2 Збудник лістеріозу

Лістеріоз (Listeriosis) – інфекційна хвороба тварин і людини. Характеризується септичними явищами, ураженням центральної нервової системи і статевих органів, широко розповсюджена, небезпечна для людини, завдає значних економічних збитків галузі тваринництва. На території України вперше лістеріоз (у свиней) діагностував завідувач кафедри мікробіології Київського ветеринарного інституту  Т.П.Слабоспицький (1936).

Збудник – Listeria monocytogenes був ізольований у 1911 році шведським дослідником Гюльсферс від хворих кролів і був названий Bacteria hepatis. У 1927 р. Піри (Pirie H,1927) виділив аналогічний мікроорганізм від гризунів та назвав його Listeriamonocytogenes (родова назва на честь англійського хірурга  Д. Лістера). Належить до Групи 19 «Грампозитивні палички правильної форми»(визначник бактерій Берджи, 1997). Крім Liseria monocytogenes до роду Listeria належать  L. grayi та  L. murray, L. innocua, L.ivanovii, L. seeligeri, L. welchimeri.

Морфологія. Listeria monocytogenes – поліморфна  паличка з заокругленими кінцями, розміром 0,4 – 0,5 х  0,5 – 2 мкм. Зустрічаються кокоподібні та рідше ниткоподібні клітини. Рухлива, перитрих. Спор і капсул не утворює. За Грамом фарбується позитивно. У мазках, зроблених з культури, розміщується поодинці, коротенькими ланцюжками, інколи зустрічається характерне розташування у вигляді римської цифри V та палісаду (Рис.2).

  

Рис.2 Listeria monocytogenes 

Культуральні властивості. Хемоорганотроф. Метаболізм бродильного типу. Факультативний анаероб. Росте на звичайних живильних середовищах.

Антигенна структура. Лістерії мають складну антигенну структуру та характеризуються виразним антигенним поліморфізмом. Вони містять соматичний та джгутиковий антигени. Нині охарактеризовано 7 основних  серологічних типів збудника лістеріозу. Останні включають по декілька антигенних підтипів.

Резистентність. Лістерії здатні тривалий час виживати у зовнішньому середовищі. У ґрунті залишаються життєздатними потягом 6-11 міс., у воді – понад рік, у гною – близько 7 міс., у м’ясо-кістковому борошні – понад 130 діб, у висівках – понад 100 діб, У тваринницьких приміщеннях виживають близько 2 міс., на території ферми – від тижня (влітку) до чотирьох місяців (взимку). Лістерії можуть не лише зберігатись, а й при певних умовах, розмножуватись у зовнішньому середовищі (ґрунт, трупи та ін.). Гинуть лістерії  під дією 2,5%-х розчинів формальдегіду та гідроксиду натрію, а також при використанні хлорного вапна, що містить 2% активного хлору, протягом 20 хв. Лістерії чутливі до антибіотиків тетрациклінового ряду.

Патогенність. Listeria monocytogenes патогенна для овець, кіз, свиней, великої рогатої худоби, коней, кролів, курей, качок, та багатьох інших домашніх і диких ссавців і птахів. Чутливі до лістеріозу також гризуни. Серед лабораторних тварин найбільш чутливі білі миші і кролі. Факторами вірулентності у лістерій є екзо- та ендотоксини. Вони продукують нейротоксин, гемотоксин, фермент гіалуронідазу та ін. Циркулюючі в природі штами Listeria monocytogenes  суттєво різняться за вірулентністю.

Діагностика. В лабораторію надсилають трупи дрібних тварин або головний мозок, шматочки печінки, легень, селезінку, нирку, абортований плід та його оболонки, витіки з статевих органів тварин,що абортували, секрет уражених долей вим’я. Від хворих тварин, в період лихоманки, відбирають  кров з метою виділення гемокультури. Для серологічного дослідження надсилають проби сироваток крові.

Імунітет. Імунітет при лістеріозі відносний. Для штучної імунізації запропоновано ряд вакцин, зокрема  живу вакцину з штаму АУФ. Після одноразового введення великій рогатій худобі, свиням та вівцям формується імунітет тривалістю 6 міс. В Україні розроблено та впроваджено у практику ветеринарної медицини інактивовану вакцину «Концентрована інактивована вакцинапроти лістеріозу тварин».