45. Обрядовість зимового циклу

Введення в храмПресвятої Богородиці (4 грудня), Андрія Первозванного (13 грудня), Наума (14 грудня), Миколи Чудотворця (19 грудня), Святий вечір (6 січня), Різдво (7 січня), Меланки, Василя (13-14 січня), Водохреща (19 січня). Стрітення (15 лютого), Масляна (за 40 днів до Великодня).

Свято Введення має різні основні традиції: розмови про узори на вишиванках; розмови про гріхи; розмови про дари Святого Духа; розмови про чесноти; розмови про милосердні справи; і розмови про героїчне минуле.

§ Свято Андрія має такі традиції: обмін ремеслознавчими секретами; конкурс дитячих вишивок; розмови молоді про готовність до самостійного життя; бесіди про героїчне минуле; співання колискових; презентація фізичної досконалості (гарної постави, витримки); кусання «Калити», танець «4 кінці світу», гра «Коцюба і Калита».

§ Свято Миколая має такі основні традиції: розмови з нічним небом; сповідь; молитви при свічці; розмови-мрії через малюнок і мозаїки; зустрічі з кобзарями.

Святий Вечір має такі основні традиції: розмови про добрі справи предків; носіння вечері більш далеким родичам; збір родини за столом; ряження, інсценізація колядок; пісна вечеря.

Свято Різдво має такі традиції: приймати у гостинну більш далеку родину (друзів); колядування родиною, драматизація родиною; уславлення людини-господаря; уславлення злагоди в родинах.

Свято Меланки має такі традиції: переодягання дівчат у парубків (і навпаки); драматизація сценок про недоладну поведінку дівки (парубка); щедрування; розмальовування печі.

Свято Василя має такі традиції: обмолот «Діда»; обмін секретами куховарства; посівання хлопчиками; пророкування доброї долі «циганами»; вшанування 12 місяців року; демонстрація драматизованих щедрівок; щедрівки для вшанування чеснот дівчат; щедрівки для вшанування парубків; інсценування щедрівок-висміянок (неохайність у одязі, зачісці, у світлиці тощо).

Свято Водохреща має такі традиції: ігрові дійства навколо спалення «дідуха»; ритуальні дійства з водою; ритуальні дійства із зерном; повторне відтворення ігрових дійств, проведених 6, 7, 13, 14 січня (дійства з пророкуванням, вертепом, переодяганням, щедруванням).

Свято Стрітення має традиції: окурення хати свічкою; кроплення стрітенською водою; молитва за воїнів, чумаків-купців, за подорожуючих; передача секретів берегинезнавства; ігри з «братами-місяцями», ігри з «ведмедем»; передача секретів козацької вправності, кмітливості багатоборства, різновиди козацьких танців, змагань; змагання в слові, пісні, приказці тощо.

Свято Масляної має традиції: День холостяків і холостячок; День невістки, День свекрухи; День тещі; День вшанування Зими, День проводів Зими; День чистого посуду; День прощення.

49.Весняні свята та обряди

Найвідімішими весняними святами є Масляниця, Благовіщення і, звичайно, Великдень. Є також і менш відомі свята. Розглянемо їх детальніше.

Масляна (Масниці, Масляниця, сирна неділя) -- давньослов'янське свято на честь весняного пробудження природи. Християнська церква включила Масляну у свій календар: масляний тиждень напередодні Великого посту (кінець лютого -- початок березня за ст. ст.), проте вона так і не набула релігійного змісту.

На Україні Масляниця не мала такого широкого розмаху, як, приміром, у центрально-російських областях. Але й тут дорослі та молодь катались на конях, ходили в гості, влаштовували бенкети у складчину.

У наші часи деякі елементи традиційної Масляної використовуються у святі "Проводи зими".

Благовіщення -- важлива віха землеробського календаря українців. До цього" свята (25 березня за ст. ст.) лелеки звичайно прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж "турбувати" землю вважалося великим гріхом.

Великдень (Паска) -- найзначніше християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа. Відзначається у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця, обов'язково окремо від іудейської Пасхи.

У народному побуті українців Великдень чітко утримував елементи язичницької весняної ритуалістики: випікання обрядового печива, фарбування яєць, ігри, танці й розваги молоді, вшанування предків, аграрно-магічні, очисні обряди тощо.

Юрія (Юра) -- стародавнє свято землеробського календаря, що відзначалося 23 квітня за ст. ст. У народній свідомості св. Юрій (Георгій) був покровителем диких звірів і охоронцем свійських тварин.

Цього дня зранку виганяли худобу в поле на Юрову росу, яка, за повір'ями, мала чудодійну силу.

В уявленнях українців Юрій виступав також подавцем весняної вологи, необхідної для зростання посівів. Цього дня співали спеціальних пісень, в яких звертались до святого з проханням узяти ключі й відімкнута землю, щоб випустити теплу росу, тепле літо.

Зільницький обряд був пов'язаний із збиранням лікувальних трав (зілля) і приурочувався до дня Симона Зілота (10 травня за ст. ст.). Участь у ньому брали лише баби й молодиці. Зібравшись в одній хаті напередодні, жінки смажили яєшню, варили вареники, готували інші страви та гуртом йшли до лісу збирати цілющі квіти і трави.