finantial
.pdfДоведення. З метою технiчного спрощення припустимо, що S0 = = 1. Запишемо розклад за формулою Тейлора
ln(1 + x) = x − x2 + λ(x) · x2, 2
де |λ(x)| ≤ λ(α, β) при −1 < α ≤ x ≤ β, i λ(α, β) → 0 при α, β → 0.
Тепер запишемо SN(N ) у виглядi добутку
YN
SN(N ) = (1 + Rk(N )),
k=1
причому всi множники в ньому додатнi, i застосуємо вищезгадану формулу Тейлора до цього добутку:
|
N |
N |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
|
|
|
2 |
|
ln SN(N ) = k=1 ln 1 + Rk(N ) = k=1 (Rk(N ) − |
1 |
Rk(N ) |
) + ΛN , |
||||
2 |
|||||||
де залишковий член ΛN задовольняє нерiвнiсть |
|
|
|||||
|
|
N |
|
|
|
|
|
|
|
X |
(Rk(N ))2. |
|
|
||
|
ΛN ≤ λ (αN , βN ) |
|
|
||||
|
|
k=1 |
|
|
|
|
|
При цьому αN βN → 0 при N → ∞, значить, λ(αN , βN ) → 0, а |
|||||||
|
N |
N |
N |
|
|
||
|
X |
X |
X |
|
2 |
||
EPN |
k=1 (Rk(N ))2 = DPN |
k=1 (Rk(N ))2 |
+ k=1 EPN Rk(N ) |
, |
i права частина є обмеженою, оскiльки PN – мартингальна мiра, тобто EPN Rk(N ) = rN , i
|
N |
|
|
|
X |
|
|
2 |
|
P |
k=1 EPN Rk(N ) |
= N rN2 = (N rN )rN → 0, N → ∞, |
||
|
|
2 |
|
|
N |
(N ) |
|
||
|
|
|||
а DPN k=1 |
Rk |
обмежена за умовою 5. |
283
Таким чином, ΛN → 0 в середньому, а значить, i за ймовiрнi-
стю, отже, достатньо довести, що
X |
|
|
|
|
N |
|
|
2 |
|
k=1 Rk(N ) − |
1 |
Rk(N ) |
|
|
2 |
|
вiдносно мiри PN слабко збiгається до логнормального розподiлу
з параметрами, вказаними в умовi теореми.
Позначимо (N ) (N ) − 1 (N ) 2
ξk := Rk 2 Rk
i перевiримо, що для цих випадкових величин виконуються умови теореми 3.3.1. Умова а):
|ξk(N )| ≤ αN |
1 |
(αN βN )2 → 0, N → ∞ |
|||||||||||||||||||||||||
βN + |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
2 |
|||||||||||||||||||||||||||
в силу умови 4). Умова б): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
N |
|
|
1 |
|
|
|
N |
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
N |
|
2 |
|||||||
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
X |
|
|
||||||
EPN |
k=1 ξk(N ) = N rN − |
2 |
|
k=1 DPN Rk(N ) + |
2 |
k=1 ERk(N ) . |
|||||||||||||||||||||
При цьому |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
N |
|
|
(N ) |
|
|
1 |
|
2 |
|
|||||||||||
|
N rN → rT , − |
|
|
|
|
|
X |
DPN Rk → − |
|
σ T |
|||||||||||||||||
|
2 |
|
k=1 |
2 |
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
P |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
в силу умов 1 i 5, а |
|
N |
|
|
|
(N ) |
|
|
|
, як уже було доведено |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
k=1 ERk |
|
→ |
0 |
|||||||||||||||||||||||
ранiше. Отже, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
N |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
EPN |
k=1 ξk(N ) → r − |
2 |
σ2 |
T |
при |
N → ∞. |
||||||||||||||||||||
Умова в): треба перевiрити граничну поведiнку |
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
N |
|
|
|
|
|
|
|
|
N |
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
||
|
DPN |
k=1 ξk(N ) = DPN |
|
|
k=1 Rk(N ) − |
2 |
|
|
|
Rk(N ) |
|
. |
284
В силу незалежностi випадкових величин |
|
|
(N ) |
1 |
(N ) |
2 |
||||||||
Rk |
− 2 |
Rk |
дис- |
|||||||||||
персiя їхньої суми дорiвнює |
|
|
|
|
|
|||||||||
N |
|
N |
N |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
k=1 DPN Rk(N ) |
− |
1 |
(Rk(N ))2 = |
|
|
|
|
|
|
||||
X |
2 |
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
X |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
||||
= k=1 DPN Rk(N ) + k=1 DPN |
2 |
(Rk(N ))2 |
− |
|
|
(3.3.2) |
||||||||
−2 k=1 EPN |
2 (Rk(N ))3 + 2 k=1 EPN Rk(N )EPN |
2 (Rk(N ))2 . |
|
|||||||||||
N |
|
|
N |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
X |
1 |
|
X |
|
|
1 |
|
|
|
|
Перший доданок в правiй частинi (3.3.2) прямує до σ2T в силу
