42. Хронометраж

Призначення хронометражу полягає в тому, щоб на основі замі­рів часу виконання прийомів ручної і машинно-ручної роботи та їх нормальної тривалості, визначити технічно обґрунтовані норми ви­робітку (норми часу).

Виділяють такі етапи проведення хронометражу:

Підготовка до хронометражу:

вибір об’єкта спостереження - робітника з якісними показниками праці, який виконує норму виробітку, вище від середнього значення на дільниці (але не на рекордному рівні);

ознайомлення з процесом праці;

розчленування операції на елементи (прийоми) та вибір фіксаж­них точок;

визначення кола факторів, що впливають на тривалість прийомів;

визначення кількості замірів;

бесіда з вибраним працівником щодо мети, завдань, особливос­тей хронометражу саме на цьому робочому місці та урахування усіх зауважень робітника у матеріалах спостереження;

підготовка усіх необхідних матеріальних засобів для спосте­реження.

Спостереження (власне хронометраж) - спостерігач за допо­могою хронометра (двострілкового секундоміра) фіксує тривалість елементів операції.

Вимір кожного елемента можна здійснювати за окремими відліка­ми часу (коли хронометр вмикають у момент початку елемента, що спо­стерігається, і зупиняють у момент його закінчення) або за поточним часом (коли двострілковий секундомір запускають у момент початку першого елемента операції і не зупиняють до кінця спостереження, а фіксація тривалості окремих елементів відбувається зупинкою другої, допоміжної стрілки). У нашому прикладі, де елементи операції дуже короткі, можна використовувати лише перший спосіб. За результатами вимірювання заповнюється хронометражна карта

Оброблення та аналіз результатів спостереження:

• визначення стійкості хронометражних рядів;

• визначення тривалості прийомів;

• установлення оперативного часу на виконання операції.

Отриманий ряд чисел тривалості конкретного елемента операції являє собою хронометражний ряд. Показникам хронометражних рядів властиві певні коливання, у зв’язку з цим їх потрібно від помилкових замірів, перевірити хронометражний ряд на стійкість. Стійкість хронометражного ряду характеризується коефіцієнтом стійкості К_ст , що визначається відношенням максимальної тривалості хронометражного ряду ( t_max) до мінімальної (t_min ):

Хронометражний ряд вважається стійким, якщо:

34.Сутність нормування праці

Нормування праці - це встановлен­ня кількості праці визначеної якості, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Об’єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової праці, тобто трудовий процес в його конкретному перебігу як складова виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних показників.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об’єктів норму­вання у вузькому практичному сенсі належать:

• робочий час;

• виробнича (технологічна) операція;

• технологічна структура операції;

• трудовий мікроелемент (трудовий рух);

• обсяг роботи за певну одиницю часу;

• зона обслуговування;

• чисельність персоналу.

Нормування праці на підприємстві виконує надзвичайно важливі функції, а саме:

• планування - норми є основою виробничого планування на всіх рівнях, в усіх підрозділах підприємства;

• організація праці - нормування сприяє виявленню й закріплен­ню ефективних прийомів і методів праці;

• диференціація заробітної плати - підставою для правильного встановлення заробітної плати працівникам виробничої та неви­робничої сфери, засобом урахування індивідуальних і колектив­них результатів праці, мають бути ретельно обґрунтовані норми;

поширення і закріплення передових ноу-хау;

соціальна - сприяє обґрунтованому й справедливому розподілу трудових доходів між працівниками.

Головною метою нормування в ринкових умовах є встановлення на кожному підприємстві міри праці тобто робочого часу, який необхід­но вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або її частини, максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок щільного ви­користання робочого часу, усунення його непродуктивних втрат.

Принципи нормування праці:

• принцип забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці;

• принцип необхідності забезпечення прогресивності норм;

• принцип наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм;

• принцип єдності застосованих норм, рівної напруженості;

• принцип обов’язкового комплексного охоплення обґрунтованими нормами всього обсягу робіт;

• принцип чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов їх виконання;

• принцип оптимального вибору об’єкта дослідження як одиниці нормування праці;

• принцип демократичного залучення працівників до розробки норм праці.

36 Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі. Об’єктом нормування праці може бути будь-яка доцільна діяльність людини як фізична, так і розумова, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.

Об’єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової праці, тобто трудовий процес в його конкретному перебігу як складова виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних показників.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об’єктів норму­вання у вузькому практичному сенсі належать:

• робочий час;

• виробнича (технологічна) операція;

• технологічна структура операції;

• трудовий мікроелемент (трудовий рух);

• обсяг роботи за певну одиницю часу;

• зона обслуговування;

• чисельність персоналу.