачі дитини на виховання в цю сім’ю соціальний працівник упродовж відвідин її здійснює психолого$педагогічні спостереження з метою створення необхідних матеріальних та психолого$педагогічних передумов повноцінного догляду за дитиною.

Уперіодпісляпередачідитининавихованнясоціальнийпрацівникслу$ гуєзв’язуючоюланкоюміжбіологічнимибатькамиталюдьми,якіприйняли вихованця.Важливоюєморальнапідтримкакровнихбатьківдитинивперіод росту і розвитку її, підготовка їх до повернення сина чи дочки в сім’ю.

Інколивиникаєнеобхідністьусиновленнячиудочеріннядитиниабоузв’яз$ ку з тим, що батьки самі дійшли висновку про неможливість відповідного

виховання сина чи дочки, або через те, що суд позбавив їх батьківських прав.Уцихумовахважливогозначеннянабуваєпсихолого$педагогічнекон$ сультуванняприйомнихбатьків.

Відправкадитинивпритулокдомашньоготипудаєможливістьприхисти$ тидитинунатойвипадок,колинемаєможливостіпередатиїїнавихованняв сім’ю;коливдитиничивпідліткавиявляєтьсяпідвищенапотребауспілку$ ваннізровесниками;колиприхиститиїїпотрібнонапевнийперіод.Такіпри$ тулкистворюютьсяякдержавнимиагентствами,такіприватнимиорганізаці$ ями.Тізних,щомаютьліцензію,розрахованіна8дітей.Контингентостанніх можебутирізноманітний–іззатримкоюрозвитку,зфізичнимипорушення$

ми,ізпсихічнимизахворюваннями.Соціальніпрацівники,якіпрацюютьу такихпритулках,найчастішемаютьступіньбакалавра.Спеціалісти,щомають ступіньмагістра,надаютьпсихолого$педагогічніконсультаціїдітямтаїхсім’ям.

Інституційна опіка як форма допомоги неповнолітнім не відзна$ чається особливою ефективністю, оскільки найменшим чином спрямо$

вана на створення «нормального» середовища для виховання. Здійснюєть$ ся така опіка у великих закладах на зразок притулку, які організовані

лише у зв’язку з тим, що забезпечують спеціалізоване лікування чи ко$ роткочасне прихищення дітей, які очікують передачі на виховання або відправлення в невеликі притулки домашнього типу. Таким дітям упро$ довж їхнього перебування тут з боку соціальних працівників надається необхідна моральна підтримка з метою адаптації до тимчасового колек$ тиву підлітків.

Особливих соціально$педагогічних підходів вимагає робота з «важкими» підлітками і неповнолітніми з групи ризику. Стосовно нихіснуєціла низ$ ка програм, частина з яких ініційована урядами штатів чи общинами, а частина реалізується приватними організаціями за дозволом штатів. Про$ грами штатів, як правило, сприяють створенню невеликих відкритих вип$ равнихзакладівіслужб,якідопомагаютьдітямзалишатисяпоблизуїхсімей. Соціальніпрацівникизатакихумовотримуютьможливістьінтегрувативлас$ ний виховний вплив із впливом сім’ї з метою перевиховання підлітка. Че$ рез те основні зусилля спрямовуються на те, щоб вирвати неповнолітнього з формальної системи суду і передати його під опіку місцевим організаці$ ям,віддаленимвідсистемиправосуддя,огородившийоговідперевихован$ ня у стінах закритих інтернатів, колоній та тюрем. Такий підхід певним чиномзапобігаєформуваннюнегативнихсуґестивнихкомплексівзлочин$ цяунеповнолітньогоправопорушника.Створенів1967роцібюросоціаль$ них послуг молоді координують діяльність, спрямовану на недопущення залучення підлітка у сферу діяльності судів у справах неповнолітніх.

Більшість із них не пропонують власних послуг, а, виступаючи в ролі посе$ редника, контролюють діяльність сервісних організацій з метою задово$ лення потреб неповнолітніх.