умови 5. Покажемо, що iншi доданки прямують до нуля. Розгля-
немо один з них, наприклад, оцiнимо |
N |
|
|
(N ) |
3 |
всi iншi |
||||||||
|
|
Rk |
|
, |
||||||||||
оцiнюються аналогiчно. Очевидно, |
|
Pk=1 EPN |
|
|
||||||||||
X |
|
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
N |
|
|
3 |
|
|
|
|
N |
|
|
|
2 |
|
|
k=1 EPN |
Rk(N ) |
|
≤ (αN βN ) k=1 EPN |
Rk(N ) |
|
|
= |
|
||||||
|
|
|
N |
|
|
|
+ N rN # → 0, N → ∞, |
|
||||||
= (αN βN ) |
" k=1 |
DPN Rk |
|
|||||||||||
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
(N ) |
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
оскiльки αN βN → 0, а вираз у дужцi обмежений. Остаточно,
XN
DPN ξ(kN ) → σ2T , N → ∞, k=1
При побудовi дискретної моделi ми нiде не припускали, що модель є бiномiальною. Подивимося тепер, як спростяться умови 1–5 для бiномiальної моделi.
Приклад 3.3.4. Припустимо, що на кожному кроцi Rk(N ) приймають лише два значення, −1 < aN < bN , причому цi значення
мають вигляд
√ √
aN = e−σ δ − 1, bN = eσ δ − 1,
σ > 0 задане, rN = rδ, δ = T /N .
285
Це стандартне (хоча i не зовсiм реальне) припущення про те, що цiна акцiї йде або “вгору” або “вниз”,
S(N ) |
|
|
k |
= 1 + aN |
або 1 + bN , |
S(N ) |
||
k−1 |
|
|
iпри цьому (1 + aN )(1 + bN ) = 1. Порiвняємо aN , rN i bN :
√√
aN −σ δ, bN σ δ при N → ∞,
а це означає, що −1 < aN < rN < bN для достатньо великих N . Будемо розглядати лише такi N , при цьому модель буде безар-
бiтражною i повною, значить, iснує єдина еквiвалентна мартингальна мiра PN . Обчислимо її:
|
|
P |
:= PN |
|
|
|
R(N ) |
= aN |
= |
bN − rN |
= |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
N |
|
|
|
√ |
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
bN − aN |
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
= e |
σ |
|
δ |
− 1 − rδ |
|
|
√ |
|
|
|
|
|
1 |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
σ |
δ |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
σ |
|
δ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
σ |
δ |
|
|
√ |
→ 2 |
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
e |
√ |
|
|
|
|
− e− |
√ |
|
|
|
2σ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R(N ) |
|
|
|
δ |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
при N |
→ ∞ |
. За цiєю мiрою E |
= r , умови 1–4, очевидно, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
N |
|
k |
|
|
|
|
|
N |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
виконуються, а щодо умови 5, то |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
N |
|
|
|
|
|
|
aN2 |
|
|
|
|
− |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
− |
− N rN2 |
||||||||||||||||
|
X |
(N ) |
|
|
|
|
bN |
rN |
|
|
|
|
rN |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
aN |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
k=1 DPN Rk |
= N |
|
|
|
|
− |
+ bN2 |
|
|
|
− |
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
bN |
|
aN |
bN |
|
|
|
aN |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
N |
|
(aN2 + bN2 ) = |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
2 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
σ√δ |
|
|
|
|
|
σ√δ |
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
σ2T |
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
||||||
|
|
= |
|
|
|
|
eσ δ − 1 |
2 + |
|
1 − e−σ δ |
|
2 . |
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
Оскiльки обидва вирази, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
− 1 |
|
i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
eσ δ |
|
|
1 − e−σ δ , |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
σ |
|
|
|
δ |
|
|
|
|
|
σ |
|
|
δ |
|
|
|
|
|
|
|
|
прямують до 1, то
XN
DPN Rk(N ) → σ2T ,
k=1
тобто умову 5 теж виконано, i для такої бiномiальної моделi має мiсце теорема 3.3.3.
