- •1.Барабанна перетинка
- •2. Носова кровотеча
- •3. Гортанна ангіна
- •1. Порожнини середнього вуха. Стінки і поверхи барабанної порожнини.
- •2. Гострий нежить
- •3. Флегмонозний ларингіт. Хондроперихондрит гортані
- •1. Слухові кісточки і м’язи барабанної порожнини
- •2. Хронічний атрофічний нежить. Озена.
- •3. Гострий ларинготрахеїт у дітей
- •1.Методи дослідження слуху
- •2. Фурункул носа.
- •3. Стадії стенозу гортані.
- •1.Звукопровідний та звукосприймальний апарат вуха
- •2) Гострий і хронічний сфеноїдит.
- •1,Вестибулометрія: мета, групи тестів.
- •1.Гематома і перихондрит вушної раковини.
- •2.Клінічна анатомія основної пазухи.
- •3.Хронічний ларингіт.
- •1.Зовнішній отит
- •1)Фурункул зовнішнього слухового ходу
- •2)Зовнішній дифузний отит
- •2.Клінічна анатомія решітчастої пазухи.
- •3.Хронічний тонзиліт.
- •1.Сторонні тіла вуха. Сірчана пробка.
- •2.Клінічна анатомія лобної пазухи.
- •3.Гострий стеноз гортані. Причини, патогенез, клініка.
- •1.Гостре гнійне запалення середнього вуха. Етіологія, патогенез, клініка.
- •2.Методи дослідження приносових пазух.
- •3.Консервативне лікування хронічного тонзиліту.
- •2.Мастоїдит.
- •3.Злоякісні новоутворення носа і приносових пазух.
- •1.Хронічне гнійне запалення середнього вуха. Обов’язкові ознаки. Мезотимпаніт. Епітимпаніт.
- •2.Клінічна анатомія верхньощелепної пазухи.
- •3.Хронічний тонзиліт. Класифікація. Формулювання діагнозу.
- •1.Консервативне лікування хронічного гнійного середнього отиту.
- •2.Фізіологія гортані
- •3.Паратонзиліт і паратонзилярний абсцеси. Латерофарингеальний абсцес
- •2.Катаральна ангіна.
- •3.Клінічна анатомія гортані.
- •24 Білет
- •1.Хвороба Меньєра
- •2 Методи дослідження носа
- •3 Фолікулярна ангіна
- •25 Білет
- •1 Сенсоневральна приглухуватість
- •1. Анатомія присінку внутрішнього вуха.
- •3.Гострий фарингіт.
- •1.Півколові канали.
- •2.Травми носа і приносових пазух. Сторонні тіла порожнини носа.
- •3.Хронічний фарингіт.
- •1.Спіральний орган.
- •1.Стінки і поверхи барабанної порожнини.
- •2. Викривлення перегородки носа, синехії та атрезії порожнини носа.
- •3. Вторинні ангіни.
- •2. Дифтерія глотки.
- •3. Іннервація гортані.
3.Хронічний тонзиліт. Класифікація. Формулювання діагнозу.
Класифікація за Луковським: форми - компенсована, субкомпенсована та декомпенсована. За Преображенськоим: простий хронічний тонзиліт та токсико-алергічна форма тонзиліту І та II ступеня. На 6 з'їзді ЛОРів СРСР прийнято класифікацію хронічного тонзиліту, запропоновану І.Б.Солдатовим: компенсована та декомпенсована форми. Компенсована форма характеризується лише місцевими ознаками захворювання.Тому хворі на хронічний тонзиліт цієї форми не хворіють на ангіну, в них відсутні тонзилогенна інтоксикація та ускладнення. Діагноз хронічного тонзиліту формується таким чином: хронічний тонзиліт, компенсована форма; хронічний тонзиліт, декомпенсована форма — рецидиви ангіни, паратонзиліт, ревматизм.
Білет 19
1.Консервативне лікування хронічного гнійного середнього отиту.
Препарати, що нормалізують реактивність організму, поліпшують трофічні процеси (вітаміни, елеутерокок, пантокрин, китайський лимонник тощо), біостимулятори, препарати кальцію, антигістамінні препарати. Антибактеріальне лікування показано тільки в період загострення процесу.Важливе значення має санація носової порожнини, при-носових пазух та горла.Санація складається з двох етапів: механічного видалення гною з вуха (туалет вуха); уведення в барабанну порожнину лікарських речовин.
Туалет вуха проводять за допомогою зонда та вати. Перед тим закапують у вухо 3% розчин перекису водню для розм'якшення гною. Для вимивання гною з барабанної порожнини широко застосовують дезінфікуючі розчини (за допомогою шприца Жане). Для промивання надбарабанного простору використовують канюлю Гартмана. Для промивання барабанної порожнини використовують: фурацилін, етакридину лактат, калію перманганат, 0,5-1% розчин формаліну, протеолітичні ферменти – трипсин, хімотрипсин тощо. Розчини мають бути підігрітими до температури 37-38 °С. Після промивання вухо слід висушити за допомогою вушного зонда з ватою або шляхом аспірації рідини за допомогою канюлі, що підключається до електровідсмоктувача. Далі в барабанну порожнину вводять: розчини, порошки, мазі. Більшість розчинів готують на 70% етиловому спирті: 3% борний спирт, 5% сульфациловий спирт, 5% саліциловий спирт, спиртові розчини антибіотиків – 2,5% розчин граміцидину, флавофунгіну; екстракти та соки рослин – спиртові розчини часнику, цибулі, хлорофіліпту. У деяких хворих спиртові розчини спричиняють біль у вусі, у зв'язку з чим слід використати водні розчини антисептиків. У вухо можна уводити соки алое, ромашки, чистотілу. Використовують 1%, 5% та 10% розчини сульфаніламідів. Розчини антибіотиків призначають після визначення чутливості флори. Групу ототоксичних антибіотиків не використовують. Успішно використовують в'яжучі засоби: 1-2% розчин нітрату срібла, протаргол, коларгол, трихлороцтову кислоту.
Гнійний середній отит грибкової природи (отомікоз) лікують антимікотичними препаратами: генціанвіолет, рідина Кастелляні, брильянтовий зелений, нітрофунгін, резорциновий спирт," флавофунгін, ністатинова мазь, конестенова мазь (клотримазол), амфотерицин В.
Грануляції в барабанній порожнині припікають 20-50% розчином нітрату срібла. Великі грануляції або поліп видаляють за допомогою конхотома, кюретки або петлі (мал. 61).
Якщо в запальному процесі є алергічний компонент, то для місцевого лікування використовують 5% розчин димедролу, дексаметазон, суспензію гідрокортизону, мазі, що вміщують кортикостероїди, - оксикорт, лоринден, преднізо-лонову мазь тощо.
Лікарські речовини можна уводити в барабанну порожнину за допомогою ендаурального електрофорезу, а також через слухову трубу. З фізіотерапевтичних процедур:УВЧ, електрофорез ендоназально (для санації слухової труби).