21. Гетьманування і.Мазепи. Причини та наслідки антиросійського виступу. "Конституція" п.Орлика

25 липня 1687 р. відбулася козацька рада, на якій було обрано гетьмана України Івана Мазепу. І. Мазепа народився в с. Мазепинці в 1640 р. Освіту здобував у Києво-Могилянській колегії, навчальних закладах Європи. Володів багатьма мовами. Служив у польського короля, гетьманів П. Дорошенка та І. Самойловича, де здобув славу дипломата. Його вважали одним із найбільших і найбагатших феодалів Європи: він володів двадцятьма тисячами маєтків. Заслуги Мазепи були відзначені вищою московською нагородою — орденом Андрія Первозванного з написом «За віру і вірність». Серед старшин побутувала думка, що цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі. Помер і. Мазепа у жовтні 1709 р. Політика І. Мазепи Соціально-економічна політика: 1. Уклав із Росією Коломацькі статті (1687 р.): — підтверджено козацькі права та привілеї; — козацький реєстр складав 30 тисяч осіб; — зберігалися компанійські полки; * Компанійські полки — вільнонаймані кінні полки, створені та оплачувані гетьманським урядом. — універсали гетьмана мали підтверджуватися грамотами царя; — без царського дозволу гетьман не має права призначати та звільняти старшин; — козацька старшина зобов’язана наглядати за гетьманом і доносити на нього царському урядові; — обмежено право гетьмана розпоряджатися військовими землями; — гетьману заборонено підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, він має дотримуватися Вічного миру з Річчю Посполитою (тобто відмовитися від претензій на Правобережжя); — гетьман був зобов’язаний надсилати козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною; — у столиці Гетьманщини Батурині розміщувався полк московських стрільців; — українським купцям заборонялося торгувати в Московській державі та підтримувати торгові зв’язки з Кримським ханством; — українці повинні приймати знецінені московські гроші під загрозою смертної кари; — рекомендувалося заохочувати україно-московські шлюби для об’єднання народів «у нерозривну і міцну згоду». 2. Всіляко підтримував Росію; російські урядовці зазначали: «ніколи ще не було гетьмана кориснішого й вигіднішого для царя». 3. Наділяв землями та привілеями козацьку старшину, формуючи верхівку українського суспільства. 4. Створив систему найманих військ для особистої охорони гетьмана, охорони маєтків та поліцейської служби. 5. Надавав пільги організаторам промисловості, особливо рудних, паперових, порохових мануфактур; розвивав вівчарство, конярство, соляний промисел, виробництво селітри. 6. Розвивав торгівлю як внутрішню, так і зовнішню (з Польщею, Кримом, Московським царством, Кавказом, Персією), що занепала за часів Руїни. 7. Запровадив панщину в два дні на тиждень (уперше після Національно-визвольної війни). 8. Силою придушував селянські повстання та виступи опозиції, що дало підстави запорожцям називати його «вітчимом України». Культурно-просвітницька діяльність: 1. Реставрував 20 та заснував 12 храмів; унаслідок такої активної діяльності гетьмана тогочасний український архітектурний стиль назвали «мазе панське бароко». 2. Розбудував столицю Батурин за зразком Версалю, палацу французьких монархів. 3. Домігся надання Києво-Могилянській колегії статусу академії, призначив їй щорічну субсидію. У часи гетьманування Мазепи тут навчалося найбільше студентів — до двох тисяч. 4. Видав на власні кошти Євангеліє арабською мовою. 5. Обдаровував цінними речами, іконами українські церкви і монастирі. 6. Сприяв розвитку літератури, підтримував І. Максимовича, Ф. Прокоповича, С. Яворського; сам писав вірші. 7. Направляв дітей старшини на навчання за кордон. Зовнішня політика: 1. Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні відносини з багатьма європейськими державами. 2. Установив таємні контакти з польським та шведським королями. 