286
3.3.2Формула Блека-Шоулса справедливої цiни Європейського деривативу в моделi
з неперервним часом
Нехай розглядається модель фiнансового ринку з дискретним часом, що задовольняє умови 1) – 5), нехай також f : R → R+ – обмежена вимiрна функцiя, C = f (SN(N )) – платiжне зобов’яза-
ння, значення якого залежить лише вiд цiни акцiї в останнiй момент часу T . Оскiльки для послiдовностi випадкових величин SN(N ) має мiсце теорема 3.3.3, а в силу теореми Лебега про
мажоровану збiжнiсть, яка має мiсце i за умови слабкої збiжностi послiдовностi випадкових величин, має мiсце збiжнiсть справедливих цiн:
Ef (ST ) = lim EPN f (SN(N )), |
(3.3.3) |
N →∞ |
|
де математичне сподiвання в лiвiй частинi береться вiдносно граничної мiри, тобто такої мiри, вiдносно якої випадкова величина ST має логнормальний розподiл з параметрами ln S0 + (r −
− σ2/2)T та σ2T .
Зокрема, рiвнiсть (3.3.3) є вiрною для Європейського опцiону продажу, оскiльки в цьому випадку f (x) = (K − x)+, x ≥ 0, тобто
0 ≤ f (x) ≤ K.
Позначимо через x початкову цiну S0 акцiї, i нехай πput(x) –
це справедлива цiна Європейського опцiону продажу на акцiю з початковою цiною x. Тодi з (3.3.3)
πput(x) = lim EP (K − S(N ))+e−rT .
N →∞ N N
Тепер скористаємось пут-колл паритетом для неперервного часу, згiдно з яким
πcall (x) − πput(x) = x − Ke−rT
(множник e−rT вiдповiдає дисконтуванню з вiдсотковою ставкою r за перiод часу T ). Отже,
πcall (x) = x − Ke−rT + e−rT Nlim EPN (K − SN(N ))+ = |
(3.3.4) |
→∞ |
|
= e−rT Nlim EPN (SN(N ) − K)+. |
|
→∞ |
|
287
Обчислимо πcall (x) в лiвiй частинi (3.3.4) з урахуванням теоре-
ми 3.3.3.
Теорема 3.3.5. (Формула Блека-Шоулса справедливої цiни Єв-
ропейського опцiону купiвлi.) Нехай цiна акцiї S в момент T n √ o T
має вигляд ST = x exp σ T ξ + (r − σ2/2)T , де ξ N (0, 1).
