Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
микра модуль весь.docx
Скачиваний:
135
Добавлен:
10.04.2021
Размер:
13.07 Mб
Скачать

35. Реакції імунної відповіді, їх характеристика. Клітинна імунна відповідь

Імунна відповідь – це реакція імунної системи на потрапляння у внутрішнє середовище організму чужорідного антигену, яка спрямована на його елімінацію. Вона здійснюється клітинами імунної системи (лімфо- та мієлоїдного походження) із залученням інших клітин організму (фібробластів, ендотеліальних клітин, кератино-, тромбо- та еритроцитів тощо), а також розчинних факторів (антитіл, білків гострої фази запалення, комплементу, цитокінів, хемотаксичних факторів тощо), здатних безпосередньо взаємодіяти з антигеном або регулювати функцію інших клітин. Розрізняють природну та адаптивну ланки імунної відповіді: перша - реакція системи неспецифічного імунітету на потрапляння антигену (запалення), яка зумовлена лейкоцитами мієлоїдного ряду і низкою гуморальних факторів (білками гострої фази, комплементом), друга - реакція системи специфічного імунітету, яка зумовлена Т- і Влімфоцитами та їх розчинними продуктами (антитілами і цитокінами). Кожну ланку імунної відповіді поділяють на гуморальну та клітинну залежно від типу ефекторних реакцій, спрямованих на елімінацію антигену.

Реакцію системи неспецифічного захисту умовно можна поділити на реакцію, яка забезпечуються "локальними силами" природного захисту, що знаходяться у місці проникнення антигену, та реакцію, яка потребує додаткового залучення "допоміжних сил" з кровотоку. В першому випадку реакція включає три етапи: розпізнавання антигену (I етап), взаємодія факторів природного захисту з антигеном (II етап) та елімінація антигену (III етап). У другому випадку неспецифічна реакція складатиметься з таких етапів: розпізнавання антигену (I етап), формування осередку запалення та залучення додаткових лейкоцитів у осередок запалення (II етап), активація лейкоцитів під час взаємодії з антигеном (III етап) та елімінація антигену (IV етап). Специфічна реакція на антиген складається з більшого ряду послідовних етапів: транспортування антигену в лімфоїдні органи (I етап), розпізнавання антигену лімфоцитами та активація (II етап), проліферація і клональна експансія цих лімфоцитів (III етап), диференціювання активованих антигеном клітин, кількість яких збільшилася внаслідок проліферації (IV етап), утворення ефекторних клітин та розвиток реакцій за їх участю (V етап). Тому умовно імунну відповідь можна поділити на індуктивну (I і II етапи), продуктивну (III і IV етапи) й ефекторну (V етап) фази. Вдалим завершенням специфічної реакції є повна елімінація антигену з організму.

Клітинна імунна відповідь грунтується на функціонуванні Т-кілерів (цитотоксична реакція Т-лімфоцитів) та на діяльності активованих Тх1-клітинами макрофагів (реакція гіперчутливості сповільненого типу). Т-Кілери реалізують захисну функцію, вбиваючи інфіковані патогенами або трансформовані клітини-мішені, а активовані Тх1 макрофаги – знищуючи внутрішньоклітинні патогени, що паразитують у них.

Клітинна цитотоксичність - важливий механізм захисту при багатьох інфекційних захворюваннях, збудники яких є внутрішньоклітинними паразитами (облігатними чи факультативними), а також при злоякісних новоутвореннях. Цей вид реактивності забезпечує захист організму від патогенів, що живуть у цитоплазмі інфікованих клітин - насамперед вірусів, а також деяких бактерій та найпростіших (наприклад, Toxoplasma gondii). Оскільки в клітині ці патогени є недоступними для дії антитіл, вони можуть бути еліміновані лише у разі знищення інфікованих клітин. Цитотоксичність можуть виявляти кілька типів клітин як лімфоїдного, так і мієлоїдного (макрофаги, нейтрофіли, еозинофіли) рядів. Лімфоїдні цитотоксичні клітини мають спільну назву - кілерні клітини. Вбиваючи клітини-мішені, різні клітини-вбивці різняться між собою як за особливостями їх розпізнавання, так і за механізмами реалізації цитотоксичної дії. Зважаючи на ці відмінності, виділяють два типи цитотоксичних лімфоїдних клітин -Т-кілери та природні кілери. Із двох типів цитотоксичних клітин імунною специфічністю характеризуються лише Т-кілери. Т-кілери, або цитотоксичні Т-лімфоцити (ЦТЛ), активуються антигеном і вбивають ті клітини-мішені, що несуть цей самий антиген на своїй поверхні. Антигени розпізнаються ними в комплексі з молекулами МНС. Переважну більшість ЦТЛ (90 %) становлять Т-клітини з корецептором CD8, які розпізнають антигенні пептиди в асоціації з молекулами МНС I, і лише незначна частина їх представлена CD4 Т-клітинами, які рестриктовані за антигенами МНС II. ЦТЛ належить важлива роль у захисті організму від вірусів та вірусіндукованих пухлин, у відторгненні трансплантованих чужорідних органів і тканин. Т-Кілери легко активуються вірусними, пухлинними або алогенними антигенами і вбивають клітини-мішені, що несуть відповідні антигени, розпізнаючи експресовані на їхній поверхні пептиди цих антигенів у комплексі з молекулами МНС.