45. Серологічні реакції: лізису, рзк
Імунний лізис – це розчинення клітин (антигенів) під дією специфічних антитіл (лізінів) в присутності комплементу. В залежності від антигенів, що беруть участь в реакції лізису, вона одержала назву бактеріолізу, спірохетолізу, гемолізу тощо. Найчастіше використовується в лабораторній практиці реакція гемолізу як індикаторна система в реакції зв’язування комплементу. Для постановки реакції потрібні :
1) антиген – 3% суспензія еритроцитів;
2) антитіло – гемолітична сироватка проти еритроцитів барана;
3) комплемент – сироватка морської свинки, розведена 1:10;
4) ізотонічний розчин хлориду натрію.
Всі пробірки ставлять в термостат на 30-45 хвилин при 370 С, після чого проводять облік реакції. В даному випадку в дослідній пробірці повинен наступити гемоліз в результаті специфічної реакції між гемолітичною сироваткою і еритроцитами в присутності комплементу. В контрольних пробірках не повинно бути гемолізу, тому що в одній із них відсутній комплемент (контроль гемолітичної сироватки), в другій відсутня гемолітична сироватка (контроль комплементу), а в третій відсутні комплемент та гемолітична сироватка (контроль еритроцитів).
Реакція бактеріолізу використовується для діагностики холери. На живильне середовище в чашку Петрі висівають культуру холерного вібріона, а потім краплями наносять розведену сироватку крові хворого, в якій є комплемент і можуть бути антитіла. Посів культивують протягом 18—20 год за температури 37 °С. Якщо в сироватці крові є специфічні антитіла, то за наявності комплементу вони лізують культуру, і на поверхні живильного середовища з'являються стерильні плями на тому місці, куди була нанесена сироватка
46. Реакції з міченими антитілами або антигенами. Ріф, іфа, ріа
47. Генетичні методи дослідження (днк-зондів, плр, імуноблоттинг, молекулярної гібридизації)
ПЛР
Суть цього методу полягала в багаторазовому копіюванні (ампліфікації) в пробірці певних ділянок ДНК у процесі повторюваних температурних циклів. На кожному циклі ампліфікації синтезовані раніше фрагменти заново копіюються ДНК-полімеразою. Завдяки цьому відбувається багаторазове збільшення кількості специфічних фрагментів ДНК в мільярди разів, що значно спрощує подальший аналіз.
Етапи плр
1. Денатурація. На першому етапі необхідно денатурувати ДНК, що знаходиться у зразку. Для цього реакційну суміш нагрівають до 92–95°C, у результаті чого дволанцюгові молекули ДНК розплітаються з утворенням двох одноланцюгових молекул. Цей процес триває не менше 1 хвилини.
2. Відпал. На другому етапі температуру суміші знижують до 55°C, праймери приєднуються до одноланцюговою ДНК-мішені. Праймери вибирають так, щоб вони обмежували необхідний фрагмент і були комплементарні протилежним ланцюгах ДНК.
3. Елонгація (синтез ДНК). На третьому етапі температуру в реакційній суміші доводять до оптимуму роботи Taq-полімерази – 75°C, і починається синтез комплементарного ланцюжка ДНК, ініційований 3'-гідроксильною групою праймера, який проходить з максимальною ефективністю.
Надалі етапи денатурації, відпалу і елонгації багаторазово повторюються (30 і більше разів). На кожному циклі кількість синтезованих копій фрагмента ДНК подвоюється.
Порівняльна гібридизація геномів або гібридизація геномів (англ. Comparative genomic hybridization, CGH або genomic hybridization) — метод молекулярної генетики для порівняння геномів генетично близьких клітин або організмів. Метод звичайно використовується у систематиці для порівняння організмів, що належать до близьких груп та для аналізу зміни числа копій генів в ДНК пухлинних клітин. Метод заснований на гібридизації флюоресцентно або радіоактивно помічених ДНК пухлини (або одного організму) і нормальної ДНК (або іншого організму). Використання у систематиці та у вивченні генетики раку.