1. Слухові кісточки і м’язи барабанної порожнини

До слухових кісточок належать:

Молоточок: розрізняють головку, шийку, бічний відросток і держальце. Щільно фіксований держальцем до барабанної перетинки, а його головка з’єднана з коваделком за допомогою суглоба і сухожилка.

Коваделко: розрізняють тіло, довгу і коротку ніжки та сочевицеподібний відросток. Своїм довгим відростком коваделко прикріплюється до головки стремінця.

Стремінце: розрізняють головку, шийку, передню та задню ніжки, та основу.

Основа стремінця закріплюється у вікні присінка за допомогою кільцевої зв’язки.

Слухові кісточки тісно пов’язані з барабанною перетинкою, вікном присінка, а також між собою, утворюючи єдиний рухливий ланцюг, який передає коливання барабанної перетинки на рецепторні структури внутрішнього вуха.

У порожнині середнього вуха розміщені також 2 мініатюрні м’язи:

м’яз-натягач барабанної перетинки починається від передньої стінки барабанної порожнини, де вона прикріплюється до кісткового півколового каналу. Проходячи через барабанну порожнину, м’яз перетворюється у сухожилок і вплітається в ручку молоточка. Іннервація: волокна трійчастого нерва. Скорочення м’яза-натягача барабанної перетинки супроводжується рухом ручки молоточка всередину, що призводить до вдавлення стремінця в овальне вікно.

стремінцевий м’яз починається від задньої стінки барабанної порожнини і прикріплюється до головки стремінця. Коли він скорочується, основа стремінця висувається з вікна присінка в барабанну порожнину. Іннервація: лицевий нерв.

2. Хронічний атрофічний нежить. Озена.

Хронічний атрофічний нежить – атрофія слизової оболонки порожнини носа, зменшення або відсутність секреції, незначне утворення кірочок у носі. Передній сухий риніт - атрофія обмежується переднім відділом носової перегородки. Хворі на дифузний хронічний атрофічний риніт скаржаться на відчуття сухості в носі, утворення кірок, у частини хворих можуть бути періодично невеликі носові кровотечі. Під час огляду носової порожнини видно широкі носові ходи, слизова оболонка носа тоненька, через неї добре видно кровоносні судини, вона вкрита жовтуватими сухими кірками. Лікування: з метою видалення гною та кірок призначають зрошення порожнини носа розчинами протеолітичних ферментів (0,001 г трипсину на 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) або мінеральними водами (“Поляна квасова”, “Боржом” тощо. ). Після очищення проводять інстиляції рослинних олій з токоферолом і ретинолом; корисні олії обліпихи та шипшини. Призначають електрофорез нікотинової кислоти або калію йодиду на ділянку шиї або носа та навколоносових пазух. Досить ефективним є бальнеогрязелікування в умовах теплого вологого клімату.

Озена – хворі скаржаться на сильну сухість у носі, утворення великої кількості смердючих кірок, які утруднюють носове дихання, різке зниження або відсутність нюху. Останнє зумовлено тим, що патологічний процес охоплює нюхову зону слизової оболонки носа. Під час об'єктивного обстеження обидві половини носа заповнені великою кількістю жовто-зеленуватих кірок. Після їх видалення виявляється різка атрофія слизової оболонки носа та кісткової тканини, внаслідок чого носові раковини значно зменшуються. Загальний носовий хід дуже широкий, завдяки чому можна добре оглянути носову частину горла. Причини не відомі, але має причетність Клебсієла Озени.

Лікування:

Медикаментозне: загальна терапія(проведення раціональної антибіотикотерапії препаратами до яких чутлива клебсієла озени) і місцеві лікувальні процедури (промивання порожнини носа 0,9% розчином натрію хлориду, дезинфікуючому і щелочними розчинами).

Перед місцевим лікуванням - тампонування порожнини носа турундой з протеолітичними ферментами. Після видалення виділень і кірок з носа виробляють ендоназальний інстиляції і закладання мазей. Для цього використовують слабкий розчин нітрату срібла, вітамінізовані олії, розчин Люголя, масло обліпихи, масляні розчини вітамінів Е і А, фізіотерапевтичні методи: УФО, лазеротерапію, електрофорез розчинів калію йодиду, хімотрипсину, нікотинової кислоти.

Хірургічне: методики, спрямовані на зменшення ширини носових ходів – операції з переміщення бічних стінок носа, імплантація під слизову оболонку стінок і перегородки носа аллопласта (частіше вазеліном або парафіну), імплантація акрилових паличок або кульок, пересадка гомо-і аутотрансплантатом.