Для підлітків, які позбавлені свободи і відбувають покарання, існу$ ють дві категорії закладів: 1) закриті місця позбавлення волі, 2) закриті виховні заклади. До перших відносять заклади, що обмежують фізичну свободу неповнолітніх злочинців, які знаходяться в попередньому ув’яз$ ненні на період перевірки фактичних обставин справи. До других – дер$ жавні або приватні організації, які обмежують свободу пересування не$ повнолітніх,направленихсюдизарішеннямсуду.Функціонуютьтакі типи

цих закладів: школи для перевиховання, молодіжні табори і ранчо, зак$ риті притулки і дитячі будинки, центри цілодобового нагляду.

Соціальні педагоги, які працюють в них, проводять бесіди, надають необхідні консультації, координують дію інших служб закладів із метою створенняумовдлявиправленнянеповнолітньогоправопорушника.

Оригінальний підхід до вирішення проблем соціалізації дітей та підлітків у США демонструє широковідома в країні та за її межами психоло го педагогічна служба «Гайденс», яка була організована Френком Парсон$ сому1908році.Слово«гайденс»походитьвіданглійського дієслова«гайд», щоозначає«вести,керувати,скеровувати».Цяслужбаєобов’язковоюуструк$ турі освіти США. Американські вчені вважають, що у розвитку кожної ди$ тини є періоди, коли виникають дві важливі проблеми: необхідність прий$ няття рішення і адаптація в новій ситуації. Саме тут дитині чи підлітку не обійтися без кваліфікованої допомоги.

Спеціальні відділи «Гайденс» є не тільки в Міністерстві освіти США, але і в кожному штаті. Вони координують діяльність подібних служб шкільних округів і проводять консультації з питань, що виникають. У кожній школі розробляють власні програми «гайденс», спрямовуючи їх на сприяння найповнішому розвитку потенційних можливостей кожно$ го школяра. Практично це виглядає так. У школах організовуються спе$ ціальні комітети, куди входять адміністрація, головний спеціаліст служби

– каунслер (порадник$консультант) і кілька авторитетних педагогів. Зав$ дання комітету – вивчення проблем школярів, виявлення тих, для вирі$ шення яких необхідна допомога дорослих. Згодом на цій основі розроб$ ляється програма діяльності служби з врахуванням залучення до її вико$ нання різновікових груп дітей. Таким чином, планування роботи «від дитини» (залежно від її потреб та інтересів) дозволяє зробити виховання та навчання цілеспрямованим і співзвучним інтересам та рівням розвитку учнів, допомагає педагогам і психологам коригувати свою діяльність сто$

совно розвитку особистості дитини чи підлітка.

У сфері діяльності служби «Гайденс» задіяне велике коло осіб: со$ ціальний педагог, психолог, учителі$консультанти, учитель «домашньої кімнати», аташе для зв’язків з органами юстиції, лікар, медсестра, керів$ ники гуртків та клубів, асистенти$секретарі. Забезпечує взаємодію всіх працівників служби каунслер. Як правило, цю посаду обіймає людина з вищою педагогічною освітою, яка пройшла додаткову підготовку на одно$ річних чи дворічних курсах зі спеціальності «гайденс». У вирішення різно$ манітних і не завжди легких завдань каунслеру допомагають так звані на$ півпрофесіонали:учителі$консультанти,асистентикаунслерівіпсихологів,

технічні секретарі. «Напівпрофесіонали» проходять навчання на курсах (8$10тижнів),деотримуютьнавикивиконанняокремихфункцій.Наприк$ лад, вони проводять індивідуальні бесіди з учнями відповідно до певного плану; отримують і фіксують інформацію психолого$педагогічних спосте$ режень; підбирають для учнів літературу з тем, що їх цікавить; налагоджу$

ють неформальні контакти із сором’язливими чи, навпаки, агресивно на$ лаштованими дітьми; проводять тестування, збирають інформацію про

професійні уподобання школярів, з метою їх часткової реалізації встанов$ люють відповідні ділові контакти в середовищі.

До сфери «гайденс» відносять будь$яку діяльність, яка сприяє доціль$ ному розвитку дитини. Аналогічні служби діють в сусідній Канаді та інших країнах.

