2.4. Проект вертикального планування дороги

В практиці проектування за звичай використовують наступні найпоширеніші методи вертикального планування:

а) метод проектних горизонталей;

б) метод профілей;

в) комбінований метод.

В даній роботі студентам пропонується користуватись першим з цих методів.

Метод проектних горизонталей, яким виконуються локальні ділянки великих паркових територій, полягає в тому, що на природну поверхню, відображену горизонталями, наносять систему червоних горизонталей - слідів проектних площин. Поздовжні і поперечні ухили алей і доріжок приймаються з попередньо складеної схеми вертикального планування. В тій частині території, де зберігається існуючий фунтовий покрив, проектні горизонталі зливаються з існуючими (чорними) горизонталями.

Етапи методу проектних горизонталей.

Проектують основні вузли - перехрестя вулиць, проїздів, потім алей і доріжок.

1. Проектні горизонталі визначають шляхом градації осей, лотків, гребенів по всіх напрямках від центру перехрестя. Потім знаходять точки з значенням відміток через кожні 0,1 м у відповідності з поздовжніми проектними ухилами, визначеними по схемі вертикального планування.

З'єднують між собою точки з однаковими висотними відмітками.

2. Після вирішення перехресть проектують відрізки між ними.

Положення проектних горизонталей визначають тим самим методом.

На відрізках вулиць, проїздів, алей спочатку визначають положення цілих горизонталей, а потім між ними десяті частини.

Фрагмент виконання проекту вертикального планування дороги продемонстрований в Додатку 6.

2.5. КАРТОГРАМА ЗЕМЛЯНИХ РОБІТ

Картограму земляних робіт виконують з метою визначення об'ємів земляних робіт, які виникають внаслідок корегування існуючого рельєфу. Об'єми робіт переважно підраховуються по окремих ділянках, в основному по доріжковій мережі, оскільки при проектуванні об'єктів озеленення стараються максимально зберегти існуючий ландшафт. Для цього на копію креслення проекту вертикального планування наноситься сітка квадратів зі сторонами від 5 до 20 м в залежності від складності рельєфу і виконують наступні роботи:

1. В усіх кутах квадратів визначають існуючі (чорні) і проектні (червоні) висотні відмітки методом інтерпуляції. Існуючі відмітки надписують справа внизу, а проектні справа вверху від точок перетину сітки квадратів.

2. Вираховують робочі відмітки, тобто різницю між червоними і чорними відмітками, і записують у лівому верхньому кутку з відповідним знаком „+" чи „-".

3. Якщо в межах квадрату знаходяться робочі відмітки з різними знаками, необхідно знайти нульові точки, тобто точки переходу від насипу до виїмки (лінію нульових робіт). Ці точки знаходять графічним або аналітичним методом, які зображені нижче.

В межах повного квадрату, що має відмітки одного знаку, об'єм вираховуємо за формулою:

,(1)

де - площа квадрату в м²;

- сума робочих відміток (h₁, h₂, h₃, h₄)

Якщо нульова лінія проходить паралельно до сторони квадрату і відсікає в основі прямокутник, тоді об'єм вичислюється за формулою:

,(2)

де а і b - сторони прямокутника.

У випадку, коли лінія нульових робіт проходить через одну чи декілька вершин квадрату, об'єм вираховуємо аналогічно до першого випадку:

,(1) де - площа квадрату в м²;

- сума робочих відміток (h₁, h₂, h₃, h₄)

Якщо лінія нульових робіт відсікає від квадрату трапеціальну площу, формула має вигляд:

,(2)

У квадратах, де лінія нульових робіт відсікає площу у вигляді трикутника, то об'єм робіт вичислюється за формулою:

,(2)

Для уточнення балансу земляних робіт і контролю за точним обрахунком виїмок і насипів по всіх вертикальних стовпчиках картограми проводиться сумування всіх об'ємів.

H					Всього
B					Всього

Треба враховувати, що заходи по благоустрою рельєфу повинні виконуватись з найменшим пересуванням земляних мас, а також прагнути збалансованості земляних робіт (тобто рівності об'ємів насипів і виїмок).

Приклад виконання картограми земляних робіт показаний в Додатку 7.