Тодi справедлива цiна Європейського опцiону купiвлi на цю акцiю дорiвнює
|
|
|
|
|
|
πcall (x) = xΦ(d+(x, T )) − e−rT KΦ(d−(x, T )), |
(3.3.5) |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
де Φ(x) = |
|
1 |
|
r |
x |
|
|
2 |
/2dy |
– стандартна нормальна функцiя |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
√ |
|
−∞ |
e−y |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2π |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
розподiлу, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ln(x/K) + (r + σ2 |
/2)T |
|
|
|
|
|
(3.3.6) |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
d+(x, T ) = |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
|
|
|
|
|
, |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
σ |
|
T |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
|
ln(x/K) + (r |
|
σ2/2)T |
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
d−(x, T ) = d+(x, T ) − σ |
|
T = |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
√ |
− |
|
|
|
|
|
|
. |
(3.3.7) |
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
σ |
T |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Доведення. Очевидно, |
|
|
|
|
|
|
|
− 2 |
|
|
|
|
|
− K |
e 2 |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
π (x) = e− |
wR xe √ |
|
|
|
|
|
|
|
|
dy = |
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
call |
|
|
|
|
|
|
|
rT |
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
|
|
2 |
T /2 |
|
|
|
+ |
|
|
2 |
/2 |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
σ T y+rT |
|
|
σ |
|
|
|
|
|
|
|
−y |
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
/2 |
|
|
|
|
|
|
|
/2 |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
σ |
|
|
|
σ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
= e−rT w−d−(x,T ) xe |
|
2 T y−rT − |
|
T |
|
|
− K e−y |
|
dy |
= |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
= |
x |
w ∞ |
|
|
e−(y−σ√T ) /2dy |
|
|
e−rT K(1 |
|
|
Φ( |
d (x, T ))) = |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
√ |
|
|
|
|
− |
d−(x,T ) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
− |
|
|
|
|
|
|
|
|
− |
|
|
|
− |
− |
|
|
|
||||||||
|
|
2π |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
= xΦ(d+(x, T )) − e−rT KΦ(d−(x, T )).
3.3.3Залежнiсть цiни Блека-Шоулса вiд параметрiв моделi. Грецькi символи
Як видно з формули Блека-Шоулса (3.3.5) та рiвностей (3.3.6) i (3.3.7), справедлива цiна Європейського опцiону купiвлi в логнормальнiй моделi насправдi залежить вiд значень параметрiв x, T , K, r, σ. Проаналiзуємо деякi з цих залежностей.
288
1. Залежнiсть вiд x. Початкову цiну S0 = x ще називають
спотовою, тобто миттєвою, цiною (детально спотовi цiни i ставки вивчено в роздiлi 1). Вiзьмемо першу похiдну по x вiд π(t, x):
(t, x) := |
∂ |
π(t, x) = Φ(d (t, x)). |
(3.3.8) |
∂x |
+ |
|
Вправа 3.3.6. Довести рiвнiсть (3.3.8).
Ця перша похiдна називається Дельтою опцiону. Очевидно, вона додатна для всiх x i не перевищує 1. Отже, π(t, x) зростає по x.
Вiзьмемо другу похiдну по x вiд π(t, x), або першу похiдну вiд (t, x). Ця похiдна називається Гаммою опцiону:
|
∂ |
|
∂2 |
1 |
|
|
|
(t, x) := |
|
(t, x) = |
|
π(t, x) = ϕ(d+(t, x)) |
√ |
|
, |
∂x |
∂x2 |
|
|||||
|
|||||||
|
|
|
|
|
xσ t |
де ϕ – щiльнiсть стандартного нормального розподiлу. Гамма, як i Дельта, додатна для всiх x, звiдки π(t, x) є опуклою вниз за x. Зауважимо, що з нерiвностi 0 < (t, x) < 1 випливає, що |π(t, x) − π(t, y)| < |x − y|, тобто змiна справедливої цiни опцiону
менша за змiну спотової цiни акцiї. З iншого боку, зi строгої опуклостi вниз справедливої цiни випливає, що її функцiя нахилу строго зростає, тобто для 0 < y < z i t > 0
|
π(t, z) − π(t, y) |
> |
π(t, y) − π(t, 0) |
|
= |
π(t, y) |
, |
||
|
|
y − 0 |
y |
||||||
|
z − y |
|
|
||||||
звiдки |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
π(t, z) − π(t, y) |
> |
z − y |
. |
|
|
|
||
|
π(t, y) |
|
y |
|
|
|
|||
Аналогiчно, для 0 < x < y i t > 0 |
|
|
|
|
|
|
|||
|
π(t, y) − π(t, x) |
> |
y − x |
. |
|
|
|
||
|
π(t, y) |
|
y |
|
|
|
Це означає, що вiдносна змiна справедливих цiн опцiонiв бiльша за вiдносну змiну цих акцiй. Цей факт називають ефектом кратностi опцiону (ефект кратностi в iншому контекстi обговорювався в прикладi 3.2.35).
