39. Антигени, їх хімічна природа. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне використання антигенів мо. Антигени

Класифікація антигенів за хімічним складом. Спостерігаються явно виражені відмінності в антигенності та імуногенності білків(висока), нуклеїнових кислот(слабка), ліпідів(неімуногенні) і полісахаридів(середня).

Класифікація БІЛКОВИХ антигенів за молекулярною масою:

1. Найбільш імуногенні >100 кДа

2. Активно імуногенні 35-100 кДа

3. Слабо імуногенні <10 кДа

4. Не імуногенні 5-6 кДа

Класифікація антигенів за походженням. 

1.Ендогенні:

а) аутоантигени – імунна відповідь тільки при патологіях, у нормі – толерантні

б) неоантигени – утворюються внаслідок мутацій власних генів

2.Екзогенні:

а) рослинного походження - пилок рослин, деякі їх білки, олії, отрути (ріцин, робін, абрин, кортин та інші).

б) тваринного походження - все отрути змій, скорпіонів, фаланг, каракуртів, бджіл; ферменти, нативні чужерідні білки, клітини, тканини, органи тощо.

в) мікробні антигени - (бактерії, рикетсії, хламідії, віруси, найпростіші, гриби), їх токсини, ферменти інвазії, білки, біополімери клітинної стінки, капсули, рибосоми та інші структурні компоненти

За ступенем чужорідності:

1. ізоантигени – спільні для гентично ідентичних організмів (однояйцеві близнюки)

2. алоантигени – спільні для різних особин одного виду, які не є генетично повязані

3. ксеноантигени – спільні для різних видів

За спрямованістю:

1.імуногени – при введенні викликають ім. відпов.

2. алергени – спричиняють імунопатологічні реакції гіперчутливості

3. толерогени – за певних умов можуть спричиняти виникнення імунологічної толерантності

Антигени - генетично чужі для організму біологічні утворення (речовини, їх комплекси, клітини), які здатні викликати в ньому розвиток специфічних імуно­логічних реакцій. Імунна відповідь організму на антигени прояв­ляється в таких основних феноменах: а) утворення антитіл (спе­цифічних імуноглобулінів), які здатні вступати у специфічну реакцію з антигеном; б) поява імунокомпетентних клітин, які здатні реагувати на антиген і забезпечувати прояви клітинного імунітету; в) фор­мування імунологічної пам'яті. Крім того, антигени можуть викли­кати стан сенсибілізації, тобто підвищеної чутливості, а також фено­мен імунологічної толерантності — відсутності імунної відповіді на цей антиген. Властивості:І АГ може бути речовиною або істотою, котра відповідає таким вимогам.1) білкова природа - білки або їхні комплекси і органічними речовинами (нуклео-. ліпо- протеїди),2) визначена маса білка (не менше 1000 Да),3) стабільність структури,4) чужорідність.ІІ Прояв властивостей АГ:1) чужорідність (білки іншого виду),2) антигенність - це ступінь активності АГ, що визначається по її спроможності викликати імунні реакції (і.р.);3) імуногенність - це спроможність АГ викликати захисну і р , що наприклад, захищає від інфекції. Приклад, збудник черевного тифу викликає тривалий напружений імунітет Збудник дизентерії - імунітет нетривалий,4) специфічність - це властивість, що характеризує конкретний АГ і відрізняє його від інших АГІІІ. Класифікація АГ: І за функціональними властивостями: а) Повноцінні АГ –речовини, які мають бути чужими для імунної системи організму, проникати в організм поза шлунково-кишковим трактом (па­рентерально), мати макромолекулярну структуру, бути в стані колоїдного розчину. До них належать чужі для організму білки, полісахариди, комплекси білків, ліпідів і полісахаридів, ком­плекси білків і нуклеїнових кислот. Повноцінними антигенами є чужі клітини, мікроорганізми та їхні токсини, тощо.

