2. Гострий нежить

Етіологія.

1) загальне чи місцеве переохолодження → порушення захисних нервово-рефлекторних механізмів → ↓ місцевої та загальної реактивності організму → активізації сапрофітної мікрофлори на слизовій оболонці носа → гостре запалення слизової оболонки носа

2) внаслідок дії на слизову оболонку подразнювальних речовину перші дні перебування на шкідливому виробництві.

3)початкова стадія грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Клініка. Перебіг гострого риніту має 3 стадії:

І — суха (сухість, жар, лоскотання в носі, часто в горлі та гортані, сльозотеча, чхання. Спостерігаються загальне нездужання, важкість та біль у голові, депресія. Температура тіла у більшості хворих нормальна, рідко буває субфебрильною. Під час передньої риноскопії слизова оболонка носа червоного кольору, вкриту дрібними ділянками засохлого білого слизу.

II — стадія секреції (к-ка годин-1 день) загальний поганий стан хворого, як у І стадії, але настає порушення дихання, респіраторна гіпосмія і з'являються дуже рідкі виділення з носа. Під час об'єктивного обстеження видно різко гіперемійовану, набряклу, вкриту рідкими виділеннями слизову оболонку носа, носові ходи значно звужені.

III — слизо-гнійних виділень (2-3 дні) слизо-гнійні виділення з носа. У цей період загальний стан хворого поліпшується, після сякання він може дихати носом, зникають головний біль, важкість у голові. Слизова оболонка носа гіперемійована, набрякла, вкрита слизо-гнійним виділенням, яке особливо у значній кількості скупчується в нижньому носовому ході. Поступово кількість слизо-гнійних виділень зменшується і згодом вони припиняються, носове дихання стає вільним, настає повне видужання.

Лікування. У перші 2 дні хвороби варто застосувати гарячу ножну ванну, 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти, гарячий чай з малиновим варенням. Уночі настає потовиділення. Необхідно зняти мокру білизну, витерти тіло рушником, надягнути суху білизну. Якщо таку процедуру провести пізніше, то симптоми нежитю будуть виражені значно меншою мірою, але він буде розвиватись.

В II стадії захворювання призначають судинозвужувальні краплі в ніс (3% розчин ефедрину, 0,1% розчин адреналіну, санорин, галазолін, нафтизин тощо), які дають поліпшення на 2—3 год. Без лікування нежить минає через 5—7 днів.

Профілактикою ускладнення гострого риніту є правильне СЯКАННЯ. Сильне сякання сприяє проникненню інфекції в приносові порожнини та середнє вухо.

3. Флегмонозний ларингіт. Хондроперихондрит гортані

Флегмонозний ларингіт – гостре запалення гортані, що характеризується поширенням гнійного процесу не тільки в підслизовий шар, але й у м'язи та зв'язки гортані, а іноді в цей процес включаються охрястя та хряіці.

Етіологія.

1. Гортанна ангіна.

2. Зовнішні травми гортані.

3. Внутрішні травми гортані (ушкодження її слизової оболонки стороннім тілом, хімічними і термічними опіками).

4. Переохолодження.

5. Паратонзиліт.

6. Абсцес корня язика.

7. Бешиха.

8. Тиф.

9. Дифтерія гортані.

10. Хвороби крові.

11. Сепсис.

12. Рак гортані.

13. Туберкульоз гортані.

14. Сифіліс гортані.

Клініка.

1. Гострий початок.

2. Загальна слабкість.

3. Нездужання.

4. Розбитість.

5. Біль в горлі.

6. Підвищення температури тіла.

7. При локалізації запального процесу в ділянці голосової щілини – охриплість, утруднене дихання, грубий, гавкаючий кашель, нерідко розвивається гострий стеноз гортані.

Ларингоскопія

1. Яскраво-червоне забарвлення слизової оболонки.

2. Острівки змертвілого епітелію.

3. Густі слизово-гнійні виділення.

4. Обмежена ділянка інфільтрації, на верхівці якої просвічується гній (у випадках абсцедування).

Флегмонозний ларингіт необхідно диференціювати від гортанної ангіни, набряку гортані, перихондриту.

Хондроперихондрит гортані – запальний процес у гортані що поширився на охрястя і хрящ. Буває первинним та вторинним. Розрізняють хондроперихондрит обмежений та розлитий, гострий та хронічний. Частіше уражуються обидва листки перихондрію, тому поділ хондроперихондриту на зовнішній та внутрішній певною мірою є умовним.

Етіологія.

1. травми

2. вогнепальні поранення

3. тупі ушкодження

4. сторонні тіла

5. інтубації

6. високо зроблена трахеостомія з ушкодженням перснеподібного хряща та наступним тиском на нього трахеоканюлі, що призводить до пролежнів хряща.

7. променева терапія злоякісної пухлини гортані.

Клініка:

-гнійний: Гній відшаровує охрястя, порушує живлення хряща. Хрящ, позбавлений живлення, розсмоктується або некротизується з утворенням секвестрів, які виділяються через нориці. Листки охрястя можуть утворити секвестральну капсулу навколо змертвілого хряща.

-склерозивний: Інфільтрат не нагноюється, а розвиваються грануляції з наступним рубцюванням.

Захворювання характеризується болем у ділянці гортані, під час ковтання, підвищеною температурою тіла, охриплістю, утрудненням дихання. Визначається згладженість контурів гортані, незначне збільшення розмірів шиї, стовщення хрящів та різкий біль під час пальпації, іноді визначаються флуктуація. Ларингоскопічна картина характеризується набряком та інфільтрацією слизової оболонки. Порушується рухливість однієї чи обох половин гортані. Симптоматика хронічного хондроперихондриту менш яскрава.

Діагностика: рентгенологічне дослідження гортані→стовщення тіней м'яких тканин, змінюється малюнок нормального скостеніння хрящів. Хронічний хондроперихондрит характеризується так званим безладним звапненням.

Лікування. Антибіотики, сульфаніламідні препарати, а також протинабрякові засоби. За умови розвитку декомпенсованого стенозу гортані проводиться трахеостомія. У разі появи абсцесів варто їх розкрити. Якщо цього замало, то проводять ларингофісуру з підшиванням слизової оболонки до шкіри, за допомогою якої видаляється гній та секвестри хряща.

Білет 5