28. Духовна культура Єгипту

Греки лише єгиптян ніколи не називали «варварами», схиляючись перед хнім творчим генієм. Староєгипетська культура через античну спадщину лягла в основу сучасної кульутри. Релігія та міфологія. 1. Найдавніші релігійні тексти: «Тексти пірамід» (Середнє царство), «Книга мертвих» (Нове царство). 2. – Виникнення життя Виникло на первісному пагорбі. У «Книзі мертвих» перша поява Ре-Атума (бога-творця), що в Єрмополі. – Енеада (Девятериця) - група богів, яка мала центральне святилище у храмі Сонця в Геліополі. Атум – спільний предок – винк сам собою, а боги виникли після того, як він дав їм частинки свого тіла. За «Текстами пірамід» - Шу (повітря)\ Тефнут (волога), Геб (земля)\ Нут (небо), Озіріс і Ізіда ( про них і Плутарх Херонейський повідомляє), Сет\ Нефтіда. Були присутні зооморфні зображення богів та обожнювання тварин (тих тварин фауни, які були корисні людям – вбивство яких вважалося ненависним святотацтвом та каралося вбивством). Мав місце культ води – Всесвіт виник саме з водяного хаосу – божства Нут.; Хапі – Ніл під час розливуу. – Загробне життя. Поховання: збереження тілесної оболонки – основна його умова, забезпечення всім необхідним. – 2 душі, вірили у їх існування: «Ка» - це духовний двійник людини. Література. Не залишили єгиптяни після себе лише етнічних творів, бо, як зауважив Геродот, не мали звички вшановувати героїв. Помічаються разючі відповідності у єгипетській та біблійній літературі (імовірно, вплив єгиптян на інші народи): «Повчання царя Аменемхета» - «Притчі Соломона», «Гімн Атону» - 103 Псалом Біблії.

29. Егейська культура

Егейська культура, також Крито-мікенська культура — загальна назва цивілізацій бронзової добиу 3000-1000 роках до н. е. на островахЕгейського моря,Криті, у материковійГреціїтаМалій Азії(насампередАнатолія). Розкопки Перші центри відкриті розкопками німецького підприємця та археолога Генріха ШліманауМікенах1876 року і британського археологаАртура ЕвансанаКритіз 1899 року.З 19 століттядосліджено кілька сотень пам'ятників: могильники, поселень, великих міста типуПоліохніна островіЛемносіз кам'яною стіною висотою 5 м,Філакопина островіМілос, царські резиденції —Троя, палаци Криту (Кнос,Маллія,Фест),акропольу Мікенах. Міста цієї доби звичайно були укріплені стінами із вежами та бастіонами, із суспільними будинками й храмами з'явилися в західній Анатоліїв 3000-2000 рр. до н. е. Укріплені поселення в материковій Греції — наприкінці 2300—2000 рр. до до н. е., на Криті фортеці невідомі Поділ культури Виділяється кілька локальних археологічних культур, що узагальнено обєднують у поняття Егейської цивілізації:

• солунська культура

• македонська культура

• західноанатолійська цивілізація

• елладська цивілізація

• кікладська цивілізація

• мінойська цивілізація

Хронологічно ці культури прийнято ділити на три основні періоди: ранній, середній і пізній, а кожний період — на 3 субперіода (І, ІІ, ІІІ): наприклад, ранньомінойский І, середньосолунський ІІІ і так далі. Розвиток міст Розвиток егейської культури проходив нерівномірно, її центри переживали епохи занепаду й розквіту у різний час. Процес формування егейської цивілізації був складним й тривалим:

• культури західної Анатолії й Середньої Греції виникли на основі місцевого неоліту,

• на островах східної частини Егейського моряпереважав вплив культуриТрої;

• західноанатолійськийвплив був сильним і на інших островах.

Близько 2300 до н. е. Пелопоннесі північно-західнаАнатоліяпіддалися ворожій навалі, про що свідчать сліди пожеж і руйнування у поселеннях. Під впливом прибульців (можливо, індоєвропейського походження) до 2000—1800 рр. до н. е. змінилася матеріальна культура материкової Греції, Трої та деяких островів. На Криті, не порушеному навалою, продовжувала розвиватисямінойська культура. На початку в 2000—1800 рр. до н. е. з'явилася ієрогліфічнаписемність, з 1600 до н. е. —лінійне письмо А. Середина бронзової доби (2000—1500 рр. до н. е.) — період найбільшої консолідації егейської цивілізації, про що свідчить певна єдність матеріальної культури:кераміки, металевих виробів та іншого. Близько 1600 до н. е. вторгнення в материкову Грецію нових племен (можливо, ахейців), воїни яких використовували бойовіколісниці, поклало початок виникненню невеликих держав мікенського періоду навколо інших центрів — Мікен,Тиринфа,Орхомена.Близько 1470 до н. е. деякі центри егейської культури (особливо на острові Крит) постраждали від виверження вулканаСанторін. На Криті з'явилося ахейське (мікенське) населення, що принесло нову культуру талінійне письмо Б. З 1220 р. до н. е егейська культура переживає глибоку внутрішню кризу, що супроводжується навалоюдорійціві«народів моря»і призводить цивілізацію до загибелі.