Рівність учасників судового процесу перед законом і судом

(п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України», ст. 5 ЦПК України, ст. 4² ГПК України, ст. 10 КАС України, ст. 16, 261 КПК України)

Рівність учасників судового процесу перед законом означає наділення їх рівними правами і рівними обов'язками щодо участі у процесі та відстоюванні своєї позиції.

Рівність перед судом покладає на суд обов'язок не надавати будь-яких переваг, що не обумовлені законом, будь-якому з учасників судового процесу. Так само недопустимою є будь-яка дискримінація.

Змагальність сторін

(п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, ст. 4³ ГПК України, ст. 11 КАС України, ст. 16-1 КПК України)

Цей принцип покладає на сторони обов'язок доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір і які мають значення для справедливого вирішення справи. Доказову базу у справі формують сторони, вони й доводять перед судом переконливість своєї позиції, роль суду полягає у вирішенні справи.

Диспозитивність

(ст. 11 ЦПК України, ст. 11 КАС України, ст. 16-1, 275 КПК України)

Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Сам суд не може ініціювати вирішення справи - це відрізняє його від контролюючого органу. Суд не може виходити за межі вимог сторін у справі. Відповідно до цього принципу сторони можуть вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору.

Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду

(п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про судоустрій України», ст. 13 ЦПК України, ст. 13 КАС України)

Надання заінтересованим особам права на оскарження є однією з гарантій ухвалення правосудного судового рішення у справі. В Україні відповідно до статті 129 Конституції запроваджене апеляційне та касаційне оскарження судових рішень.

Апеляційне оскарження - подання скарги до суду апеляційної інстанції на судове рішення суду першої інстанції з мотивів неправильного встановлення обставин у справі або неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Отже, апеляційне оскарження може стосуватися як питань факту, так і питань права.

Касаційне оскарження - подання скарги до суду касаційної інстанції на судові рішення суду апеляційної інстанції, а при потребі - і суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Тобто касаційне оскарження може стосуватися лише питань права.

За своїм змістом касаційним оскарженням є також подання скарги до Верховного Суду України за винятковими обставинами в цивільному та адміністративному судочинстві, однак таке касаційне оскарження обмежене двома винятковими, найбільш принциповими для національної судової системи, підставами і здійснюється після “звичайного” касаційного провадження.

Право на оскарження судових рішень мають особи, які беруть участь у справі, оскільки саме їхніх прав, свобод, інтересів чи обов'язків стосується судове рішення. Можливі випадки, коли суд внаслідок судової помилки або відсутності у нього відповідних відомостей ухвалив судове рішення, яким прямо зачіпаються права, свободи, інтереси чи обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Особам, які не брали участі у справі, для захисту своїх інтересів також надано право на оскарження судових рішень.