11. Пояснити суть серологічної діагностики інфекційного захворювання. Препарати, що виористовують з цією метою.
Всі серологічні реакції використовуються з двоякою метою: 1)для виявлення антитіл у сироватці хворого з допомогою стандартних антигенів-діагностикумів - для серологічної діагностики інфекційної хвороби 2)для визначення невідомих антигенів за відомими стандартними сироватками-антитілами — для серологічної ідентифікації збудника.
Для серодіагностики беруть стандартні антигени-діагностикуми:суспензії іиактивованих, рідше живих бактерій, вірусів або їх антигенів у ізотонічному розчині.
Усі імунологічні методи, що вживаються для діагностики інфекційного захворювання можна поділити на 3 групи:
Тести, в яких відбувається безпосередня взаємодія антигена з антитілом. До цієї групи належать: імунофлуоресценція, радіо імунні та імуноензимні тести.
Тести, в яких відбуваються різні фізико-хімічні реакції або беруть участь додаткові елементи (носії, комплемент). До них належать: імунодифузія, імуноелектрофорез, пряма аглютинація, непряма аглютинація з використанням еритроцитів, коаглютинація і реакція зв'язування комплементу.
Тести, що базуються на використанні певних біологічних ефектів, н:опсонізація, фагоцитоз, імуноадгезія.
Я вам навду приклад серологічної діагностики за допомогою РНГА. Принцип постановки і облік результатів реакції непрямої гемаглютинації (РНГА), поставленої з мстою серологічної діагностики Суть реакції непрямої гемаглютинації полягає в тому, що еритроцити, на поверхні яких адсорбовані будь-які розчинні антигени, набувають здатності аглютинуватись при взаємодії з антитілами, специфічними до адсорбованого антигену. Еритроцити, що сенсибілізовані антигенами, називаються еритроцитарними діагностикумами. Найчастіше використовують еритроцити барана, яким властива висока адсорбуюча активність. Реакцію ставлять за такою схемою: в пробірках або лунках прогріту впродовж ЗО хв. при 58° С досліджувану сироватку розводять послідовно від 1:10 до 1:320 в об'ємі 0,25 мл та додають по 2 краплі еритроцитарного діагностикуму. Реакцію супроводжують контролями: на спонтанну аглютинацію сенсибілізованих еритроцитів, контроль знормальними еритроцитами, а також контролі діагностикуму з завідомо позитивною та негативною сироватками.
Після легкого струшування пробірки або лунки витримують в термостаті 30-45 хв. при 37° С. Облік результатів реакції здійснюють після того, коли випадуть в осад еритроцити у відповідних контрольних пробірках.
Достовірними результатами слід вважати при відсутності гемаглютинації в контролях з нормальними, сенсибілізованими еритроцитами, з завідомо негативною сироваткою при позитивній реакції гемаглютинації і з завідомо позитивною сироваткою.
Наявність характерної гемаглютинації в дослідних пробірках при відповідних контролях свідчить про наявність специфічних антитіл в досліджуваній сироватці до використовуваного антигену. Результати оцінюють за зовнішнім виглядом осаду еритроцитів в лунках. В позитивному випадку (+) еритроцити рівномірно у вигляді "парасольки" покривають майже все дно пробірки або лунки. При негативному результаті (-) еритроцити осідають у формі компактного комочка - "ґудзика".
Проведення обліку реакції Відаля, що поставлена з метою визначення АТ в сироватці крові хворого проти збудників черевного тифу та паратифів А і В.
При обліку реакції Відаля враховують, з яким з діагностикумів та в якому титрі відбулась реакція аглютинації. При позитивній реакції аглютинації утворюється білуватий осад на дні пробірки з більш-менш прозорою рідиною над ним. При негативній реакції рідина залишається каламутною, осад на дні пробірки відсутній. Діагностичним титром реакції Відаля у хворих, що не вакцинувались та мають типову клінічну картину, вважається 1:100, а при атипових чи стертих клінічних формах захворювання - не нижче 1:200. Реакцією зв'язування комплементу — багатокомпонентна серологічна реакція, що полягає у взаємодії антигену з відповідним специфічним антитілом з утворенням специфічного комплексу антиген-антитіло та зв'язуванням комплементу. Утворений комплекс не викликає ніяких зовнішніх змін того середовища, в якому він утворився. Щоб встановити, чи відбулось зв'язування комплементу чи він лишився вільним (незв'язаним), в реакцію вводять другу систему (гемолітичну), яка в свою чергу складається з антигену (3% завис еритроцитів) та специфічної гемолітичної сироватки (взятої в потроєному титрі). За відсутності вільного активного комплементу гемолізу еритроцитів під дією специфічних гемолізинів не відбувається (реакція позитивна). У випадку невідповідності антитіла та антигену в першій системі, комплемент лишається вільним та в його присутності настає гемоліз другої системи (реакція негативна).
Реакція зв'язування комплементу заснована на здатності специфічного комплексу антиген+антитіло адсорбувати (зв'язувати) комплемент. Оскільки процес зв'язування комплементу не проявляється візуально, то як індикатор використовується гемолітична система (еритроцити барана + гемолітична сироватка), яка свідчить про наслідки реакції між антигеном і антитілом. Якщо антиген і антитіло відповідають один одному, то комплемент зв'язується цим комплексом і гемоліз не проходить, а якщо комплекс не утворюється, то наступає гемоліз.
РЗК відноситься до складних серологічних реакцій і для її здійснення необхідно не менше 5 інгредієнтів: антиген, антитіло і комплемент (перша система), еритроцити барана і відповідна їм гемолітична сироватка.
Дослід