289
2. Залежнiсть вiд T . Замiнимо T на t, щоб пiдкреслити мо-
жливу змiну дати виконання опцiону. Похiдна справедливої цi-
ни по t називається Тетою опцiону: |
|
|||||
|
∂ |
|
xσ |
|
||
Θ(t, x) := |
|
π(t, x) = |
√ |
|
ϕ(d+(t, x)) + Kre−rtΦ(d−(t, x)). |
(3.3.9) |
∂t |
|
|||||
|
||||||
|
|
|
2 |
t |
|
Вправа 3.3.7. Довести формулу (3.3.9).
Очевидно, Θ(t, x) > 0, що пiдтверджує факт зростання спра-
ведливої цiни опцiону при збiльшеннi дати його виконання.
3. Рiвняння Блека-Шоулса. Якщо t > 0, то величини , i Θ
задовольняють таке спiввiдношення
|
|
|
|
Θ(t, x) = rx (t, x) + |
1 |
|
2 |
2 |
(t, x) − rπ(t, x), |
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
σ x |
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
або |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 ∂2π |
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
∂π |
|
|
|
∂π |
1 |
|
2 |
|
(3.3.10) |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
= rx |
|
|
+ |
|
|
σ x |
|
|
|
|
|
− rπ. |
|
||||||||
|
|
|
|
|
∂t |
∂x |
2 |
|
|
∂x2 |
|
||||||||||||||||
|
Це рiвняння називають рiвнянням Блека-Шоулса. |
|
|
||||||||||||||||||||||||
Вправа 3.3.8. Одержати рiвняння (3.3.10). |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
При t ↓ 0 d+(t, x) → ∞ i d−(t, x) → ∞, якщо x > K, d+(t, x) |
||||||||||||||||||||||||||
i |
( |
, |
|
) прямують до |
−∞ |
, якщо x < K, i вони прямують до 0, |
|||||||||||||||||||||
|
d− t |
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
|
|
розв’язком |
||||||||
якщо x = K. Отже, π(t, x) → (x − K) ; значить, π(t, x) є |
|||||||||||||||||||||||||||
|
+ |
. |
|||||||||||||||||||||||||
задачi Кошi (3.3.10) з граничною умовою π(0, x) = (x − K) |
|
||||||||||||||||||||||||||
|
4. Залежнiсть вiд вiдсоткової ставки r. Похiдна справедливої |
||||||||||||||||||||||||||
цiни по r називається Ро опцiону: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
ρ(t, x) := |
∂ |
π(t, x) = Kte−rtΦ(d (t, x)). |
|
(3.3.11) |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
∂r |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
− |
|
|
|
|||||
Вправа 3.3.9. Довести рiвнiсть (3.3.11). |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
З формули (3.3.11) видно, що похiдна справедливої цiни по r |
||||||||||||||||||||||||||
додатня, тобто цiна зростає по r. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
5. Залежнiсть вiд волатильностi σ. Похiдна справедливої цi- |
||||||||||||||||||||||||||
ни по σ називається Вегою опцiону. Вона дорiвнює |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
V(t, x) := |
∂ |
|
|
|
|
|
|
√ |
|
|
|
(3.3.12) |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
π(t, x) = x tϕ(d+(t, x)). |
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
∂σ |
|
290
Вправа 3.3.10. Довести рiвнiсть (3.3.12).
Вега опцiону теж є додатною величиною, тобто за σ цiна
опцiону також зростає.
Символи , , Θ, ρ i V називають грецькими символами, або
просто Греками (Greeks), хоча V не є лiтерою грецького алфавиту.
3.3.4Рiвняння Блека-Шоулса як результат аналiзу змiни портфеля iнвестора
Розглянемо бiльш загальну ситуацiю, коли фiнансовий iнвестор тримає портфель, загальна вартiсть якого дорiвнює V , i
який може складатися з довiльного числа фiнансових деривативiв на одну i ту ж акцiю, цiна якої в момент t дорiвнює St.