Важливою соціальною послугою для дітей та молоді країни є діяльність телефонних психологічних служб, які створюються в основ$ ному при провідних дитячих психотерапевтичних центрах. Подібні «те$ лефони довіри» існують і для дорослого населення. Американські дослід$ ники дійшли до висновку, що участь соціального працівника в роботі цієї служби, орієнтованої на співпрацю з молодшими віковими групами насе$ лення,обов’язкова.

Вирішення проблем соціалізації підростаючого покоління в США б ускладнювалося без проведення соціально$педагогічних досліджень зако$ номірностейформуваннятарозвиткуособистості.Чималознихприсвяче$ на проблемам лідерства (Т.Гоулд, Р.Липпит, Н.Полянскій, Ф.Редль). Дос$ лідники, наприклад, встановили, що лідери, як правило, володіють «по$ тенціалами», які високо оцінюються їх ровесниками (успішне навчання, демонстрація особливої ерудиції в певній галузі знань, комунікабельність, фізична досконалість, володінняздібностями співака,танцюриста, худож$ ника,готовністьдозахистудругаіт.д.).Важливурольдляхлопчиківвідіграє сила, для дівчаток – краса. Відтак, учні$лідери своєю поведінкою здатні

помітно впливати на життя класу. З такими дітьми та підлітками дослідни$ ки Д.Коунін та Р.Гален пов’язують так званий ефект «брижів» у класі, який помічаєтьсявтомувипадку,колиучителькараєулюбленоголідера.Узв’яз$ ку з цим дослідники С.Ридуей, Х.Слоун, Р.Шмак рекомендують учителям бути терпеливими і уважними, особливу увагу звертаючи на дітей$лідерів з метою співпраці з ними. Вважається, що влада вчителя і його авторитет можуть використовуватися лише у вкрай обмежених масштабах згідно зі строго визначеними завданнями. Йому радять гармонійно розподіляти в дитячому колективі свій власний авторитет і авторитет школяра$лідера.

Соціальна робота та соціально$педагогічна діяльність у США стосу$

ються не тільки людей молодших вікових груп, а й старших. Наприклад, соціальні працівники церкви надають соціальну допомогу усім прихожа$ нам, які потребують цього. Для дітей організовуються «живі куточки», для любителівмузики–концерти.Бездомніотримуютьнічлігіранковийсніда$ нок у церковному дворі. В армії завдяки соціальним працівникам вдається

позбутися нестатутних взаємин. Медичні соціальні працівники допомага$ ють лікарям підняти у хворого надію на видужання, надають консультації

його сім’ї стосовно догляду після виписки із госпіталю, рекомендують фахівців для зняття стресів, надають психологічну підтримку безнадійно хворимлюдям.

Фах соціального працівника у США здобувають у школах соціальної роботи, які є підрозділами університетів, у яких відбувається підготовка соціальних працівників із ступенем бакалавра, магістра і доктора. Основні базові елементи навчальної програми бакалавра (термін навчання 4 роки)

– поведінка людини в соціумі, соціальна політика, теорія і практика со$ ціальної роботи,цінностітаетика, дослідницька робота,практика. Магіст$ ри поглиблено вивчають такі спеціалізовані предмети: соціальна політи$ ка, соціальна економіка, соціальне право, соціальна психологія, геронто$ логія, методи соціальної роботи. Термін навчання їх 2 роки. Головною передумовою отримання докторського ступеня є розвиток науково$дос$ лідних навичок студентів та отримання глибоких теоретичних знань. Ступінь присуджується після дворічного навчання та успішного захисту докторської дисертації.

Соціальною роботою та соціально$педагогічною діяльністю у Вели кобританії зайняті, насамперед, соціальні служби, які несуть безпосеред$ ню відповідальність перед місцевою владою. Через це більшість соціаль$ нихпрацівниківпрацюєвобщинах,тодіякіншачастиназайнятавзакладах денного догляду або за місцем проживання клієнтів.