3. У 1708 р. уклав таємний українсько-шведський союз проти Росії, який у 1709 р. трансформувався в договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією. Правобережна Україна наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст. За часів Руїни територія Правобережної України була поділена між Річчю Посполитою та Османською імперією. Відновлення козаччини Після Руїни Правобережна Україна залишалася знелюднілою, і польський уряд, якому відійшла ця територія за Андрусівським, а згодом за Вічним миром, вирішив поновити козацький стан у Польщі. У 1684 р. Яном III Собеським було офіційно відновлене Військо Запорозьке, очолюване запорожцем Андрієм Могилою. Було створено чотири полки (Богуславський, Корсунський, Брацлавський і Білоцерківський). Реєстр становив дві тисячі осіб. Того ж року в турецькій частині Правобережжя був обраний гетьман Теодор Сулименко, якого визнав султан. Боротьба між гетьманами закінчилася перемогою А. Могили і стратою його суперника. З 1699 р. вся територія Правобережжя відійшла Речі Посполитій. Людей закликали оселятися в слободах, де вони отримували податкові пільги, заново заселяти покинуті села. Заселяли навіть передбачену Вічним миром нейтральну зону на південь від Києва. Гетьману І. Самойловичу навіть довелося силоміць утримувати переселенців з Лівобережжя на Правобережжя. Паліївщина (1700-1704 рр.) — національно-визвольне повстання на Правобережній Україні під проводом білоцерківського полковника Семена Палія (Гурка). Це цікаво! Семен Гурко народився в козацькій родині, вчився у Києво-Могилянській колегії. Був людиною непересічних військових та організаційних талантів, організатором походів проти татар. Після розгрому повстання засланий до Тобольська за наклепом Мазепи, який бачив у ньому небезпечного суперника. У 1709 р. повернувся в Україну і навіть спостерігав за Полтавською битвою. Помер 1710 р., похований у Межигірському монастирі під Києвом. Причини повстання: 1) у зв’язку з переходом правобережних українських земель від Туреччини до Речі Посполитої (1699 р.) відпала потреба в козацтві, тому польський уряд розпустив козацькі формування; 2) із заселенням спустошених земель Правобережжя селянами і козаками сюди повертається і польська шляхта, яка прагне відновити свої володіння. Територія: Поділля, Брацлавщина, Київщина, Східна Волинь. Рушійні сили: передусім козацька чернь, селянство, міщани, українська шляхта. Перебіг подій: — у 1700 р. козацька армія під проводом С. Палія відбила напади польського війська на Фастів; — на підтримку козаків спалахнули селянські повстання; — повстанці звернулися по допомогу до запорожців, Мазепи та Московського царства. Проте Росія була союзницею Польщі у Північній війні, тому допомогу надати не змогла; — армія Палія захопила Немирів, Бар, Вінницю, Брацлав, Білу Церкву. Було заявлено про намір звільнити Україну від польського панування; — із 1703 р. перевагу здобувають польські війська; — у 1704 р. московсько-козацьке військо зайняло територію Правобережжя, яке автоматично перейшло під гетьманство І. Мазепи. Наслідки повстання: — було жорстоко придушене спільними діями польських і російських військ; — до 1709 р. Україна була об’єднана під булавою І. Мазепи, який збільшив кількість полків, призначав на посади полковників вірних собі людей та роздавав землі старшині й українській шляхті. Україна в подіях Північної війни 1700-1721 рр. Північна війна — це війна антишведського союзу (Річ Посполита, Саксонія, Данія, Росія) проти Швеції. Мета Росії: відвоювати вихід до Балтійського моря та приєднати прибалтійські території. Участь України в Північній війні: — козацькі полки приєдналися до російської армії під командуванням російських генералів і воювали в Прибалтиці, Пскові, Білорусі, обороняли Львів; — на території України побудовано чимало укріплень, у тому числі Київську фортецю на Печерську; — постачання харчів, фуражу, коней, волів для російської армії, що спричинило масове незадоволення українців. Це цікаво! Полковники скаржилися Мазепі, що московські пристави «козаків палками б’ють, вуха шпагами відтинають, [...] грабують їхні будинки, [...] жінок і дочок гвалтують, коней, худобу і всілякі пожитки забирають, старшину б’ють до