Таким чином, V = V (t, St ), де V = V (t, x) є функцiєю часу t ≥ 0 i x ≥ 0. Припустимо, що V C1(R+) × C2(R+). Вважаємо, що цiна
акцiї St = x exp{(µ− σ22 )t+σWt }, тобто моделюється геометричним броунiвським рухом. Запишемо формулу Iто (A.2.7) для V (t, St)
у наступнiй формi |
∂t dt + w0 ∂x St µ − |
|
dt + σdWt + |
|
V (t, St ) = V (0, x) + w0 |
2 |
|||
t ∂V |
t ∂V |
σ2 |
|
+1 σ2 w t ∂2V S2dt,
2 0 ∂x2 t
або, в диференцiальнiй формi,
|
∂t |
|
∂x St |
− 2 dt |
|
|
|
2 t |
2 |
|
∂x2 |
St |
|
||||||
dV = |
∂V |
|
∂V |
|
|
σ2 |
|
|
|
|
|
|
1 |
2 ∂2V |
2 |
dt = |
|||
|
dt + |
|
|
µ |
|
|
|
|
+ σdW |
+ |
σ |
|
|
||||||
|
|
= |
∂V |
dt + |
∂V |
+ |
1 |
2 ∂ V |
2 |
dt. |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
dSt |
|
|
σ |
|
St |
|
|
|||||||
|
|
∂t |
|
|
2 |
∂x2 |
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
∂x |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тепер припустимо для простоти, що V є цiною одного опцiону,
а портфель iнвестора складається з цього опцiону i деякого числа z акцiй, поки що невизначеного. Значення капiталу такого
портфелю дорiвнює
Π = V + zS = V (t, St) + zSt .
291
Змiна у значеннi цього портфеля за малий промiжок часу дорiвнює dΠ = dV + zdS, якщо опустити аргумент t. Пiдставимо значення dV i одержимо:
|
∂V |
∂V |
1 |
|
2 ∂2V |
2 |
|
|||
dΠ = |
|
dt + |
|
dS + |
|
σ |
|
|
S |
dt + zdS. |
∂t |
∂x |
2 |
|
∂x2 |
Якщо в одержаному рiвняннi покласти z = −∂∂Vx , тобто z дорiв-
нює значенню похiдної в початковий момент перед змiною часу dt, то ми одержимо
dΠ = |
∂V |
+ |
1 |
σ2S2 |
∂2V |
dt. |
∂t |
2 |
∂x2 |
Тепер вiдзначимо, що це змiна лише частини капiталу, вкладеного у ринковi активи. За умови безарбiтражностi вона дорiвнює змiнi того ж капiталу, вкладеного у безризиковий актив з вiдсотковою ставкою r > 0, тобто величинi dΠ = rΠdt. Отже, ми
одержуємо рiвняння
|
rΠdt = |
∂V |
1 |
σ2S2 |
∂2V |
dt, |
||||||||||||||||||||
|
|
|
+ |
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
∂t |
2 |
∂x2 |
|||||||||||||||||||||||
або rΠ = ∂V + 1 |
σ2S2 ∂2V2 . Якщо тепер замiсть Π пiдставити його |
|||||||||||||||||||||||||
∂t 2 |
|
∂x |
|
∂V |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
вираз Π = V + zS = V − |
S, одержимо |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
∂x |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
(V − |
∂V |
|
|
|
|
∂V |
|
1 |
2 |
|
2 ∂2V |
||||||||||||||
|
|
S) = |
|
|
+ |
|
|
σ |
S |
|
|
|
, |
|||||||||||||
|
∂x |
|
∂t |
2 |
|
∂x2 |
||||||||||||||||||||
або |
|
|
|
|
|
|
|
|
2 ∂2V |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
∂V |
1 |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
∂V |
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
+ |
|
|
σ S |
|
|
|
|
+ rS |
|
− rV = 0. |
||||||||||||||
|
∂t |
2 |
|
|
∂x2 |
|
∂x |
Тепер врахуємо той факт, що в останньому рiвняннi S i x можна позначити одним i тим самим символом, наприклад, S. Це можна зробити тому, що можна записати V = V (t, S), де S – одно-
часно i друга змiнна, i цiна акцiї. Тодi рiвняння набуде вигляду
∂V |
+ |
1 |
2 |
S |
2 ∂2V |
+ rS |
∂V |
− rV = 0. |
(3.3.13) |
|
|
|
σ |
|
|
|
|||||
∂t |
2 |
|
∂S2 |
∂S |
292