УсферудіяльностісоціальнихслужбуВеликобританії,які євинятково

бюджетними організаціями, потрапляють діти, підлітки, молодь, а також їх сім’ї, які потребують соціального та психологічного захисту і матеріаль$ ної підтримки. Ці служби незалежні від навчальних та медичних закладів. Соціальнийпрацівникмаєправопоставитипередмісцевоювладоюпитан$ ня про небезпеку для всебічного розвитку дитини чи підлітка з боку конк$ ретного закладу, фахівця, родича чи приватної особи. За умови наявності необхідних матеріалів на основі заяви соціального працівника місцеві су$ дові органи притягують до відповідальності юридичну або приватну особу. Однак частина соціальних працівників безпосередньо працює в навчаль$ них та медичних закладах у тісному контакті зі штатними психологами,

але, незважаючи на це, адміністративно підпорядковується місцевим со$ ціальнимслужбам.

Головнимзавданнямсоціальногопрацівникаувсіхвипадкахєбезпосе$ редній контакт із клієнтом та його сім’єю з метою надання психологічної і педагогічної допомоги.

Соціальніпрацівники,якібезпосередньопрацюютьвнавчальнихзак$ ладах, за своїми функціями нагадують наших організаторів позакласної та

позашкільної роботи. Відповідають за профілактику правопорушень серед підлітків,психолого$педагогічнеконсультуваннябатьків,координаціюсо$ ціально$педагогічної діяльності закладу із відповідними зовнішніми служ$ бами.

Функціонують також спеціалізовані соціальні центри, що обслугову$ ють певні категорії населення (дітей, підлітків, сімей), які проживають на конкретній території. Розташовані вони, як правило, у кількаповерхових особняках із численними приміщеннями з відповідним обладнанням та технікою. Структура соціальних служб у них «лінійна», що, на відміну від «об’єктових», вимагає доволі вузької спеціалізації соціальних працівників (психотерапевтична практика, сімейна психологія, соціальний захист відвідувачів центру, зв’язок із юридичними службами, закладами охорони здоров’я, відпочинку,службамисоціального забезпечення).

Усистемі соціальних служб діють також структури, які нагадують дільничних лікарів наших районних поліклінік, що обслуговують жи$ телів певної території. Такі служби допомагають визначитися клієнтам з особливостями своєї проблеми і отримати направлення до спеціалістів у вузькопрофільні центри.

Усфері відпочинку гурткова сітка в країні розвинута слабо. Натомість існуєбагатомолодіжнихклубів,якічасторозташовуютьсявкафеідобротно обладнанихцентрах.Організовуютьвідпочинокунихспеціальнопідготов$ леніпрацівникиосвітньогодепартаменту,якішироковикористовують ме$

тоди групової роботи.

УВеликобританії до початку 1990$х років соціальні працівники могли отриматидвікваліфікації:СвідоцтвоСпеціалістаСоціальноїРоботи(COSW) або ж Свідоцтво Соціальних Служб (CSS). Обидві спеціальності надавали право кваліфіковано займатися соціальною роботою, але,насправді, одна спеціальність вважалася більш престижною, оскільки готувалася на рівні магістра в старіших університетах, а друга – на рівні середньої освіти в по$ літехнічнихінститутах.Уподальшомувонибулиоб’єднанійнавчаннямай$ бутніх спеціалістів почало проводитися за однією освітньою програмою соціальної роботи із встановленими національними нормами для всієї Ве$

ликобританії.

Наразі в країні прослідковуються певні відмінності між соціальною роботою та соціально$педагогічною діяльністю, між поняттями «соціаль$ ний працівник» і «соціальний педагог». Постає питання, чи можуть ці дві спеціальностібутиоб’єднанимибезвзаємовиключенняабождомінування

однієї з них. Життя підтверджує, що подібні відмінності не складають про$ блему доки не призводять до розділення і порушення цілісності та ефек$

тивності кожного із стандартів.

УВеликобританії це належним чином розуміють і виходять із того, що будь$яке розділення функцій ослаблює професіоналів і служби, в яких вони працюють. Зважаючи на це, майбутнє соціальної роботи в цій країні визначають фразою: «Працюємо разом». Це означає не тільки об’єднан$ ня і роботу різних професіоналів, а й здатність працювати за межами про$ фесійних меж і дисциплін. У найближчий час у Великобританії замість відділів соціальної роботи і команд соціальних працівників планується організація багатодисциплінарного об’єднання лікарів, учителів, поліції, фізіологівтаіншихфахівців,діяльністьякихспрямовуватиметьсянанадан$ нядопомогиякокремимлюдям,такіцілимспівтовариствамупроцесіпри$ стосування до змін у розвитку суспільства.