смерті». Повстання гетьмана І. Мазепи Переговори Мазепи зі шведською стороною і перехід на бік Швеції Причини переговорів. За умови перемоги Росії та її союзника короля Речі Посполитої Августа II, Правобережна Україна відійшла б Польщі, а збереження автономії Гетьманщини було б сумнівним. У разі ж перемоги шведського короля Карла XII та його прибічника поляка Станіслава Лещинського вся Україна могла повернутися до Польщі. Мазепа зважив ці варіанти і ще в 1703 р. розпочав таємні переговори із С. Лещинським. Результати переговорів: 1) На початку 1708 р. укладено тристоронній україно-польсько-шведський договір, за яким Україна входила до складу Речі Посполитої як рівноправний член федерації. Гарантом дотримання угоди виступав шведський король. Старшина донесла цареві про таємні контакти Мазепи зі шведами, але Петро І не повірив. Більше того, донощиків (полтавського полковника І. Іскру та генерального суддю В. Кочубея) піддали тортурам і стратили. 2) У тому ж 1708 р. Мазепа підписав військовий договір з Карлом XII: — шведська армія обороняє Україну; — старшина і гетьман зберігають свої права і вольності; — Мазепа стає довічним гетьманом або князем України; — на час війни шведи могли дислокуватися в таких українських містах: Стародубі, Гадячі, Полтаві, Батурині, Мглині. Карл XII зазнав поразки у наступі на Москву, і шведські війська у жовтні 1708 р. перейшли на територію Гетьманщини, де сподівалися перезимувати. Таким чином, Україна перетворювалася на арену воєнних дій, чого прагнув уникнути Мазепа. Поява в Україні шведських військ прискорила події. 28 жовтня 1708 р. Мазепа, вірна йому старшина та чотири тисячі козаків приєдналися до війська Карла XII. Навесні 1709 р. до них приєдналися й запорозькі козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Загальна кількість прибічників Мазепи становила близько 12-15 тисяч осіб. Це цікаво! Переходячи набік Швеції, Мазепа начебто сказав: «Ми стоїмо тепер, браття, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо для себе шляху надійного, щоб їх обминути...» По Україні були розіслані універсали із закликом відійти від Росії, а Карл XII запевняв українців у своїй визвольній місії. Проте більшість українців не підтримала дії І. Мазепи з таких причин: — через свою соціальну політику та тривалу лояльність до Москви гетьман не мав широкої підтримки населення; — договір зі Швецією був незрозумілим і неочікуваним: Мазепа не встиг провести агітацію, тому шведів сприймали як окупантів; — ізоляція Мазепи завдяки рішучим заходам Петра І; — побоювання розправи з боку російського війська. Царський терор в Україні — Розпочався відразу після переходу гетьмана на бік Швеції; — в Україні провели вибори нового гетьмана, яким став Іван Скоропадський; — в усіх церквах Московського царства Мазепі проголосили анафему; *Анафема — церковне прокляття. — здійснено символічну страту опудала Мазепи; — в центральні райони Гетьманщини та на Правобережжя введено російські війська; — велася пропагандистська робота: Мазепу звинувачували в намірі передати Україну під владу Польщі та повернути унію; — усім «мазепинцям», що повернулися до Петра І, оголосили амністію і наділили їх новими маєтками та нагородами; — знищено гетьманську резиденцію Батурин разом із жителями; — над прихильниками Мазепи був проведений суд, до страти засуджено близько 900 представників старшини; — у квітні 1709 р. російське військо під командуванням О. Меншикова зруйнувало Запорозьку Січ, забрало артилерію та амуніцію, спалило флотилію, а захоплених козаків закатували. Це цікаво! Уцілілі після меншиковської розправи січовики втекли на територію Кримського ханства і заснували при впадінні річки Інгулець в Дніпро Олешківську Січ. Полтавська битва між шведськими та російськими військами відбулася 27 червня 1709 р. їй передувала облога Полтави шведською армією. Мета шведів: — захопити в Полтаві порох, фураж, провіант та одяг; — встановити контроль над басейном річки Ворскла та переправою через Дніпро у Переволочній. Але Полтаву шведи так і не змогли взяти. Під