б)Неповні АГ або гаптени- речовини, які самостійно не викликають імунної відповіді, але набувають цю здатність при кон'югації з високомолекулярними білками. Гаптенами можуть бути хімічні речови­ни, деякі бактеріальні полісахариди, поліпептиди, ліпіди, нуклеїнові кислоти.ІІ за походженням а)природні АГ-мікроорганізми, їхні токсини, ферменти;б)синтетичні АГ, аутоантигени-власні клітини зі зміненою специфічністю (пухлинці, травмовані клітини, заражені вірусами); ІІІ за хімічною природою-білки, комплекси білків із вуглеводами, нуклеїновими кислотами, ліпідами; ІV за генетичними відношеннями а)аутоантигени, б)ізоантигени-від генетично ідентичного донора, в)алоантигени—від донора одного виду, але генетично неспорідненого, г) К-антигени – донора іншого виду. Основи специфічності АГ:1) склад амінокислот, їхня послідовність.

2) кінцеві амінокислоти;3) вторинно-третинна структура білка.4) поверхово розташованої хімічної групи на поверхні антигенів визначає їхню специфічність і називається антигенами детермінанта або епітопами (специфічне місце). АГ детермінати — це частина молекули антигену, який знаходиться на його поверхні і взаємодіє комплиментарно з активним центром АТ. Класифікація АГ

Клітини мікроорганізмів та їх окремі макромолекулярні сполуки мають антигенні властивості. Деякі з антигенів бактеріальних клітин мають сталі назви: Н-антигени — антигени джгутиків, О-антигени — антигени тіла бактерій, К-антигени — антигени капсули, Уі-антигени — антигени, з якими зв'язана вірулентність. Комплекс характерних для даного мікроор­ганізму антигенів становить його антигенну структуру. Такі антигени виявляють за допомогою спеціальних сироваток і на цій основі вста­новлюють вид мікроорганізму або його серологічний варіант (серо­логічна ідентифікація). Практичне значення АГ1. з АГ мікробів одержують препарати-діагностикуми для визначення АТ (серологічний діагностикум). 2. для одержання шляхом імунізації АГ (ІДС). 3. для одержання вакцин і профілактики захворювань. Аутоантигени - речовини, що володіють здатністю имунизувати організм, з якого вони отримані. До них відносяться мозок, хрусталик ока, сперматозоїди, паращитовидні залози, гомогенати насінних залоз. У деяких випадках антигенні властивості можуть здобувати шкіра, нирки, печінка, легені й інші тканини. Тому що в звичайних умовах аутоантигени не приходять у зіткнення з імунними системами організму, то антитіла до подібних клітин і тканин не утворяться. Однак при ушкодженні цих тканин аутоантигени можуть всмоктуватися і викликати утворення антитіл, які надають ушкодження на відповідні клітки. Аутоантигени можуть виникати з клітин деяких органів і тканин під впливом охолодження, опромінення, медикаментозних препаратів, вірусних інфекцій, бактеріальних білків і токсинів стрептококів, стафілококів, мікобактерій туберкульозу, аутолизу мозкової тканини й інших факторів.

АНТИГЕНИ МІКРООРГАНІЗМІВ

Використовуються для:

1)серологічні реакції, алергічні проби

2)виготовлення специфічних сироваток і препаратів антитіл

3) виробництво вакцин

Антигени бактерій ділять на:

1. H-антигени (джгутикові) – термолабільні, використ. у серол. реакц.

2. F-антигени (фімбріальні). У Грам-, після їх захворювань не виникає імунітету

3. К-антигени (капсульні). Складаються з полісахаридів, використ. як комп. вакцин

4. О-антигени (соматичні). Основні термостабільні антигени КС Грам-

Екзотоксини бактерій – позаклітинні антигени. Високомолекулярні термолабільні, після обробки формаліном та температуроюстають анатоксинами (втрата токс. власт., збереження антигенності та імуногенності). Дифтерійний та правцевий токсини.

Антигени вірусів поділяють на:

1. Віронні – у складі зрілої вірусної част.

а) внутрішні серцевинні – S-антигени. Імунна відповідь лише зменшує тяжкість захворювання

б) поверхневі – капсидні і суперкапсидні – протективні лабільні антигени. Імунна відповідь – нейтралізація інфективності

2. вірус-індуковані – повязані з неструктурними вірусними білками. Ферменти, які змінюють метаболізм інфікованої клітини