Для теорії та практики соціалізації особистості у Франції важливе зна$ ченнямаєконцепціяпедагогікинавколишньогосередовища,якапредстав$ ляє так звану педагогіку дії. Вона націлює соціальних педагогів та соціаль$ нихпрацівниківнарозкриттясутніснихсилособистості,їївідкритостісвіту, орієнтації на гуманну взаємодію з ним. Основні теоретичні положення цієї концепції об’єднують її з такими новаторськими концепціями, як: демок$ ратичнапедагогіка,педагогікаспівробітництва,педагогікауспіху,педагогі$ чна анімація та іншими. Сучасні французькі дослідники Б.Бло, П.Ферран, Р.Карра,Л.Поршетаінші,обумовлюючи«навколишнесередовище»та«ви$ ховнесуспільство»якціліснувиховнусистему,включаютьунеїширокеколо

структурнихкомпонентів:фізичний,соціальний,міський,сільський,есте$ тичний, утилітарний, природний, технологічний тощо. Практика соціаль$ ного виховання орієнтує дітей та підлітків не тільки на їх безпосереднє ото$ чення, а й на віддаленіше, зокрема планетарне.

Успеціальній доповіді групи вчених на чолі з Роланом Карра «Дослід$ ження галузі виховання і соціалізації дитини», яка була підготовлена для Міністерства промисловості та науки Франції, підкреслюється, що розв’я$ заннявиховнихпроблемповинностатипершочерговимзавданнямкраїниіз цієюметоюслідоб’єднатитаактивізувативсівиховнісили.Загальнийнаціо$ нальнийпроектвихованняперетворюєвсіхфранцузіву«виховнунацію».Таке

об’єднаннямає допомогтиліквідуватиісторичнийрозривміжшколоюіви$ робництвом,наукою,технологією,сім’єю,роботоюзамісцемпроживанняі різними асоціаціями. Зважаючи на це, пріоритетними напрямами в науко$ во$досліднійроботівгалузітеоріївихованнястаєпроблемааналізу«різнома$ нітноговиховногополя»таконцепції«виховногосуспільства».

На думку прихильників цієї концепції, школа повинна бути відкри$ тою для різноманітних переконань, діалогу, співробітництва, залишатися

не тільки «храмом знань», а й своєрідним вікном у світ, центром навчання і виховання всіх дітей кварталу. У світлі цього важливого значення набу$ ває проблема так званоїпедагогічної анімації, оскільки згідно з нею ставить$ ся завдання перетворення шкіл у виховні общини.

Термін «аніматор» (фр. animer – надихати, спонукати до певної діяль$ ності) використовують для характеристики організатора післяурочної діяльності дітей, який сприймається учнями не стільки як педагог, скільки як член групи, який разом з усіма бере участь у її житті. Він відповідаль$ ний засоціальнеі культурневдосконаленнявсіхчленівгрупи, застворення умов для творчої діяльності та доброзичливих стосунків у групі. Діяльність аніматорів спрямовується у двох напрямах: 1) носить загальний характер і здійснюєтьсявідповідальнимипрацівникамипрофспілок,асоціацій,рухів, угрупувань; представниками громадсько$виховних культурних закладів (бібліотек, музеїв і т.п.); 2) пов’язана з виховною роботою вожатих дитячих таборів, тренерів спортивних клубів, керівників художньої самодіяльності, технічних клубів.