час облоги Полтави до міста підійшла російська армія, до якої входили й українські військові частини під командуванням С. Палія. Битва тривала кілька годин, і ще до полудня шведи були розгромлені. Причини поразки шведсько-козацької армії: 1) кількісна перевага російського війська (майже вдвічі); 2) Карл XII не зміг особисто очолити армію через поранення ноги, а між генералами панувала незгода; 3) відсутність єдиного тактичного плану битви. Мазепі й Карлові XII вдалося втекти в турецькі володіння. Козаки, які воювали на боці шведів і потрапили в московський полон, були показово закатовані, і їхні тіла були виставлені на привселюдний огляд. Наслідки Полтавської битви: — Україна зазнала значних людських та матеріальних утрат; — царський уряд почав ліквідацію Гетьманщини; — І. Мазепа не пережив поразки і помер у жовтні 1709 р. Гетьманування Пилипа Орлика (1710-1742 рр.) Після поразки Мазепи під Полтавою в еміграції на території Туреччини опинилися його прибічники — мазепинці. Боротьба за гетьманську булаву тривала півроку. Нарешті козацька рада в Бендерах у 1710 р. обрала генеральну старшину та нового гетьмана Пилипа Орлика. Діяльність Пилипа Орлика 1. Підписав договір із Карлом XII про протекторат Швеції над Україною. Шведський король зобов’язувався вести війну з Росією, доки Україна не буде звільнена від московського панування. 2. Домовився з Кримським ханством про спільну боротьбу проти Росії. 3. Для підтримки П. Орлика Туреччина оголосила війну Московському царству (1710 р.). 4. Уклав так звану Конституцію Пилипа Орлика.

5. У 1711 р. здійснив похід на Правобережжя разом із загонами поляків і татар. Завдяки вдало проведеній антимосковській агітації на бік Орлика переходили не тільки кріпаки-втікачі, а й цілі міста. На Лівобережжі розпочалися антиросійські виступи. Але авторитет П. Орлика підірвали вилазки татарських загонів на Слобожанщину, внаслідок чого військо залишили українські козаки та міщани. Змушений відступити під тиском московської армії Б. Шереметєва. 6. Узяв участь у підписанні Прутського договору (1711 р.) між Московським царством та Туреччиною. 7. Намагався створити широку антиросійську коаліцію Конституція Пилипа Орлика — угода між П. Орликом, старшиною та запорожцями, укладена під час обрання П. Орлика гетьманом. Основною ідеєю документа стала вимога обмежити владу гетьмана і прагнення старшини відігравати провідну роль у суспільно-політичному житті України. Текст Конституції був складений латинською та книжною українською мовами і містив преамбулу (вступ) і 16 статей. Вступна частина викладала історію українського народу та Війська Запорозького: — Україна втратила свою незалежність у боротьбі з Польщею; — Б. Хмельницький відновив незалежність; — Московське царство порушило взяті на себе зобов’язання щодо України, тому Військо Запорозьке змушене відстоювати права українців збройним шляхом; — І. Мазепа був захисником інтересів України, Карл XII — «покровитель і протектор України». Основний зміст Конституції: 1) Україна є суверенною державою під протекторатом Швеції; 2) православ’я є державною релігією; 3) територія України складається з Чернігівського, Брацлавського та Київського воєводств; 4) влада ділиться на. три гілки: законодавчу (Генеральна рада), виконавчу (гетьман і генеральна старшина) та судову (Генеральний суд); 5) гетьманська влада обмежується участю Генеральної військової ради (парламенту) в державному управлінні; до Генеральної ради має увійти не тільки генеральна, полкова і сотенна старшина, а й по одному депутату від кожного полку та Низового Війська Запорозького; 6) уряди полковників і сотників є виборними; 7) гетьман не розпоряджається державними коштами; бюджетом відає генеральний скарбничий, який узгоджує дії з гетьманом; 8) передбачено соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звільнялися від податків та повинностей. Таким чином, Конституція змальовує парламентську республіку. Вона стала пам’яткою суспільно-політичної думки та символом боротьби за становлення незалежної України.