Педагогічнаанімація,окрімшкіл,активнорозвиваєтьсявкультурно$доз$ віллєвихцентрахмолоді,зокремаучисленнихБудинкахкультури,демолодь орієнтуєтьсяназаняттявклубахзаінтересами.Користуютьсяпопулярністю такожЦентриканікулідозвілля,яківключаютьвсебедошкільнітаборидля4$ 6$річнихдітей,центриканікулдля6$14$річнихдітей,центриспільнихканікул дляпідлітків13$18років,місцясімейноговідпочинкузорганізованимдозвіл$

лям,центридозвілляпідвідкритимнебомдляпідлітківвід16роківістарше.З метоюфізичного,моральноготаестетичногорозвиткудітейтапідлітківуЦен$ трахорганізовуєтьсярізноманітнадіяльністьнавідкритомуповітрі:туристичні походи,знайомствозісторичнимимісцями,екскурсіївприродузночівлями, спортивніігри.Передбаченотакождовгунизкузаходівусферіхудожньо$есте$ тичної,науково$технічноїдіяльності,розвиткутворчоїуяви,вихованнятон$ ких смаків. Для цього широко використовуються художні салони, ігрові та спортивнімайданчики,гімнастичнізали,бібліотеки,музеї,басейни,ігроте$ ки,різноманітнімайстерні,спеціальнообладнанікухнідлявивченнятонкощів кулінарії.

Починаючиз80$хроківминулогостоліття,уФранціїфорсуютьсядос$ лідження в галузі виховання та освіти з проблем підготовки молоді до ак$ тивної участі в економічному житті країни. На спеціально проведеній у 1985 році конференції «Виховання, формування і суспільство» відзначало$ ся, що «нові соціальні та економічні умови» вимагають негайних змін у

вихованні особистості майбутнього громадянина, яка б відповідала вимо$ гам розвитку «сучасної технології». Висловлювалася думка про не$

обхідність використання досвіду японської школи для формування силь$ них, творчих, компетентних індивідуальностей, хранителів сімейного за$ тишку, ревних захисників природи, патріотів нації.

Безпосередньо соціальна робота у Франції координується Міністер$ ством соціальних справ і національної солідарності.

Професії соціальної роботи поділяються на дві групи. Першу групу складають в основному працівники, зайняті виконанням освітніх зав$ дань. Вони займаються дітьми та підлітками, сім’ї яких належним чином не забезпечують. Ця група включає в себе посадовців, які здійснюють наг$ лядзаумовнозасудженими,спеціальнихекспертівугалузіосвіти,дошкіль$ нихсоціальнихпедагогів,викладачівсоціальноїроботи,представниківпер$ соналу дитячих садків, медико$психологічних помічників.

Другагрупасоціальнихпрацівниківзорієнтовананавирішеннянагаль$ них проблем сім’ї та окремих груп людей. Сюди входять такі фахівці: по$ мічники соціальної служби, радники сім’ї, соціальні аніматори, жінки – хатні робітниці.

Соціальні працівники знаходяться, крім державного, у напівприват$ ному та приватному секторах і різноманітних асоціаціях.

У Німеччині тривалий час вся сфера соціальної діяльності була розділе$ на на соціально$педагогічну і соціальну роботу. Нині ж такий розподіл вва$ жаєтьсязастарілим,оскількичималоаспектівдіяльностісоціальногопеда$ гога і соціального працівника взаємопереплітаються. Однак питання про

ідентичність обох понять ще остаточно не вирішене.

Соціальний педагог у Німеччині – фахівець, який працює у сфері соціальної роботи і виховної діяльності. Це поняття з’явилося в обігу лише після створення вищих спеціальних шкіл соціальної педагогіки в 1966 – 1967 навчальному році.

Сферадіяльностісоціальногопрацівникадоволіширока,позаякохоп$ лює державні заклади, різноманітні центри і служби соціального забезпе$ чення, лікарні, підприємства, організації та групи самодопомоги. Він пра$ цюєзлюдьмирізноманітнихвіковихкатегорій,оскількидоводитьсянадава$ тисоціальнудопомогуокремимсім’ям,інвалідам,хворим,людямпохилого

віку,соціальнознедоленимдітямтадорослим,іноземнимгромадянам. Зараз німецькі фахівці, зайняті проблемами соціальної педагогіки та

соціальної роботи, сходяться в тому, що у сфері соціалізації особистості, створення для неї належних умов правомірно визнати єдиний фах, у якому б поєднувалися функції соціального працівника і соціального педагога. У